Ухвала суду № 31254021, 13.05.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія:

Провадження № 11-кп/792/9/13

Справа № 2220/4786/2012 Головуюча в 1-й інстанції Мазур Н.В.

Категорія: ч.2 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115, Доповідач Зарєчна І. В.

ч.2 ст.185, ч.3 ст.289 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Зарєчної І.В.,

суддів Задворного О.Л., Цугеля І.М.,

з участю секретаря с/з Рудого В.М.,

прокурорів Павлишина В.І., Гаврилюк І.О.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження №12012240270000021 за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 10 січня 2013 року, -

В с т а н о в и л а:

Вироком Шепетівського міськрайонного суду від 10 січня 2013 року,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини його майна, крім житла;

- за ч.3 ст.289 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини його майна, крім житла;

- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини його майна, крім житла.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, непрацюючого, відповідно до ст.89 КК України не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини його майна, крім житла;

- за ч.3 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини його майна, крім житла;

- ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини його майна, крім житла.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до набрання вироком чинності, залишено попередню - тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 04 жовтня 2012 року, ОСОБА_5 - рахувати з 30 вересня 2012 року.

Цивільний позов Шепетівського міжрайонного прокурора задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Київської міської клінічної лікарні №12 м. Києва - 2 865 грн.77 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави по 243 грн. 64 коп. процесуальних витрат.

Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст.100 КПК України.

За вироком суду, 30 вересня 2012 року, близько 04 год. 50 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за попередньою змовою між собою, в с. Городнявка Шепетівського району, вчинили замах на умисне вбивство водія автомобіля «таксі» ОСОБА_2 з корисливих мотивів. Цей злочин до кінця не довели з причин, які не залежали від їх волі. Крім того, незаконно, з застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, заволоділи його транспортним засобом та, за попередньою змовою між собою, таємно викрали майно потерпілого на загальну суму 3 810 грн.

Зазначенні злочинні дії були скоєні за наступних обставин.

Так, 30 вересня 2012 року, близько 03 год. 30 хв., ОСОБА_4 автомобілем «таксі» марки «ДЕУ-ЛАНОС» державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, яким по дорученню керував ОСОБА_2, прибув з м. Києва до будинку АДРЕСА_3. Переслідуючи мету вбити потерпілого ОСОБА_2, заволодіти його автомобілем та іншим майном, ОСОБА_4 зайшов у свій будинок, потерпілого попросив почекати його, щоб потім відвести в с.Городнявку Шепетівського району до бабусі, де вони вже побували, коли їхали з м. Києва. Перебуваючи в будинку, переслідуючи мету вбити водія «таксі», ОСОБА_4 вступив в злочинний зговір з братом ОСОБА_5 і через декілька хвилин повернулися разом до автомобіля, де ОСОБА_4 сів на переднє сидіння біля водія, а ОСОБА_5 сів на сидіння позаду водія. Прибувши в с.Городнявку Шепетівського району до будинку АДРЕСА_4, де водій «таксі» зупинився, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи узгоджено, з метою вбивства та заволодіння його автомобілем та іншим майном, напали на потерпілого. ОСОБА_4 руками наносив останньому удари в область голови та обличчя, закриваючи йому рота та носа, а ОСОБА_5 ззаду накинув на шию останнього шовкову стрічку, якою намагався його задушити, заподіявши при цьому потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому нижньої щелепи та садна на лівій боковій поверхні шиї в нижній третині з переходом на задню її поверхню та заднє-бокову поверхню справа, садна на лівій передньо-боковій поверхні шиї в нижній третині, на правій боковій її поверхні в нижній третині, синці на правій передньо-боковій поверхні шиї в нижній третині, які згідно висновку судово-медичної експертизи за № 832 від 7.11.2012 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Однак, умисне вбивство не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки потерпілий ОСОБА_2 здійснив злочинцям активний фізичний опір, завдяки якому, йому вдалось послабити петлю на шиї, відкрити двері автомобіля і вискочити з нього. Потерпілий забіг в будинок АДРЕСА_5, де став стукати у вікна та двері і просити допомоги. ОСОБА_4 намагався наздогнати потерпілого, однак це йому не вдалося зробити.

Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заволоділи автомобілем марки «ДЕУ-ЛАНОС» державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 37 680 грн. та з місця злочину втекли.

Слідуючи по автодорозі с. Городнявка - с. Броники Шепетівського району, ОСОБА_4 не впорався з керуванням автомобіля, зіткнувся з деревом та з'їхав в кювет, в результаті чого, автомобіль було пошкоджено. Застосувавши всі можливі заходи, що б виїхати з кювету, вони цього зробити не змогли і біля 5 години, за попередньою змовою між собою, таємно викрали з автомобіля марки «ДЕУ-ЛАНОС» державний номерний знак НОМЕР_1 мобільний телефон марки «NОКІА-6303с» вартістю 375 грн. зі стартовим пакетом «Лайф» вартістю 15 грн., мобільний телефон «NОКІА-1112» вартістю 60 грн. зі стартовим пакетом «КиївСтар» вартістю 10 грн., радіостанцію марки «ІСОМ ІС-F111» вартістю 2 520 грн., домкрат вартістю 150 грн., ящик з інструментами вартістю 680 грн., а всього мана на загальну суму 3 810 грн. та втекли в ліс.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційні скарги в яких визнали вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.289, ч.2 ст.185 КК України, заперечивши при цьому винність у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 у поданій апеляційній скарзі просить вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України скасувати, постановити новий вирок та призначити покарання за ч.3 ст.289, ч.2 ст.185 КК України.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що в ході досудового слідства та під час судового розгляду справи не здобуто жодних доказів, які б підтверджували факт його змови з братом на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_2

Звертає увагу на те, що стороною обвинувачення не пред'явлено предмета, яким було зроблено здавлювання шиї потерпілого.

На аналогічні доводи та вимоги у своїй апеляційній скарзі посилається обвинувачений ОСОБА_4, акцентуючи увагу на те, що висновок місцевого суду щодо замаху на вбивство потерпілого, шляхом здавлювання шиї останнього стрічкою, ґрунтується на показаннях підсудних наданих на стадії досудового розслідування, що відповідно до положень ч.4 ст.95 КПК України є неприпустимим.

На підставі викладеного вважає, що висновок суду про доведеність вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України ґрунтується виключно на припущеннях.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, щодо змісту оскарженого судового рішення, пояснення обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисника ОСОБА_3 на підтримку доводів, наведених у поданих апеляційних скаргах, думку потерпілого ОСОБА_2 про законність та обґрунтованість вироку суду, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених та залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши часткове судове слідство, в частині допиту обвинувачених та потерпілого, надавши обвинуваченим можливість виступу в судових дебатах та останньому слові, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до ст.404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Враховуючи те, що ніким із учасників судового процесу юридична кваліфікація інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.289 КК України не оспорюється, колегія суддів апеляційного суду не входить в обговорення доведеності вини обвинувачених за вказаними злочинами та вважає, що суд першої інстанції дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про винність обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з насильством небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Дані висновки ґрунтуються та повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і жодною стороною кримінального провадження не оспорюються.

Разом з тим, обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5, як в суді першої, так і в апеляційній інстанції, вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, не визнали, вказавши, що наміру позбавляти життя потерпілого у них не було, при цьому визнали виниклий між ними словесний конфлікт з приводу оплати за проїзд в «таксі», який в подальшому переріс у бійку, в ході якої обвинувачений ОСОБА_4 наніс удари руками в обличчя потерпілого ОСОБА_2 При цьому зауважили, що в ході досудового розслідування під тиском слідчого обмовили себе, визнавши вину у вчиненні вказаного злочину.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 в апеляційній інстанції підтримав свої показання надані в місцевому суді, зазначивши, що 30 вересня 2012 року між ним та потерпілим ОСОБА_2 виникла суперечка з приводу грошей, які він останньому повинен був заплатити за проїзд в таксі в сумі 125 грн., в ході якої, він наніс декілька ударів руками в обличчя потерпілому, в той час як його брат ОСОБА_5 стримував руками ОСОБА_2

В процесі даної суперечки, ОСОБА_2 застосував газовий балончик і втік з автомобіля. Він намагався його наздогнати, але не знав де останній дівся. Після цього, він разом з ОСОБА_5 сіли в автомобіль та поїхали в напрямку с.Броники Шепетівського району.

Аналогічні показання щодо обставин справи, надані і обвинуваченим ОСОБА_5 в судах першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, останній зазначає, що 30 вересня 2012 року він зі своїм братом ОСОБА_4 вирішив з'їздити до бабусі в с. Городянку Шепетівського району Хмельницької області.

Приїхавши в с. Городнявку до бабусиного двору, водій «таксі» зупинився і між водієм та братом виникла суперечка за гроші. В процесі суперечки брат наніс водію «таксі» декілька ударів руками в обличчя, в свою чергу він у процесі бійки тримав водія руками за футболку, притискаючи до сидіння.

В ході суперечки, останній застосував до ОСОБА_4 газовий балончик і втік з автомобіля. ОСОБА_4 намагався його наздогнати, але не зміг. Потім ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля, наказав йому сісти в автомобіль, і вони поїхали в напрямку с. Броники.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, як замах на умисне вбивство ОСОБА_2, тобто вчинення умисних дій спрямованих на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, в той час коли обвинуваченими були виконані всі дії, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин (вбивство) не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами. Даний висновок підтверджується перевіреними судом апеляційної інстанції та наведеними у вироку доказами, зокрема:

послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин справи, наданих як в суді першої так і в апеляційній інстанціях, із змісту яких вбачається, що він, як водій «таксі», 29 вересня 2012 року в телефонному режимі домовився з ОСОБА_4 підвести останнього з м. Києва в м. Шепетівку за 1 400 грн., які обвинувачений дав йому наперед.

30 вересня 2012 року, рухаючись в зазначеному напрямку, ОСОБА_4 попросив заїхати в с.Городнявку Шепетівського району, де живе його бабуся, що він і зробив. Потім вони поїхали в м.Шепетівку до будинку, де проживав останній. Через декілька хвилин пасажир вийшов ще з одним невідомим хлопцем. ОСОБА_4, якого він уже знав, сів на переднє сидіння, а невідомий - на сидіння позаду нього. По дорозі до села Городнявки вони заїхали на заправку «БРОМ», де він заправився газом, а ОСОБА_4 попросив у нього в займи 25 грн. та взяв пляшку напою, яку пасажири випили в дорозі. Приїхавши в с.Городнявку до двору їх бабусі, він зупинив автомобіль і ОСОБА_4 повинен був йому віддати ще 125 грн. В цей час ОСОБА_4 почав наносити йому удари кулаком в обличчя, закривати ніс та рот, від чого він почав задихатися. Невідомий, що сидів позаду нього, накинув йому на шию мотузку і почав його душити. Він встиг лівою рукою перехопити удавку та намагався її послабити, чинив їм опір та встиг відкрити двері автомобіля і зібравши всі сили вирвався від нападників. ОСОБА_4 вибіг з автомобіля і намагався його наздогнати, але він перестрибнув через паркан, забіг в перший будинок і почав стукати у вікна і звати на допомогу. Однак дверей ніхто не відкривав і побувши в даному дворі біля 10 хвилин, він непомітно вийшов на трасу і зателефонував у міліцію, оскільки при ньому був ще один мобільний телефон.

При чому, потерпілий зауважив, що обвинувачені діяли спільно, напали мовчки, діяли з розподілом ролей: один бив в обличчя, закривав рот та ніс, а інший мотузкою душив його за шию. Лише активний опір нападникам дозволив врятуватися. Дії обвинувачених він сприйняв для себе як такі, що були направлені на позбавлення його життя і несли для нього реальну загрозу.

Показання потерпілого щодо механізму спричинення йому тілесних ушкоджень, часу заподіяння, узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи № 832 від 07 листопада 2012 року, відповідно до якого на тілі потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи: перелом у ділянці гілки зліва та між першими зубами зі зміщенням уламків, синців проекції кута нижньої щелепи з ліва, з проекції гілки нижньої щелепи зліва, що відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості. Садно на лівій боковій поверхні шиї в нижній третині з переходом на задню її поверхню та заднє-бокову поверхню справа, садна на лівій передньо-боковій поверхні шиї в нижній третині, на правій боковій її поверхні в нижній третині, синці на правій передньо-боковій поверхні шиї в нижній третині кожне з яких відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження. Дані тілесні ушкодження могли виникнути в наслідок здавлювання шиї тупим твердим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, яким могла була мотузка (стрічка) або подібний до неї предмет, які по часу вчинення могли утворитись 30 вересня 2012 року.

Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови ПВС України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» звернув увагу судів на те, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Прямий умисел має місце, зокрема, у випадках, коли винний усвідомлював, що внаслідок його дій з невідворотністю настає смерть іншої людини.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, спільні дії обвинувачених з розподілом ролей: ОСОБА_4 наносив удари руками в обличчя потерпілого, закриваючи при цьому його рот та ніс, тоді як ОСОБА_5 душив потерпілого мотузкою за шию, вказує на те, що метою обвинувачених було саме умисне заподіяння смерті потерпілому за попередньою змовою, однак вказаний злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, зокрема у зв'язку з активним опором потерпілого.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, місцевий суд проаналізувавши зібрані докази, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України.

Доводи обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо того, що вони не вчиняли злочин, передбачений ч.2 ст.15, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України, а на досудовому слідстві оговорили себе під психологічним тиском слідчого, колегія суддів вважає безпідставними, метою яких є уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються достовірними і узгодженими між собою показаннями потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин справи, висновком експерта про механізм тілесних ушкоджень та час їх виникнення. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви, скарги обвинувачених з приводу фізичного чи психологічного тиску щодо них з боку слідчого.

Не ґрунтуються на матеріалах справи й твердження обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 про неправдивість показань потерпілого ОСОБА_2 щодо здушування мотузкою його шиї та намагання таким чином обвинуваченими позбавити його життя, оскільки потерпілий під час бійки перебував у стресовому стані, що призвело до перебільшення своїх вражень стосовно тих подій, які відбувались під час сутички, на переконання колегії суддів вони є безпідставними, позаяк не містять конкретних даних про упередженість потерпілого та невідповідність його показань іншим доказам по справі. В свою чергу, емоційний стан потерпілого ОСОБА_2 під час сутички з обвинуваченими, сам по собі, ще не дає підстав вважати про його упередженість та схильність перебільшити дійсні обставини справи. Крім того, правильність висновку місцевого суду про достовірність показань потерпілого підтверджується й іншими узгодженими доказами наведеними у вироку, а саме даними протоколів відтворення обстановки та обставин події, даними висновку судово-медичної експертизи, які досліджувались у судових засіданнях і створюють достатню сукупність належних і допустимих доказів, які з достовірністю вказують на вчинення обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, п.п. 6,12 ч.2 ст.115 КК України, замах на умисне вбивство ОСОБА_2, тобто вчинення умисних дій спрямованих на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, в той час коли обвинуваченими були виконані всі дії, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин (вбивство) не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

Посилання обвинувачених у поданих апеляційних скаргах на порушення судом положень ч.4 ст.95 КПК України, а саме покладення місцевим судом в обґрунтування вироку показань обвинувачених наданих на стадії досудового розслідування, зокрема у процесі відтворення обстановки і обставин події від 01.10.2012 та 08.10.2012 року, на думку колегії суддів є слушними, але не тягнуть за собою такого істотного порушенням норм КПК України, яке б потягнуло за собою зміну чи скасування вироку суду.

Не змінює факту вчинення злочину, не впливає на кваліфікацію дій та не спростовує вини ОСОБА_4, ОСОБА_5 твердження обвинувачених про те, що під час досудового слідства не був знайдений предмет вчинення злочину - мотузка, якою здійснювалося здушування шиї потерпілого. Те, що потерпілого душили саме мотузкою підтверджується висновком експерта та показаннями самого потерпілого.

На підставі вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази, дав їм правильну юридичну оцінку та, у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, постановив законний та обґрунтований вирок.

Покарання обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 призначене у відповідності до вимог ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (із наступними змінами та доповненнями) суд, призначаючи покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суд повинен виходити із всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5, місцевий суд врахував тяжкість вчиненого злочину, всі обставини справи та призначив покарання, яке на думку колегії суддів, є достатнім та необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, при перевірці справи в апеляційному порядку, колегія суддів не встановила підстав для скасування чи зміни вироку суду.

У зв'язку із наведеним, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

У х в а л и л а:

Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 10 січня 2013 року щодо обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без зміни, а їх апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Зарєчна І.В.