Постанова № 31229895, 14.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 910/2644/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Гермаш С. М. - представник за довіреністю № 3645/18 від 11.12.2012

від відповідача: Вербенко В. А. - представник за довіреністю № 2912/12-34 від 29.12.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013

у справі № 910/2644/13 (суддя Головатюк Л. Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 9 233,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 9 233,06 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Шкода», державний номерний знак АК 2810 ВС, що належить Тіховській Тетяні Вячеславівні, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Олександрова Олександра Олександровича - водія автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак АК 0250 ВО, що належить Литвинову Роману Володимировичу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2013, повний текст якого підписаний 26.03.2013, у справі № 910/2644/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 8 233,06 грн., в задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо розміру збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу, проте позивачем при зверненні до суду не враховано, що розмір заявленої до стягнення суми підлягає зменшенню на франшизу, що її передбачено умовами укладеного між відповідачем та Литвиновим Р. В. полісом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 (апелянтом в апеляційній скарзі помилково зазначено іншу дату винесення рішення, а саме 23.01.2013) по справі №910/2644/13 в частині стягнення грошової суми у розмірі 8 233,06 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру збитків, завданих спірному автомобілю, оскільки, в порушення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», позивачем не було проведено оцінку майна, яка є обов'язковою для визначення збитків або розміру відшкодування.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

08.06.2011 позивач як Страховик та Тіховська Тетяна Вячеславівна як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземного транспорту. «Все включено» № 72а/11кр(ю) (далі Договір 1) (а.с. 31-36), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (Банка - «КРФ ПАТ «Укрсоцбанк»), що не суперечать закону, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Шкода Фабиа Комбі», державний номерний знак АК 2810 ВС (далі Автомобіль).

В п. 14 Договору 1 сторонами погоджено, що датою закінчення дії Договору 1 є 11.06.2013.

11.11.2011 о 13 годині 50 хвилин у м. Сімферополі по вул. Гагаріна 13/1 сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Фурсова О. В. та автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак АК 0250 ВО (далі Автомобіль 1), який належить Литвинову Роману Володимировичу, під керуванням Олександрова Олександра Олександровича.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 2011/V/MOD03968/VESКО24388 від 25.11.2011, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 22-24) та того, що франшиза за Договором 1 щодо збитків, завданих ДТП, становить 0,5% від страхової суми (66 528 грн.), тобто 332,64 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 9 743,06 грн. (10 075,70-332,64).

При цьому, як слідує зі змісту вказаного розрахунку, вартість матеріального збитку визначена позивачем на підставі рахунка ФОП Каминського Я. В. № 11112381 від 23.11.2011 (а.с. 25).

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору 1), страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до п. 25.1 Договору 1 страхове відшкодування виплачується позивачем згідно з Договором 1 на підставі письмової заяви Страхувальника, його правонаступника, Банку - «КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» і страхового акту, який складається позивачем.

Зі змісту Договору 1 слідує, що станом на дату укладення Договору 1 Автомобіль, хоча і був власністю Тіховської Т. В., проте перебував у заставі у Банку - «КРФ ПАТ «Укрсоцбанк», чим і обумовлено зазначенням останнього в Договорі 1.

Згідно з довідкою КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» № _21/12-09 від 12.09.2011 (а.с. 26), в зв'язку з повним погашенням кредитного договору № 452-35/08 від 11.06.2008, укладеного між зазначеним банком та Тіховською Т. В., строк дії договору застави транспортного засобу № ДЗ 452/12 від 11.06.2008 закінчився, з огляду на що банк повідомив про те, що Тіховська Т. В. має право проводити всі дії з транспортним засобом самостійно.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП), здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування в сумі 9 743,06 грн. позивачем, згідно з зазначеними Тіховською Т. В. в заяві щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування (а.с. 27) реквізитами, виплачено ПП Каминському Я. В, тобто особі, яка проводила ремонт Автомобіля. На підтвердження факту виплати страхового відшкодування до матеріалів справи залучено копію платіжного доручення № 8179 від 27.11.2011 (а.с. 21).

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що платіж банком проведений, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнаний Олександров О. О., що підтверджується постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08.12.2011 у справі № 3-3063/11 (а.с. 17) та довідкою Державної автомобільної інспекції № 8910793 від (а.с. 19).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з витягами з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 77, 79), станом на 11.11.2011 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність Литвинова Романа Володимировича як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно полісу № АА 2357818 (далі Поліс № АА 2357818).

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 15 Закону в редакції на дату укладення Полісу № АА 2357818 встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (п. 15.1);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу) (п. 15.2);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу) (п. 15.3).

Зі змісту Полісу № АА 2357818 слідує, що він відноситься до договорів І типу, тобто за ним застраховано відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Автомобіля 1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Олександров О. О. керував Автомобілем 1 не на законних підставах, з огляду на що відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - Литвинова Р. В. є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону у межах, передбачених Полісом № АА 2357818.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З вказаних вище витягів з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 77, 79) слідує, що франшиза, згідно Полісу № АА 2357818, становить 510 грн., проте зі змісту самого Полісу № АА 2357818 слідує, що франшиза становить 1 000 грн.

З урахуванням зазначених обставин та того, що франшиза згідно з відомостями, які містіть у Полісі № АА 2357818, становить саме 1 000 грн., розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування (9 743,06 грн.), що підлягає стягненню з відповідача, має бути зменшений на суму франшизи, тобто в даному випадку саме на 1 000 грн.

З метою отримання від відповідача спірного страхового відшкодування, до відповідача звернулось ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» (особа, яка за агентським договором № 86-08/1 від 11.04.2008 зі змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 13.10.2009, набула зобов'язань за дорученням позивача від імені та за рахунок останнього здійснювати дії по стягненню заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких позивач має право вимоги відповідно до чинного законодавства) з претензією № РГ/3986/11/1 від 11.09.2012 (а.с. 13), в якій просило відповідача перерахувати суму 9 743,06 грн. за реквізитами, вказаними в даній претензії. На доказ направлення вказаної претензії та отримання її відповідачем до матеріалів прави долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання 21.09.2012 (а.с. 15).

Відповідач на вказану претензію не відповів, спірне страхове відшкодування не перерахував, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на одержання від відповідача страхового відшкодування в сумі 8 743,06 грн. (9 743,06-1 000).

Проте, суд першої інстанції, вірно визначивши суму франшизи, на яку підлягає зменшенню спірне страхове відшкодування (1 000 грн.), помилково при вирішенні спору по суті не врахував той факт, що при зверненні до суду з даним позовом позивач вже зменшив суму виплаченого ним страхового відшкодування на 510 грн. франшизи, з огляду на що суд мав зменшувати заявлену позивачем до стягнення суму не на 1 000 грн., а на 490 грн. (1 000-510).

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 8 743,06 грн. (8 233,06-490) Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Заперечуючи проти задоволених позовних вимог, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру збитків, завданих Автомобілю, оскільки, в порушення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», позивачем не було проведено оцінку майна, яка є обов'язковою для визначення збитків або розміру відшкодування.

Колегія суддів вважає помилковою зазначену позицію відповідача, з огляду на наступні обставини.

Як досліджено судом, позивачем на підтвердження розміру виплаченого страхового відшкодування до матеріалів справи залучені, зокрема, страховий акт та рахунок-фактура, згідно з якими позивач визначив розмір страхового відшкодування для виплати потерпілій особі, що відповідає приписам ст. 25 Закону України «Про страхування».

Виходячи з обставин справи та враховуючи той факт, що, сплативши страхове відшкодування на підставі Договору 1, позивач набув прав особи, якій завдано збитків внаслідок дії особи, цивільно-правову відповідальність якої застраховано у відповідача, саме останній у спірних правовідносинах є страховиком.

Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 34 Закону встановлено, що

- страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1);

- протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2);

- якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (п. 34.3);

- для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (п. 34.4).

Отже, в силу приписів Закону, саме відповідач як страховик має вчиняти дії, пов'язані із визначенням розміру збитків.

Позивач у спірних правовідносинах з відповідачем виступає як потерпіла особа, і зі змісту Закону не слідує, що він для визначення розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені Законом на відповідача як страховика.

Будь-яких дій, спрямованих на перевірку правильності визначення розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування, які відповідач як страховик у відносинах з позивачем зобов'язаний здійснити в порядку ст. 34 Закону, відповідач не здійснив. Будь-яких процесуальних дій на встановлення вказаних обставин, на що він мав право, враховуючи обставини справи, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції також не вчинив.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України в постановах № 5011-37/12077-2012 від 13.03.2013, №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013, № 5011-53/8349-2012 від 29.01.2013, 5011-37/5786-2012 від 04.12.2012, №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Відповідачем не доведено обставин на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти майнових вимог позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що він, у випадку неповідомлення його страхувальником про спірну ДТП, не позбавлений права звернутися до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, з регресним позовом в порядку ст. 38 Закону.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 у справі № 910/2644/13 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 8 743,06 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 у справі № 910/2644/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 у справі № 910/2644/13 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 у справі № 910/2644/13 в такій редакції:

« 2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 3, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в сумі 8 743 (вісім тисяч сімсот сорок три) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 629 (одна тисяча шістсот двадцять дев'ять) грн. 19 коп.»

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2644/13.

Повний текст постанови складено: 17.05.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.