Рішення № 31253211, 02.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Соболєва І.П.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 2

Р І Ш Е НН Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Бордюзі Л.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Авдіївської міської Ради Донецької області на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

В липні 2012 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача і просила визнати за нею право власності на 14/100 часток нерухомого майна, що складається з автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Позивач посилалась на те, що з 03 березня 1999 року вона з відповідачем є засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Ю.Н.Г. Сервіс», мають у статутному фонді підприємства частки у розмірі 14% та 86% відповідно. Зазначена автостоянка знаходиться на балансі підприємства. 28 грудня 2011 року сторони дізнались, що за заявою Державної податкової інспекції у м. Авдіївці ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» 10 травня 2011 року ліквідовано за спрощеною процедурою, що не пов'язана з банкрутством. 30 грудня 2011 року на загальних зборах засновників вирішено розподілити автостоянку між двома учасниками, визнавши, що їй на праві власності належить 14/100 часток автостоянки. Через ліквідацію підприємства укласти договір про передачу частки майна в нотаріальному порядку неможливо, тому єдиним виходом є визнання права власності на належну їй частку за судовим рішенням.

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно у вигляді 14/100 часток автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 214, 60 грн.

В апеляційній скарзі Авдіївська міська рада Донецької області просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 13 лютого 2001 року між Авдіївською міською радою та ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Авдіївська міська рада, згідно з рішенням сесії від 30 серпня 2000 року за № 378, від 26 грудня 2000 року за №421 надає в строкове, платне володіння і користування земельні ділянки, які знаходяться у АДРЕСА_1, загальною площею 2289 кв.м з метою розташування автостоянки. Договір укладено на термін до 30 серпня 2003 року та до 26 грудня 2002 року. Після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки строк оренди земельної ділянки не було продовжено і вона використовувалася ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» незаконно. Авдіївська міська рада не надавала ТОМ «Ю.М.Г. Сервіс» дозволу на будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 січня 2011 року у справі №23/166пд. встановлено, що автостоянка не є об'єктом нерухомого майна. На час розгляду справи судом першої інстанції автостоянка ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» в експлуатацію не була здана, свідоцтво про право власності на неї не отримано, право власності не зареєстровано. На час розгляду справи у суді ні позивачка, ні ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» не мали права власності або права користування земельної ділянкою, на якій розташована автостоянка, ця земельна ділянка є об'єктом права комунальної власності Авдіївської міської Ради, яку суд до участі в справі не залучив.

В судовому засідання апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала рішення суду правильним та законним.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки.

Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників апелянта та позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні надані докази, що підтверджують право власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно у вигляді 14/100 часток автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Погодитися з висновками суду не можна з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням голови Авдіївської міської ради № 111-р від 17 лютого 1999 року зареєстровано Статут ТОВ «Ю.Н.Г.Сервіс» та засновницький договір цього товариства, в які в подальшому вносились зміни, і на теперішній час, починаючи з 03 березня 1999 року засновниками підприємства є дві особи: ОСОБА_4 з часткою у Статутному фонді ТОВ «Ю.Н.Г.Сервіс» у розмірі 86% та ОСОБА_3 з часткою у розмірі 14%.

Посилаючись на пояснення позивачки, суд першої інстанції зазначив, що під час проведення господарської діяльності підприємство отримало дозвіл на розміщення автомобільної стоянки поблизу будинку АДРЕСА_1, а потім згідно з вимогами діючого законодавства отримало право на розширення автостоянки та уклало договори оренди земельної ділянки з виконкомом Авдіївської міської ради.

Відповідно до проекту розширення автостоянки, вона пов'язана з землею фундаментом та проведено необхідне замощення на глибину 0,40 см.

24 січня 2002 року на товарній біржі укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна між ТОВ «Ю.Н.Г.Сервіс» та позивачем ОСОБА_4, що діяв як підприємець.

Відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду за справою №23/166пд від 11 січня 2011 року, вищезазначений договір купівлі-продажу автостоянки площею 2289 кв.м визнано недійсним. Сторони приведено у первісний стан: зобов'язано ОСОБА_4 повернути ТОВ «Ю.Н.Г.Сервіс» все отримане за договором купівлі-продажу автостоянки за адресою АДРЕСА_1 від 24 січня 2002 року, а ТОВ «Ю.Н.Г.Сервіс» повернути ОСОБА_4 кошти в розмірі 6000 грн.

Виконуючи постанову суду підприємство з 25 лютого 2011 року прийняло на свій баланс автостоянку.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції визнав право власності за позивачкою на частку нерухомого майна, а саме автостоянки за адресою АДРЕСА_1.

Проте такий висновок суду не підтверджений доказами і не відповідає вимогам закону.

13 лютого 2001 року між Авдіївською міською радою та ТОВ «Ю.Н.Г.Сервіс» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Авдіївська міська рада згідно з рішеннями сесії від 30 серпня 2000 року за № 378, від 26 грудня 2000 року за № 421 надає в строкове, платне володіння і користування земельні ділянки, які знаходять у АДРЕСА_1 загальною площею 2289 кв.м. і виділені в натурі на місцевості для несільськогосподарського використання з метою розташування автостоянки.

Договір укладено на термін до26 грудня 2002 року та до 30 серпня 2003 року.

Після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки строк оренди земельної ділянки не було продовжено і вона використовувалася ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» незаконно.

Авдіївська міська рада не надавала ТОМ «Ю.М.Г. Сервіс» дозволу на будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці.

ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» набуло право на тимчасове використання земельної ділянки площею 2289 кв.м за вказаною адресою для розташування автостоянки.

Обставини набуття та припинення права тимчасового користування земельною ділянкою встановлені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 січня 2011 року у справі №23/166пд., з якого вбачається, що автостоянка на є об'єктом нерухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 331 Ц України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Докази про те, що спірна автостоянка була здана в експлуатацію, в матеріалах справи відсутні і позивачкою суду не надавались.

Суд першої інстанції встановив, що свідоцтво про право власності на спірну автостоянку не отримано, право власності не зареєстроване, а за таких підстав відповідно до вимог закону у ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» не виникло права власності на автостоянку, а тому воно не може виникнуто і у позивачки ОСОБА_3, предметом позову якої є поділ активів ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» (автостоянки) внаслідок його ліквідації.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції не врахував вимог ст. 376 ЦК України та встановлених в судовому засіданні обставин, що ні позивачка, ні ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс» не мали права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташована автостоянка, на час звернення до суду з позовом. Ця земельна ділянка є об'єктом права комунальної власності Авдіївської міської ради

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 10 постанови № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

У разі пред'явлення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості до неналежного відповідача (наприклад, до бюро технічної інвентаризації чи лише до певної фізичної особи) суд залежно від предмета позову та обставин справи у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК, має вирішити питання про його заміну на належного відповідача або із власної ініціативи у порядку, передбаченому частиною другою статті 35 ЦПК, залучає відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, також відповідно до частини третьої статті 45 ЦПК залучає до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для надання висновків на виконання її повноважень.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення вищевказаних вимог закону та роз'яснень не врахував, до участі в справі Авдіївську міську ради не залучив та ухвалив рішення, яке стосується прав Авдіївської міської ради на самочинно зайняту земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення вимог матеріального та процесуального права та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на 14/100 нерухомого майна, що складається з автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивачки ОСОБА_3 на користь апелянта - Авдіївської міської ради належить стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору з апеляційної скарги в розмірі 109 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу Авдіївської міської ради Донецької області задовольнити.

Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 14/100 нерухомого майна, що складається з автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Авдіївської міської ради Донецької області (ідентифікаційний код 04053329, юридична адреса 86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, 5) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 109 (сто дев'ять) грн. 70 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна