Постанова № 31243481, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. 10:37 Справа №2а-13429/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал- 2006"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.12р. №0008382204 та №0008392204

за участю представників:

позивача - Смирнов Юрій Олександрович паспорт НОМЕР_1 довідка з ЄДР АА № 462576;

відповідача - не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал-2006» (далі - позивач, ТОВ «Капітал-2006») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС) з вимогами про:

- Визнання протиправними дії відповідача, що виявилися у складені податкового повідомлення-рішення від 05.11.12р. №0008382204;

- Визнання протиправними дії відповідача, що виявилися у складені податкового повідомлення-рішення від 05.12.2012 №0008392204;

- Визнання протиправними дії відповідача, що виявилися у проведені документальної позапланової перевірки ТОВ «Капітал-2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з іншими підприємствами за період з 01.07.2009 по 31.06.2012;

- Визнати протиправними дії відповідача, що виявилися у складені акту перевірки від 05.10.2012№ 6965/22-1/34211574;

- Зобов'язати відповідача скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 за № 0008382204;

- Зобов'язати відповідача скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 за № 0008392204;

- Зобов'язати відповідача скласти довідку за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ «Капітал-2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з іншими підприємствами за період з 01.07.2009 по 31.06.2012.

Позовні вимоги мотивовано порушенням норм податкового законодавства.

14.12.2012 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивача просив (т.1 а.с.59):

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2012 № 0008382204, № 0008392204.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.12.12р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав письмові заперечення проти адміністративного позову від 06.02.2013(т.2.а.с.52)

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та свідка, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал-2006» 16.02.1996р. зареєстроване Державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим у якості юридичної особи, ідентифікаційний код - 34211574(т.1.а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взятий на облік платника податків 20.02.2006р., був зареєстрований платником ПДВ: вперше 23.02.2006, свідоцтво № 888704, дата анулювання свідоцтва - 16.05.2006; вдруге - 16.05.2006, свідоцтво № 889764, дата анулювання - 16.06.2009; втретє - 22.06.2010, свідоцтво № 100289482.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА №462576, основними видами діяльності позивача є: прибирання сміття,боротьба з забрудненням т подібні види діяльності, оброблення неметалевих відходів та брухту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (т.1.а.с.14).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період з 24.09.12р. по 28.09.12р. посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Капітал-2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Візіт Торг», ПП «Базис Торг» за період з 01.07.09р. по 30.06.12р.

За результатами перевірки було складено акт від 05.10.12р. №6965/22-1/34211574 (т. 1 а.с. 17-50).

Перевіркою було встановлені, у тому числі, порушення позивачем:

- п.п 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.14.1.191 п.14.1 ст. 14, п. 138.1 п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 325374,00 грн. за 4-й квартал 2010 рік - на 37615,00грн., за 1 квартал 2011 року - на 238750,00грн., за 2-й квартал 2011 - на 14410,00 грн., за 4-й квартал 2011 року - на 34599,00грн.;

- п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.14.1.202, 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 263708,00грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року - 19950, 00грн., за грудень 2010 року - 10142,00грн., за січень 2011 - 10833,00 грн., за лютий 2011 року - 52167,00грн., за березень 2011 року - на 128000,00грн., за травень 2011 року - 5000,00грн., за червень 2011 року - на 7530,00 грн., за грудень 2011 року - 30086,00грн.

На підставі зазначених порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 05.11.2012р. №0008382204 про донарахування податку на прибуток у сумі 325374,00грн. та штрафних санкцій у сумі 9404,75грн. (т.1.а.с.15), №0008392204 про донарахування податку на додану вартість у сумі 263708грн. та штрафних санкцій у сумі 15045,5грн. (т.1.а.с.16).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1318540,00грн. за 4-й квартал 2010,1-й,2-й,4-й квартали 2011, та податкового кредиту з ПДВ в сумі 263708,00 грн. за жовтень, грудень 2010, січень -березень, травень, червень, грудень 2011.

Відповідачем вказується, що порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, у тому числі, контрагентів позивача - ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг», ПП «Базис Торг». Зазначено, що діяльність вказаних контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. До того ж, зазначені контрагенти не мають основний стан.

Такі висновки відповідач зробив на підставі:

- акту від 06.04.12р. №20/22/36070617 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ВТК «Окнополь», код за ЄДРПОУ 36070617, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акту від 06.04.12р. №32/22/37081766 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Команд», код за ЄДРПОУ 37081766, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акту від 06.04.12р. №26/22/37081939 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Визит Торг», код за ЄДРПОУ 37081939, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акту від 06.04.12р. №10/22/36165986 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Базис Торг», код за ЄДРПОУ 36165986, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акту від 06.04.12р. №17/22/36693441 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Кримспецтехнолоджи», код за ЄДРПОУ 36693441, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акту від 11.04.12р. №38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки Фірми «Капітель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31095815, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акту від 06.04.12р. №21/22/37081614 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Пан Буд», код за ЄДРПОУ 37081614, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акту від 06.04.12р. №28/22/35096833 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Севелітстрой», код за ЄДРПОУ 35096833, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.».

На підставі викладених висновків відповідач зробив висновок про порушення позивачем - ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого відповідачем було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 323287,00грн. та нараховано штрафних санкцій у сумі 36065,50грн.

Так, відповідач посилається на те, що вказані підприємства є - «вигодо набувачами» у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_2, за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

При чому акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Надаючи оцінку правомірності використання відповідачем при проведені перевірки даних досудового слідства та обов'язковість їх врахування при розгляді адміністративної справи судом, суд зазначає.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже вирок суду по кримінальні справі має набрати законної сили, та стосуватись дій чи бездіяльності особи, правові наслідки яких розглядає адміністративний суд, та у вироку повинно бути надано оцінку питанням, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно конкретною особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Перевіряючи доводи відповідача щодо завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ судом зазначається наступне.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3 т. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Пан Буд» 01.03.2011 було укладено договір про передачу в користування обладнання та механізми відповідно до акту приймання-передачи(т.1.а.с.153).

На виконання умов договору складено калькуляцію вартості фактично виконаних робіт по договору від 01.03.2011, акт здачи -приймання робіт оренди обладнання та механізмів, податкову накладну від 31.03.2011 №56 на суму ПДВ 5000,00 грн., квитанції про сплату послуг в сумі 30000,00 грн. (т.1.а.с.155-158).

Крім того, від ПП «ПанБуд» позивачем було отримано піддони, гофротару та стрейч плівку відповідно до видаткової накладної від 21.12.2010 та податкової накладної № 820 (т.1.а.с.109-160) на суму 25711,35 грн., та ПДВ в розмірі 30853,62 грн., яку було оплачено готівкою в повному обсязі (т.1.а.с.161).

Між позивачем та ПП «Севелітстрой» в період, що перевірявся, було укладено договір купівлі-продажу від 01.03.2011 № 174 (т.1.а.с.163), предметом якого є придбання товару відповідно до специфікації.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну від 31.03.2011 № 141 та податкову накладну № 141 на суму 83333,33 грн., ПДВ - 16666,67 грн.(т.1а.с.165-168), відповідно до яких позивач придбав розчин концентрований.

Оплата придбаного товару була здійснена в повному обсязі, що підтверджується квитанціями про сплату готівки (т.1.а.с.170).

Між позивачем та ПП «Базіс Торг» було укладено 10.01.2011 договір № 52 на надання послуг, відповідно до умов якого , а також акту виконаних робіт та податкової накладної від 28.02.2011 № 265(т.1.а.с.171-174) позивач отримав послуги механізмів на суму 50000,00 грн. та ПДВ - 10000,00 грн.

Також, між позивачем та ПП «Базіс Торг» було 01.03.2011 укладено договір купівлі-продажу № 87 з придбання комплексного розчину концентрованого (т.1.а.с.175), на підтвердження виконання якого позивачем надано видаткові накладні від 31.03.2011 № 348, 346 та податкову накладну від 31.03.2011 № 104, № 89(т.1.а.с.177-180) на суму 501666,67 грн., ПДВ - 101333,33 грн.

Оплата за виконані послуги та отриманий товар була здійснена позивачем в готівковій формі (т.1.а.с.181-188).

Крім того, між позивачем та ПП «Базіс Торг» було укладено договір про надання рекламних послуг від 01.10.2010 № 218(т.2.а.с.235), на виконання якого позивачем надано замовлення на виготовлення реклами, рахунок-фактура, макет № 1 та № 2, акт здачи -прийняття виконаних робіт та податкова накладна від 29.10.2010 № 1646 на суму 59751,04 грн., ПДВ - 11950,21 грн. (т.2.а.с.236-241)

Між позивачем та ПП «Візіт Торг» було укладено договір надання послуг з організації свят та корпоративів в різних містах України.(т.1.а.с.190)

На виконання умови договору суду надано акт приймання послуг від 01.12.2011, податкову накладну від 01.12.2011 № 5 на суму 75000,00 грн. та ПДВ -15000,00 грн. (т.1.а.с.192-196).

Між позивачем та Фірмою «Капітель плюс» 10.01.2011 укладено договір оренди № 165, предметом якого є оренда меблів та оргтехніки відповідно до акту приймання передачі .

На виконання умов договору позивачем надано суду акт приймання -передачи робіт та податкову накладну від 28.02.2011 № 342 на суму 83333,33 грн., ПДВ - 16666,67 грн., оплата здійснена в готівковій формі(т.1.а.с.198-т.200).

Між позивачем та ПП «Комманд» 01.03.2011 укладено договір № 158 оренди обладнання та механізмів (т.1.а.с.202).

На виконання вказаного договору сторонами складено акт приймання- передачи та податкову накладну від 21.12.2010 № 1995 на суму 25000,00 грн., ПДВ - 5000,00 грн. , від 31.03.2011 № 288 на суму 30000,00 грн., ПДВ - 6000,00 грн.

Також між позивачем та ПП «Комманд» укладено 01.12.2011 договір № 621 з надання послуг з організації свят в різних містах України, на виконання якого позивачем надано акт приймання-передачі та податкову накладну віл 09.12.2011 № 105 на суму 75428,27 грн., ПДВ - 15085,65 грн. (т.2.а.с.5-9)

Оплата підтверджується фіскальними чеками про зарахування готівки.

Між позивачем та ТОВ «Виробничо торгова компанія «Окнополь» 10.01.2011 було укладено договір купівлі -продажу № 22, на виконання якого позивач отримав на підставі видаткової накладної та податкової накладної від 31.01.2011 № 61 на суму 54166,67 грн. цемент, каустичну соду та інші матеріали (т.2а.с.11-16).

Оплата отриманого товару здійснена в готівковій формі (т.2.а.с.17).

Також між позивачем та вказаним контрагентом було укладено договір суборенди приміщення від 10.01.2011 №32 - відкритої площадки та складських приміщень, з метою тимчасового зберігання майна, тари.

Понесені позивачем витрати підтверджуються актом приймання-передачи майна, актом виконаних робіт та податковою накладною від 28.02.2011 № 141 на суму 48333,33 грн., ПДВ - 9666,67 грн., оплата здійснена в готівковій формі, що підтверджується фіскальними чеками(т.2.а.с.18-24).

Також між позивачем та ТОВ ВТК «Окнополь» укладено договір від 01.03.2011 № 41 про надання послуг машин та механізмів, на виконання якого надано розрахунок вартості фактичних робіт, акт приймання-передачи виконаних робіт та податкову накладну від 31.03.2011 № 41 на суму 50000,00 грн., ПДВ - 10000,00 грн.

Між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» 01.04.2011 укладено договір № 74 про надання послуг по допоміжним роботам, які необхідні в процесі проведення Замовником підготовчих робіт.

На виконання умов договору позивачем надано суду протокол узгодження договірної ціни, в яких перелічені види робіт, акт приймання-передачи виконаних робіт та податкову накладну від 31.05.2011 № 89 на суму 25000,00 грн. , ПДВ - 5000,00 грн. (т.2а.с.25-43).

Оплата за отримані послуги здійснена в готівковій формі, що підтверджується фіскальними чеками.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» було укладено договір на надання маркетингових послуг від 01.09.2010 № 48, відповідно до якого метою маркетингового дослідження було визначення споживчого попиту на послуги , що надаються позивачем.

На підтвердження виконання умов договору суду надано перелік досліджених видів послуг на території АР Крим, інформаційний звіт, акт виконаних робіт та податкову накладну від 29.10.2010 № 127 на суму 40000,00 грн., ПДВ - 8000,00 грн.(т.2.а.с.213-234)

Між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджі» укладено 10.01.2011 договір оренди № 73 меблів та оргтехніки, на виконання якого позивачем до суду надано акт приймання-передачи предметів оренди, угода про вартість предмету оренди, акт приймання-передачи робіт та податкову накладну від 28.02.2011 № 396 на суму 79166,67 грн., ПДВ - 15833,33 грн.(т.2.а.с.45-51) .

Оплата отриманих послуг здійснена в готівковій формі, що підтверджується фіскальними чеками.

Слід зазначити, що відповідачем по вказаним вище контрагентам зроблено висновок про завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 1318540,00грн. та 263708,00 грн., в той час коли сума витрат та податку на додану вартість,сплачена в ціні отримання товарів та послуг від контрагентів, зазначених в акті перевірки складає на 50000,00 грн. та 10000,00 грн. відповідно більше (операції з ТОВ «ВТК «Окнополь» в березні 2011 року та ПП «Базис Торг» в жовтні 2010).

Надаючи оцінку правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по контрагентам зазначеним в акті перевірки, суд зазначає, що понесені позивачем витрати та сплачений в ціні товару ПДВ в сумі 900610,00 грн. та 180122,00 грн. відповідно та внесення до податкової звітності за рахунок господарських операцій з ПП «Севелітстрой»(придбання товару в березні 2011 на суму 83333,33 грн., ПДВ - 16666,67 грн.), ПП «Пан Буд» (придбання товару в грудні 2010 на суму 25711, 35 грн.,ПДВ- 5142,27 грн.), ТОВ «ВТК «Окнополь»(придбання товару в січні 2011 на суму54166,67 грн., ПДВ - 10833,33 грн., отримання послуг у вигляді суборенди приміщень в лютому 2011 на суму 48333,33 грн., ПДВ - 9666,67 грн., отримання послуг з допоміжних робіт в травні 2011 на суму 25000,00 грн., ПДВ -5000,00 грн., в червні 2011 на суму 37651,23 грн., ПДВ - 7530,25 грн.), ПП «Команд»(отримання послуг у вигляді суборенди приміщень в грудні 2010 на суму 25000,00 грн., ПДВ - 5000,00 грн.), ПП «Базис Торг»(придбання товару в березні 2011 на суму 501666,67 грн., ПДВ - 100333,33 грн.), а також внесення до податкової звітності суми ПДВ, сплачені в ціні товару по Фірмі «Капітель Плюс» в лютому 2011 за оренду меблів та оргтехніки в сумі 16666,67 грн., та по ПП «Кримспецтехнолоджі» в лютому 2011 за оренду меблів та оргтехніки в сумі 15833,33 грн., на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції.

Таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат в сумі 900610,00 грн. за період, що перевірявся.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ судом встановлено наступне.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Базис Торг», податкових накладних , які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача в частині завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в сумі 212622,00 грн. не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту у 2009-2010 роках) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар та роботи від ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Базис Торг», позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснює діяльність з утилізації відходів на підставі ліцензії серії АВ № 487828, виданої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Позивачем надано документи на підтвердження проведення робіт з утилізації розчинів «Актифед» та «Актифед Експекторант» методом хімічної нейтралізації та розведення водою, відповідно до технічного регламенту з застосування концентрованого розчину, що було придбано у ПП «Севелітстрой» та ПП «Базіс Торг». Проведення відповідних робіт підтверджується актом приймання -передачи від 28.03.2011 , рахунком -фактурою та актом знищення відходів (т.2а.с.84-97,108-150).

Також вказаним документами підтверджується пов'язаність з господарською діяльністю позивача необхідність придбання товарів у ТОВ «ВТК «Окнополь».

Товари, придбані у ПП «ПанБуд» використовувались відповідно до наданих документів та пояснень позивача у також при виконанні робіт з збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів, полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин) на підставі ліцензії АВ № 298629 (т.2.а.с.83)

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту у 2009-2010 роках) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні що на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не надано оцінку первинним документам позивача, натомість суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок по ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель Плюс»,ПП «Базис Торг»не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагентів позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується виписками з банку та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

В той же час, вивчивши надані позивачем документи, суд встановив, що матеріалами справи не підтверджено необхідність укладення позивачем правочинів:

- з ПП «Кримспецтехнолоджи» з оренди меблів в лютому 2011 року на суму сплачених послуг 79165,00 грн., включених до валових витрат;

- з ПП «Пан Буд» в березні 2011 з надання послуг з оренди обладнання, по яким позивачем до валових витрат включено 25000,00 грн., та до податкового кредиту з ПДВ - 5000,00 грн.;

- з Фірмою «Капітель плюс» в лютому 2011 з надання послуг з оренди оргтехніки на суму сплачених послуг в розмірі 83335,00 грн.;

- з ПП «Базіс Торг» в лютому 2011 з надання послуг машин та механізмів, по яким позивачем до валових витрат включено 50000,00 грн., до податкового кредиту з ПДВ - 10000,00 грн.;

- з ПП «Комманд» в березні 2011 з надання послуг з оренди обладнання (сума валових витрат 30000,00 грн., ПДВ - 6000,00 грн.) в грудні 2011 з надання послуг по організації свят, по яким до валових витрат позивача включено 75430,00 грн. та до податкового кредиту з ПДВ - 15086,00 грн.;

- з ПП «Візіт Торг» в грудні 2011 з надання послуг по організації свят, по яким до валових витрат позивача включено 75000 грн. та до податкового кредиту з ПДВ - 15000грн.;

Крім того, по взаємовідносинам з ПП «ПанБуд» в березні 2011 року та ПП «Базіс Торг» в лютому 2011, ПП «Комманд» в березні 2011 з оренди обладнання та механізмів, позивачем не надано жодних доказів щодо обґрунтованості понесених витрат та сплати ПДВ, оскільки в матеріалах справи відсутній перелік конкретних об'єктів, які використовувались, дані про час їх використання та їх цільове призначення.

Щодо оренди оргтехніки у Фірми «Капітель плюс» на думку суду відсутні докази необхідності укладання вказаного правочину з метою досягнення економічного ефекту, направлення діяльності на отримання доходу, оскільки з наданих документів не вбачається, де саме позивачем було використано отриману техніку, відсутні докази неможливості здійснення господарської діяльності за ії відсутності, тощо.

Суд також зазначає, що відповідно до п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України д складу витрат, що не враховуються при визначенні об'єкту оподаткування оподатковуваного прибутку витрати на організацію та проведення, зокрема, свят, презентацій, та інші витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності платника податків.

Зі змісту ст. 198 Податкового кодексу України, також випливає, що право на формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з ПДВ також пов'язано з метою використання придбаних товарів та послуг, в ціні яких сплачено ПДВ з господарською діяльністю такого платника.

Позивачем не було доведено наявність вказаною мети при придбанні у ПП «Візіт Торг» та ПП «Комманд» послуг з організації свят.

Суд не приймає доводи позивача про здійснення відповідно до наданих в судовому засіданні по вказаним контрагентам договорів послуг з маркетингових досліджень, оскільки вказане суперечить їх змісту .

Таким чином суд прийшов висновку про завищення позивачем валових витрат за період, що перевірявся в розмірі 417940,0 грн., та ПДВ - в сумі 51086,00 грн.

В силу викладеного суд вважає, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 05.10.12р. №6965/22-1/34211574 , щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у вказаному розмірі.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно пункту 10 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено ставки податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове обґрунтованість вимог позивача щодо безпідставності висновків відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суд зазначає, що відповідачем неправомірно було нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 223900,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 212622 грн., та як наслідок, виходячи з розрахунку штрафних санкцій,наданого відповідачем (т.2.а.с.58) штрафні( фінансові) санкції з податку на прибуток - 9403,75 грн. та податку на додану вартість - 7522,50 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012р. №0008382204 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 223900,00грн. та штрафних санкцій у сумі 9403,75грн., №0008392204 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 212622,00грн. та штрафних санкцій у сумі 7522,50грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог 1586,06 грн. судових витрат.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 28.03.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 02.04.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 05.11.2012р. №0008382204 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 223900,00грн. та штрафних санкцій у сумі 9403,75грн., №0008392204 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 212622,00грн. та штрафних санкцій у сумі 7522,50грн.

3. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-2006» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримська, буд. 4-а, 95001, і.н. 34211574) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС 1586,06 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис ОСОБА_3