Рішення № 31239089, 14.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 Справа№ 914/1064/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шредер», м.Тернопіль

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м.Львів

про: стягнення 44 829грн. 03коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Бригідир Н.Г.

від відповідача: Стецик О.В.

Представникам сторін роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Шредер» до Львівського комунального підприємства «Львівсвітло» про стягнення 43 608грн. 93коп. основного боргу та 1 220грн. 10коп. пені за несплату основного боргу.

Ухвалою суду від 19.03.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.04.2013р. Ухвалою суду від 09.04.2013р. за клопотанням позивача та у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 16.04.2013р. Ухвалою суду від 16.04.2013р. у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 14.05.2013р.

В судовому засіданні 14.05.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача визнав суму основного боргу в розмірі 43 608грн. 93коп., зазначив, що заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю фінансування Львівською міською радою. Також, просить суд відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців та відмовити позивачу у частині стягнення пені з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву №01/196 від 03.04.2013р. (зареєстрований канцелярією суду 05.04.2013р. за №10738/13).

Представник позивача проти відстрочки виконання рішення суду заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

31.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шредер» (генпідрядник, позивач) та Львівським комунальним підприємством «Львівсвітло» (замовник, відповідач) укладено договір підряду за №03-11, відповідно до п.1.1 якого генпідрядник зобов'язувався на умовах цього договору виконати проектні та монтажні роботи по реконструкції зовнішнього освітлення фасадів вежі Корнякта м.Львова, та здійснювати авторський нагляд за веденням робіт, замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість робіт та матеріалів.

Згідно п.2.1 договору вартість та витрати з виконання зазначених робіт, які доручаються генпідряднику, визначається згідно договірної ціни, включаючи вартість експертизи проектно-кошторисної документації. Всього на суму 174 435грн 59коп., в т.ч. ПДВ -29 072грн. 59коп.

Розрахунки по даному договору здійснюються безготівково, шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок генпідрядника. (п.3.1. договору).

Як передбачено п.3.2 договору, замовник протягом 3 календарних днів з моменту підписання даного договору, перераховує на поточний рахунок генпідрядника аванс в розмірі 25% від суми договору.

У п.3.3. договору вказано, що розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно, в розмірі 1/12 від суми заборгованості, що виникла на момент здачі виконаних робіт.

Як вбачається з наданої позивачем довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року та акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, які підписані сторонами, позивачем виконано роботи на загальну суму 174 435грн. 59коп.

15.07.2011р. відповідачем було здійснено часткову оплату за виконані позивачем роботи у розмірі 20 000грн. 00коп.

У зв'язку з невиконанням ЛКП "Львівсвітло" зобов'язань за договором, ТзОВ "Шредер" звернулося до господарського суду Львівської області із позовом про стягнення із відповідача заборгованості станом на 29.02.2012р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2012р. у справі №5015/1058/12 позовні вимоги ТзОВ "Шредер" задоволено повністю та стягнено з ЛКП "Львівсвітло" 110826грн. 66коп. основного боргу, 1698 грн. 32коп. пені за несплату авансу, 2739 грн. 93коп. пені за несплату основного боргу та 2305грн. 30коп. судового збору.

З метою погашення заборгованості позивачем надіслано відповідачеві претензію №102 від 28.01.2013р. з вимогою погасити залишок основного боргу в сумі 43 608грн. 93коп. до 28.02.2013р., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду, залишок заборгованості відповідача по сплаті вартості виконаних робіт становить 43 608грн. 93коп., що також не заперечується відповідачем.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові ( ст. 837 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України)

У статті 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач порушив свої зобов'язання, не оплативши наданих робіт. Враховуючи відсутність доказів повної чи часткової сплати заборгованості відповідачем, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 43 608грн. 93коп. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

У п. 8.2. договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, за кожен день прострочення терміну оплати.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несплату основного боргу за період з 22.03.2012р. по 31.08.2013р. в розмірі 1220грн. 10коп.

Судом не береться до уваги заперечення відповідача проти стягнення пені з тих підстав, що у невиконанні зобов'язання відсутня його вина.

Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 233 ГК України предбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст.218 ЦК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відсутність коштів у місцевому бюджеті, ненадання їх відповідачеві Львівською міською радою, а також специфіка фінансування відповідача, не є підставами для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача щодо заявленої пені, суд прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення 1 220грн. 10коп. є обгрнутованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання, зокрема, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, суд прийшов до висновку відмовити в його задоволенні, оскільки зазначені відповідачем обставини не є такими, що відповідають визначеним в ст.121 ГПК України обставинам при яких надається відстрочка чи розстрочка виконання рішення. Відповідачем не доведено, яким чином вони ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Останнім також не наведено виняткових обставин, які б служили підставою для розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем визнано суму основного боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 218, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 617, 626, 629, 837 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 216, 229, 230, 231, 233 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 121 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м.Львів, вул.лінкольна, 8 (ідентифікаційний код 03348577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шредер», м.Тернопіль, вул.Микулинецька, 46-Б (ідентифікаційний код 00231024) 43 608грн. 93коп. основного боргу, 1 220грн. 10коп. пені за несплату основного боргу та 1 720грн. 50коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 17.05.2013р.