Ухвала суду № 31252707, 13.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2013 р. м. Київ К-38577/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009

у справі № 11/229-АП-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон» звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2008 № 0001432301/0 та № 0001452301/0.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 06.05.2005 позов задоволено; визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.03.2008 № 0001432301/0 та № 0001452301/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 постанову Господарського суду Херсонської області від 06.05.2005 скасовано та постановлено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон» подало касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів позивача заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, жовтень, листопад 2007, в ході проведення якої встановлено порушення ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон» вимог п.п.«б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за результатами якої складено акт перевірки № 954/23-7/32618973 від 20.03.2008;

- за наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001432301/0 від 21.03.2008, у відповідності до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, жовтень, листопад 2007 у розмірі 103 456,55 грн., та податкове повідомлення-рішення № 001452301/0 від 21.03.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 у розмірі 97 560,00 грн.

За висновками перевірки, порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» полягало у відсутності права на отримання бюджетного податку на додану вартість за березень, квітень, жовтень, листопад 2007 року за операціями з придбання товару, внаслідок того, що зустрічними перевірками контрагентів позивача не підтверджено джерела відшкодування з бюджету, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон» втрачає право на бюджетне відшкодування.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві сум бюджетного відшкодування податковим органом не наведено.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковим органом не було встановлено фактів несплати позивачем ПДВ у вартості придбаного у контрагентів товару, а також не було спростовано даних щодо наявності у позивача об'єкту оподаткування та правильності формування останнім податкового кредиту.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом доведено ухилення контрагентів позивача від сплати ПДВ, а, відтак, зменшення позивачу податковим органом бюджетного відшкодування з ПДВ визнав правомірним.

Суд касаційної інстанції з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При виникненні від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема, за відсутності з боку платника податку порушення приписів п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог пп.«а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п.7.7.4 п.7.4 ст.7 цього Закону щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог позивачем наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого постачальникам у складі ціни товару, та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння платником податку ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Обставини, на які посилається податковий орган, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Якщо контрагент платника не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то ця обставина тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного та не спростованого доводами податкового органу висновку стосовно того, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення відповідно до закону, а судом апеляційної інстанції вказане рішення було скасоване помилково, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон» задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Херсонської області від 06.05.2005.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний