Постанова № 31241901, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2013 року № 2а-17573/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Качура І.А. Данилишин В.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державного агенства автомобільних доріг України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України провизнання протиправними та скасування рішення, подання, визнання дій протиправними О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державне агентство автомобільних доріг України (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2), Міністерства фінансів України (далі по тексту - відповідач-3) в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про податкову заставу активів Укравтодору № 114 від 17 грудня 2012 року на виконання подань Державного казначейства України та його територіальних органів з урахуванням вимог статті 89 Податкового кодексу України;

- визнати протиправним та скасувати подання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 128 від 13 листопада 2012 року до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва для здійснення заходів примусового стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424);

- визнати протиправними дії Міністерства фінансів України під час визнання Укравтодору боржником та здійснення заходів примусового стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424) з урахуванням вимог «Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Укравтодор не має законних підстав для нарахування грошових зобов'язань на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424, а підстави нарахування такого зобов'язання згідно з підпунктом 54.3. статті 54 цього Податкового кодексу України контролюючим органом також відсутні, тому дії ДПІ в Голосіївському районі м. Києва щодо вжиття заходів примусового стягнення з Укравтодору 3 204 300,00 грн. шляхом застосування права податкової застави суперечать вимогам статті 89 Податкового кодексу, що в свою чергу свідчить про протиправність подання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 128 від 13 листопада 2012 року до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби у судовому засіданні 17 квітня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог в частині податкового органу просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи письмові заперечення зазначив, що відповідно до пункту 1 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

На думку представника відповідача-1, рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про податкову заставу активів Укравтодору № 114 від 17 грудня 2012 року на виконання подань Державного казначейства України та його територіальних органів прийнято з урахуванням глави 9 розділу II цього Кодексу та є правомірним.

Спростовуючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування подання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 128 від 13 листопада 2012 року, в письмових запереченнях зазначено, що листом Державної казначейської служби України від 13 липня 2012 року № 12-10/813-9873 Головне управління Казначейства зобов'язано оформити та направити подання до органів Державної податкової служби України.

За змістом письмових заперечень Міністерства фінансів України вбачається, що Позивач є правонаступником Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг, має грошові зобов'язання перед Державним бюджетом України на суму 3 204 000 грн., враховуючи невиконання зазначених зобов'язань позивачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві було внесено подання від 13 листопада 2012 року № 128 до Державної податкової інспекції у Голосіївському і районі м. Києва Державної податкової служби для здійснення заходів щодо стягнення заборгованості, а останніми (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) прийнято рішення податкову заставу активів Укравтодору № 114 від 17 грудня 2012 року.

За таких обставин, відповідач -3 вважає дії відповідачів правомірними та такими, що вчинені в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання 17 квітня 2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представників відповідача-3, відповідача-4, суд, враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби прийнято рішення № 114 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Державного агентства автомобільних доріг України.

Згідно акту опису Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року № 56/19-106 проведено опис майна Державного агентства автомобільних доріг України згідно оборотно-сальдових відомостей підприємства.

Попередньо, листом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 грудня 2012 року № 11905/10/19-010, з метою опису активів в податкову заставу, запропоновано позивачу надати наступні документи: фінансовий звіт за 2011 рік та 9 місяців 2012 року з відміткою чи доказами про отримання їх органом статистики та детальну розшифровку активів підприємства на день надання документів; розшифровку дебіторської заборгованості в розрізі: назви суб'єктів підприємницької діяльності, їх ЄДРПОУ чи ідентифікаційний код, сума дебіторської заборгованості, та дата виникнення; перелік основних засобів, рухомого та нерухомого майна та іншого майна, яке є на праві власності підприємства.

За змістом листа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві направлялись подання щодо здійснення заходів направлених на стягнення простроченої заборгованості, зокрема:

- подання № 128 від 13 листопада 2012 року для здійснення до Державної служби автомобільних доріг України (код ЄДРПОУ 00018112) заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424, станом на 01 листопада 2012 року у сумі 3204000,00 грн.

- подання № 389 від 27 листопада 2012 року для здійснення до Державної служби автомобільних доріг України (код ЄДРПОУ 00018112) заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата пені, нарахованої на заборгованість по основному боргу за субкредитною угодою від 07 грудня 2000 року № 101-04/53, укладеною з Міністерством фінансів України у рамках спільних проектів із Європейським банком реконструкції і розвитку), станом на 01 листопада 2012 року у сумі 55084,84 грн.;

- подання № 390 від 27 листопада 2012 року для здійснення до Державної служби автомобільних доріг України (код ЄДРПОУ 00018112) заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість за субкредитною угодою від 07 грудня 2000 року № 101-04/53, укладеною з Міністерством фінансів України у рамках спільних проектів із Європейським банком реконструкції і розвитку), станом на 01 листопада 2012 року у сумі 35934,56 грн., що дорівнює 3468,41 Євро;

- подання № 391 від 27 листопада 2012 року для здійснення до Державної служби автомобільних доріг України (код ЄДРПОУ 00018112) заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата пені, нарахованої на заборгованість по основному боргу за субкредитною угодою від 07 грудня 2000 року № 101-04/53, укладеною з Міністерством фінансів України у рамках спільних проектів із Європейським банком реконструкції і розвитку), станом на 01 листопада 2012 року у сумі 63085,76 грн.;

- подання № 392 від 27 листопада 2012 року для здійснення до Державної служби автомобільних доріг України (код ЄДРПОУ 00018112) заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата пені, нарахованої на заборгованість по основному боргу за субкредитною угодою від 19 грудня 2000 року № 36457, укладеною з Міністерством фінансів України у рамках спільних проектів із Європейським банком реконструкції і розвитку), станом на 01 листопада 2012 року у сумі 1036,05 грн., що дорівнює 100 Євро;

- подання № 393 від 27 листопада 2012 року для здійснення до Державної служби автомобільних доріг України (код ЄДРПОУ 00018112) заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата пені, нарахованої на заборгованість по основному боргу за субкредитною угодою від 19 грудня 2000 року № 36457, укладеною з Міністерством фінансів України у рамках спільних проектів із Європейським банком реконструкції і розвитку), станом на 01 листопада 2012 року у сумі 14,97 грн.

Судом встановлено, що на вимогу Державної казначейською служби України (лист від 13 липня 2012 року № 12-10/813-9873) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві зобов'язано оформити подання для здійснення до Державної служби автомобільних доріг України (код ЄДРПОУ 00018112) заходів щодо стягнення простроченої заборгованості до органів Державної податкової служби України.

За таких обстави, не погоджуючись із діями вищезазначених суб'єктів владних повноважень та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом порушеного права, оскільки позивач стверджує, що заборгованість у Державної служби автомобільних доріг України перед бюджетом відсутня.

З приводу викладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішень відповідачів, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішення суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424 «Про виділення коштів для ліквідації наслідків зсуву на автомобільній дорозі Севастополь-Ялта» у 1997 році були перераховані з резервного фонду кошти сумі 3204,0 тис. грн. Севастопольському управлінню автомобільних доріг, яке належало до сфери управління ліквідованої за Указом Президента України від 08 листопада 2001 року № 1056 Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг.

З матеріалів справи вбачається, що Кабінетом Міністрів України неодноразово давалися доручення Укравтодору щодо вжиття вичерпних заходів щодо повернення коштів резервного фонду державного бюджету, про результати виконання доручень мали бути поінформовані Міністерство економіки України та Міністерство фінансів України.

Укравтодор неодноразово інформував Міністерство фінансів України, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424 «Про виділення коштів для ліквідації наслідків зсуву на автомобільній дорозі Севастополь-Ялта» у 1997 році кошти у сумі 3204,0 тис грн. були перераховані Севастопольському управлінню автомобільних доріг, що належало до сфери управління ліквідованої за Указом Президента України від 08 листопада 2001 року № 1056 Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг.

Листом від 22 вересня 2005 року № 4/8.1-2-727 позивачем повідомлено Міністерство фінансів України про відсутність джерел для перерахування коштів на відновлення резервного фонду, а спрямування на ці цілі коштів спеціального фонду держбюджету, передбачених Укравтодору за бюджетною програмою 3111020, не передбачено Порядком спрямування коштів спеціального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі займання автомобільних доріг загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2003 року № 1731.

В свою чергу, Міністерством фінансів України (лист віл 21 січня 2006 року № 31-14010-01-6/1373) запропоновано розглянути можливість щодо доповнення пункту з вказаного Порядку абзацом наступного змісту: відновлення коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України у обсязі 3204 тис. грн., отриманих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424 «Про виділення коштів для ліквідації наслідків зсуву на автомобільній дорозі Севастополь-Ялта».

Повторно, листом від 07 квітня 2009 року № 3/8.1-2-243 позивачем повідомлено Міністерство фінансів України про відсутність на обліку заборгованості з повернення коштів до резервного фонду, та на відсутність пропозицій щодо визначення джерела для відновлення обсягів резервного фонду від Міністерства фінансів разом з Міністерством транспорту (як це визначено п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424).

Спростовуючи позовні вимоги, відповідачі посилаються на невнесення позивачем відповідних змін до Порядку спрямування коштів спеціального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі займання автомобільних доріг загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2003 року № 1731, що на думку суду не узгоджується із чинним законодавством з огляду на наступне.

Закон України від 18 вересня 1991 року № 1562-XII «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» визначає правові основи забезпечення фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування та сільських доріг України та встановлює наступне:

Витрати, пов'язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійснюються за рахунок бюджетних та інших коштів для реалізації програм розвитку дорожнього господарства України з метою підвищення соціального рівня життя населення, особливо в сільській місцевості, забезпечення автомобільних перевезень пасажирів та вантажів, оздоровлення екологічної обстановки, створення на дорогах належних умов безпеки руху та сучасних елементів дорожнього сервісу, зменшення збитків через незадовільні дорожні умови.

Зазначені кошти не підлягають вилученню або витрачанню на цілі, не пов'язані з потребами дорожнього господарства.

У випадках, коли ці кошти не витрачені протягом поточного бюджетного року, вони зберігають цільове призначення в наступному році.

Управління коштами дорожніх фондів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Державному бюджеті України щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг.

Для цих цілей у складі Державного бюджету України створюється Державний дорожній фонд України.

Кошти Державного дорожнього фонду України спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та споруд на них, а також проектно-вишукувальні, науково-дослідні та впроваджувальні роботи, розвиток виробничих потужностей дорожніх організацій, утримання галузевих медичних закладів для реабілітації учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, управління дорожнім господарством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424 «Про виділення коштів для ліквідації наслідків зсуву на автомобільній дорозі Севастополь - Ялта» зобов'язано Міністерство фінансів разом з Міністерством транспорту внести в місячний термін пропозиції щодо відновлення обсягів резервного фонду Кабінету Міністрів України, виділених на ліквідацію наслідків зсуву відповідно до пункту 1 цієї постанови, за рахунок отриманих сум відрахувань і зборів на будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування.

Як стверджує представник позивача на спростовується представниками відповідачів, що фінансування дорожнього господарства, починаючи з 2000 року, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Протягом 2000 та 2001 років кошти на фінансування видатків дорожнього господарства надходили із загального фонду державного бюджету (КФК 170703). У 2002-2004 та у поточному році фінансування видатків на розвиток мережі і утримання автомобільних доріг загального користування здійснюється із спеціального фонду державного бюджету (КПКВ 3111020), джерела надходження до якого були визначені згідно з вищезазначеним Законом, а саме: акцизний збір з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів; акцизний збір з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів; ввізне мито з нафтопродуктів і транспортних засобів та шин до них.

Пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень (пункт 30 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України)

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (пунктом 47 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Головний розпорядник бюджетних коштів, крім інших, відповідно до пунктів 1-4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України:

- розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));

- організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 47 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державна казначейська служба України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 35 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують складання бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України відповідно до вимог інструкції з підготовки бюджетних запитів, з урахуванням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, а також висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, у терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Відповідно до Положення про Державну службу автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2007 р. N 628 Укравтодор відповідно до покладених на нього завдань: подає в установленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері дорожнього господарства і забезпечує її реалізацію, здійснює управління у зазначеній сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, що належать до його компетенції; аналізує стан розвитку дорожнього господарства і рівень задоволення суспільних потреб в автомобільних дорогах, готує пропозиції щодо забезпечення розвитку їх мережі, розробляє і в межах своїх повноважень здійснює заходи щодо забезпечення розвитку дорожнього господарства; бере участь у розробленні проектів Державного бюджету, прогнозних і програмних документів з питань економічного і соціального розвитку України та Програми діяльності Кабінету Міністрів України; тощо.

За таких обставин, враховуючи, що доказів включення до кошторису бюджетної установи, в даному випадку позивача, коштів на відновлення резервного фонду Кабінету Міністрів України у обсязі 3204 тис. грн., отриманих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424 «Про виділення коштів для ліквідації наслідків зсуву на автомобільній дорозі Севастополь-Ялта» суду не надано, з огляду на відсутність у Державної служби автомобільних доріг України джерел для перерахування зазначених коштів, а спрямування на такі цілі коштів спеціального фонду держбюджету, передбачених Укравтодору за бюджетною програмою 3111020, не передбачено Порядком спрямування коштів спеціального фонду державного бюджету, призначених для фінансування розвитку мережі і тримання автомобільних доріг загального користування, затвердженим становою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2003 року № 1731, суд погоджується із позицією позивача про наявність порушень прав та інтересів останнього.

При цьому, посилання представників відповідачів на бездіяльність позивача що виявилась у не вчиненні дії щодо доповнення пункту Порядку абзацом наступного змісту: відновлення коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України у обсязі 3204 тис. грн., отриманих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424 «Про виділення коштів для ліквідації наслідків зсуву на автомобільній дорозі Севастополь-Ялта» суд не бере до уваги, оскільки внесення змін до нормативно-правових актів, підзаконних правових актів, які регулюють бюджетні відносини, не входять до компетенції Державного агентства автомобільних доріг України, оскільки чинним законодавством останньому надано повноваження щодо прийняття участі у розробленні проектів Державного бюджету, прогнозних і програмних документів з питань економічного і соціального розвитку України та Програми діяльності Кабінету Міністрів України тощо.

Крім цього, джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені главою 9 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами 89.1.1 - 89.1.2 пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації або самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Враховуючи, що порядок визначення заборгованості, виникнення права податкової застави та порядок стягнення з платників податків грошових зобов'язань визначається Податковим кодексом України, а спірні рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про податкову заставу активів Укравтодору № 114 від 17 грудня 2012 року та подання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 128 від 13 листопада 2012 року спрямовані на стягнення з позивача боргу, їх невідповідність приписам цього Кодексу є підставою для скасування.

Оскілки за своєю природою кошти, що були виділені позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424 «Про виділення коштів для ліквідації наслідків зсуву на автомобільній дорозі Севастополь - Ялта», не є простроченим грошовим податковим боргом, застосування до позивача вимог глави 9 Податкового кодексу України є неправомірним, а спірні рішення - такими, що підлягають скасуванню.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується із позовною вимогою в частині визнання протиправними дій Міністерства фінансів України під час визнання Укравтодору боржником та здійснення заходів примусового стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424) з урахуванням вимог «Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174 з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011 Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики (крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики), політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Мінфіну України є: формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики, крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики; забезпечення здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в установах і організаціях, що належать до сфери управління Мінфіну України, центральних органах виконавчої влади; формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску та проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Суд зазначає, що, в даному випадку, Міністерство фінансів України як центральний орган виконавчої влади координує та контролює відносини у сфері використання бюджетних коштів та асигнувань, що виникають між учасниками бюджетних відносин, тому посилання позивача на неправомірність дій Міністерства фінансів України під час визнання Укравтодору боржником та здійснення заходів примусового стягнення простроченої заборгованості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що адміністративний позов Державного агентства автомобільних доріг України підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного агентства автомобільних доріг України задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про податкову заставу активів Укравтодору № 114 від 17 грудня 2012 року на виконання подань Державного казначейства України та його територіальних органів з урахуванням вимог статті 89 Податкового кодексу України.

3. Визнати протиправним та скасувати подання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 128 від 13 листопада 2012 року до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва для здійснення заходів примусового стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1997 року № 424).

4. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді І.А. Качур

В.М. Данилишин