Постанова № 31241947, 14.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року № 813/2087/13-а

16 год. 24 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.

позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення компенсації за неотримане речове майно, -

В С Т А Н О В И В:

21 березня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 6649,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року, йому не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 6649,78 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву № 1374 від 08.04.2013 року (вх. № 12380 від 10.04.2013 року), де вказано, що Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року за № 1459-III призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, речове майно чи продовольчі пайки, чи за їх бажанням, грошову компенсацію. Вважає, що позивач міг претендувати на грошову компенсацію лише за період до 11.03.2000 року, та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідач не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, Суд встановив наступні факти та правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу у Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і наказом № 931 від 16.11.2012 року був звільнений зі служби за п. п. «г» п. 6 (у зв'язку із скороченням штатів) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Наказом начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) № 235 від 29.11.2012 року позивача виключено зі списків особового складу академії та знято зі всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки № 42/2012 від 28.11.2012 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі полковнику ОСОБА_1, сума до виплати складає 6649,78 грн.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців -діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 цього ж Закону в редакції, яка діяла до 11.03.2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року №328-V статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (абзац перший пункту 2), порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України (абзац другий пункту 2).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 №489-V дію пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було зупинено на 2007 рік, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI статтю 9-1 цього Закону виключено (підпункт 3 пункту 67 розділу II Закону №107-VI).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 підпункт 3 пункту 67 розділу II Закону №107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки позивач звільнився зі служби 16.11.2012 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України, то на момент звільнення були чинні положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Таким чином, положення статті 9-1 вказаного Закону регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач на момент звернення до суду не був військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, зазначені обставини не заперечуються позивачем, відтак положення статті 9-1 вказаного Закону не можуть бути застосовані до позивача у справі.

Крім того Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року N 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. У судовому засіданні позивач зазначив, що надав згоду на своє виключення зі списків особового складу військової частини без проведення усіх необхідних розрахунків.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем переконують у безпідставності позовних вимог.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 6649,78 грн., а у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 18 травня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.