Рішення № 31238294, 18.05.2013, Оболонський районний суд міста Києва

18.05.2013 Справа № 2-457/12

Провадження № 2/756/37/13р

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Камбулова Д.Г.

при секретарі: - Чагаринській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Солідарність» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Солідарність» про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 683 700 грн., посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором резервування приміщення № НП-1 від 30.10.2007 року. Збільшивши позовні вимоги позивачка просила суд стягнути з відповідача 801 360 грн. В обґрунтування заявленого позову позивачка посилається на наступне.

Між сторонами у справі був укладений договір резервування приміщення №НП-1 від 30 жовтня 2007 року з метою придбання позивачем в первісну власність об'єктів нерухомості, а саме: приміщення аптеки площею 222.00 кв.м та офісного приміщення площею 54.50 кв.м, загальною площею 276.50 кв.м, на другому поверсі житлового будинку, якій будувався за будівельною адресою АДРЕСА_1

Відповідно до умов зазначеного договору, позивач придбала на ринку цінних паперів 27650 штук облігацій загальною вартістю 1465726,50 грн., емітованих ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Солідарність», виконала зобов'язання по договору у повному обсязі, що підтверджується відповідним актом. Відповідачем прийняті на себе зобов'язання збудувати, ввести в експлуатацію та передати у власність позивачу об'єкт нерухомості загальною площею 276,50 кв.м. Позивач вважає, що відповідачем порушені договірні зобов'язання перед позивачем, а саме: позивачу відповідачем передано об'єкт нерухомості загальною площею 248,1 кв. м, тобто, на 28,4 кв. м менше, ніж відповідач зобов'язаний передати, крім того, до складу загальної площі об'єкта нерухомості безпідставно включені відкрити майданчики, що знаходяться біля приміщення офісу №120 та приміщення аптеки №121, які на час укладення договору резервування приміщення не визначалися як галереї та до складу приміщень не входили. Зміни до договору резервування приміщення №НП-1 від 30 жовтня 2007 року не вносилися, тому позивач вважає, що відповідач порушив договірні умови та надав позивачу приміщення, які договірними умовами не передбачені.

Позивач вважає, що, внаслідок порушення договірних зобов'язань відповідачем, порушені права позивача щодо надання повноцінного нежитлового приміщення за договором та щодо державної реєстрації прав власності на спірні приміщення, у зв'язку з чим позивач звернулася за судовим захистом.

З врахуванням вимог ст.ст. 15, 526, 651, 1166 ЦК, Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму в розмірі 801 360 грн., з яких: 150 520 грн. - вартість 2840 штук облігацій номінальної вартістю 53,0 грн. за 1 облігацію, що складають різницю між кількістю пред'явлених к погашенню облігацій та кількістю облігацій, погашених за рахунок площі об'єкту нерухомості; 650 840 грн. - вартість 122.8 кв.м галереї, що безпідставно включені відповідачем до складу об'єкту нерухомості з врахуванням вартості 1 кв.м приміщення, який дорівнює 5300 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору у розмір 1700 грн., та витрати понесені позивачкою у зв'язку з оплатою нею судової експертизи у розмірі 9 982, 80 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, з змісту яких вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з мотивів безпідставного застосування до спірних правовідносин, які врегульовані положеннями Закону України «Про інвестиційну діяльність», положень Закону України «Про захист прав споживачів»; відповідності спірних приміщень вимогам ДБН України В.2.2-9-99, оскільки на вказані приміщення видано технічний паспорт, об'єкт введено до експлуатації. Позивачу фактично було передано приміщення №120 та №121, площі яких були уточнені відповідно до даних технічної інвентаризації БТІ, а галереї віднесені до площі літних приміщень. Позивачу передано технічний паспорт на спірні приміщення, подальші дії, спрямовані на державну реєстрацію прав власності, позивач повинен виконати самостійно, внесення змін до технічного паспорта на спірне приміщення не є компетенцією та повноваженнями відповідача, тому відсутнє порушене право позивача, позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги частково, а саме: у сумі 150 520 грн. - вартість 2840 штук облігацій номінальної вартістю 53,0 грн. за 1 облігацію, що складають різницю між кількістю пред'явлених к погашенню облігацій та кількістю облігацій, погашених за рахунок площі об'єкту нерухомості. Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позову в частині стягнення з відповідача 650 840 грн., посилаючись на наявні у матеріалах справи акт готовності об'єкту до експлуатації від 06 серпня 2009 року та Свідоцтво про відповідальність збудованого об'єкта проектної документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, яке засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта: будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування на АДРЕСА_1, зареєстрованого в Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва № 2600000236 від 28серпня 2009 року.

Виходячи з того, що висновок судового експерта може бути одним із доказів по справі, якому має бути дана належна оцінка, представник позивача просив суд провести судову експертизу по справі. (а.с. 89-92) . Ухвалою суду від 20 грудня 2011 року провадження по справі було зупинено до проведення судової будівельно-технічної експертизи. Ухвалою суду від 05 квітня 2013 року відновлено провадження у справі.

Ознайомившись з висновком судової експертизи, представник відповідача надав суду письмові пояснення з додатковими запереченнями проти позову, зазначив, що, проектна документація була надана позивачу під час укладення договору резервування приміщення №НП-1 від 30 жовтня 2007 року, позивач прийняла по акту від 28 лютого 2011 року приміщення загальної площі 248,1 кв. м, галерея є невіддільною частиною приміщення та користування приміщенням без галереї неможливо.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Виходячи з матеріалів справи, пояснень представників сторін, досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позивачка звернулася до суду за захистом не тільки своїх порушених прав, але і за захистом охоронюваного законом інтересу. При цьому при тлумаченні поняття «інтерес» або «охоронюваний законом інтерес», суд враховує рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу від 18.07.1963 року, яке є обов'язковим до виконання на всій території України.

Зокрема, відповідно до Рішення КСУ поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, невиконання відповідачем умов договору резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року, порушує охоронюваний законом інтерес позивачки, який підлягає захисту шляхом стягнення суми збитків у судовому порядку.

Положеннями пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що виконавцем є суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. П.22 ч.1 ст.1 Закону визначено, що споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на правовідносини, які виникли між виконавцем послуг та їх споживачем.

Разом з тим, з змісту позовної заяви вбачається, що позивач не є особою, яка придбавала, замовляла, використовувала або мала намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб. За таких обставин суд вважає, що посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» є безпідставним.

Крім того, з змісту позовної заяви вбачається, що позивач, обґрунтовуючи свій позов про стягнення з відповідача 801 360 грн., посилається на ст. 526, 651 ЦК України, які регулюють правовідносини, пов'язані з виконанням зобов'язань, встановлюють правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання та ін.

Вимогами абзацу 3 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом випуску цільових облігацій, виконання зобов'язань за якими забезпечується одиницею такої нерухомості відповідно до законодавства. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами. Тобто, приписами цієї норми законодавцем визначено дві форми залучення грошових коштів для здійснення будівництва, а саме: безпосередньо інвестування та фінансування шляхом випуску цільових облігацій.

Відповідно до вимог частини 3 та частини 10 ст.7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» , цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій, а емітентами цільових облігацій, виконання зобов'язань за якими забезпечується одиницею житлової нерухомості, можуть бути юридичні особи, що мають право власності, оренди чи постійного користування земельною ділянкою, на якій буде розташовано об'єкт житлового будівництва, яким забезпечуватиметься виконання зобов'язань за цільовими облігаціями, або юридичні особи, що уклали договір участі у будівництві житла з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, що мають право власності, оренди чи постійного користування земельною ділянкою, на який буде розташовано об'єкт житлового будівництва, яким забезпечуватиметься виконання зобов'язань за цільовими облігаціями. Тому позивач не є суб'єктом інвестиційної діяльності.

Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли з договору резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року, укладеного з метою придбання позивачем в первісну власність об'єктів нерухомості шляхом викупу боргових документів відповідача - забудовника.

Вимогами частини 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року ( пункту 2.1) позивачка придбала 27650 штук облігацій, емітованих ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Солідарність», на загальну вартість 1 465 726, 50 грн. У повному обсязі оплату облігацій проведено 20 грудня 2007 року. Виконання позивачем обов'язків за договором резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року підтверджується матеріалами справи, а саме: копією договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-192 від 30.10.2007 р. (а.с. 13-16), копією акту виконання зобов'язань від 20.12.2007р. до договору №Б-192 купівлі-продажу цінних паперів від 30.10.2007 р. (а.с. 17-18), копією розпорядження від 21.12.2007 р. (а.с. 19).

Виконання позивачем зобов'язань за договором резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року не заперечується відповідачем .

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року, відповідач прийняв на себе зобов'язання збудувати, ввести в експлуатацію у четвертому кварталі 2008 року та передати у власність позивачу приміщення (об'єкт нерухомості), а саме: приміщення аптеки площею 222,0 кв.м та офісне приміщення площею 54,50 кв.м, загальна площа 276,50 кв.м, на другому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1. Вид нежитлових приміщень та їх кількість визначалися сторонами відповідно до затвердженої проектної документації. (а.с. 7-12).

Порушення відповідачем зобов'язань за договором резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року підтверджується матеріалами справи, а саме: актом прийому-передачі нежилих приміщень від 28 лютого 20011 р., згідно якого у власність позивачу передано об'єкт нерухомості загальною площею 248,1 кв. м, що на 28,4 кв. м менш, ніж за договором. (а.с. 26-27). До того ж, сторонами не заперечується, що різниця між кількістю облігацій, які пред'явлені позивачем к погашенню, та кількістю облігацій, погашених за рахунок площі об'єкту нерухомості, що надано відповідачем позивачу, складає 2840 штук облігацій номінальною вартістю 53,0 грн. за 1 облігацію, всього на суму 150 520 грн. (2840 х 53 = 150520). Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 150 520 грн. визнані представником відповідача у судовому засіданні.

Інші позовні вимоги пов'язані з питанням правомірності включення до переданого об'єкту нерухомості відкритих майданчиків загальної площею 122,8 кв.м .

Згідно висновку №204/205/12-42 будівельно-технічної судової експертизи, складеного 129.03.2013 р. експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Ліньовим С.Л., в матеріалах справи містяться відомості, що підтверджують невідповідність спірних нежилих приміщень даним проекту за 2007 рік, а також Свідоцтву Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 21.08.2009 р. та акту готовності об'єкта в експлуатацію, відповідно до яких площа приміщення №120 (офіс) становить 20,4 кв. м, а площа приміщення №121 (аптека) становить 98,7 кв. м , таким чином, позивач отримала за договором об'єкт нерухомості площею 119,1 кв. м.

Крім того, експертом встановлено, що площа галереї 26,0 кв. м, яка зазначена в ухвалі суду від 20.12.2011 р., не відповідає площі, яка зазначена в матеріалах БТІ і становить 26,6 кв. м. Ані площа 26,6 кв. м , ані площа 102,4 кв. м, яка згідно матеріалів БТІ від 01.10.2009 р. рахується як галерея, не є складовою для приміщень аптеки площею 98,7 кв. м та офісу площею 20,4 кв. м і, відповідно до вимог пункту Д.5 Додатку 9 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», не включаються до їх площі. Площа фактично являється допоміжнім простором будинку для забезпечення безперешкодного входу та виходу осіб до приміщень аптеки та офісу, а також належної експлуатації даних приміщень, забезпечення природного освітлення та протипожежних вимог і фактично, відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» №1440, віднесено до спеціалізованого майна, яке, як правило, не буває самостійним об'єктом продаж на ринку і має найбільшу корисність та цінність у складі цілісного майнового комплексу, у зв'язку з чим визначити вартість неможливо. (а.с. 99-106).

Дане дослідження було зроблено на підставі поданих інформаційних матеріалів, копій документів стосовно господарської діяльності на території України, наданих сторонами до матеріалів справи.

Експертне дослідження проведене відповідно до Закону України «Про судову експертизу» кваліфікованим судовим експертом Ліньовим С.Л., який має вищу технічну освіту, має кваліфікацію судового експерта, стаж судово-експертної роботи 5 років, та внесений до реєстру атестованих судових експертів.

Суд вважає, що вищезазначений висновок експерта є таким, що повністю узгоджується з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи та приймається судом в якості належного доказу порушення відповідачем умов договору резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі и щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З урахуванням даної вимоги суд вважає, що відповідач не довів належного виконання обов'язків за договором резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року. До таких висновків суд дійшов на підставі доказів, що є у матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 611, 614, 623 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов'язання та порядок стягнення збитків. Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача коштів, посилаючись на ненадання площі необхідного розміру щодо стягнення 150520,0 грн. та неналежну якість наданого приміщення щодо стягнення з відповідача 650 840 грн.

Між тим, судом встановлено, що позивачка виконала зобов'язання за договором, та у спосіб, визначений умовами договору, сплатила за об'єкт нерухомості загальною площею 276,50 кв.м. Відповідно до акту прийому-передачі нежилих приміщень від 28.02.2011 року, у власність позивача передано об'єкт нерухомості загальною площею 248.1 кв. м (а.с. 26-27). Згідно висновку судової експертизи, фактично позивач отримала нежилі приміщення аптеки площею 98,7 кв. м та офісу площею 20,4 кв.м , загальною площею 119,1 кв. м, тобто, внаслідок порушення умов договору з боку відповідача позивач не отримала 157,4 кв. м (276, 5 кв.м - 119,1 кв.м = 157,4 кв.м), за які позивачка розрахувалась у повному обсязі за ціною 5300,0 грн. за 1 кв. м, відповідно умов договору резервування приміщення № НП-1 від 30 жовтня 2007 року. Таким чином, збитки позивача складають 834 220 грн. (157,4 кв.м х 5300 грн. = 834 220 грн.) Але, ознайомившись з матеріалами судової експертизи, позивачка та її представник не уточнювали розміру суми стягнення, не збільшили позовних вимог, підтримали раніше заявлені позовні вимоги, тому суд вважає за необхідним задовольнити позов у межах заявлених позивачкою позовних вимог, не виходячи за його межи.

З врахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 801 360 грн. збитків, та судових витрат, які складаються з витрат позивачки по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн., та витрат за проведення судової експертизи у розмірі 9 982, 80 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, ЦПК України, ст.ст. 526, 611, 614, 623, 651, 1166 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Солідарність» про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Солідарність» (м. Київ, проспект Оболонський, буд. 16, код ЕДРПОУ 13670050, розрахунковий рахунок № 26000010033406 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 322313) на користь ОСОБА_2, (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу у розмірі 801 360 (вісімсот одну тисячу триста шістдесят) гривень, витрати за проведення судової експертизи у розмірі 9 982 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 80 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Г.Камбулов