Рішення № 31241256, 16.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. справа № 911/930/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», Київська обл., с. Петрушки

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвей Транс», Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ

2. Дочірнього підприємства «Віаланд», Київська обл., с. Петрушки

про стягнення 6 161,92 гривень

за участю представників:

від позивача: Рибченко Н.М. (довіреність б/н від 04.01.2013р.)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (далі-ТОВ «Васт-Транс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвей Транс» (далі-ТОВ «Гудвей Транс»/відповідач 1) та Дочірнього підприємства «Віаланд» (далі-ДП «Віаланд»/відповідач 2) про стягнення з відповідача 1 - 5 800,00 грн. штрафу за порушення умов договору №138 від 25.04.2012р., 149,92 грн. 3% річних, 12,00 грн. інфляційних втрат, та про стягнення з відповідача 2, як поручителя, 200,00 грн. штрафу за порушення відповідачем 1умов договору №138 від 25.04.2012р.

Відповідач 1 не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

У відповідності до відзиву на позовну заяву відповідача 2, останній позов в частині пред'явлених до нього позовних вимог визнав у повному обсязі та просив суд здійснювати розгляд даної справи без участі його представника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2013р. порушено провадження у справі №911/930/13 та призначено справу до розгляду на 02.04.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 02.04.2013р., 16.04.2013р. та 30.04.2013р. розгляд даної справи відкладався на 16.04.2013р., 30.04.2013р. та 16.05.2013р. відповідно.

В судові засідання 02.04.2013р., 16.04.2013р., 30.04.2013р. та 16.05.2013р. представник відповідача 1 не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2012р. між ТОВ «Васт-Транс» (далі-перевізник) та ТОВ «Гудвей Транс» (далі-експедитор) укладено договір-заявку на перевезення вантажу №138 (далі-Договір), відповідно до якого сторонами погоджено перевезення вантажу з м. Ніжин (Україна) до м. Углич (Росія) трьома транспортними засобами.

У відповідності до умов Договору, нормативний простій при міжнародному перевезенні становить 96 годин - завантаження, вивантаження, митні процедури.

Крім того, сторонами погоджена відповідальність за понаднормативний простій а/м у вигляді штрафу у розмірі 500 грн. за добу.

25.04.2012р. між ТОВ «Васт-Транс» (далі-кредитор) та ДП «Віаланд» (далі-поручитель) укладено договір поруки (далі-Договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання ТОВ «Гудвей Транс» (боржником) обов'язків за договором-заявкою №138 від 25.04.2012р.

У разі порушення боржником обов'язків за Договором поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати суму, яка на день одержання поручителем вимоги кредитора є 200,00 грн. (п. 2.1 Договору поруки).

На виконання умов Договору, позивачем у період з 27.04.2012р. по 06.05.2012р. здійснено перевезення вантажу за погодженим маршрутом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями міжнародних вантажно-транспортних накладних CMR №1, №2, №3.

Натомість, відповідач 1 свої договірні зобов'язання в частині забезпечення дотримання нормативних строків простою транспортних засобів при здійсненні перевезення вантажу (4 доби) не виконав, внаслідок чого загальний період простою понаднормативний простій транспортних засобів позивача склав 4 доби по кожному з трьох автомобілів.

Так, у відповідності до відбитків печаток митних органів, вантажовідправника та вантажоодержувача на міжнародних вантажно-транспортних накладних CMR №1, №2, №3 завантаження і митні процедури на території України були проведені 27.04.2012р.-28.04.2012р. (2 доби), у той час як митне оформлення та розвантаження доставленого вантажу на території Росії здійснювалось протягом 01-06.05.2012р. (6 діб) по кожному автомобілю.

Оскільки, загальний період простою транспортних засобів позивача при здійснення перевезення вантажу становив 8 діб, у той час як нормативний простій за умовами Договору становить лише 4 доби, останнім було нараховано 6 000,00 грн. штрафу із розрахунку по 500,00 грн. за 4 доби понаднормативного простою трьох автомобілів.

З метою досудового врегулювання даного спору, 06.06.2012р. позивачем було надіслано відповідачу 2 вимогу №88, відповідно до якої у зв'язку з ухиленням відповідача 1 (боржника) від сплати штрафу, нарахованого внаслідок неналежного виконання умов Договору, позивач з урахуванням встановленого Договору поруки ліміту відповідальності просив останнього, як поручителя, сплатити 200,00 грн. штрафу.

Посилаючись на те, що відповідач 1, як експедитор за Договором, та відповідач 2, як поручитель за Договором поруки, свої договірні зобов'язання не виконали, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідачів 6 000,00 грн. штрафу за порушення умов Договору, з яких: 5 800,00 грн. з відповідача 1 та 200,00 грн. з відповідача 2 з огляду на погоджені сторонами ліміти відповідальності останнього.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей ст. 175, 173, 307 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

У відповідності до Договору, нормативний простій при міжнародному перевезенні становить 96 годин - завантаження, вивантаження, митні процедури.

З огляду наведеного, погодження сторонами маршруту та умов перевезення вантажу породжує у відповідача 1, як експедитора, обов'язок по забезпеченню дотримання нормативних строків простою транспортних засобів позивача протягом здійснення перевезення, які становлять 96 годин (4 доби).

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно Договору, сторонами погоджена відповідальність за понаднормативний простій а/м у вигляді штрафу у розмірі 500 грн. за добу.

За таких обставин, оскільки відповідач 1 свої обов'язки за Договором в частині забезпечення дотримання нормативних строків простою транспортних засобів позивача протягом здійснення перевезення виконав неналежними чином, суд дійшов висновку про підставність нарахування позивачем штрафу.

Крім того, приписами статей 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником обов'язків за Договором поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати суму, яка на день одержання поручителем вимоги кредитора є 200,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад, характер правовідносин, а також враховуючи той факт, що розмір штрафу, заявленого позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням Договору та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачів 6 000,00 грн. штрафу за порушення умов Договору, з яких: 5 800,00 грн. з відповідача 1, як боржника, та 200,00 грн. з відповідача 2, як поручителя, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачами.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 - 149,92 грн. 3% річних та 12,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 6 000,00 грн. штрафу, з підстав ст. 625 ЦК України.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, оскільки в силу вимог ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних нараховуються виключно у разі прострочення грошового зобов'язання, у той час як, у відповідності до положень 546 ЦК України, ст. 230 ГК України штраф - це господарська санкція, що застосовується як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 - 149,92 грн. 3% річних та 12,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 6 000,00 грн. штрафу задоволенню не підлягає з огляду на її невідповідність вимогам ст. 625 ЦК України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів 1, 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 546, 627, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 307 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвей Транс», (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 14, ідентифікаційний код 36960296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 30367782) 5 800 (п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. штрафу та 1 617 (одну тисячу шістсот сімнадцять) грн. 70 коп. судового збору.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Віаланд» (08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 32416328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 30367782) 200 (двісті) грн. 00 коп. штрафу та 57 (п'ятдесят сім) грн. 64 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.05.2013р.

Суддя В.А. Ярема