Рішення № 31253050, 13.05.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/25254/2012

Провадження №2/761/2138/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Маліченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут ортопедії та травматології Національної Академії медичних наук України», треті особи : ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та відновлення становища, яке існувало до порушення,

в с т а н о в и в:

В квітні 2009 року позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державної установи «Інститут ортопедії та травматології Національної Академії медичних наук України» (далі - відповідач) про відшкодування моральної шкоди та відновлення становища, яке існувало до порушення. Ухвалою суду до участі в справі притягнуто треті особи : ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що є інвалідом першої групи з дитинства) з 9 років позивач хворіє на ревматоїдний артрит). В 1998 році в Інституті відповідача позивача було прооперовано : виконано тотальне ендопротезування лівого кульшового суглобу, а в 1999 році - правого кульшового суглобу. Майже через 10 років після операції, 24.03.2008р. позивач знову поступив в клініку №3 Інституту відповідача з діагнозом: нестабільність компонентів ендопротезу лівого та правого кульшового суглобу, що потребувало заміни ендопротезу. Поставлений діагноз обумовлюється тим, що термін використання ендопротезів обмежений та через деякий час протез потребує заміни. До цієї медичної установи позивача було направлено Запорізькою обласною лікарнею та Запорізьким обласним управлінням охорони здоров'я. Більш того, Управління охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації безкоштовно виділило позивачу для виконання операції з протезування ендопротез : тотальний протез кульшового суглобу безцементної фіксації Veri Sys, ендопротез кульшового суглобу Zimmer без цементний клиновидного типу. Загальна вартість протезу складала - 19795,00 грн. 09.04.2008р. позивач сплатив 2500,00 грн. за планову операцію. 10.04.2008р. в Інституті відповідача була проведена операція, в результаті якої було виконано ревізійне тотальне ендопротезування лівого кульшового суглобу із заміною компонента ендопротезу лікарем ОСОБА_4 Однак, післяопераційний період для позивача виявився дуже складним, оскільки, відразу ж після операції сталося погіршення стану здоров'я, але лікар наполягав на виписці. Позивач домігся проведення рентгену суглоба та як виявилося з рентген-знімку, в частині стегнової кістки залишилося свердло, що зламалося під час операції. Лише 22.04.2008р. частина зламаного свердла була вилучена з дистального епіметафізу стегнової кістки. Отже, через недбале непрофесійне ставлення лікарів до виконуваних обов'язків позивачу довелося двадцять днів після операції відчувати та терпіти сильний фізичний біль, страждання. Через три дні після видалення частини свердла в ділянці післяопераційного рубця в проксимальному відділі стегна сформувались дві гнійно-некротичні рани, з яких почала виділятися рідина, через що рубець не загоювався. 25.04.2008р. у позивача були взяті аналізи, в результаті чого було виявлено синьо-гнійну інфекцію. 07.05.2008р. позивача було переведено в кілінку №1 Інституту відповідача (відділення кісткового-гнійної хірургії). Лікар ОСОБА_3 поставив діагноз: нагноєння після тотального ревізійного протезування лівого тазостегнового суглобу, гнійно-некротичної рани верхньої третини лівого стегна. А згодом був взятий другий аналіз та підтверджена ще одна інфекція - золотистого стафілококу. До проведення операції жодної інфекції не виявлено, отже, зараження сталося в результаті недбалого виконання лікарями своїх функціональних обов'язків, нехтування встановленими санітарними нормами. Вартість лікування інфекційно - запального процесу складає 3604,72 грн. 10.06.2008р. через прогресування поширеної інфекції була проведена операція з видалення протезу лівого тазостегнового суглобу. Тільки після цього рубець на нозі почав поступово загоюватись. На звернення позивача до головного лікаря відповідача Герасименка С.І. з проханням виправити лікарські помилки та провести операцію тотального ендопротезування лівого кульшового суглобу, позивач отримував формальні відписки та відмови з явно надуманих причин. Знаючи, що позивач відмовився від переливання донорської крові, головний лікар зазначив, що при проведенні операції буде необхідно проводити переливання донорської крові. Іншим чином проведення операції провести неможливо. Посилання головного лікаря не відповідає дійсності з огляду на можливість використання кровозамінників. Позивач вважає, що внаслідок непрофесійних та недбалих дій відповідача йому було завдано значних матеріальних збитків, що виражається у втраті наданого ендопротезу. Відповідачем було порушено право на отримання послуг належної якості (ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів»). На думку позивача, справедливим способом відновлення становища, що існувало до порушення його прав і інтересів є безкоштовне надання тотального протезу кульшового суглобу безцементної фіксації Veri Sys, ендопротезу кульшового суглобу Zimmer безцементного клиновидного типу, який було надано Управлінням охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, або надання його аналогу. Крім того, відповідач своїми діями завдав позивачу ще й моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 100000,00 грн. Тому позивач просив суд зобов'язати відповідача передати позивачу новий тотальний протез кульшового суглобу безцементної фіксації Veri Sys, ендопротез кульшового суглобу Zimmer без цементний клиновидного типу або його аналог; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Позивач, представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні. Представник відповідача суду пояснив, що позивач хворіє з 9 років на ревматоїдний артрит. 12.02.199р. відповідачем виконано тотальне ендопротезування лівого кульшового суглоба, а 10.06.1999р. - правого кульшового суглоба, артропластику між фалангових суглобів правої кисті. Хворий з покращенням стану здоров'я виписаний на подальше лікування за місцем проживання з рекомендацією кожні 6-12 місяців з'являтися на контрольні обстеження та корекцію схеми лікування. Але наступний візит до відповідача відбувся через 9 років - у 2008р. з явищами нестабільності ендопротезів. Методом вибору в даній ситуації є ревізійне ендопротезування, що й було запропоновано позивачу при умові всебічного обстеження та проведення адекватної передопераційної підготовки. Ризик ревізійного ендопротезування набагато більший, ніж первинного. Крім того, ситуація ускладнювалась тим, що хворий на час останнього звернення до клініки став членом общини «свідком ієгови». За релігійними переконаннями позивач категорично відмовився від переливання крові та її компонентів, про що письмово зазначив в офіційному «волевиявлення щодо медичного втручання». Хворий був попереджений про можливі ускладнення системи захисту (імунної системи) без переливання компонентів крові за необхідності, але наполягав на операції на своїх умовах. 24.03.2008р. позивач був госпіталізований до клініки захворювань суглобів у дорослих. В березні 2008р. відповідач отримав від Запорізької обласної клінічної лікарні 2 ендопротези, один вартістю 8795,00 грн., другий «Зиммер» - 11000,00 грн. - для позивача безкоштовно. При обстеженні у хворого виявлена анемія. Протягом 16 діб була проведена всебічна передопераційна підготовка. Досягнуто покращення стану хворого, який повторно взятий на клінічний розгляд. Наполягав на операції на своїх умовах - без переливання крові та її компонентів. Про можливі ускладнення хворий попереджений. Під час операції виявлено виражений металоз, остеопороз. Для установки нового ендопротезу потрібно було видалити цемент, на якому бува встановлений перший протез. Під час видалення цементу стався злам свердла. Враховуючи значну крововтрату (час операції складав 3 години), важкий стан хворого, ризик втрати життя - прийнято рішення - уламок свердла видалити другим етапом. Операція по видаленню уламка проведена 24.04.2008р. після покращення стану хворого. В ділянці першого післяопераційного рубця відкрилась нориця з серозним відділяємим. Хворому призначено відповідне лікування з наступним переведенням до відділення кістково - гнійної хірургії. Твердження позивача, що лікар після операції наполягав на виписці з лікарні - не відповідає дійсності. Весь хід операції, в т.ч. про злам свердла відображено в протоколі операції. Зрозуміло, що не могла йти мова про виписку хворого при важкому загальному стані, про що свідчать щоденники спостережень за хворим. Посилання позивача на оплату операції - 2500,00 грн. не відповідає дійсності, Оплата призначалась не за операцію, а на медикаментне забезпечення - придбання необхідних ліків, перев'язочного, шовного матеріалу, тощо. Але ця сума набагато менша ніж дійсна вартість використаних фармпрепаратів. Лікування позивача надавалось лікарями згідно Наказу МОЗ №507 від 28.12.2002р. «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги». А саме: позивач госпіталізований в профільний лікувальний заклад, комплексно обстежений, йому адекватно проведена передопераційна підготовка, що дозволило провести операційне втручання. Правильно виконана складна операція ревізійного ендопротезування кульшового суглоба, про що свідчать післяопераційні рентгенограми. Випадок перелому свердла ніяк не відноситься до нормативів надання медичної допомоги. В практичній ортопедії і травматології випадки переломів свердел, пластин та інших металоконструкцій не поодиноке явище і свідчить не про досконалість хірургів, а про міцність матеріалів, з яких зроблені інструменти. Медичні свердла виготовляються з медичної сталі, стерильні, відповідно - не повинні впливати на стан здоров'я пацієнта навіть за умов, якщо під час операції виникають технічні ускладнення у вигляді перелому свердла. Тому представник відповідача наполягає, що у комісії, яка надала висновок №513/11, не було ніяких підстав оцінювати злом свердла, як «неналежне надання медичної допомоги, яке полягало у технічно недостатньо досконало проведеному операційному втручанні».

В судовому засіданні були допитані в якості свідків треті особи : ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що працює у відповідача лікарем травматологом-ортопедом відділення захворювання суглобів. В 1998р. позивачу були проведені операції, що дозволило йому стати на ноги, покращити своє життя. В 2008 році позивач повторно звернувся до відповідача зі скаргами на болі. Протези мають свій вік 8-10 років. У позивача 50% від норми щільність кістки. Він повинен був після операції в 1998 році через 6 місяців, а в подальшому кожного року звертатися до відповідача, але він звернувся тільки через 9 років, коли протез вже розбивав кістку. Позивача готували до операції 16-18 днів, підняли гемоглобін, анестезія була спинномозкова на 3 години. Під час операції зламалося свердло, невідомо в зв'язку з чим. Оскільки, закінчувалась дія анестезії, вирішено було не давати більше анестезії, відкласти операцію на пізніший період для видалення свердла. Залишення свердла ніяк не впливало на стан позивача чи його імунну систему. Лікарі були обмежені тим, що не могли переливати кров позивачу та продовжити операцію. Вже одразу після операції у позивача гемоглобін був 70, що є дуже низьким показником. Якби можливо було переливати кров позивачу, то могли б продовжити операцію і видалити свердло. Позивача ставили до відома, що його відмова від переливання крові буде мати ризики при операції, радили йому переливання. Штучна кров не відповідає якості цільної, а тому вона не застосовувалась.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснив, що працює у відповідача на посаді старшого наукового співробітника відділу кістково-гнійної хірургії. Позивач був переведений у відділення з наявністю гнійних ран, низькими показниками. У позивача була виявлена сине гнійна інфекція. Виписаний позивач був в задовільному стані.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7, за участі якого 17.04.2012р. проведений висновок експерта №513/11 Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України суду пояснив, що по операціям з ендопротезування стандартів та протоколів по лінії МОЗ немає. Є рекомендації фірми-виробника протезів, які виконувались під час операції. Не повинно було бути зламу свердла, але таке трапляється - це недолік не хірурга, а технічний недолік, що веде до того, що операцію вважати технічно недосконалою. Не може сказати хто відповідальний, це технічна вада, а хірург вирішує, що в такій ситуації потрібно робити. Злам свердла не основна, а другорядна причина, які привели до негативного наслідку. Вини хірурга в зламі свердла немає. Ревізійні операції більш складні та довші за часом. Злам свердла не міг призвести до інфекції. У випадку відсутності зламу свердла була можливість виникнення інфекційного захворювання у позивача, враховуючи його захворювання та стан здоров'я. В м'які тканини після операції виділяється мінімум 500 мл. крові, окрім іншого.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8, за участі якого 17.04.2012р. проведений висновок експерта №513/11 Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України суду пояснив, що була критична ситуація, бо хворий відмовився від переливання крові. Не може сказати, що крововтрата була критична, але після операції стан критичний, низькі показники. Особливих порушень не було. При відмові від переливання лікар бере на себе ризик. Проводилась передопераційна підготовка, хворий отримав необхідну терапію. Основна причина ускладнення після операцій це жорстока анемія (ослаблення організму). Стовідсоткової методики вирахування крововтрати немає. Позивач був попереджений про можливі ускладнення та надав свою згоду. Є такі ускладнення, які неможливо на 100% прогнозувати. При продовженні операції була б додаткова крововтрата та загроза для життя.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_9, за участі якого 18.05.2011р. проведений висновок експерта №7/145 Міським бюро судово-медичної експертизи Головного Управління охорони здоров'я та медичного забезпечення, суду пояснив, що злам свердла під час операції не є порушенням з боку лікарів, а є форс-мажорною обставиною. Рішення про відстрочення видалення свердла з урахуванням стану здоров'я пацієнта є правильним. Післяопераційні ускладнення - інфекційне захворювання могло виникнути без вини лікарні, оскільки, 18-40% складають ускладнення при ревізійних операціях. Додаткові дії - продовження операції на 30-45 хв. збільшило б крововтрату. Ні один кровозамінник не виконує функції крові. Інфекційне захворювання не могло виникнути внаслідок зламу свердла. Якщо крововтрата наближається до 1 літра - обов'язкове переливання крові, після 500 мл. є ризик неконтрольованої кровотечі. Відсутні правила, що зобов'язують лікарів проводити експертизу щодо причин ускладнення під час операції. Медична допомога хворому надавалась на належному рівні. Прямого причинно - наслідкового зв'язку між діями лікарів і наслідками немає.

Треті особи в судовому засіданні вимоги позову не визнали та просили суд відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представників відповідача, третіх осіб, свідків, експертів, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2007-2008р.р. позивачу за місцем проживання Головним ортопедом - травматологом було рекомендовано консультацію у відповідача щодо його діагнозу : стан після тотального ендопротезування кульшових суглобів, асептична нестабільність, та направлення на оперативне лікування.

Управління охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації безкоштовно виділило позивачу для виконання операції з протезування ендопротез : тотальний протез кульшового суглобу безцементної фіксації Veri Sys, ендопротез кульшового суглобу Zimmer без цементний клиновидного типу.

Відповідно до виписки з історії позивача він перебував на стаціонарному лікуванні у відповідача з 24.03.2008р. У виписці зазначено, що проведено передопераційну підготовку. Ревізійне ендопротезування суглобів виконано 10.04.2008р. Під час видалення кісткового цементу зламалося свердло в дистальній частині стегнової кістки. У зв'язку із закінченням дії спинномозкової анестезії, крововтратою, прийнято рішення на цьому етапі частину свердла не видаляти. 22.04.2008р. виконана операція - видалення зламаної частини свердла. 25.04.2008р. взятий посів, за результатами аналізів виділено сине гнійну паличку, 07.05.2008р. переведений до клініки кістково-гнійної хірургії. 10.06.2008. проведено видалення ендопротезу. 28.07.2008р. позивач виписаний із стаціонару в задовільному стані, дані рекомендації.

Також в медичній картці позивача міститься волевиявлення щодо медичного втручання, оскільки, позивач є свідком єгови, щоб за жодних обставин йому не переливали цільної крові, еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів чи плазми, навіть якщо медперсонал вважає це необхідним для збереження його життя, та свідому згоду на операцію, в якій зазначено, що позивач мав бесіду з лікарем про план, переваги та небезпеку операції, яка відбудеться, і отримав відповіді на всі питання, що його цікавлять, йому відома статистка ускладнень, що пов'язані з анестезією та оперативним втручанням.

Головний державний санітарний лікар Шевченківського району м. Києва 21.07.2008р. на скаргу позивача від 01.07.2008 року щодо занесення небезпечної інфекції в лікарні надав відповідь, що фахівцями санепідемстанції Шевченківського району здійснено перевірку відповідача згідно актів від 04.07.2008р., 15.07.2008р. Встановлено, що відповідно до аналізів позивача, до початку оперативного втручання, позивач раніше переніс захворювання на стафілококову інфекцію, тобто був інфікований до госпіталізації. Після оперативного втручання 10.04.2008р., відповідно до аналізів від 23.04.2008р., 02.05.2008р., 12.05.2008р., у позивача виділено синьо гнійну паличку, золотистий стафілокок із рани не виділявся, що не виключає можливості заносу інфекції під час оперативного втручання. З 07.05.2008р. позивача переведено в клініку №1 кістково-гнійної хірургії, проведено антибіотикотерапію, після чого синьо гнійної палички та інших збудників гнійно-септичних захворювань не виділено згідно аналізів від 23.05.2008р., 17.06.2008р. В ході перевірки виявлено одного носія з числа медичного персоналу, проводиться санація носія. Проте, не зазначено, в який період часу даний працівник працював, чи знаходився він в лікарні під час перебування позивача на лікуванні у відповідача, відсутні будь-які висновки та докази можливості зараження даним працівником пацієнтів лікарні.

Відповідно до висновку експерта від 18.05.2011р. №7/145 Міського бюро судово-медичної експертизи Головного Управління охорони здоров'я та медичного забезпечення, згідно стандартів надання медичної допомоги медичні свердла виготовляються з неіржавіючих сталей та стерилізуються перед кожним оперативним втручанням, і відповідно не повинні впливати на стан здоров'я пацієнта навіть за умов, якщо під час оперативного втручання виникають технічні ускладнення у вигляді зламу свердла. Враховуючи вищезазначене, в умовах значної крововтрати, тривалості операції, що наближалась до кінця дії спинальної анестезії та відмови пацієнта від переливання будь-яких компонентів крові, залишення оперуючим хірургом зламаного свердла в порожнині кістки та відстрочення видалення стороннього тіла (за життєвих показів) відповідає нормативам надання хірургічної допомоги. 25.04.2008р. в ділянці післяопераційного рубця на верхній третині лівого стегна у позивача було виявлено дві нориці зі слизовим, а потім слизово-гнійним відділяємим. На фоні анемії, відсутності достатньої кількості факторів згортання крові та імунодефіциту, що підтверджується даними лабораторних досліджень, які могли бути компенсовані за допомогою переливання донорської крові хворому, проведена антибіотикотерапія виявилась малоефективною. Це визначило переведення хворого 07.05.2008р. у відділення кістково-гнійної терапії у зв'язку з хронічним післяопераційним остеомієлітом лівої стегнової кістки, активної норицевої форми та в подальшому проведення фістулнекректомії лівого кульшового суглобу. Враховуючи вищезазначене, прямий «причинно-наслідковий зв'язок між діями лікарів відповідача та погіршення стану здоров'я позивача» відсутній.

Відповідно до висновку експерта №513/11 від 17.04.2012р. Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, нормативно - правових документів, які б регламентували та стандартизували відповідними протоколами надання медичної допомоги при ендопротезуванні крупних суглобів немає, проте, згідно з даними спеціальної медичної літератури та з існуючою практикою, «залишення свердла в порожнині кістки, що сталося при проведенні операції позивачу» не можна вважати відповідним (правильним) при наданні йому медичної допомоги. Отже, під час операції, яка проводилась позивачу мало місце неналежне надання медичної допомоги, яке полягало у технічно недостатньо досконало проведеному операційному втручанні. Враховуючи той факт, що недоліки надання медичної допомоги під час оперативного втручання 10.04.2008р. не були єдиною причиною виникнення у позивача післяопераційних ускладнень, слід вважати, що між ними та погіршенням стану здоров'я позивача існує не прямий, а опосередкований зв'язок.

25.01.2012р. до відповідача надійшов запит з Запорізької обласної клінічної лікарні з проханням повернути тотальний протез кульшового суглоба фірми «Zimmer» в зв'язку з тим, що він необхідний для ендопротезування іншої хворої, на підставі якого протез було повернуто. Позивач не позбавлений права на повторне безкоштовне отримання протезу, відповідачем протез було повернуто, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача передати позивачу новий протез.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Суд не приймає викладене у висновку №513/11 від 17.04.2012р. Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, оскільки, враховуючи, що нормативно - правових документів, які б регламентували та стандартизували відповідними протоколами надання медичної допомоги при ендопротезуванні крупних суглобів немає, вважає недопустимим посилання на «дані спеціальної медичної літератури та існуючу практику». Крім того, допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які приймали участь у даній експертизі, підтвердили, що вини хірурга в зламі свердла немає, а злам свердла не міг призвести до інфекції та у випадку відсутності зламу свердла була можливість виникнення інфекційного захворювання у позивача, враховуючи його захворювання та стан здоров'я. До того ж, при продовженні операції була б додаткова крововтрата та загроза для життя.

Враховуючи надані в судовому засіданні пояснення свідків, експертів, висновку експертизи від 18.05.2011р. №7/145 Міського бюро судово-медичної експертизи Головного Управління охорони здоров'я та медичного забезпечення, письмове попередження позивача про небезпеку операції, яка відбудеться та статистку ускладнень, суд приходить до висновку, що прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями лікарів відповідача та погіршенням стану здоров'я позивача відсутній, позивачу була надана належна медична допомога, а тому відсутні підстави для задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1167 ЦК України; ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 3, 57, 58, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут ортопедії та травматології Національної Академії медичних наук України», треті особи : ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та відновлення становища, яке існувало до порушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя