Постанова № 31248927, 30.04.2013, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_____________Справа № 299/1296/13-а

Номер рядка звіту 117

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2013 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Дорда Д.В., за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів адміністративний позов ОСОБА_1 до головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області ОСОБА_3 про визнання дій відповідача неправомірними та скасування постанови № 07-01-011/0115-0011 від 04.04.2013року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області ОСОБА_3 про визнання дій відповідача неправомірними та скасування постанови № 07-01-011/0115-0011 від 04.04.2013року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.04.2013року державним інспектором праці ОСОБА_3 винесено постанову №07-01-011/0115-0011 про накладення на позивача в.о. начальника ВЗКП «Земля», адміністративного стягнення відповідно до ст.188-6 КУпАП. З даною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною з наступних підстав. 21.03.2013року відповідач по справі приніс до позивачки на роботу в ВЗКП «Земля» направлення №0140 від 13.03.2013року про проведення перевірки субєкта господарювання в даному випадку ВЗКП «Земля». Позивачка ознайомившись з направленням в той же день попросила у відповідача його доручення на проведення перевірки і відповідач ОСОБА_3 пообіцяв, що надасть позивачці всі інші документи про підставу перевірки. При цьому ОСОБА_3 вже 21.03.2013року почав проводити позапланову перевірку ВЗКП «Земля», і позивачкою йому надавалися всі необхідні йому документи. Після чого, сторони домовилися, що відповідач продовжить перевірку 27.03.2013року і тоді позивачка надасть йому копії документів, так як станом на 21.03.2013року цього зробити не виявлялося можливим у звязку з неробочим ксероксом. При цьому, ОСОБА_3 пообіцяв на 27.03.2013року принести і показати позивачці його документи про підстави перевірки. 27.03.2013року приблизно о 11.00год, відповідач прийшов до ВЗКП «Земля» для продовження перевірки, і позивачка спочатку хотіла ознайомитися з підставами проведення позапланової перевірки та з посвідченням та дорученням відповідача, у відповідності до ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на що їй було відмовлено. При цьому відповідач по справі інспектор праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області ОСОБА_3 поводив себе не по правилам етикету, почав погрожувати позивачці, стосовно складання на неї протоколу та постанови з накладенням штрафу 850грн. за перешкоди у проведенні перевірки. Після чого відповідач покинув кабінет і безпідставно не продовжив проведення перевірки, про що позивачкою в.о. начальника ВЗКП «Земля» ОСОБА_1, працівником держземагенства у Виноградівському районі ОСОБА_4 та юристом Виноградівської районної ради ОСОБА_5, які постійно були присутні під час розмови з

відповідачем, було складено акт від 27.03.2013року про те, що інспектор праці ОСОБА_3 не надав передбачені законом документи про проведення позапланової перевірки та чинив тиск на позивачку. Таким чином відповідач безпідставно не продовжив перевірку та залишив кабінет, при цьому погрожуючи, що поштрафує позивачку. Після чого відповідач склав протокол відносно позивачки про адміністративне правопорушення за ст.188-6 КУпАП, за відсутності позивачки, проте вказав що нібито позивачка була присутня при складанні протоколу і вона відмовилася від підпису. Розгляд, даної справи було призначено на 04.04.2013року, де відповідач вручив позивачці постанову про накладення на позивачку адміністративного стягнення за ст.188-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850грн. Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що постанова №07-01-011/0115-0011 по справі про адміністративне правопорушення від 04.04.2013 року - прийнята з порушеннями її прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, та просили такі задовольнити, додатково пояснивши, що 27.03.2013року позивачка ОСОБА_1 жодних дій стосовно вчинення якихось перешкод у проведенні перевірки відповідачем не робила, а навпаки все робила відповідно до закону.

Відповідач - головний державний інспектор праці ОСОБА_3, як суб'єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, про що свідчить зокрема судова повістка про виклик до суду, в судове засідання не зявився, і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення розгляду справи або про поважні причини його неявки, а тому на підставі ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи та її вирішення на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 27.03.2013року був присутній під час розмови між сторонами, та запевнив, що ніяких перешкод у допуску до перевірки відповідача ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 не вчиняла, а навпаки, інспектор праці вів себе емоційно і відмовлявся предявити належні документи як підставу для перевірки. Після чого відповідач сам покинув кабінет, погрожуючи скласти на позивачку протокол та притягнути її до адміністративної відповідальності.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, покази свідка, обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засіданні фактів суд констатує, що правовідносини, які їм відповідають, врегульовані нормами КУпАП.

Так в судовому засіданні встановлено, що 04.04.2013року державним інспектором праці ОСОБА_3 винесено постанову №07-01-011/0115-0011 про накладення на позивача ОСОБА_1, адміністративного стягнення відповідно до ст.188-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850грн. (а.с.23-24).

Встановлено, що позивачкою ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було складено акт від 27.03.2013року про те, що інспектор праці ОСОБА_3 не надав передбачені законом документи про проведення позапланової перевірки та чинив тиск на позивачку (а.с.12).

Також встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 27.03.2013року складено протокол №07-11-009/0115 за ст.188-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 (а.с.17-18).

Нормами КУпАП, що встановлюють правила провадження у справах про адміністративні правопорушення ст.254, ст.256, ст.ст.248, 249, п.5 ч.1 ст.278, ст.268, ст.276, 279, 283, 284, 258 КУпАП встановлено, зокрема, що перед розглядом справи про адмінправопорушення після представлення посадової особи, яка розглядає справу, оголошується протокол, розяснюються права особі, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, заслуховуються пояснення даної особи, досліджуються докази, вирішуються клопотання, тощо; розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен бути відкритим, всебічним повним, вирішення справи повинно відбуватися у точній відповідності із законом, тощо.

Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Статтею 33 КУпАП України передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст.7 ч.ч.2,3 КУпАП - провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ,застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст.268 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно диспозиції ст.188-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Основним Законом та законами України.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для залучення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як встановлено ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем суду не надано обґрунтованих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП, а згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини, тлумачаться на користь особи.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи кожної справи, вирішення її в точні відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових, доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріли, які можуть бути використані як докази у справі, що відповідачем проігноровано, не дивлячись на відповідну вимогу в ухвалі Виноградівського районного суду від 23.04.2013року (а.с.25).

Заперечуючи проти оскаржуваної постанови позивач посилався на те, що 27.03.2013 року, інспектор праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області ОСОБА_3, надав позивачу - в.о. начальника ВЗКП «Земля» ОСОБА_1, тільки направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 13.03.2013 року за № 0140. Позивачка ОСОБА_1 посилаючись на те, що надане, державним інспектором праці ОСОБА_3, направлення на проведення перевірки не достатньо для проведення перевірки субєкта господарювання, в розумінні вимог Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме: всупереч п.2 ст.10 вищезазначеного закону позивачка запропонувала відповідачу ОСОБА_3 ознайомити її з підставами проведення позапланового заходу та надати копію відповідного документа, який відповідач в супереч вимогам ч. 3 ст. 6 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відмовився, тому підприємство скористалось своїм правом, передбаченим ст. 10 зазначеного закону, а відповідач 27.03.2013року не продовжуючи перевірку залишив ВЗКП «Земля», що також стверджується складеним актом від 27.03.2013року (а.с.12), поясненнями позивачки, та показами свідка ОСОБА_5.

Разом з тим, не дивлячись на те, що згідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в оскаржуваній постанові не наведена будь-яка оцінка пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №07-11-009/0115 від 27 березня 2013 року в ньому відсутні підписи позивачки, крім того згідно тверджень самої позивачки, при складанні такого протоколу, вона не була присутня.

Між тим, як вбачається з вказаного акту він складений без участі представників підприємства та без врахування позиції представників підприємства щодо надання копій документів, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та оформлення таких документів в супереч

вимогам зазначеного закону.

До протоколу про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні їм адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП.

Під час розгляду справи, відповідачем не спростовано доводи позивача та не доведено правомірність свого рішення.

Відповідачем під час розгляду справи у суді не надано підтвердження вчинення правопорушення, а також інших доказів того, що ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перевірки додержання законодавства про працю у ВЗКП «Земля».

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, а за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, розглянувши справу на підставі поданих доказів та у межах заявлених вимог, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позов заявлено підставно, обставини, наведені позивачем на обґрунтування вимог, знайшли підтвердження в судовому засіданні, та встановлені судом факти є достатніми для визнання оскаржуваної постанови такою, що винесена із порушенням встановленої законом процедури, та з порушенням процесуальних прав особи, що притягається до адмінвідповідальності, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ст. 188-6 КУпАП, є недоведеним, а відтак така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 14, 71, 158, 159, 160,161-163 КАС України, ст.ст.7 ,268, 287, 288 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати неправомірними дії головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області ОСОБА_3, визнати неправомірною та скасувати постанову №07-01-011/0115-0011 про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення відповідно до ст.188-6 КУпАП від 04.04.2013року.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

ОСОБА_6