Постанова № 31243776, 15.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2013 року № 826/4506/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництво»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2013 року №0002152208 та №0002162208, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництво» (далі - позивач, ТОВ «Магістральне будівництво») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2013 року №0002152208 та №0002162208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Різано Трейд», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Різано Трейд», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач зазначав, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактична поставка товарів та відповідно подальше використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із ТОВ «Різано Трейд», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання недійсними цих правочинів не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

В судове засідання 13 травня 2013 року не прибув представник відповідача, відповідач належним чином повідомлявся судом про день, час і місце судового розгляду.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

15 травня 2013 року від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 9569,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 47 848,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Різано Трейд», оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ «Магістральне будівництво» (код ЄДРПОУ 33342996) зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 24.12.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (том І, а.с.142).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з 04.01.2005 року за №9950, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП (том І, а.с.147), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №36105482, індивідуальний податковий номер 333429926582 (том І, а.с.149).

У період з 19.02.2012 року по 25.02.2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Магістральне будівництво» (код ЄДРПОУ 36445153) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 28.02.2013 року №706/22.8/33342996 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с.17-32.

06 березня 2013 року ТОВ «Магістральне будівництво» подало до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС заперечення до акту перевірки від 28.02.2013 року №706/22.8/33342996 (а.с.33-39).

За результатами розгляду поданих заперечень, 13 березня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було надано відповідь № 6570/10/22.8-10, згідно якої висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення ( а.с.40-52).

18 березня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002162208, яким позивачу за порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., пю139.1.9 пункту 139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 14 953,00 грн., з яких основного платежу - 11 962,00 грн., штрафних санкцій - 2 991,00 грн. (а.с.54) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002152208, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 11 961,00 грн., з яких 9 569,00 грн. - основного платежу та 2 392,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.53).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., п.139.1.9 пункту 139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п. 7.4.5, п.74 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» задекларовано податковий кредит за вересень 2009 року у розмірі 9569,00 грн. та сформовано валові витрати за 2009 р. у розмірі 47 848,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Різано Трейд».

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Різано Трейд».

На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 10.02.2011 р. №101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009 р. по 31.12.2011 р. (том І, а.с.53-65), в якому зазначається, зокрема, про таке:

- ТОВ «Різано Трейд» за місцем реєстрації: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 8, не знаходиться;

- свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Різано Трейд» анульоване 31.3.2011 р., причина - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

- в ході перевірки використано постанову від 19.01.2012 р. старшого слідчого СВ МП ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Братко Т.О., згідно якого в провадженні вказаного органу перебуває кримінальна справа № 80-0263 за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єкту підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Різано трейд», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України;

- допитана як свідок ОСОБА_2 підтвердила, що упродовж 2009-2011 років ТОВ «Різано Трейд» використовувалось в злочинних схемах з метою незаконного завищення валових витрат, податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами;

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Різано Трейд» реально не здійснювалися, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за вересень 2009 року на суму 9569,00 грн. та неправомірність віднесення до складу валових, витрати по операціях з даним контрагентом, в результаті чого підприємством за 2009 рік занижено податок на прибуток в розмірі 11 962,00 грн.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, згідно яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п/п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень пункту 5.1. та підпунктів 5.2.1., 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п/п 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", є фактичне подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п/п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Різано Трейд» позивачем були надані суду рахунок-фактуру від 02.09.2010 р. №020905 (а.с.56) та видаткову накладну від 02.09.2010 р. №020905 (а.с.57), на підставі яких ТОВ «Різано Трейд» поставило позивачу товар: стрічку монтажну із скловолокна, стрічку монтажну алюмінієву, термостат лінійний, набір для термостата, кабель гріючий саморегулюючий, з'єднувальну коробку для підключення кабелю, муфту кінцеву термоусадку, хомут для труб, кронштейн опорний загальною вартістю 57 417,12 грн., в т.ч. ПДВ 9 569,52 грн.

ТОВ «Різано Трейд» виписало позивачу податкову накладну від 02.09.2010 №20905 на загальну суму 57 417,12 грн., в т.ч. ПДВ 9569,52 грн..

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 9569,52 грн. грн.

Оплата цих товарів підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №957 від 14.10.10 р. та банківською випискою (а.с.59-60).

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно зі ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджена судом податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відтак, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

З наданого відповідачем акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 10.02.2011 р. №101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Різано Трейд» вбачається (а.с. 203), що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Різано Трейд» було анульоване 31 листопада 2010 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у вересні 2010 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Різано Трейд» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Різано Трейд» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №079186 серія АВ від 25.04.2013 року (а.с. 191-192) підтверджує, що ТОВ «Різано Трейд» зареєстроване як юридична особа 05.05.2009 року, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Посилання відповідача на те, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було встановлено відсутність ТОВ «Різано Трейд» за його місцезнаходженням судом до уваги не приймаються.

По-перше, як вбачається з акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 10.02.2011 р. №101/23-1/36445153 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Різано Трейд» виїзд за юридичною адресою ТОВ «Різано Трейд», в результаті якого було встановлено відсутність ТОВ «Різано Трейд» за юридичною адресою, здійснювався працівниками податкової 10 лютого 2012 року, тобто після здійснення господарських операцій з позивачем ( а.с. 202-203).

По-друге, на переконання суду, відсутність ТОВ «Різано Трейд» за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій з поставки товарів між ТОВ «Магістральне будівництво» та ТОВ «Різано Трейд», придбання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №546502 від 13.12.2012 року (а.с.144-145) до основних видів діяльності ТОВ «Магістральне будівництво» належать: «будівництво трубопроводів» (41.21); «ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів» (33.11); «будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій» (42.22); «будівництво водних споруд» (42.91);» будівництво інших споруд» (42.91); «знесення (43.11).

Матеріали справи свідчать, що товари, поставлені позивачу ТОВ «Різано Трейд», фактично замовлялися позивачем з метою виконання робіт за договором, укладеним з замовником - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Так, згідно матеріалів справи, на підставі укладеного позивачем з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» договору від 20 серпня 2010 року №03-12-222 (а.с.61-66) позивач зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту системи охолодження масла газоперекачувального агрегату 10-01 на компресорній станції Решетилівка Диканського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз».

При виконанні робіт за названим договором позивач використав поставлені ТОВ «Різано Трейд» товари, підтвердженням чого є залучені до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані та скріплені печатками замовника - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» та виконавця - ТОВ «Магістральне будівництво» (а.с. 71-79).

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Різано Трейд» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Не приймаються судом до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 10.02.2011 № 101/23-1/36445153 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Різано трейд», оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, з інформації щодо розслідування вказаної кримінальної справи не вбачається встановлення фактів щодо спірної операції, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011 у справі № К/9991/31743/11), по-п'яте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-шосте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, крім того, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, а інших доказів всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

Крім того, вказаний акт було складено, як зазначено у ньому, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Різано трейд» за зареєстрованим місцезнаходженням (а.с. 202-227). Як вбачається зі змісту наведеного акту, первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ТОВ «Магістральне будівництво» і ТОВ «Різано трейд» податковим органом не досліджувались.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ «Різано трейд» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагента позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ «Магістральне будівництво» податкових зобов'язань.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Різано Трейд», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання (замовлення) робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Різано Трейд» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Магістральне будівництво» правомірно сформовано валові витрати у розмірі 47 848,00 грн. та податковий кредит з ПДВ у розмірі 9569,52 грн., висновки Акту перевірки про порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2013 року № 0002152208, №0002162208 є неправомірними.

Оскільки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Магістральне будівництво» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 269,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2419 від 26.03.2013 року (а.с.150).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 269,13 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 березня 2013 року №0002152208 та №0002162208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництво» судові витрати у розмірі 269,14 гривень (двісті шістдесят дев'ять грн. 14 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій