Ухвала суду № 31253341, 30.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Моцний О.С.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 51

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Могутової Н.Г.,

при секретарі Саєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27 березня 2013 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 і на його користь стягнуто з Державного підприємства (далі ДП) «Селидіввугілля» у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, 7500 грн., розподілені судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ДП «Селидіввугілля» звернулося до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, позивачем не надано доказів в підтвердження його моральних страждань, підприємство не повинно відшкодовувати моральну шкоду позивачу, оскільки відсутня його вина в заподіянні шкоди, позивачем не надано доказів поважної причини пропуску строку.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток (а.с. 63-65).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивач протягом 36 років працював на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих та небезпечних умовах та отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 10 травня 2006 року йому вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, яке він отримав на виробництві. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 протягом 36 років працював на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих та небезпечних умовах. Висновком лікарняно-експертної комісії № 804 від 15 березня 2006 року Комунального лікувально-профілактичного закладу Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань у позивача виявлено професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, друга стадія, легенева недостатність першого ступеню, про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання № 3 за формою Н-1 від 22 березня 2006 року. Висновком МСЕК від 10 травня 2006 року йому вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності, у зв'язку з професійним захворюванням.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ДП «Добропіллявугілля» відповідачем не спростовані.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до пункту 27 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», зупинено дію абзацу четвертого статті 1, підпункту «є» пункту 1 частини 1 статті 21, частини 3 статті 28 і частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей і що зупинення вищевказаної норми Закону не дає підстав для його застосування.

Крім цього, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Визначений судом розмір моральної шкоди 7500 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

Доводи скарги про те, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, безпідставні і не ґрунтуються на законі, оскільки сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Посилання апелянта на пропуск позивачем строку на звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди не можна визнати обгрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Л.І. Соломаха

Н.Г. Могутова