Вирок № 31252995, 16.05.2013, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 0614/1136/2012

провадження 1/283/8/2013

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2013 року

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Ярмоленка В.В.

при секретарі Пух Н.М.

з участю прокурора Литвиненка Д.В.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

законного представника ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника служби у справах дітейОСОБА_7

розглянувши на відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Малині кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.2 ст.187 КК України, -

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, не одруженого, штабелювальника ДП «Малинське лісове господарство», не судимого,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.2 ст.187 КК України, -

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянина України, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_10, не судимого, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.304, ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудні обвинувачуються в тому, що протягом 13-18 березня 2012 року вчинили ряд умисних злочинів за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_10 втягнув неповнолітнього в злочинну діяльність за наступних обставин.

13 березня 2012 року близько 17-ї години м. Малині по вул. Грушевського під час перебування в кафе «Троянда» ОСОБА_10 запропонував неповнолітньому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, про вік якої він був обізнаний, таємним шляхом заволодіти чужим майном ОСОБА_6, на що він погодився, тобто втягнув неповнолітнього ОСОБА_8 у злочинну діяльність, після чого підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили корисливі злочинні дії за наведених нижче обставин.

13 березня 2012 року близько 18-ї години в м. Малині по вул. Б.Хмельницького підійшовши до будинку №25, належного ОСОБА_6, попередньо розподіливши ролі, ОСОБА_9, вказав неповнолітньому ОСОБА_8 розташування кімнат в будинку та місцезнаходження в ньому грошових коштів та документів, залишився разом з ОСОБА_10 спостерігати за навколишньою ситуацією.

В цей же час, ОСОБА_8 з корисливих мотивів, таємно, умисно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом розбиття віконного скла проник до будинку ОСОБА_6, звідки викрав наступні речі:

-паспорт серії ВМ 1068605 виданий 21.12.1995 року Малинським РВ УМВС на імя ОСОБА_6;

-грошові кошти в сумі 6350 гривень;

-ідентифікаційний номер НОМЕР_1 від 09.03.1998 року;

-пенсійне посвідчення видане ОСОБА_6 за №101909;

-посвідчення «Ветеран праці» видане ОСОБА_6 за № 245806;

-посвідчення особи потерпілої внаслідок чорнобильської катастрофи за № В-1 151793 видане на імя ОСОБА_6;

-посвідчення учасника війни серії В-IV № 241236 на імя ОСОБА_6;

-документ про освіту ОСОБА_6 від 28.06.1963 року;

-документ про освіту ОСОБА_6 від 25.02.1956 року;

-документ про освіту ОСОБА_6 від 31.03.1951 року;

-документ про освіту ОСОБА_6;

-витяг про реєстрацію спадкового реєстру від 27.09.2007 року;

-заповіт ОСОБА_6 від 04.07.2011 року;

-витяг про реєстрацію спадкового реєстру від 04.07.2011 року;

-трудова книжка на імя ОСОБА_6 від 24.06.1963 року;

-будинкова книга на імя ОСОБА_11 на будинок №24;

-розрахункова книжка на газ (3 екземпляри);

-договір про надання послуг газопостачання від 21.12.2007 року;

-акт пуско-налагоджувальних робіт від 13.12.2007 року;

-зміст робочого проекту на будинок;

-амбулаторна картка хворої ОСОБА_6;

-ощадна книжка ОСОБА_6 від 08.12.2008 року.

Викрадені документи ОСОБА_8 заховав на балконі профілакторію по вул. Б.Хмельницького в м. Малині, після чого переховав під мостом через р. Ірша в м. Малині, а грошові кошти ОСОБА_9 розділив, залишивши собі 2150 грн., а решту по 2100 грн. віддав іншим підсудним.

16 березня 2012 року близько 20-ї години, з метою крадіжки грошових коштів з будинку ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_8, шляхом розбиття вікна, таємно проник до будинку ОСОБА_6 за адресою м. Малин, вул. Б.Хмельницького, 25, але свій намір не зміг довести до кінця, почувши як потерпіла входить до будинку та з місця події зник.

Продовжуючи злочинну діяльність, 17 березня 2012 року близько 20-ї години в м. Малині по вул. Чорновола,12а, попередньо розподіливши ролі між собою, де ОСОБА_12 залишився на вулиці спостерігати за оточуючою ситуацією, а ОСОБА_8 зайшов до приміщення магазину «Мінімаркет», де використовуючи газобалонний пневматичний пістолет «KWC» №00636925, калібру 4,5 мм., направив його на продавця магазину ОСОБА_13, погрожуючи його застосуванням, почав вимагати у останньої грошові кошти. У відповідь вона направила на нього гаманець, який підсудний сприйняв як газовий балончик та вибіг з магазину.

18 березня 2012 року близько 20-ї години в м. Малині по вул. Барміна, попередньо розподіливши ролі між собою, де ОСОБА_12 залишився на вулиці спостерігати за оточуючою ситуацією, а ОСОБА_8 зайшов до приміщення магазину «Продукти», де використовуючи газобалонний пневматичний пістолет «KWC» №00636925, калібру 4,5 мм., направив його на продавця магазину ОСОБА_4, погрожуючи його застосуванням, почав вимагати у останньої грошові кошти. Оскільки остання відмовилася давати гроші, ОСОБА_8 вистрелив в сторону від продавця, на що ОСОБА_4 виштовхнула підсудного з приміщення магазину.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 свою участь в інкримінованих йому органами досудового слідства суспільно небезпечних діяннях визнав повністю, підтвердивши вірність обставин викладених в матеріалах справи, однак вважає невірним кваліфікацію сторони обвинувачення епізодів вчинення ним розбійних нападів 17-18 березня 2013 року за ч.2 ст. 187 КК України, оскільки його дії не супроводжувались ні насильством, ні погрозами його застосування.

Щодо епізодів крадіжки з будинку ОСОБА_6 показав, що 13 березня 2013 року йому зателефонував ОСОБА_10, з яким він навчався в той час більше двох років в училищі та запропонував роботу. Зустрівшись в кафе цього ж дня з ОСОБА_10 з яким був незнайомий йому раніше ОСОБА_9, хлопці запропонували йому здійснити крадіжку грошей в будинку в фабричному мікрорайоні. На дану пропозицію він погодився, оскільки хотів показати свою мужність, вважаючи, що в разі відмови хлопці перестануть його поважати. Після чого, ОСОБА_9 розповів йому про місцезнаходження грошей та попросив взяти також окремо пакет з документами. Біля будинку, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишились чекати його на вулицю відійшовши на значну відстань, а він, обійшовши будинок, через розбите ним вікно проник до будинку, з зазначеного місця в шафі забрав пакет з грошима та документами та втік з будинку. Пакет з документами він закинув на балкон профілакторію, розташованого неподалік будинку потерпілої, а гроші в сумі 6350 грн. через деякий час віддав ОСОБА_9, з яких «за роботу» одержав 2100 грн.

Через декілька днів йому зателефонував ОСОБА_9 та запропонував знову проникнути до будинку ОСОБА_6, оскільки за його інформацією там ще залишились гроші. Цього ж вечора, вони вдвох підійшли до будинку, де ОСОБА_8 вийнявши віконну шибку, проник до будинку, однак нічого в шафі не знайшов, та вимушений був втекти непоміченим, оскільки почув як потерпіла зайшла до будинку.

Наступного дня телефоном ОСОБА_9 запропонував йому пограбувати магазин, на що він погодився. При зустрічі ОСОБА_9 дав йому пістолет та показав магазин «Мінімаркет» по вул. Чорновола в м. Малині, а сам залишився на вулиці. ОСОБА_8 зайшовши в магазин дістав пістолет та сказав віддати йому виручку, однак одна із жінок за прилавком дістала невідомий йому предмет і направила на нього. Злякавшись, вибіг з магазину, та зателефонував ОСОБА_9, щоб повідомити що він злякався.

18 березня 2012 року йому зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що потрібно знову пограбувати магазин, оскільки попереднього разу не вийшло. В вечірній час, вони вдвох пішли до магазину «Продукти» на вулиці Барміна в м. Малині, до якого він зайшов один, попросивши у продавця пакет та пачку цигарок. Діставши пістолет, почав вимагати виручку, та погрожувати пострілами, на що продавець відповіла «стріляй» й почала йти на нього. Злякавшись, він здійснив постріл в сторону від продавця та втік з магазину. Постріл здійснив з метою залякування продавця, щоб вона його не наздогнала. Відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_6 в сумі 4000 грн. Розкаявся у вчиненому.

Підсудний ОСОБА_9 свою участь в інкримінованих йому органами досудового слідства суспільно небезпечних діяннях визнав повністю, підтвердивши вірність обставин викладених в матеріалах справи, однак вважає невірним кваліфікацію сторони обвинувачення епізодів розбійних нападів 17-18 березня 2012 року за ч.2 ст. 187 КК України, оскільки його дії не супроводжувались ні насильством, ні погрозами його застосування. Підтвердивши покази ОСОБА_8 та доповнивши їх зазначив, що проникнути до будинку ОСОБА_6 він найперш пропонував ОСОБА_10, однак той відмовився, запропонувавши виконавцем їх наміру ОСОБА_8 Ні до будинку, ні до магазинів він не проникав, а втікав якомога далі, після того як ОСОБА_8 заходив в приміщення, в подальшому останній телефонував йому та вони визначали місце зустрічі. Відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_6 в сумі 4000 грн.

Підсудний ОСОБА_10 свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, розкаявся, давши по суті аналогічні покази про час, місце і спосіб викрадення грошей і документів з будинку ОСОБА_6І 13 березня 2012 року.

Потерпіла ОСОБА_6 підтвердила обставини зникнення в неї грошей і документів 13 березня 2012 року, зазначивши, що претензій до ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не має, оскільки ними завдана їй шкода відшкодована.

Крім визнавальних показів підсудних, потерпілої ОСОБА_6 по епізоду крадіжки 13.03.2012 року та замаху на крадіжку 16.03.2012 року вина підсудних доводиться наступними зібраними по справі доказами:

даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 19 березня 2012 року з участю підозрюваного ОСОБА_8, під час складення якого останній послідовно та детально розповів про механізм проникнення до будинку ОСОБА_6 та викрадення з нього особистих речей потерпілої (т.1 а.с. 64-67);

даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 27.03.2012 року з участю підозрюваного ОСОБА_10, в ході якого останній підтвердив обставини крадіжки грошей та документів з будинку ОСОБА_6 (т.1 а.с. 187-188);

даними протоколів виїмки від 22.03.2012 року під час складення яких у підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були виявлені та вилучені предмети: мобільний телефон «Нокіа М-2» «Нокіа 6300», чоловічі спортивні кросівки «Restime», придбані за викрадені грошові кошти з будинку ОСОБА_6 (т.1 а.с. 136, 79).

постановою про приєднання до матеріалів до справи речових доказів, документів на імя ОСОБА_6 (т.1 а.с.145).

Суд вважає, що підстав для обмови підсудними, потерпілою ОСОБА_6 не має.

Дослідивши зібрані по справі докази в частині епізодів 13 березня 2012 року та 16 березня 2012 року та оцінивши їх в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудних у скоєнні інкримінованих їм злочинів знайшла своє підтвердження та кваліфікує їх умисні дії кожного окремо:

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; за ч. 1 ст.357 КК України як викрадення офіційних документів, вчиненому в особистих інтересах; за ч.3 ст. 357 КК України як незаконне заволодіння шляхом крадіжки паспортом та іншими важливими особистими документами; за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_10 в частині епізоду 13.03.2012 року за ч.1 ст.304 КК України як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність та за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Разом з тим, суд не погоджується із кваліфікацією органу досудового слідства дій підсудних по епізоду від 17 та 18 березня 2012 року за ч. 2 ст. 187 КК України напад з метою заволодіння майном , поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно (розбій) і вважає, що обвинувачення в цій частині не знайшло свого підтвердження, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. Суд, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості.

Як убачається із оголошених показань потерпілої ОСОБА_13 від 24.03.2012 року (т.1 а.с.72) 17 березня 2012 року близько 20-ї години до магазину зайшов невідомий їй хлопець та попросив продати йому жувачки. Після чого, він витягнув з кишені предмет схожий на пістолет та наставив його на неї, сказавши покласти гроші на стіл. Вона в свою чергу підійшла до прилавку, взяла звідти гаманець, наставивши його на хлопця та сказала, що теж буде стріляти. Після цього хлопець, нічого не кажучи, вибіг з магазину та побіг в невідомому їй напрямку.

Оцінюючи ці покази в сукупності з показами підсудного ОСОБА_8 які співпадають в своїй послідовності, суд приходить до висновку, що потерпіла не сприймала предмет, схожий на пістолет, за справжню зброю, а погроз її застосування підсудний не висловлював, як і не проявляв насильство щодо ОСОБА_13 Навпаки, при найменшому опорі потерпілої підсудний злякавшись вибіг з магазину.

Також, відповідно до ст. 97 КПК України приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України по епізоду 17.03.2012 року слугував рапорт слідчого Міхненка С.С. від 22.03.2012 року, зареєстрований в ЖРЗПЗ за №901 (т.1 а.с. 70), а не телефонне повідомлення потерпілої ОСОБА_13, як зазначено в протоколі її допиту 24.03.2012 року. В матеріалах справи відсутні дані про повідомлення про злочин від ОСОБА_13, що також доводить про непереконливість позиції обвинувачення про сприйняття потерпілою реальної загрози своєму життю.

Згідно розяснень п.6,9 Постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Напад обов'язково повинен виявлятися у психічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер, а також таке, що хоча і не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент спричинення. При цьому, небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він буде протидіяти нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсованої зброї або її макета тощо), якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. При цьому погроза повинна бути дійсною і реальною.

Суд надає особливого значення тому факту, що допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що до магазину зайшов підсудний ОСОБА_8, який попросив продати йому пакет та цигарки. Коли підсудний одержав пакет, сказав їй скласти грошову виручку, що потерпілою було сприйнято як жарт. Тоді ОСОБА_8 діставши пістолет, пригрозив здійснити постріл, при цьому агресії не проявляв. Після пострілу підсудним вбік вона вийшла з-за прилавку та виштовхнула його з магазину зі словами «йди звідси».

В своїх первинних поясненнях 18.03.2012 року (безпосередньо в день вчинення злочину) та під час допиту 20.03.2012 року потерпіла (т.1 а.с.7-8, 12) вказувала, що після того як ОСОБА_8 здійснив постріл у вигляді хлопку, вона зрозуміла, що пістолет дитячий, тобто іграшка, після чого вийшла з-за прилавку та вирішила забрати даний пістолет і вигнати даного хлопця з магазину. Під час даної події хлопець не завдав їй ні фізичного ні психологічного болю. Дані пояснення підтвердила і в судовому засіданні, зазначивши, що дії ОСОБА_8 сприймала як жарт, страху за життя не було.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження вина підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні 17 та 18 березня 2012 року розбійних нападів, оскільки ОСОБА_8 не застосовував щодо потерпілих будь-якого насильства, не вчиняв безпосередньо дій по заволодінню грошима та не висловлював з цього приводу погроз застосування насильства, його умисел на вказані дії ним заперечується та не підтверджені показами потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_13

В даному випадку потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_4 не сприймали дії підсудного ОСОБА_8, як реальну небезпеку їх життю та здоров'ю.

За обставинами справи навіть після незначної протидії потерпілих, ОСОБА_8, усвідомлюючи що його злочинні дії носять відкритий характер для потерпілої, втікав з місця події, не прикладаючи зусиль для досягнення мети розбійного нападу.

Органами досудового слідства не надано, а судом не здобуто переконливих та об'єктивних доказів наявності в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прямого умислу на вчинення розбійного нападу.

Оцінюючи викладене суд приходить до висновку перекваліфікувати дії вчинені 17-18 березня 2012 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч.3 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України як незакінчений замах на відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, скоєний повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При визначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних діянь, а також дані про осіб підсудних.

ОСОБА_8 по місцю навчання характеризується посередньо, а за місцем проживання позитивно, повністю визнав свою вину, розкаявся, відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_6

У відповідності до вимог ст. 66 КК України, обставиною, що помякшує його покарання є вчинення злочину неповнолітнім, визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували його покарання судом не виявлено.

Суд враховує згідно ст. 103 КК України також умови життя та виховання неповнолітнього ОСОБА_8, який проживає в повноцінній сім'ї, згідно даних служби у справах дітей на обліку не перебував до вчинення інкримінованих йому діянь, те що злочини вчинено під впливом старших товаришів та були направлені на здобуття уявного авторитету та поваги, який в силу свого віку та несформованого характеру в не повній мірі оцінював значення своїх дій, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання ОСОБА_8 за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України суд виходить з розяснень Постанови ПВСУ №5 від 06.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», того, що санкцією цієї статті КК України, за якою засуджується неповнолітній, передбачено такі види покарань, які з огляду на його вік не можуть до нього застосовуватися, оскільки підсудний вчинив злочини будучи неповнолітнім, на теперішній час немає самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, а тому йому не може бути призначено покарання у виді обмеження волі, передбачене ст.61 КК України та штраф передбачений ст.99 КК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати підсудного ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.357 КК України та звільнити його від покарання за цією статтею.

ОСОБА_9 по місцю навчання характеризується посередньо, а за місцем проживання позитивно, розкаявся. Помякшує його покарання визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину, те, що він відшкодував завдані збитки потерпілій ОСОБА_6

Обтяжуючих його покарання обставин судом не виявлено.

При призначенні покарання, суд враховує, що ОСОБА_9 виступив протягом нетривалого часу ініціатором злочинних діянь ОСОБА_8, спонукаючи до їх вчинення. Підстав для застосування норм ст. 69 КК України незважаючи на наявність декількох обставин, що помякшують його відповідальність, суд не вбачає.

ОСОБА_10 за місцем проживання характеризується позитивно, а за місцем навчання негативно, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Відповідно до ст. 66 КК України помякшує його покарання визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих його покарання обставин судом не виявлено.

Враховуючи обставини, що істотно помякшують покарання підсудним, те, що викрадене повернуто, тим самим усунуто негативні наслідки скоєння злочину, думку потерпілих щодо міри покарання, зважаючи на молодий вік підсудних, те, що злочини вчинено протягом нетривалого часу, суд вважає за доцільне призначити їм покарання у межах установлених у санкціях статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин у виді позбавлення волі з звільненням від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком з покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Таку міру суд вважає достатньою не тільки для покарання підсудних за вчинені протиправні діяння, а й для їх виправлення.

Відповідно до ч.3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини цього Кодексу.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України. Цивільний позов по справі не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, ч.2 ст. 15 - ч.3 ст. 185 КК, ч.1 ст. 357 КК, ч.3 ст.357 КК, ч.3 ст.15- ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді:

за ч.3 ст. 185 КК України трьох років шести місяців позбавлення волі;

за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України трьох років позбавлення волі;

за ч.1 ст. 357 КК України - визнати винним та звільнити його від покарання за вказаною частиною цієї статті;

за ч.3 ст. 357 КК України 30 днів арешту;

за ч.3 ст.15 - ч.2 ст.186 КК України чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк - один рік, поклавши на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України такі обовязки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити незмінну - підписку про невиїзд.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК, ч.1 ст. 357 КК, ч.3 ст.357 КК, ч.3 ст.15 - ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді:

за ч.3 ст. 185 КК України трьох років девяти місяців позбавлення волі;

за ч.2 ст. 15 - ч.3 ст. 185 КК України трьох років позбавлення волі;

за ч.1 ст. 357 КК України одного року обмеження волі;

за ч.3 ст. 357 КК України одного року трьох місяців обмеження волі.

за ч.3 ст.15 - ч.2 ст.186 КК України чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді - чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк - один рік шість місяців, поклавши на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України такі обовязки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити незмінну - підписку про невиїзд.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, ч.1 ст. 304 КК України та призначити йому покарання у виді:

за ч.3 ст. 185 КК України трьох років позбавлення волі

за ч.1 ст. 304 КК України трьох років шести місяців позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі строком три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк - один рік, поклавши на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України такі обовязки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити незмінну - підписка про невиїзд.

Речові докази у справі мобільний телефон «Нокіа М-2» «Нокіа 6300», чоловічі спортивні кросівки «Restime» - передати в дохід держави після вступу вироку в законну силу;

газобалонний пневматичний пістолет «KWC» №00636925, калібру 4,5 мм. - конфіскувати в дохід держави в особі спеціального підрозділу органу внутрішніх справ (дозвільної системи).

Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судові витрати в сумі 235,20 гривень, перерахувавши їх в УДК в Житомирській області код 25574601 р/р 31258272211843 МФО 811039 за експертні роботи НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області по 117,60 грн. з кожного. У разі відсутності у ОСОБА_8 майна, достатнього для відшкодування витрат, стягнути в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з ОСОБА_14 та ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_15