Постанова № 31251878, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2013 року 10:34 № 826/445/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Петрон»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2012 №0007782220 та №0007792220

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрон» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) та просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0007782220 та №0007792220.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Петрон» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток і податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «ОПТ-БЕСТ» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011. За наслідком перевірки було складено акт від 03.12.2012 № 537/1-22-20-36557270 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.44.6 ст.46, п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 202040,18 грн., а також порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток за другий-третій квартали 2011 року на суму 232346 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 17.12.2012 №0007782220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 202040,18 грн. за основним платежем та 50510,01 грн. за штрафними санкціями;

- від 17.12.2012 №0007792220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 232346 грн. (за основним платежем).

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки і рішеннями, оскільки стверджує про реальний характер операцій з ПП «ОПТ-БЕСТ».

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, та зважаючи на твердження позивача про реальний характер операцій з ПП «ОПТ-БЕСТ», суд приймає до уваги наступне.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано копії первинних документів, а саме:

- договору поставки товару №110 від 29.04.2011, укладеного між ПП «ОПТ-БЕСТ» як постачальником та ТОВ «Петрон» як покупцем (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю чай (фасований), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. При цьому, загальна ціна договору складає 30 000 000 грн. Поставка здійснюється на умовах EXW (відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс 2000). Місцем поставки товару є франко-склад постачальника;

- специфікації та додаткової угоди до вищезазначеного договору;

- видаткових та податкових накладних;

- на підтвердження транспортування придбаного товару надано копії договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортне експедирування №01/12-тр від 01.12.2009, укладеного позивачем із СПД-ФО ОСОБА_1 з додатками, акту надання послуг від 31.08.2011, товарно-транспортних накладних та талонів замовника;

- на підтвердження зберігання товару надано копії договорів оренди складського приміщення, актів приймання-передачі в оренду, актів здачі-приймання робіт, рахунків-фактур, податкову накладну, банківські виписки;

- на підтвердження використання придбаного у ПП «ОПТ-БЕСТ» товару у господарській діяльності позивача ним надано договори, специфікації та додатки до них, товарно-транспортні, видаткові та податкові накладні, банківські виписки.

Проте, суд не приймає вищевказані первинні та інші документи як належні докази підтвердження товарності операцій за договором поставки товару №110 від 29.04.2011 з огляду на наступне.

Положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (№ 2344-III від 05.04.2001) встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила). Ці правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту першого Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил встановлюються вимоги до правил оформлення документів на перевезення.

Так у відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пп.11.4 Правил). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Уважно вивчивши товарно-транспортні накладні, суд не може прийняти їх як належний доказ перевезення, оскільки у них відсутній підпис, прізвище, ім'я і по-батькові водія перевізника, який прийняв вантаж до перевезення, хоча відповідні графи ТТН чітко вміщують в собі реквізити необхідні для заповнення таких відомостей.

В той же час, надані суду талони замовника не містять жодної інформації щодо прикладених ТТН, та відповідних підписів перевізника, хоча мають такі графи для заповнення (типова форма 1-ТЗ затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. N 488/346).

Жодні інші документи щодо перевезення товару не містять інформації про те, що СПД-ФО ОСОБА_1 протягом спірного періоду надавалися послуги з перевезення саме чаю, придбаного позивачем у ПП «ОПТ-БЕСТ».

Таким чином, суд констатує, що здійснення перевезення товару, придбаного за Договором, не підтверджується належними первинними документами.

В той же час, зберігання придбаного за Договором товару також не підтверджується належними доказами, оскільки позивачем не надано суду документів щодо складського зберігання та обліку чаю на складі, а наявність у позивача складських приміщень на праві оренди та їх оплата не свідчить про те, що товар там зберігався.

З урахуванням вищевикладеного, судом не можуть бути прийняті як докази товарності операцій за Договором документи, надані позивачем на підтвердження використання придбаного у ПП «ОПТ-БЕСТ» товару у господарській діяльності позивача, оскільки неможливо встановити приналежність проданого контрагентам чаю до того, який був придбаний у ПП «ОПТ-БЕСТ».

Разом з тим, судом додатково витребувано відомості щодо обігу коштів на рахунках ПП «ОПТ-БЕСТ» з метою з'ясування змісту та реальності здійснення господарської діяльності підприємством через призму розрахункових операцій. За наслідком дослідження наявних банківських виписок судом встановлено, що жодних витрат на оплату праці вказане підприємство не несе (згідно з призначенням платежу).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Із зазначених норм можна зробити висновок, що за виконання роботи особа отримує винагороду, тобто праця є оплачуваною.

Відсутність витрат на оплату праці вказує на відсутність трудових ресурсів для виконання господарських зобов'язань ПП «ОПТ-БЕСТ».

Також ПП «ОПТ-БЕСТ» не здійснює витрат на оплату послуг зв'язку, комунальних послуг, доступу до мережі Інтернет, що вказує на відсутність організаційних можливостей для нормальної господарської діяльності підприємства.

Вказане у сукупності, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, свідчить про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ПП «ОПТ-БЕСТ» за спірний період.

При цьому, в частині покликань Акту перевірки на норми Цивільного кодексу України, суд вважає, що податковий орган має на увазі відсутність реального та товарного характеру операцій. Разом з тим, покликання у Акті перевірки на фіктивність/недійсність/нікчемність договору є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для позивача.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Зважаючи на те, що судом встановлена безтоварність операцій між позивачем та ПП «ОПТ-БЕСТ» за спірний період, підстави для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 16.05.2013.