Рішення № 31231582, 14.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 року Справа № 5015/2722/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рубанський», Вінницька область, Мурованокуриловецький район, м. Муровані Курилівці,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім», м.Львів,

про: стягнення 61 760 грн. 00 коп. збитків та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Цибулько А.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Симотюк М.А. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. За клопотанням відповідача від 14.05.2013 року (вх. №16230/13) проводиться фіксація судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рубанський» до Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» про стягнення 61 760 грн. 00 коп. збитків та стягнення судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року справу №5015/2722/12 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.03.2013 року справу прийнято до розгляду та призначено на 28.03.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 15.03.2013 року рекомендованою поштою №23400 5498535 8, відповідач - 13.03.2013 року рекомендованою поштою №79032 0172634 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 28.03.2013 року відкладено на 30.04.2013 року.

Розгляд справи 30.04.2013 року відкладено на 14.05.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 14.05.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях та доповненнях до пояснень.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, 13.05.2013 року подав пояснення по справі (вх. №16097/13), у якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В ході судового розгляду ВСТАНОВЛЕНО:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35353973, знаходиться за адресою: 23400, Вінницька область, Мурованокуриловецький район, м. Муровані Курилівці, вул. Леніна, буд. 151, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АА №621052 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Галнафтохім» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 23958622, знаходиться за адресою: 79032, Львівська область, , м. Львів, вул. Пасічна, буд. 167, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АА №621054 (докази в матеріалах справи).

03.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» (надалі - відповідач) 61 760 грн. понесених збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором поставки селітри, які полягають у додаткових витратах позивача, що становлять різницю між ціною на аміачну селітру, придбану позивачем в інших постачальників, та непоставлену відповідачем селітру, внаслідок відмови від виконання ним договору поставки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2012 року (суддя Яворський Б.І.) в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення, а саме розміру та обґрунтованості додаткових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 18.09.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О.) рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012 року у справі №5015/2722/12 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач напевно знаючи про неможливість постачання селітри, діяв згідно вимог частини 2 статті 226 Господарського кодексу України, що позбавляє позивача правових підстав стягнення збитків (додаткових витрат позивача на придбання тієї ж кількості селітри в іншого поставщика) з відповідача.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року та рішення суду першої інстанції від 18.09.2012 року у справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року касаційну скаргу ТзОВ «Агрофірма Рубанський» задоволено частково, справу №5015/2722/12 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Частиною першою статті 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

10.11.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Галнафтохім» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» (за договором - покупець) укладено Договір поставки мінеральних добрив (вагонні поставки) №П-15/11-6001 (далі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити (передати у власність покупця) товар - селітра аміачна в біг-бегах в кількості 1 536 тон, ціна за одиницю 3 090 грн. з урахуванням податку на додану вартість, загальна сума (з ПДВ) 4 746 240 грн. 00 коп., а покупець зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти цей товар.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка товару здійснюється залізничним транспортом, на умовах СРТ Інкотермс 2000 залізнична станція Котюжани, згідно наданих покупцем залізничних реквізитів.

Згідно з пунктом 3.2 договору, товар поставляється до 10.02.2012 року при умові перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% загальної суми договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору, постачальник звільняється від обов'язку допоставити покупцеві товар, якщо недопоставка чи недоодержання товару сталася внаслідок порушення покупцем зобов'язань зі сплати товару або порушення покупцем пункту 3.3 договору.

Пунктом 4.1. розділу 4 договору поставки визначено порядок розрахунків, згідно з яким покупець (позивач у справі) зобов'язаний перерахувати 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника (відповідача у справі) в строк до 11.11.2011 року за 1024 тонни товару і в строк до 18.11.2011 року за 512 тон товару. Строки попередньої оплати сторонами змінено пунктом 3 Додаткової угоди №1 від 17.11.2011 року до договору, а зокрема, покупець зобов'язаний перерахувати 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника за 1024 тон товару в строк до 11.11.2011 року, за 384 тон товару в строк до 18.11.2011 року і за 128 тон товару в строк до 05.12.2011 року.

Відповідно до пункту 10.2 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

На виконання умов договору позивачем платіжними дорученнями: від 10.11.2011 року №963 на суму 3 164 160 грн. 00 коп., від 17.11.2011 року №979 на суму 1 186 560 грн. 00 коп. та від 02.12.2011 року №1063 на суму 395 520 грн. 00 коп. здійснено повну оплату товару за договором (належним чином завірені копії вказаних платіжних доручень в матеріалах справи).

Відповідач листом від 25.01.2012 року, вих. №25/01-3 попередив позивача про неможливість поставки всього передбаченого договором та оплаченого позивачем обсягу селітри у встановлені договором строки з підстав виникненням проблем із транспортуванням товару залізницею, оскільки Укрзалізниця в рамках програми свого технологічного реформування змінила технологію взаємодії з вантажовідправниками та створила нового посередника Державне підприємство «Український транспортно-логістичний центр», внаслідок чого суттєво ускладнилася процедура здійснення залізничних перевезень.

Окрім того, відповідач вказаним листом повідомив позивача про те, що ПрАТ «Галнафтохім» акумульовано кошти для повернення їх позивачу за непоставлений товар та просив ТзОВ «Агрофірма Рубанський» про повідомлення банківських реквізитів позивача та розірвання договору від 10.11.2011 року №П-15/11/6001 з 01.02.2012 року шляхом підписання додаткової угоди до вказаного договору (належним чином завірена копія листа від 25.01.2012 року вих. №25/01-3 долучена до матеріалів справи).

У відповідь на пропозицію відповідача про повернення здійсненої передоплати, позивач листом від 25.01.2012 року №50 надав реквізити розрахункового рахунку для повернення попередньої оплати за аміачну селітру в біг-бегах в сумі 4 746 240 грн. 00 коп. згідно Договору від 10.11.2011 року №П-15/11-6001 (належним чином завірена копія листа від 25.01.2012 року №50 долучена до матеріалів справи).

26.01.2012 року та 07.02.2012 року позивач уклав два договори на купівлю селітри аміачної (з Малим приватним підприємством фірма «Ерідон» (за договором - постачальник) №260/12/84-МДО на поставку селітри аміачної в кількості 544 тонни за ціною 2 650 грн. без ПДВ на загальну суму 1 729 920 грн. 00 коп. та з ТОВ «Торговий дім «Хімтрейд» (за договором - постачальник) №07-02/12-1Д на поставку селітри аміачної в кількості 320 тонн за ціною 2 608 грн. 33 коп. без ПДВ на загальну суму 1 001 600 грн. 00 коп.) (належним чином завірені копії вказаних договорів долучено до матеріалів справи).

Платіжними дорученнями від 27.01.2012 року позивач перерахував на користь МПП «Ерідон» 1 729 920 грн. 00 коп. оплати за аміачну селітру. Також 15.02.2012 року платіжним дорученням №135 позивач перерахував на користь ТОВ «Торговий дім «Хімтрейд» 1 001 600 грн. 00 коп. оплати за аміачну селітру (належним чином завірені копії вказаних платіжних доручень долучено до матеріалів справи).

З огляду на закупівлю селітри за ціною, що є вищою від ціни за договором поставки з відповідачем, позивач розрахував ціну позову та просить стягнути з відповідача відповідні збитки, які становлять різницю між ціною на селітру аміачну за договором поставки між сторонами спору та ціною селітри за договорами поставки, укладеними між позивачем і МПП Фірма «Ерідон» та ТОВ «Торговий дім «Хімтрейд».

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 61 760грн. 00 коп. позивач обґрунтовує різницею в ціні аміачної селітри за 1 тону, придбаної в МПП «Ерідон» та ТОВ «Торговий дім «Хімтрейд», необхідністю понесення ТзОВ «Агрофірма Рубанський» додаткових витрат для придбання продукції за підвищеною в порівнянні з первісним договором ціною (розрахунок збитків в матеріалах справи).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи Довідки Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 27.04.2012 року №11/1103, станом на 10.11.2011 року орієнтовний рівень цін на аміачну селітру складав 3 000-3 200 грн./т., станом на 26.01.2012 року - 3 150 грн.-3 300 грн./т.

Окрім того, експертним висновком від 27.07.2012 року №ЧК-323, складеним експертом Чернігівської торгово-промислової палати Халимоненко Іриною Григорівною на підставі листа-заявки від 27.07.2012 року №562 та наряду від 27.07.2012 року №ЧК-323 встановлено середню ринкову вартість мінерального добрива - селітри аміачної, поставка на умовах СРТ станом на 10.11.2011 року в сумі 3 000 грн.-3 102 грн./т., станом на 26.01.2012 року в сумі 3 180-3 190 грн./т. (належним чином завірена копія експертного висновку від 27.07.2012 року №ЧК-323 долучена до матеріалів справи).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», серед іншого, повноважні надавати інформацію про ціни на товари.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору про поставку товару від 10.11.2011 року №П-15/11-6001, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивач у своїх поясненнях, поданих до суду 29.03.2013 року за вх. №9361/13, просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі з наступних підстав.

25.01.2012 року відповідач надіслав позивачу листа №25/01-03 з попередженням про неможливість постачання ним селітри нібито через створення Укрзалізницею ДП «Український транспортно-логістичний центр» проблем в організації перевезень, при цьому обіцяючи повернути сплачені кошти за непоставлений товар.

Позивач звертає увагу суду на те, що у вказаному листі відповідач чітко заявляє, що він не виконає свої зобов'язання за договором та пропонує повернути позивачу суму отриманої передоплати, а також розірвати договір. В даній ситуації позивач був вимушений погодитися на повернення передоплати, яка йому потрібна була для часткового покриття витрат на швидку купівлю селітри у інших постачальників, оскільки існувала загроза зриву посівної компанії навесні 2012 року, однак питання розірвання договору та припинення інших зобов'язань, зокрема - щодо відшкодування можливих збитків позивач не погоджував.

В результаті невиконання умов договору відповідачем не було поставлено позивачу оплачену селітру, при цьому за власною ініціативою відповідач повернув кошти за неї. Таким чином, на думку позивача, відповідач здійснив односторонню відмову від прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо поставки селітри.

Відповідач у своїх поясненнях по справі, поданих до суду 13.05.2013 року за вх. №16097/13, вказує на те, що одностороння відмова ПрАТ «Галнафтохім» від виконання укладеного з ТзОВ «Агрофірма Рубанський» договору № П-15/11-6001 відсутня, а має місце взаємна згода про непоставку товару, про що свідчать лист ПрАТ «Галнафтохім» від 25.01.2012року вих. №25/01-3, в якому відповідач завчасно повідомив позивача про неможливість поставки товару в повному обсязі, залізничним транспортом та лист-відповідь ТзОВ «Агрофірма Рубанський» від 25.01.2012 року №50, в якому позивач просить повернути попередню оплату за аміачну селітру в біг-бегах в сумі 4 746 240 грн. 00 коп.

За даних обставин, відповідач робить висновки, що мала місце взаємна згода про непоставку товару, оскільки позивач прийняв пропозицію відповідача, попросив повернення сплачених коштів та не висловив жодного заперечення та обурення відносно ситуації яка склалась, не вимагав здійснення поставки в повному або частковому обсязі, не пропонував відстрочити поставку, змінити спосіб доставки із залізничного на автомобільний або внести інші зміни в договір.

Позивач у своїх поясненнях вказує на те, що вимога про повернення сплачених за договором від 10.11.2011 року №П-15/11-6001 коштів та подальше укладення договорів поставки з іншими контрагентами є заходами, спрямованими на відновлення порушеного внаслідок відмови відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань та нездійснення поставки товару за договором права покупця на отримання достатньої кількості мінеральних добрив, а також мінімізації розміру збитків позивача, спричинених такою відмовою.

Вказані вимушені оперативні дії позивача свідчать про вжиття заходів ТзОВ «Агрофірма Рубанський» до якнайшвидшої компенсації собі обсягу недопоставленої відповідачем продукції (міндобрив) перед проведенням весняних польових робіт, оскільки, в протилежному випадку, суму збитків позивача становила б вартість непоставленої відповідачем за договором селітри аміачної.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року у справі №5015/2726/12 та від 26.02.13 року у справі №5015/2723/12, а також в Постановах Вищого господарського суду України від 2.10.2006 року у справі №19/140, від 27.02.2008 року у справі №11/329/05-НР та від 24.11.2009 року у справі №6/563.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Окрім того, відповідач зазначає, що припинення зобов'язання з поставки товару за договором настало внаслідок обставин, які не залежали від волі відповідача, про що відповідач завчасно повідомив позивача.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Приписами статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що господарські дії та рішення третіх осіб - контрагентів ПрАТ «Галнафтохім» не звільняють його від відповідальності за порушення зобов'язання, а відповідачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України звернення до нього перевізників (Укрзалізниці, Державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр») з повідомленнями про неможливість здійснення перевезень аміачної селітри за договорами про організацію перевезень вантажів, які були укладені ще до направлення відповідачем на адресу позивача листа про неможливість поставки чи вчинення Укрзалізницею або Державним підприємством «Український транспортно-логістичний центр» будь-яких інших дій, спрямованих на виконання взятих на себе відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару перед позивачем.

Натомість до матеріалів справи долучено договори ПрАТ «Галнафтохім» про організацію перевезень вантажів з ТОВ «Юніверсал Карго Транс» від 19.01.12 року, ТОВ «Рейл Карго Транс» від 23.01.12 року, які були укладені відповідачем ще до повідомлення позивача про неможливість виконання договору від 11.10.2011 року №П-15/11-6001.

Також відповідачем не доведено факту, що зміна Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками могла перешкодити відповідачу чи унеможливити виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем в строк, передбачений пунктом 3.2. договору.

Виходячи зі змісту статей 617 ЦК України та статей 218 ГК України, відповідач не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі, якщо це порушення сталося через недодержання своїх обов'язків перевізниками, як контрагентами постачальника, а в листі від 25.01.2012 року №25/01-3 в обґрунтування причин порушення строків поставки замовленого позивачем вантажу відповідач, як на підставу неможливості здійснення поставки, вказує саме на невиконання перевізниками своїх зобов'язань перед відповідачем.

Окрім того, відповідно до пп. 9.2.1. п. 9.2. Правил охорони праці при переробці та зберіганні аміачної селітри насипом, затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2009 року № 142, аміачну селітру насипом необхідно перевозити автомобільним транспортом та залізничним транспортом.

Докази звернення відповідача до позивача із пропозицією про зміну способу доставки товару за договором з поставки залізничним транспортом на поставку автомобільним транспортом як вжиття заходів до виконання взятих на себе відповідачем договірних зобов'язань в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи сторонами суду не заявлені та не подані.

Також відповідач, як на підставу своїх заперечень, посилається на той факт, що станом на 10.02.2012 року (обумовлений сторонами строк поставки) у ПрАТ «Галнафтохім» була технологічна змога поставити товар на адресу позивача, однак, станом на вказану дату позивачем не було виконано пункту 3.2. договору щодо здійснення попередньої оплати поставки.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки ПрАТ «Галнафтохім» листом від 25.01.2012 року повідомив про неможливість здійснення поставки за договором та висловив вимогу про повідомлення позивачем своїх банківських реквізитів з метою повернення останньому сплаченої за договором передоплати.

З підстав наведеного суд дійшов до висновку про те, що позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами договору поставки щодо попередньої оплати товару за договором, а повідомлення відповідачем Листом від 25.01.2012 року вих. №25/01-3 позивача про неможливість поставки товару в строк, передбачений пунктом 3.2. договору та невжиття заходів для усунення причин неможливості поставки свідчить про односторонню відмову ПрАТ «Галнафтохім» від взятих на себе договірних зобов'язань з поставки товару ТзОВ «Агрофірма Рубанський» за договором від 10.11.2011 року №П-15/11-6001.

Відповідно до частини третьої статті 189 ГК України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Аміачна селітра реалізується на ринку за вільними цінами, а отже, ціна може змінюватись залежно від волевиявлення сторін та конкретних умов поставки, обсягу партії, умов оплати та інших контрактних умов.

Не заслуговують на увагу суду також посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень, викладені у письмових поясненнях по справі, на положення статті 189 ГК України, оскільки сторонами у пункті 2.2. договору встановлено ціну договору і можливі гранично допустимі відхилення від такої ціни в розмірі 5%.

Згідно з частинами першою та другою статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до приписів частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій обох сторін зобов'язання, які можуть звільнити сторону, що не виконала прийнятого нею зобов'язання від відшкодування шкоди (повністю або частково), завданої другій стороні невиконанням первісного зобов'язання.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України.

Нормою статі 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Так, суд дійшов до висновку про те, що відмова відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань, викладена в листі від 25.01.2012 року вих. №25/01-3, а також невжиття заходів щодо виконання взятого ним на себе зобов'язання іншим способом спонукала позивача до вжиття заходів для відновлення свого порушеного права на отримання товару за договором та мінімізації розміру завданої ТзОВ «Агрофірма Рубанський» шкоди шляхом укладення договорів про поставку селітри аміачної з іншими контрагентами.

При цьому позивачем понесено збитки, які обчислюються різницею вартості селітри аміачної за договором від 10.11.2011 року №15/11-6001 і вартістю селітри аміачної, поставленої позивачу Малим приватним підприємством фірма «Ерідон» за договором №260/12/84-МДО в кількості 544 тонни за ціною 2 650 грн. без ПДВ на загальну суму 1 729 920 грн. 00 коп. та ТОВ «Торговий дім «Хімтрейд» за договором №07-02/12-1Д в кількості 320 тонн за ціною 2 608 грн. 33 коп. без ПДВ на загальну суму 1 001 600 грн. 00 коп.

Таким чином, сума збитків позивача, спричинених відмовою відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань з поставки селітри аміачної за договором становить 61 760 грн. 00 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи), доказів погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи в судовому засіданні сторонами не заявлено тане подано.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані ними докази, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, а тому підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 609 грн. 50 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» (79032, Львівська область, , м. Львів, вул. Пасічна, буд.167; код ЄДРПОУ 23958622) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» (23400, Вінницька область, Мурованокуриловецький район, м. Муровані Курилівці, вул. Леніна, буд. 151; код ЄДРПОУ 35353973) 61 760 грн. 00 коп. збитків та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

14.05.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 17.05.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.