Рішення № 31254840, 15.05.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 року 2/425/21/13

1224/41/12

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Гайворонській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради, Рубіжанська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради про визнання права власності та визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві володіння та користування квартирою, -

встановив:

« 23» січня 2012 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради та Рубіжанська державна нотаріальна контора про визнання права власності ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_5, а саме по 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 кожному спадкоємцю, також позивачка просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 17.02.2005 року Рубіжанською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3.

16 квітня 2013 року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та просила суд визнати за нею та малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності по 1/3 частині кожному на квартиру АДРЕСА_1, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 Рубіжанською державною нотаріальною конторою 17.02.2005 року, яке посвідчено за реєстром № 9; визнати право власності за ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 по 1/12 частині кожному на квартиру АДРЕСА_3, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 Рубіжанською державною нотаріальною конторою 17.02.2005 року, яке посвідчено за реєстром № 8; визнати право власності за ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 по 1/3 частині кожному на гараж, який розташований в кооперативі «Западний» в місті Рубіжне Луганської області.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що її чоловік ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2, на час його смерті вона була вагітною, згодом ІНФОРМАЦІЯ_1 народила їх сина ОСОБА_2. ОСОБА_1 з моменту одруження з ОСОБА_5 з 2003 року проживали у АДРЕСА_1, після смерті чоловіка вона залишилася проживати до теперішнього часу в тій же квартирі разом із малолітнім сином. ОСОБА_3, мати померлого чоловіка, запевнила ОСОБА_1, що зазначена квартира в подальшому буде належати їй, проте 26.12.2011 року ОСОБА_3 подзвонила ОСОБА_1 та вимагала звільнити квартиру, в якій остання проживає разом з неповнолітнім сином. ОСОБА_1 у січні 2012 року звернулася до Рубіжанської державної нотаріальної контори та з'ясувала, що 17.02.2005 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1. В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_3 ввела в оману державного нотаріуса і не повідомила йому, що окрім неї є інші спадкоємці після смерті ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_2 і вони фактично прийняли спадщину, оскільки проживали в спірній квартирі на момент смерті спадкодавця. Як зазначає ОСОБА_1 у своєму позові, про порушення свого права на спадщину вона дізналася у грудні 2011 - січні 2012 року, тому й звернулася до суду з цим позовом.

02 лютого 2012 року ОСОБА_3 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні та користуванні належній їй квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 надати належну ОСОБА_3 квартиру.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що вона є єдиною власницею квартири АДРЕСА_1, яка надійшла їй у спадок після смерті її сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1 з її дозволу проживає у вказаній квартирі, однак останнім часом стала чинити перешкоди у володінні та користуванні квартирою - не допускає ОСОБА_3 у її власну квартиру, тому ОСОБА_3 просить усунути перешкоди в володінні і користуванні квартирою, яка належить їй.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 02.02.2012 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 19.02.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Службу у справах дітей Рубіжанської міської ради.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник первісний позов підтримують та просять суд його задовольнити, проти зустрічного позову заперечують.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 заперечують, зустрічний позов ОСОБА_3 підтримують та просять суд його задовольнити.

В судовому засіданні Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради надала висновок, відповідно до якого малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право за законом бути спадкоємцем свого покійного батька ОСОБА_5 та подальше мешкати у спірній квартирі.

В судовому засіданні завідувач Рубіжанської державної нотаріальної контори Меренков Ю.В. пояснив, що 17.02.2005 року державним нотаріусом було видано ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її сина ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 від свого імені та від імені до Рубіжанської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не зверталася.

Представник третьої особи Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 22).

Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши матеріали спадкової справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що первісний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області 07.05.2004 року (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.

На час відкриття спадщини померлий перебував у шлюбі з ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2, виданим Відділом РАГС Рубіжанського МУЮ

30.12.2003 року, та дружина померлого ОСОБА_1 була вагітною й ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_2 (а.с. 9, 12, 104).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 виданого ВРАЦС Рубіжанського МУЮ Луганської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 12).

Таким чином, спільна дитина померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто через більше ніж шість місяців після смерті свого батька.

За життя померлий ОСОБА_5 заповіту не складав, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заповітів № 4424502 (а.с. 156), а тому спадкування після його смерті здійснювалося за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Відповідно до ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадщину за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 залишилися: його дружина ОСОБА_1, його малолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та батьки померлого - мати ОСОБА_3, батько ОСОБА_7 (а.с. 9, 12, 105).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 493 за 2004 рік, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні та копію якої долучено до матеріалів справи, спадщина після померлого ОСОБА_5, на яку були видані свідоцтва, складалася з квартири АДРЕСА_1, ? частина квартири АДРЕСА_3, страхове відшкодування по державному обов'язковому страхуванню осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів та підрозділів внутрішніх справ. Правовстановлюючі документи на гараж АДРЕСА_5 в матеріалах спадкової справи відсутні, свідоцтво про право на спадщину на гараж не видавалося (а.с. 153-183).

За місцем відкриття спадщини, відповідно до матеріалів спадкової справи до Рубіжанської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини протягом встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини, 22 вересня 2009 року звернулася мати померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 (а.с. 46, 154, 157).

Відповідно до довідки про внесення до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ № 3641597 та витягу з Єдиного реєстру спадкових справи № 4424494, 22 вересня 2004 року, Рубіжанською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 493 після смерті спадкодавця ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 155, 156 зворот).

Факт звернення ОСОБА_3 22.09.2004 року до Рубіжанської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5 також підтверджується записом № 493/808 від 22.09.2004 року на сторінці 120 у Книзі № 2-32 обліку і реєстрації спадкових справ за 2004 рік Рубіжанської державної нотаріальної контори, яку було оглянуто судом в судовому засіданні та встановлено, що за період з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 по час сплину шестимісячного строку для подання заяв спадкоємцями - 10.11.2004 року, інших заяв про прийняття спадщини або про відмову у прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_5 в Книзі не зареєстровано (а.с. 186-188, журнал судового засідання від 01.04.2013 року).

Як вбачається з спадкової справи та Книги обліку і реєстрації спадкових справ за 2004 рік, інші спадкоємці до Рубіжанської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини або про відмову у прийнятті спадщини не зверталися.

02 грудня 2004 року державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Ковтун О.В. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її сина ОСОБА_5, на спадкове майно, яке складається з страхового відшкодування по державному обов'язковому страхуванню осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів та підрозділів внутрішніх справ. Зазначене свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 1213 (а.с. 164).

17 лютого 2005 року державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Меренковим Ю.В. ОСОБА_3 були видані два свідоцтва за реєстром № 8 та № 9 про право на спадщину за законом після смерті її сина ОСОБА_5, на спадкове майно: на ? частину квартири АДРЕСА_3 та на квартиру АДРЕСА_1 відповідно (а.с. 178, 179).

Щодо позовних вимог за первісним позовом про визнання права власності в порядку спадкування на 1/3 частину спадкового майна, яке складається з: квартири АДРЕСА_1, ? квартири АДРЕСА_3 та гаражу в гаражному кооперативі «Західний», за ОСОБА_1 суд приходить до наступного.

В первісній позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона та її чоловік ОСОБА_5 проживали у належній чоловіку квартирі АДРЕСА_1, після смерті чоловіка позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 залишилася проживати у вказаній квартирі, а тому вона фактично прийняла спадщину оскільки вступила в управління та володіння квартирою.

Суд відхиляє ці твердження ОСОБА_1, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Відтак, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 06.10.2001 року (а.с. 168). Відповідно до довідки КП «Ромалекс» № 215 від 31.01.2013 року на момент смерті ОСОБА_5 разом з ним проживала та була прописана його баба ОСОБА_10, відповідно до довідки КП «Ромалекс» № 214 від 31.01.2013 року ОСОБА_1 з 09.09.2004 року зареєстрована у зазначеній квартирі (а.с. 101, 102). Також, відповідно до записів у паспорті ОСОБА_1, з 11.12.2003 року по 09.09.2004 року вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, що також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні (а.с. 7, зворот).

Таким чином, судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_1 постійно не проживала разом із спадкодавцем.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона протягом строку, встановленого у ст. 1270 ЦК України зверталася до державного нотаріуса та писала відповідну заяву про прийняття спадщини, проте чому ця заява відсутня в матеріалах спадкової справи пояснити не змогла, доказів існування такої заяви ОСОБА_1 суду не надала, а тому ці твердження позивачки за первісним позовом не приймаються судом до уваги.

Матеріали цивільної справи не містять будь-яких доказів звернення ОСОБА_1 до державної нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини після смерті її чоловіка. В судовому засіданні завідувач Рубіжанської державної нотаріальної контори пояснив, що усі заяви, які надходять до нотаріальної контори щодо спадщини реєструються у відповідних книгах та приєднуються до спадкової справи, тому оскільки в спадковій справі відсутня заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини, вона з такою заявою до держконтори не зверталася.

Згідно з ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З урахуванням відсутності відповідних документів про підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та враховуючи обставини щодо не подання нею заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини нотаріусу, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є такою, що не прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивачки за первісним позовом ОСОБА_1

Станіславівни щодо визнання за нею права власності на 1/3 частину спадкового майна є безпідставними, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

В частині позовних вимог за первісним позовом про визнання права власності в порядку спадкування на 1/3 частину спадкового майна, яке складається з: квартири АДРЕСА_1, ? квартири АДРЕСА_3 та гаражу в гаражному кооперативі «Західний», за малолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд дійшов висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Як було встановлено в судовому засіданні малолітній ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто після смерті свого батька (спадкодавця) ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до положень ст.ст. 1222, 1261 ЦК України малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

У відповідності до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (право на відмову від спадщини).

Отже, малолітні особи завжди вважаються такими, що прийняли спадщину в будь-яких випадках, окрім випадків їх відмови від спадщини, та це є додатковою гарантією охорони спадкових прав малолітніх дітей.

Обов'язок подання заяви від імені малолітнього, відповідно до ч. 4 ст. 1269 ЦК України, покладається на його батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 1273 ЦК України батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

В судовому засіданні було встановлено, що мати малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 від його імені не відмовлялася від прийняття спадщини, належної її малолітньому сину після смерті спадкодавця, також було встановлено, що мати малолітнього не подавала нотаріусу заяви про прийняття спадщини від імені свого сина.

Таким чином, малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до положень статей 1296-1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, може одержати свідоцтво про право на спадщину та зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

В судовому засіданні було з'ясовано, що ОСОБА_1 не зверталася до Рубіжанської державної нотаріальної контори з письмовою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину її малолітньому сину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно до ст. 1296 ЦПК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого є його мати ОСОБА_1, не позбавлений права звернення до Рубіжанської державної нотаріальної контори з приводу одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідну частку спадкового майна. Будь-яких перешкод для одержання свідоцтв про право на спадщину за законом на ім'я малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті його батька спадкодавця ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, судом не встановлено.

Доводи позивачки за первісним позовом ОСОБА_1, які викладені в позовній заяві, щодо не визнання відповідачкою за первісним позовом ОСОБА_3 права власності ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 на спадкове майно та введення ОСОБА_3 нотаріуса в оману щодо відсутності інших спадкоємців, що зумовило позивачці необхідність звернення до суду з цим позовом, судом відхиляються з огляду на таке.

Як встановлено судом під час судового розгляду, ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті свого чоловіка.

З урахуванням факту прийняття спадщини малолітнім ОСОБА_2, суд зазначає, що реалізація права малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на одержання свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька залежить від дій його матери ОСОБА_1 щодо подання заяви від імені малолітнього до нотаріальної контори про одержання цього свідоцтва.

Одержання свідоцтва про право на спадщину спадкоємцем, який прийняв спадщину, не обмежено будь-яким строком, утім спадкоємцю, який прийняв спадщину (законному представнику спадкоємця), необхідно подати нотаріусу письмову заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

У спадковій справі містяться правовстановлюючі документи про належність нерухомого майна спадкодавцеві, за для того щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, на ім'я спадкоємця малолітнього ОСОБА_2, його матері ОСОБА_1 необхідно звернутися до Рубіжанської державної нотаріальної контори. ОСОБА_1 на теперішній час не позбавлена можливості реалізувати права свого малолітнього сина - спадкоємця ОСОБА_2 на спадщину, шляхом встановлення відповідних часток на спадкове майно та отримання належних свідоцтв у нотаріуса.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на теперішній час наявні умови для одержання в нотаріуса свідоцтв про право на спадщину на частку спадкового майна на ім'я малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому в частині позовних вимог про визнання права власності на 1/3 частку спадкового майна за малолітнім ОСОБА_2 суд відмовляє.

Стосовно позовних вимог за первісним позовом про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих нотаріусом ОСОБА_3, суд відмовляє в їх задоволені з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В судовому засіданні судом встановлено, що державним нотаріусом 17 лютого 2005 року були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та ? частку квартири АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, його матері ОСОБА_3, яка мала право на спадкування за законом після смерті свого сина.

Отже, на підставі вищенаведеного, з врахуванням того, що судом відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частку спадкового майна за нею та її малолітнім сином, тому не підлягають задоволенню за безпідставністю й її позовні вимоги про визнання свідоцтв про право на спадщину недійними.

Щодо посилання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_11 у запереченнях на пропуск позивачкою строку подання позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не пропущено трирічного строку позовної давності, оскільки на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, його малолітній син ОСОБА_2 ще не народився, а відповідно до ст. 261 ЦК України у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. Малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент звернення його матері до суду в його інтересах досяг 7 років, тобто строк позовної давності нею пропущено не було.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні та користуванні

квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_1 надати позивачці за зустрічним позовом у користування та володіння зазначену квартиру, суд прийшов до наступного.

Як встановлено судом, спірна квартира успадкована після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, його спадкоємцями матір'ю ОСОБА_3 та його малолітнім сином ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1.

В спірній квартирі на час розгляду справи у суді з дозволу ОСОБА_3 проживає дружина померлого ОСОБА_1, також в квартирі проживає її син малолітній ОСОБА_2

Як було з'ясовано судом, відповідно до довідок КП «Ромалекс» ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі з 09.09.2004 року, а малолітній ОСОБА_2 - з 17.11.2004 року (а.с. 102, 103). ОСОБА_3 проживає і зареєстрована з 25.12.1990 року за іншою адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 26 зворот). Зазначене також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12, які були допитані в судовому засіданні (а.с. 117-127 журнал судового засідання).

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядженням майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_1 не допускає її в квартиру, яка їй належить, проте не надала суду жодних доказів в підтвердження цього.

Аналізуючи в сукупності докази, зібрані по справі, суд не вважає доведеними ті обставини, що ОСОБА_1 порушує права позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3, як власника квартири, на володіння та користування спірною квартирою.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів, визначених статтями 57-59, 64 ЦПК України, на підтвердження того, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у володінні та користуванні спірною квартирою, а тому на думку суду зустрічний позов не ґрунтується на законі та не доведений позивачкою в ході розгляду справи, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні цих вимог за зустрічним позовом.

В зв'язку з відмовою ОСОБА_3 в частині позовних вимог про усунення перешкод в володінні і користуванні квартирою, не підлягають задоволенню й вимоги за зустрічним позовом про зобов'язання ОСОБА_1 надати позивачу у володіння і користування квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає судові витрати, які складаються з судового збору, залишити за кожною стороною.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В первісному позові ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради, Рубіжанська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради про визнання права власності та визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом - відмовити повністю.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві володіння та користування квартирою - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ш. Мирошникова