Рішення № 31256612, 17.05.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

17.05.2013

227/1114/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мамалуй М.В.

при секретарі Черкасовій О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Берегового А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Добропіллявугілля" про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Добропіллівугілля» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Добропіллявугілля»: працював у підземних умовах на шахті "Добропільська", що входить до складу вказаного підприємства. За час праці на даному підприємстві позивач отримав професійне захворювання у вигляді хронічна вертеброгена пояснично-крестцова радикулопатія у стадії загострення з больовим м'язово-тонічним, корешковим синдромом справа, рецидивуюча течія, зі статико-динамічним порушенням хребта, про що свідчить акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 за № 1 від 03 квітня 2009 року. Вказане професійне захворювання також підтверджено довідкою обласного МСЕК від 14 квітня 2009 року, якою позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності пов'язана з профзахворюванням.

Професійне захворювання, на думку позивача, він отримав у зв'язку з тим, що відповідачем було порушено його право на безпечні умови праці. У зв'язку із цим позивач вважає, що має право, передбачене ст. 237-1 КЗпП України, на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичних, моральних стражданнях внаслідок професійного захворювання. У зв'язку з професійним захворюванням цілком порушена нормальна його життєдіяльність: внаслідок отриманої хвороби він втратив здоров'я, постійно відчуває біль у спині, не може виконувати саму просту роботу, пов'язану із фізичними навантаженнями. Часто перебуває на лікуванні в різних лікувальних закладах, що призвело до втрати нормальних життєвих умов і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Він був звільнений за станом здоров'я і не може забезпечувати потреби своєї сім'ї. Враховуючи ступень тяжкості своїх моральних страждань просить стягнути на його користь з відповідача, спричинену йому моральну шкоду, у розмірі 23000 грн.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги позивача і просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Також пояснив, що довідкою обласного МСЕК від 14 квітня 2009 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку профзахворюванням, яке позивач отримав не зі своєї вини, а з вини відповідача, через недосконалість технології виробництва. Вважає, що факт втрати професійної працездатності у зв'язку профзахворюванням встановлений відповідно до норм законодавства, тому не потребує проведення додаткових експертних досліджень щодо взаємозв'язку моральних страждань, які відчуває позивач із втратою здоров'я.

Представник відповідача ДП "Добропіллявугілля" Береговий А.В., що діє на підставі довіреності, позов не визнав. Просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України № 212 від 22 листопада 1995 року, яким затверджено "Порядок встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності", згідно якого обов'язок по встановленню факту заподіяння моральної шкоди працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, покладено на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). У довідці МСЕК відносно позивача була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 50 %, але не міститься свідчень про те, яку моральну шкоду заподіяно і в якому розмірі. Вважає, що факт моральних страждань позивачем не доведено. На підставі наведеного просить відмовити в позові в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах із державним підприємством "Добропіллявугілля": працював на шахті "Добропільська" із 20 червня 1995 року по 15 квітня 2009 року, прохідником підземним з повним робочим днем в шахті. ОСОБА_1 був звільнений згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я (а.с.7).

За час роботи на ДП "Добропіллявугілля" захворів на професійне захворювання у вигляді: хронічна вертеброгена пояснично-крестцова радикулопатія у стадії загострення з больовим м'язово-тонічним, корешковим синдромом справа, рецидивуюча течія, зі статико-динамічним порушенням хребта, про що свідчить акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 за № 1 від 03 квітня 2009 року (а.с.4).

Відповідно до виписки з довідки та виписки із акту огляду МСЕК серії ДОН-05 №174948 та довідки МСЕК серії ДОН-04 № 078536 від 14 квітня 2009 року, якими позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності пов'язана з профзахворюванням (а.с.9-11).

Позивач ОСОБА_1 неодноразово проходив лікування у різних медичних закладів з приводу професійного захворювання (а.с.25-40).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 заподіяно з вини відповідача. Це підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання П-4 від 03 квітня 2009 року, в якому встановлений факт роботи позивача у шкідливих підземних умовах на ДП "Добропіллявугілля", а також вина підприємства у шкоді, що була спричинена здоров'ю робітника. З акту розслідування хронічного професійного захворювання вбачається, що професійне захворювання виникло внаслідок: недосконалість технологічних процесів, низький рівень механізації, переміщення вручну тяжких предметів.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на шахті не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними, що підтверджено вказаним актом розслідування професійного захворювання.

Зазначені умови праці стали причиною професійного захворювання позивача, яке у нього встановлено висновком МСЕК від 14 квітня 2009 року, яким позивачу первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності пов'язана з профзахворюванням.

Пошкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що у зв'язку з отриманим захворюванням ОСОБА_1 дійсно вимушений змінити звичайний образ життя - потребує постійного медичного лікування наслідків профзахворювання.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25 травня 2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що факт моральних страждань позивачем не доведений, не заслуговують на увагу, оскільки у п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства "Добропіллявугілля" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля", ЄДРПОУ 32186934, юридична адреса: 85000 Донецька область, м. Добропілля, проспект Шевченка, 2, Р/р26003309571068 у АК ПІБ м. Добропілля МФО 334118, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 10 вересня 1999 року Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля" судовий збір на користь держави в розмірі 114,70 гривень (сто чотирнадцять гривень 70 копійок) на р/рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач - ДУ ДКУ Донецької області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Повний текст рішення складено 20 травня 2013 року власноручно в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя М.В.Мамалуй

17.05.2013