Рішення № 31239156, 13.05.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 р. Справа № 5010/864/2012-5/72-28/86

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт"

вул. Юності, 62-А, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"

вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, 76495

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Компанія з управління активами "Парангон"

вул. Вакуленчука, буд. 33А/3-1, м.Севастополь

про стягнення 698240 грн. 90 коп., в тому числі: 501112 грн. основного боргу,

10 % штрафу в розмірі 50111 грн. 20 коп., 38836 грн. 26 коп. пені,

інфляційні втрати в сумі 15033 грн. 36 коп.,

три проценти річних в сумі 26225 грн. 28 коп.

та проценти в сумі 66922 грн. 80 коп.

(виходячи з рівня облікової ставки НБУ)

за участю представників сторін:

від позивача: Хоптій М.В. - адвокат, (довіреність № 09/01 від 16.01.13р.)

від позивача: Пукіш Н.М. - заступник директора, (довіреність № 10/01 від 16.01.13р.)

від відповідача: Микитюк А.І.- представник, (доручення № 03/01 від 04.01.12р.)

від третьої особи: представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 1043232 грн. 66 коп., з яких: 501112 грн. 00 коп. - основний борг, 50111 грн. 20 коп. - 10 % штрафу, 456011 грн. 92 коп. - пеня, 15033 грн. 36 коп. - інфляційні втрати, 20964 грн. 18 коп. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.08.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.12 залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон", продовжено строк розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 25.09.12.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.12, щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи, справу №5010/864/2012-5/72 автоматично розподілено судді Кавлак І.П.; справі присвоєно номер №5010/864/2012-5/72-28/86.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 11.10.12

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.12, в порядку ст. 79 ГПК України провадження у справі зупинено, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 5010/1223/2012-8/28, що розглядається господарським судом Івано-Франківської області.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.12 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.11.12.

15.11.12 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№ 7579/2012-свх), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 698240 грн. 90 коп., в тому числі: 501112 грн. 00 коп. основного боргу,10 % штрафу в розмірі 50111 грн. 20 коп., 38836 грн. 26 коп. пені, інфляційні втрати в сумі 15033 грн. 36 коп., три проценти річних в сумі 26225 грн. 28 коп. та проценти в сумі 66922 грн. 80 коп. (виходячи з рівня облікової ставки НБУ). Згідно положень ч.4 ст.22 ГПК України, заява позивача (вх.№ 7579/2012-свх від 15.11.12) прийнята судом до розгляду по суті, відповідно до зменшення позовних вимог. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.12, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 27.11.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.12, в порядку ст. 79 ГПК України провадження у справі зупинено, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 5010/1465/2012-18/60, що розглядається господарським судом Івано-Франківської області.

12.04.13 через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (вх. № 6398/13) про поновлення провадження у справі мотивоване усуненням обставин, що зумовили її зупинення.

Згідно даних, Діловодство спеціалізованого суду (ДСС), 17.01.13 господарським судом Івано-Франківської області прийнято рішення по справі № 5010/1465/2012-18/60 - відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю " Фірма "Хімтехнопласт" та Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про визнання недійсним договору про надання зворотної фінансової допомоги № 03/12 від 23.12.2010р. укладеного між відповідачем-1 та відповідачем -2.

04.02.13 супровідним листом № 1737, на виконання вимог ст. 91 ГПК України, справу № 5010/1465/2012-18/60 направлено на адресу Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.13 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2013 р. у справі № 5010/1465/2012-18/60 залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ Компанія з управління активами «Парангон» без задоволення, тобто, рішення у справі № 5010/1465/2012-18/60 набрало законної сили - 19.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.13 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.05.13.

Присутніми в судовому засіданні представниками позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 03/12 про надання зворотної фінансової допомоги від 23.12.2010 року в частині повернення грошових коштів, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 501112 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 10 % штрафу в розмірі 50111 грн. 20 коп., 38836 грн. 26 коп. пені, інфляційні втрати в сумі 15033 грн. 36 коп., три проценти річних в сумі 26225 грн. 28 коп. та проценти в сумі 66922 грн. 80 коп. (виходячи з рівня облікової ставки НБУ).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.12.2010 року між позивачем (далі - позикодавець) та відповідачем (далі - позичальник) укладено договір № 03/12 про надання зворотної фінансової допомоги.

Розділом 1 договору встановлено, що позикодавець передає у власність грошові кошти в розмірі, обумовленним цим договором, а позичальник зобов"язується повернути таку ж суму грошових коштів без процентів у строк, що обумовлений умовами цього договору.

Розмір позики визначений розділом 2 Договору, відповідно до якого розмір зворотної фінансової допомоги за цим договором становить 502000 грн. 00 коп.

Розділом 3 договору передбачено, що позикодавець надає зворотну фінансову допомогу протягом дії даного договору з моменту підписання цього договору. Зворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Розділом 4 договору визначено термін надання та повернення зворотної фінансової допомоги, а саме: термін надання зворотної фінансової допомоги позичальнику до 31.12.10 (п.4.1.), термін повернення фінансової допомоги до 20.02.11 (п.4.2.).

В розділі 5 Договору сторони погодили, що при настанні дати вказаної у п. 4.2 цього договору, позичальник (відповідач) зобов'язується протягом одного календарного дня повернути позикодавцю (позивачу) позику, в обсязі отриманих на розрахунковий рахунок позивача коштів, за даним договором.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 501112 грн. зворотної фінансової допомоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 260 від 23 грудня 2010 року, № 262 від 23 грудня 2010 року, № 1 від 30 грудня 2010 року, № 271 від 30 грудня 2010 року, № 272 від 30 грудня 2010 року.

Всупереч умов укладеного договору, відповідач, взяті на себе зобов'язання по поверненню зворотної фінансової допомоги не виконав - повернення зворотної фінансової допомоги не здійснив, що підтверджує у відзиві на позов та в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт боргу відповідача перед позивачем в сумі 501112 грн.

У відповідності до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1045 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо наявності боргу в сумі 501112 грн., наявність вказаного боргу відповідачем визнається.

За наведених обставин та правових норм, вимога позивача про стягнення 501112 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 03/12 про надання зворотної фінансової допомоги від 23.12.2010 року підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Розділом 6 договору встановлено, що при порушенні позичальником строку повернення зворотної фінансової допомоги він повинен сплатити позикодавцю штраф у розмірі 10% від наданої суми фінансової допомоги та пеню у розмірі 0,5 % від наданої суми за кожен день прострочення повернення грошових коштів.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 10 %. З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовна вимога про стягнення 50111 грн. 20 коп. 10 % штрафу обгрунтована та підлягає задоволенню.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно приписів частини 3 ст. 549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розділу 6 договору у випадку порушення позичальником строку повернення зворотної фінансової допомоги він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

За правилами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як передбачено ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 49 Листа ВГСУ від 07.04.08 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм цивільного та господарського кодексів України" передбачено, що відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Така ж правова позиція викладена і в листі ВГСУ від 27.02.12 №01-06/224/2012, а саме: договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного суду України від 24.10.2011 №25/187, від 07.11.2011 №5002-2/5109-2010).

Тобто, сторонами в договорі може бути визначено будь-який розмір пені, однак,при стягненні в судовому порядку він не може перевищувати розмір, який встановлений законодавством як граничний (подвійна облікова ставка Національного банку України).

З огляду на вищевикладене, нарахування пені здійснено позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки договором № 03/12 про надання фінансової допомоги від 23.12.2010 року не встановлений розмір процентів, нарахування процентів здійснено позивачем на рівні облікової ставки Національного банку України у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 03/12 про надання зворотної фінансової допомоги від 23.12.2010 року підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, вимоги позивача щодо стягнення 38836 грн. 26 коп. пені, інфляційних втрат в сумі 15033 грн. 36 коп., трьох процентів річних в сумі 26225 грн. 28 коп., 66922 грн. 80 коп. процентів виходячи з рівня облікової ставки НБУ обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд, у відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 38836 грн. 26 коп. пені, інфляційних втрат в сумі 15033 грн. 36 коп., трьох процентів річних в сумі 26225 грн. 28 коп., 66922 грн. 80 коп. процентів виходячи з рівня облікової ставки НБУ.

При проведенні розрахунку, судом встановлено, що відповідач помилився у визначенні дати прострочення виконання зобов»язання, а саме, період прострочення слід рахувати не з 21.02.11, а з 22.02.11, з врахуванням того, що 20.02.11 неділя (неробочий день).

Згідно, з вірним розрахунком проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38516 грн. 98 коп. пені, три проценти річних в сумі 26071 грн. 55 коп. та проценти в сумі 66549 грн. 95 коп.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 15033 грн. 36 коп., а саме: за період березень - грудень 2011 року в сумі 13028 грн. 91 коп. (з урахуванням дефляції за липень і серпень) та за період 01.01.12 - 30.06.12 в сумі 2004 грн. 45 коп.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат за період 01.01.12 - 30.06.12 не враховано дефляцію, яка була у травні та червні 2012 року, враховуючи Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р. та беручи до уваги повідомлення Державної служби статистики України щодо індексу інфляції за період зазначений у позовній вимозі, судом встановлено, що мала місце дефляція, тому в задоволенні інфляційних втрат за період 01.01.12-30.06.12 в сумі в сумі 2004 грн. 45 коп. слід відмовити.

З відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 13028 грн. 91 коп. за період березень - грудень 2011 року.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, відповідно судові витрати підлягають до відшкодування за рахунок відповідача в частині задоволених позовних вимог, судовий збір у сумі 13907 грн. 54 коп. слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 193, 230- 232, 343 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 1045, 1048, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. 4-3, 33, 43, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон" про стягнення 698240 грн. 90 коп., в тому числі: 501112 грн. основного боргу, 10 % штрафу в розмірі 50111 грн. 20 коп., 38836 грн. 26 коп. пені, інфляційні втрати в сумі 15033 грн. 36 коп., три проценти річних в сумі 26225 грн. 28 коп., проценти в сумі 66922 грн. 80 коп.( виходячи з рівня облікової ставки НБУ) задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" ( вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, 76495; код 13643567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" ( вул. Юності, 62-А, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, 76018; код 13642846) - 501112(п»ятсот одна тисяча сто дванадцять) грн. основного боргу, 10 % штрафу в розмірі 50111(п»ятдесят тисяч сто одинадцять) грн. 20 коп., 38516(тридцять вісім тисяч п»ятсот шістнадцять) грн. 98 коп. пені, інфляційні втрати в сумі 13028 (тринадцять тисяч двадцять вісім)грн. 91 коп., три проценти річних в сумі 26071(двадцять шість тисяч сімдесят одна) грн. 55 коп., проценти в сумі 66549(шістдесят шість тисяч п»ятсот сорок дев»ять) грн. 95 коп.( виходячи з рівня облікової ставки НБУ) та 13907 (тринадцять тисяч дев»ятсот сім)грн. 54 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон" про стягнення 319(триста дев"ятнадцять) грн. 28 коп. пені, інфляційні втрати в сумі 2004(дві тисячі чотири) грн. 45 коп., трьох процентів річних в сумі 153(сто п»ятдесят три) грн. 73 коп., процентів в сумі 372 (триста сімдесят дві)грн. 85 коп. ( виходячи з рівня облікової ставки НБУ) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 18.05.13