Постанова № 31230073, 15.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

15 травня 2013 р. №820/3167/13-а

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Новикова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_2 недоотримане забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб в сумі 3015,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскільки згідно судових рішень доплата грошового забезпечення Харківським обласним військовим комісаріатом йому була здійснена за період проходження дійсної військової служби на офіцерських посадах у військовій прокуратурі Харківського гарнізону, то він мав право на отримання грошового забезпечення у повному обсязі, тобто на той час позивач мав право на компенсацію втрат доходів відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. (далі за текстом - Податковий кодекс України, ПК України).

З наведеного позивач вважає, що утримання з нього податку у сумі 3015,07 грн. при виконанні рішень суду та виплаті різниці грошового забезпечення не відповідає чинному законодавству України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Харківського обласного військового комісаріату - у судовому засідання проти задоволення адміністративного позову заперечував, вказавши на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача.

В обґрунтування поданих заперечень зазначив, що на ви конання судових рішень позивачу було проведено доплату грошового забезпечення. Рішення суду було прийнято після звільнення позивача з військової служби, та на підставі рішень проку рора Центрального регіону про зарахування позивачу навчання на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, навчання у Київсь кому військовому ліцеї ім. І.Богуна.

З позиції відповідача, Харківський обласний військовий комісаріат правомірно не нараховував позивачу кошти за вислугу років, у зв'язку з тим, що на час перебу вання позивача на фінансовому забезпеченні у облвійськкоматі останньому не було зараховано періоди навчання на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії Укра їни імені Ярослава Мудрого, у Київському військовому ліцеї їм. І.Богуна до вислуги років.

Також відповідач зазначив, що посилання позивача на приписи п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України є безпідставним у зв'язку з тим, що позивач отримав кошти вже після звільнення зі служби, а також на підставі рішень суду, які винесено після його звільнення зі служби. З наведеного вважає, що Харківським обласним військовим комісаріатом позивачу правомірно нараховано та виплачено позивачу кошти згідно з винесеними судо вими рішеннями.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 призваний на військову службу 01.08.2002р., Військову присягу прийняв 12.09.2002р., з 31.08.1995р. до 13.06.1998р. проходив навчання у військовому ліцеї; з 01.08.2002р. до 27.06.2003р. - курсант Військово-юридичного факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; з 28.07.2003р. до 01.11.2004р. - слідчий військової прокуратури Полтавського гарнізону Північного регіону України (військова прокуратура Центрального регіону України); з 01.11.2004р. по 30.11.2004р. помічник військового прокурора військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України; з 30.11.2004р. до 16.07.2007р. - помічник військового прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону України; з 16.07.2007р. по 07.06.2011р. - старший помічник військового прокурора гарнізону військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону України; з 07.06.2011р. - прокурор відділу підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах військової прокуратури Центрального регіону України, що підтверджується Послужним списком ОСОБА_2 (а.с.10-11).

Наказом військового прокурора Харківського гарнізону від 20 червня 2011 року №111 майора юстиції ОСОБА_2, старшого помічника військового прокурора Харківського гарнізону, призначеного прокурором відділу підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах військової прокуратури Центрального регіону України, наказом військового прокурора Центрального регіону України від 07 червня 2010 року №32 о/с, позивача виключено зі списків особового складу військової прокуратури Харківського гарнізону та всіх видів забезпечення, направлено для подальшого проходження військової служби до військової прокуратури Центрального регіону України міста Києва (а.с.13).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у період з 07 грудня 2004 року по 20 червня 2011 року проходив дійсну військову службу на прокурорських посадах у військовій прокуратурі Харківського гарнізону Центрального регіону України та у вказаний період служби перебував на фінансовому забезпеченні в Харківському обласному військовому комісаріаті, що підтверджується відповідними витягами з наказів військового прокурора Харківського гарнізону та послужним списком (а.с.10-13).

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року по справі №2а-5816/12/2670 Харківський обласний військовий комісаріат зобов'язано здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період проходження ним служби з 07.12.2004 року до 20.06.2011 року у військовій прокуратурі Харківського гарнізону з урахуванням навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна в період з 31.08.1995 року до 13.06.1998 року, який (період) наказом військового прокурора Центрального регіону України від 13 лютого 2012 року №25 зараховано до загального строку військової служби та з урахуванням раніше встановленої вислуги років на момент виключення позивача зі списків особового складу військової прокуратури Харківського гарнізону (а.с.14-15).

Додатковою постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року по справі №2а-5816/12/2670 Харківський обласний військовий комісаріат зобов'язано здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період проходження ним служби з 07.12.2004 року до 20.06.2011 року у військовій прокуратурі Харківського гарнізону з урахуванням половини навчання на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, який (період) наказом військового прокурора Центрального регіону України від 29 березня 2012 року №51 зараховано до календарної вислуги років, яка станом на 29 березня 2012 року складала 14 років 4 місяця (а.с.16-17).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року по справі №2а-5816/12/2670 в задоволенні апеляційних скарг Харківського обласного військового комісаріату на постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року та від 16 серпня 2012 року по справі №2а-5816/12/2670 відмовлено, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 року та додаткову постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року залишено без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що набуття позивачем права на доплату грошового забезпечення за виконання обов'язків, пов'язаних з проходженням військової служби, встановлено Окружним адміністративним судом Києва та відображено у постанові цього суду від 20.06.2012р. та додатковій постанові від 16.08.2012р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-5816/12/2670, тому з огляду на приписи ч.1 ст.72 КАС України, вказані обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

04.03.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою (вх.№131 від 04.03.2013р.), в якій просив надати йому належним чином завірений розрахунок доплати різниці грошового утримання та завірену копію відомості про отримання вищевказаних грошових коштів (а.с.19).

Листом Харківського обласного військового комісаріату №152/ВФСЗ-1 від 11.03.2013 року позивачу надано відповідь із якої вбачається, що з нарахованої суми (19085,10 грн.) було утримано 3511,28 грн., а саме:

- 3015 грн. 07 коп. (на підставі п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, який регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців);

- 496 грн. 21 коп., на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", постанова Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за №994/18289 (а.с.20-23).

Предметом спору по даній справі є правомірність дій Харківського обласного військового комісаріату при здійсненні розрахунку доплати різниці грошового утримання згідно рішень суду на суму 19085,10 грн. в частині утримання з грошового забезпечення ОСОБА_2 сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3015,07 грн.

При вирішенні спірних правовідносин суд враховує, що згідно норм Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом IV ПК України встановлено особливості справляння податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Приписами п.168.5 ст.168 ПК України встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Враховуючи вищенаведені положення, при звільненні військовослужбовці мають право на компенсацію податку з доходів фізичних осіб, який було нараховано з всього грошового забезпечення (заробітної плати, грошової допомоги та інших виплат).

На день звільнення з органів військової прокуратури позивач відносився до осіб, на яких поширюється дія п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України, таким чином, податок з доходів фізичних осіб у розмірі 3015,07 грн. підлягав компенсації на користь позивача.

Таким чином суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 при проведенні перерахунку грошового забезпечення на підставі судових рішень, відповідач повинен виплатити рівноцінну та повну компенсацію втрат доходів у зв'язку із утриманням з одноразової грошової допомоги суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3015,07 грн.

При цьому суд не погоджується з доводами представника відповідача, що компенсація втрат доходів позивачу не підлягає виплаті, оскільки на момент виплати допомоги останній не перебував на військовій службі .

Суд зазначає, що оскільки згідно винесених судових рішень доплата Харківським обласним військовим комісаріатом на користь позивача грошового забезпечення була здійснена за період проходження дійсної військової служби на офіцерських посадах у військовій прокуратурі Харківського гарнізону та вказана допомога йому призначена у зв'язку з виконанням ним обов'язків несення служби, тому на час звільнення зі служби вказана особа мала право на отримання компенсації втрат доходів на підставі п.168.5 ст.168 ПК України.

Згідно ч.1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 статті 2 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо невиплати позивачу рівноцінної та повної компенсації втрат доходів від утримання сум податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення військовослужбовця у розмірі 3015,07 грн. є протиправною.

Таким чином, задоволенню також підлягає вимога позивача про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрат доходів у зв'язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб з нарахованої суми грошового забезпечення при звільненні у розмірі 3015,07 грн.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо непроведення повного розрахунку грошового забезпечення громадянину ОСОБА_2.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08166355, юридична адреса: м.Харків, вул.Коцарська, 56) виплатити громадянину ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) компенсацію втрати доходів у зв'язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб з нарахованої суми грошового забезпечення при звільненні у розмірі 3015.07 грн. (три тисячі п'ятданцять гривень сім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17.05.2013 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.