Рішення № 31253248, 02.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Сидорова М.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Бордюзі Л.О.,

за участю:

представника відповідача Іваніцина В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Зугресводоканал-1» міста Зугрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В січні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача та зазначав, що він працював на підприємстві в період з 18 червня 2012 року на посаді слюсаря АВР 4 розряду та звільнився 24 вересня 2012 року, наказ №50-Л. За період його роботи на підприємстві йому не повністю виплатили заробітну плату та до теперішнього часу відповідач не здійснив з ним повного розрахунку. Заборгованість по заробітній платі складає 3443,98 грн. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 3443,98 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 25 вересня 2012 року по день винесення рішення з урахуванням його середньоденного заробітку та моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 26 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства (далі КП) «Зугресводоканал-1» міста 3угрес» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 3443,98грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 3000 грн., моральну шкоду у розмірі 500 грн., а всього 6943,98 грн. В іншій частині позову відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням його середньоденного заробітку в розмірі 117,53 грн. за 109 днів затримки і стягнути на його користь 12810,77 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн., оскільки судом безпідставно в порушення вимог закону зменшено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку та розмір відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача Іваніцин В.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її залишити без задоволення.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність позивача, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 з 18 червня 2012 року по 24 вересня 2012 року працював на КП «Зугресводоканал-1» міста Зугрес» на посаді слюсаря АВР 4 розряду.

Відповідно до ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Проте відповідач своєчасно не виплачував позивачу заробітну плату і на час звільнення позивача заборгованість по заробітній платі становила 3443,98грн., що не оспорюється позивачем та відповідачем.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд правильно встановив, що середньоденний заробіток позивача складає 117,53 грн. і виходячи з графіку його роботи за період з 25 вересня 2012 року по день розгляду справи - 26 лютого 2013 року позивач мав би відпрацювати 109 робочих днів, а тому розмір середнього заробітку за весь час затримки становить 12810,77 грн.. Вказані обставини сторони не оспорюють.

Проте суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 3000 грн., пославшись при цьому на п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», де зазначено, що у разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Також суд, зменшуючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, врахував скрутний матеріальний стан відповідача, який має велику заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками, заборгованість за спожиту електроенергію, велику дебіторську заборгованість населення, приватних підприємств та підприємств, принципи розумності та співмірності.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки спір між сторонами виник з приводу не проведення розрахунку при звільнення, а не про розмір належних звільненому працівникові сум. Відповідач факту наявності заборгованості по заробітній платі та її розмір не оспорював, своєю довідкою підтвердив розмір заборгованості по заробітній платі 3443,98 грн., з чим згоден і позивач. Позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено в повному обсязі, а тому не було підстав застосовувати положення статті 117 КЗпП України, що розмір відшкодування за час затримки розрахунку слід визначати з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком .

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, а апеляційна скарга в цій частині - задоволенню, і на користь позивача з відповідача належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 12810 гривень 77 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого зменшення розміру моральної шкоди, апеляційний суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки при ухваленні рішення про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 грн. суд першої інстанції врахував вимоги ст.237-1 КЗпП України, обставини справи, ступень спричинених позивачу несвоєчасною виплатою заробітної плати моральних страждань, їхній характер і тривалість, глибину душевних страждань позивача, засади розумності, виваженості на справедливості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 лютого 2013 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити.

Стягнути з Комунального підприємства «Зугресводоканал-1» міста Зугрес» (код ОКПО 35602044, юридична адреса: 86783, місто Зугрес вулиця Карла Маркса, 21) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Петропавловськ Північно-Казахської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12810 (дванадцять тисяч вісімсот десять) гривень 77 коп.

В решті рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Л.І. Соломаха

Т.І.Биліна