Постанова № 31254194, 15.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 5023/5683/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності "Завод ЗБВ № 7"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 13.03.2013 року

у справі № 5023/5683/2012 господарського суду

Харківської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБВ № 7"

до товариства з обеженою відповідальністю "СК

Інтерстрой"

про стягнення 976 621,26 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Максімова М.Є. дов. від 14.05.2013 р., відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2013 р. (суддя - Попович І.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інтерстрой" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 7 - 962 383,26 грн. основного боргу, пеню в сумі 3 559,50 грн., 3% річних в сумі 711,90 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 19 333,09 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. (судді - Слободін М.М, Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 р. залишено без змін. Задоволено клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду. Відстрочено виконання рішення суду на шість місяців з дня набрання чинності даної постанови.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Завод ЗБВ № 7" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу доводами про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був укладений договір поставки № 01/12 від 01.12.2011 р., згідно якого ТОВ "Завод ЗБВ № 7" (постачальник) зобов'язується виготовити і передати, а ТОВ "СК Інтерстрой" (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити залізобетонні вироби, товарний бетон, розчин (надалі продукція), згідно погодженої заявки покупця.

Пунктом 2.2. сторони передбачили оплату товару шляхом 100% передплати за продукцію.

У п.п. 3.3., 3.4 договору було передбачено, що перехід права власності відбувається у момент передачі зі складу постачальника відповідної партії продукції, що оформлюється видатковою накладною. Прийом - передача продукції здійснюється за видатковими накладними, що підписуються повноважними представниками сторін. Видаткові накладні засвідчують, що продукція відповідає вимогам даного договору і покупець не має до постачальника жодних претензій.

Судами встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару відповідачу за відповідними видатковими накладними, які були підписані уповноваженими особами як з боку постачальника, так і з боку покупця та скріплені печатками товариств сторін. Даний товар був отриманий відповідачем через уповноваженого представника за довіреністю № 179/1 від 01.11.2012 р.

Позивачем було здійснене передання товару на суму 962 383,26 грн., однак відповідачем, не була здійснена ані попередня оплата, яка визначена умовами договору, ані оплата після отримання вказаного товару.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Господарський суд Харківської області, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заявлених позовних вимог, а саме 962 383,26 грн. основного боргу, пені в сумі 3 559,50 грн., 3 % річних в сумі 711,90 грн.

При цьому суд керувався ст. ст. 526, 538, 549, 655, 693, 712 ЦК України.

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Завод ЗБВ № 7" зазначає тільки про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права в частині відстрочки виконання рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до приписів ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Звертаючись до апеляційного господарського суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду, відповідач посилався на те, що він не може виконати на даний час рішення суду з поважних причин, оскільки він визнає суму заборгованості перед позивачем, однак, у зв'язку з його тяжким фінансовим становищем (наявність великої кредиторської заборгованості, податкової заборгованості), не може розрахуватися з позивачем за отриманий товар. До заяви відповідачем було надано: баланс ТОВ "СК Інтерстрой" станом на 31.12.2012 р.; бухгалтерську довідку про наявність кредиторської заборгованості; бухгалтерську довідку про наявність заборгованості перед пенсійним фондом; бухгалтерську довідку про наявність податкової заборгованості.

Апеляційний господарський суд врахував майновий стан відповідача, а також те, що відповідач не зі своєї вини не здійснив своєчасних розрахунків з позивачем, відсутність обігових коштів для розрахунку з позивачем та вірогідність надходження грошових коштів відповідачу за виконані ним будівельні роботи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку, що надані ТОВ "СК Інтерстрой" докази доводять той факт, що існують обставини, які роблять виконання судового рішення неможливим та згідно приписів ст. 121 ГПК України, з урахуванням інтересів як позивача, так і відповідача обґрунтовано задовольнив заяву відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду, строком на шість місяців.

Колегія суддів погоджується з даним висновком апеляційного господарського суду та вважає, що перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності "Завод ЗБВ № 7" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року у справі № 5023/5683/2012 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський