Постанова № 31251706, 15.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 р. Справа №805/5654/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 9 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

представника позивача: Чебаненко Є.О.

представника відповідача: Пащенко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (надалі - відповідач, ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 2 201 955,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у зазначеному році становила 4 307 осіб, у зв'язку із чим, згідно з вимогами частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач у 2012 році повинен був створити 172 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Згідно з даними, наданими відповідачем у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві - становила 139 осіб. У зв'язку із зазначеним, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню за несвоєчасну сплату цих санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні від 15.05.2013р. позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначив, що позивачем вжито належних від нього заходів для створення місць для працевлаштування інвалідів, але особливості виробництва та відсутність вільних вакансій впродовж 2012 року не дозволила виконати весь встановлений норматив.

Представник відповідача у судовому засіданні від 15.05.2013р. адміністративний позов не визнала та просила відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Відповідач зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 31599557, місцезнаходження: 85310, Донецька область, м. Красноармійськ, м. Родинське, вул.Перемоги, буд.9, про що зазначено у копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №530201, та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №562936 від 16.11.2012р.

Відповідачем поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, у якому відповідачем наведено, що: середньооблікова кількість працівників облікового складу становить 4 307 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 139; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 172; фонд оплати праці штатних працівників - 287 216,20 тисяч гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 66 686,00 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2 200 635,00.

На підставі наведеного звіту позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012р. на 2 200 635,03 грн. та розрахунок суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році на суму 1 320,39 грн.

Вказані розрахунки здійсненні із показником кількості нестворених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 33 особи.

Також, у матеріалах справи наявний лист Красноармійського міського центру зайнятості вхід. № 12941/13 від 08.05.2013р., яким Красноармійський міський центр зайнятості повідомляє, що у 2012р. за направленням Красноармійського МЦЗ було працевлаштовано на ДП «ВК «Краснолиманська» одного інваліда за вакансією, яка була надана на загальних підставах, без врахування нормативу робочих місць для інвалідів. Позивачем до Красноармійського міського центру зайнятості протягом 2012р. звітність за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для інвалідів не надавало. Красноармійський МЦЗ направлення на працевлаштування вказаній категорії осіб на вакансії для інвалідів до ДП «ВК «Краснолиманська» не видавав.

Згідно наданих відповідачем пояснень, за відсутності відкритих вакансій відповідачем у 2012 році не надавалися звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» до Красноармійського міського центру зайнятості.

ДП «ВК «Краснолиманська» надано довідку №01/11-1222 від 13.05.2013р. про фактичну чисельність працівників за 2012р., з якої вбачається, що середня чисельність працівників складає загалом 4 307 осіб, з яких на роботах з шкідливими умовами праці зайняті 3 903 особи.

Відповідач до справи надав наказ № 1697 від 22 листопада 2010 року про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Із довідки відповідача №01/11-1226 від 13.05.2013р. вбачається, що в період з 01.01.2006р. по 01.01.2013р. Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів перевірки з питання виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не проводились.

Також, до матеріалів справи відповідачем надана копія постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012р. у справі №2а/0570/8061/2012, якою Донецькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмолено у задоволенні позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, у сумі 2 982 352,95 грн. та пені у сумі 39 367,02 грн.

За змістом ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена законодавством, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст.18. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Суд зазначає, що працевлаштування інвалідів залежить від їх волевиявлення при зверненні до підприємства чи служби зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Зазначена правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України в постанові від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 та від 26 червня 2012 року № 21-105а12.

Верховний Суд України дійшов висновку, що на підприємство не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Також, умови праці у відповідача, як підприємства вугільної промисловості, передбачають підвищений ризик для життя та здоров'я працівників, є важкими, що перешкоджає працевлаштуванню на такі робочі місця інвалідів, про що зазначено в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012р. у справі №2а/0570/8061/2012. Створені відповідачем місця для роботи на поверхні, які за наслідками атестації з врахуванням висновків МСЕК, можуть бути використані для працевлаштування інвалідів, зайняті інвалідами. Наведене свідчить про те, що відповідач з об'єктивних причин не мав можливості виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для застосування відносно відповідача санкцій, визначених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - відсутні, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 15 травня 2013 року, складання постанови у повному обсязі - 17 травня 2013 року.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.