Постанова № 31248107, 17.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2013 р. справа №905/909/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л.Ф. Стойка О.В. Шевкової Т.А. Пашко С.Г. - за дов. №38 від 02.01.2013р. Козаренко Н.Ю. - за дов. №9/61 від 11.12.2012р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецькна рішення господарського суду Донецької областівід06.03.2013 рокуу справі№905/909/13-г (суддя Говорун О.В.)за позовом:Державного підприємства "Одеська залізниця" м.Одесадо відповідача: Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецькпростягнення 13 671,48 грн. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Державне підприємство "Одеська залізниця" м.Одеса звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк про стягнення інфляційних та 3% річних у сумі 13 671,48 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2013р. частково задоволено позов Державного підприємства "Одеська залізниця" м.Одеса до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк. Стягнено з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк, на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" м.Одеса, 3% річних в розмірі 2223 грн. 02 коп. та інфляційні витрати в розмірі 10930,63грн., а всього 13153грн. 65 коп. та 1655 грн. 33 коп. витрат з оплати судового збору. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Відповідач, Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 06.03.13р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, Державне підприємство "Одеська залізниця" м.Одеса, відзив на апеляційну скаргу не надав у судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Відповідач, Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк у судовому засіданні наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2005р. по справі №43/302, яким стягнуто з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк на користь Одеської залізниці штрафні санкції у розмірі 10 335,00 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 103,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В матеріалах справі відсутні копія вказаного рішення. Колегія суддів вважає зазначену дату опискою так як у судовому засіданні позивач надав для огляду рішення від 09.11.2005р.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення №43/302 набрало законної сили.

Господарським судом Донецької області був виданий наказ від 21.11.2005р. на виконання наведеного рішення суду.

Постановою ВДВС у Ворошиловському районі м.Донецька від 26.12.2005р. було відкрите виконавче провадження по виконанню цього наказу суду.

Відповідачем наказ суду не виконаний до теперішнього часу.

Предметом позову у справі, що розглядається є вимога позивача про стягнення інфляційних витрат за період з листопада 2005р. по грудень 2011р. та 3% річних за період з 22.11.2005р.по 22.01.2013р. за наказом суду від 21.11.2005р. по справі №43/302.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 598-609 Цивільного кодексу України не встановлена в якості підстави припинення грошового зобов»язання прийняття судом рішення про стягнення боргу.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов"язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов"язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У данному випадку судом за справою №43/302 встановлено правову природу стягнення коштів, а саме штрафні санкції. Тому це не є грошові зобов"язання у розумінні вимог ст. 625 Цивільного кодексу Україн.

Визначення грошового зобовязання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже чинне законодавство передбачає нарахування індексу інфляції та 3% річних саме за грошовими зобов"язаннями, матеріальними втратами, тощо.

Як вбачається з наказу суду від 21.11.2005р. по справі №43/302 з відповідача, Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк, стягуються штрафні санкції у розмірі 10 335,00 грн.

Також позивачем у судовому засіданні було надане для огляду рішення по справі №43/302, з якого вбачається, що предметом спору у справі є стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у залізничній накладній.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає хибним висновок господарського суду, що штрафні санкції за наказом суду від 21.11.2005р. по справі №43/302 є грошовим зобов"язанням на яке позивач має право нараховувати індекс інфляції та 3% річних.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року у справі № 905/909/13-г підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення по суті про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому колегія суддів дійшла висновку про прийняття нового рішення.

Відтак, апеляційна скарга Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі за подання позову, понесені позивачем та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року у справі №905/909/13-г задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року у справі №905/909/13-г - скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Одеська залізниця" м.Одеса до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк в сумі 13 153 грн. 65 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013р. у справі №905/909/13-г - залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" м.Одеса (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 01071315) на користь Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Донец. обл.