Постанова № 31237640, 14.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа № 5008/1521/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без номера від 21.03.2013 року (вх. №05-05/242/13 від 28.03.2013 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2013 року

у справі №5008/1521/2011

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород

за участю Прокуратури м.Ужгорода

про визнання права власності

За участю представників:

від позивача: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений);

від прокуратури: Яворський Я.Т., старший прокурор відділу Прокуратури Львівської області (посвідчення №011137).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Ужгородська міська рада надіслала на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю її представника в іншому судовому засіданні.

Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на достатність матеріалів справи та встановленні чинним ГПК строки розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2013 року у цій справі (суддя Ушак І.Г.) відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної сторонами в ході судового розгляду даної справи. Відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2) до Ужгородської міської ради, за участю Прокуратури м.Ужгорода, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - дитяче кафе-бар з каліброваного брусу, розташованого в АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що Ужгородська міська рада не заперечувала та надала згоду ФОП ОСОБА_2 на підготовку проекту відведення земельної ділянки, площею 0,0938 га під власним кафе та для його обслуговування по АДРЕСА_1. ФОП ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задоволити та визнати право власності на самочинно збудоване дитяче кафе.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення місцевого господарського суду з огляду на його законність та обґрунтованість.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст.101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога про визнання права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю дитячого кафе з каліброваного брусу, розташовану за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_1.

Відповідно до постанови №155 від 16.02.2009 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 170 грн. за самовільно здійснене будівництво дитячого кафе та альтанки в АДРЕСА_1.

Рішенням Ужгородської міської ради V сесії V скликання від 04.06.2010 року №1466 «Про регулювання земельних відносин» (п.2.14) Приватному підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,03 га під власним кафе та для його обслуговування по АДРЕСА_1 (на умовах оренди).

Рішенням Ужгородської міської ради V сесії V скликання від 06.08.2010 року №1506 «Про регулювання земельних відносин» (п.5.11) в зв'язку з уточненням площі пункт 2.14 рішення Ужгородської міської ради V сесії V скликання від 04.06.2010 року №1466 «Про регулювання земельних відносин» в частині дозволу на підготовку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 викладено в новій редакції, відповідно до якої Приватному підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0938 га під власним кафе та для його обслуговування по АДРЕСА_1 (на умовах оренди).

29 вересня 2010 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області відмовила ФОП ОСОБА_2 у видачі сертифіката відповідності на дитяче кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» та дві альтанки в АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України (в редакції, чинній на момент здійснення самочинного будівництва) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів надання позивачу в установленому законом порядку земельної ділянки під будівництво спірного об'єкта.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявний в матеріалах справи договір оренди земельної ділянки від 13.05.2009 року, укладений між позивачем та відповідачем, не підтверджує факту надання земельної ділянки під самочинно збудованим об'єктом, оскільки відсутня його державна реєстрація.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі» (чинній на момент звернення із позовом до суду) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Окрім цього, відповідно до п.2.2 Договору оренди земельної ділянки від 13.05.2009 року договір укладається на термін 12 місяців, починаючи з дати його реєстрації.

Зазначені обставини також встановлені Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, яка у відмові у видачі сертифіката відповідності зазначила, що ФОП ОСОБА_2 не надано акт готовності об'єкта до експлуатації, представлена проектна документація будівництва критої тераси дитячого кафе з каліброваного бруса не затверджена та не погоджена головним архітектором м. Ужгорода; не надано проектну документацію для будівництва двох альтанок. Окрім цього, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області виявлено недостовірні відомості в поданих документах: договір оренди земельної ділянки не зареєстрований в державному реєстрі земель; в заяві про видачу сертифіката відповідності вказано дитяче кафе, а проект розроблено для будівництва критої тераси дитячого кафе з каліброваного брусу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» передбачено, Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація). Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Згідно тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2005 року № 7/5 державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку (п.1.6).

Посилання скаржника на Висновок №174/04 від 07.10.2010 року Державної санітарно-епідеміологічної служби м. Ужгорода, Експертний висновок Управління з державного нагляду у сфері пожежної безпеки від 25.05.2010 року №04/12/998-д, наявність технічних умов від 23.04.2009 року на підключення дитячого кафе, до системи водопостачання та каналізації м. Ужгорода, договорів на подачу води з комунального водопроводу (№40/10 від 17.02.2010 року), про постачання електричної енергії (№р06/13-3325 від 20.08.2009 року) не підтверджує правомірності будівництва.

Частинами 2 та 3 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Колегія суддів львівського апеляційного господарського суду зазначає, що позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є по-перше, підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів інших осіб (особи), які право власності позивача оспорюють або не визнають.

Враховуючи, що позивачем не надано належних і достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав для звільнення його від обов'язку дотримання вимог чинного законодавства щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, не доведено наявності підстав для набуття права власності, як не підтверджено і факту порушення своїх прав, то відсутній підстави для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2

Щодо відмови в резолютивній частині оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у затвердженні мирової угоди, укладеної між сторонами су ході судового розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Таким чином, наведеною нормою процесуального закону визначено форму судового акту, яким вирішується питання щодо мирової угоди.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.84 ГПК України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Затвердження мирової угоди не є самостійною позовною вимогою, а отже, відсутні підстави для зазначення у резолютивній частині рішення про відмову у задоволенні мирової угоди.

Окрім цього, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у цій справі скасовано ухвалу суду першої інстанції від 02.12.2011 року про затвердження мирової угоди.

За таких обставин в резолютивній частині оскаржуваного рішення слід виключити п.1 про відмову у затвердженні мирової угоди, укладеної між сторонами у ході судового розгляду даної справи.

Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, про відмову у визнанні за ФОП ОСОБА_2 права власності на самочинно збудоване дитяче кафе в АДРЕСА_1.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст.103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Виключити п.1 резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2013 року у справі №5008/1521/2011. В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.05.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.