Рішення № 31229788, 15.05.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру , 20 тел./факс 774-462

Іменем України

Рішення

15 травня 2013 року Справа №927/351/13

За позовом: Прокурора Менського району в інтересах держави в особі

позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул.Олени Теліги, 8, кімн.58-а, 59, м. Київ, 04112 (Чернігівське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, просп. Миру, 14, м. Чернігів, 14000)

до відповідача: фермерського господарства «Дорошенко В.П.», вул. Урицького, 47 В, м.Мена, Чернігівської області, 15600

про стягнення 12759грн.66коп.

Суддя Т.Г.Оленич

Розгляд справи здійснено у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Плевако В.М. - директор відділення, нотаріально посвідчена довіреність від 15.04.2011р., зареєстрована в реєстрі за №165.

від відповідача 16.04.2013р.: Дорошенко В.П. - керівник, Король О.П. - представник, довіреність б/н від 03.01.2013р.; після перерви 15.05.2013р.: не з'явились

У розгляді справи приймала участь Лазоренко М.М. - старший прокурор відділу прокуратури м. Чернігова.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України з 16.04.2013р. до 15.05.2013р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

С У ТЬ СПОРУ:

Прокурором Менського району в інтересах держави в особі позивача - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств - подано позов до фермерського господарства «Дорошенко В.П.» про стягнення з відповідача на користь Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 12000грн. неповернутої в строк частини фінансової підтримки (допомоги), наданої на поворотній основі на підставі договору №8 від 05.08.2008р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, та 759грн.66коп. неустойки.

В ході судового вирішення спору, до початку розгляду справи по суті (03.04.2013р.) прокурором подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить стягнути з відповідача 12000грн. боргу, 596грн.22коп. пені, нарахованої за період з 21.09.2012р. по 15.01.2013р., 115грн.39коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 21.09.2012р. по 15.01.2013р. та 48грн.05коп. інфляційних нарахувань, обчислених за жовтень 2012 року - січень 2013 року.

Оскільки загальний розмір позовних вимог не змінився, вказана заява розцінена судом як заява про зміну предмета позову, оскільки замість заявленої в позові до стягнення неустойки прокурор просить стягнути з відповідача пеню, три проценти річні та інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2013р. вказана заява прийнята судом до розгляду, а тому спір вирішується з її урахуванням.

Крім того, 11.04.2013р. до господарського суду через канцелярію суду від прокурора надійшла заява, в якій він уточнив прохальну частину позовної заяви та просить стягнути заявлені до стягнення кошти на користь позивача у справі, а саме Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Вказана заява приймається судом до розгляду та спір вирішується з її урахуванням.

Таким чином, судом розглядаються по суті вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 12000грн. боргу, 596грн.22коп. пені, нарахованої за період з 21.09.2012р. по 15.01.2013р., 115грн.39коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 21.09.2012р. по 15.01.2013р. та 48грн.05коп. інфляційних нарахувань, обчислених за жовтень 2012 року - січень 2013 року.

В ході розгляду справи позивачем підтримано позов прокурора в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними у ній матеріалами. При цьому в судовому засіданні, яке відбулось 16.04.2013р., про що складено протокол (а.с.79-80), представники відповідача повідомили, що проти позову відповідач не заперечує.

В судовому засіданні, яке відбулось 15.05.2013р., прийняли участь прокурор та представник позивача.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився, хоча про його обізнаність про те, що наступне судове засідання відбудеться 15.05.2013р. об 11год00хв., свідчить розписка, надана представником відповідача в засіданні 16.04.2013р.

Крім того, як зазначено в абз.2 п/п.3.9.1. п/п.3.9. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Як вбачається із протоколу судового засідання, яке відбулось 16.04.2013р. та в якому оголошувалась перерва до 15.05.2013р. до 11год.00хв., в судовому засіданні був присутній керівник відповідача та представник відповідача за довіреністю.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Про поважність причин неявки представника відповідача суд не повідомлено. Клопотань процесуального характеру на час слухання справи від відповідача не надходило.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався. До того ж, присутні в судовому засіданні прокурор та представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечували. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

Клопотання прокурора та позивача про відмову від здійснення фіксації судового засідання технічними засобами судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи прокурора та представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2008 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Чернігівського відділення (позивач у справі) та фермерським господарством «Дорошенко В.П.» (відповідач у справі) укладено договір №8 від 05.08.2008р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу на поворотній основі для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки с/г продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень фінансову підтримку (допомогу) в сумі 80000грн., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором строк.

Як вбачається із п.3.2.1. договору позивач зобов'язався надати зазначену у договорі суму фінансової підтримки (допомоги) у безготівковому порядку шляхом переказу платіжним дорученням грошових коштів на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

В п.п. 4.1., 4.2. договору сторони встановили, що фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству терміном до 20 липня 2013 року. Фінансова підтримка (допомога) повертається фермерським господарством згідно з встановленим графіком (п.3.4.2.).

Як вбачається із п.3.4.2. договору фермерське господарство взяло на себе зобов'язання повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) частинами у такі терміни:

до 20 вересня 2010 року в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень;

до 20 вересня 2011 року в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень;

до 20 вересня 2012 року в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень;

до 20 вересня 2013 року в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №8 від 05.08.2008р. є договором позики, а тому відносини, які виникли між сторонами у зв'язку з його підписанням регулюються нормами § 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт надання позивачем відповідачу фінансової допомоги у сумі 80000грн. підтверджується платіжним дорученням №7 від 07.08.2008р. (а.с.14).

Таким чином, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем взятих на себе за договором зобв'язань.

Згідно із ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами договору відповідач зобов'язався повернути отриману поворотну фінансову допомогу частинами відповідно до визначеного в договорі графіку, зокрема: 20000грн. до 20.09.2012р.

За твердженням прокурора та позивача відповідач в порушення умов договору повернув лише частину коштів у 2012 році у сумі 8000грн., на підтвердження чого надано виписку з рахунку (а.с.19). Станом на день звернення прокурора з даною позовною заявою до господарського суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у зв'язку з неповерненням у 2012 році чергової частини отриманої позики в сумі 12000грн.

Факт неповернення грошових коштів в визначений договором термін, наявність та розмір боргу в заявленому до стягнення розмірі відповідачем не заперечувався.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України у випадку встановлення у зобов'язанні строку його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Станом на момент винесення рішення докази повернення частини отриманої від позивача фінансової допомоги у сумі 12000грн. відповідачем господарському суду не надано, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятого на себе за договором зобов'язання.

Враховуючи, що факт прострочення повернення відповідачем частини фінансової допомоги підтверджується матеріалами справи, та оскільки відповідачем на момент винесення даного рішення не надано суду доказів погашення заборгованості в добровільному порядку, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, в зв'язку з чим з відповідача має бути стягнуто 12000грн. неповернутої в 2012 році частини фінансової допомоги, наданої на поворотній основі на підставі договору №8 від 05.08.2008р.

Відповідно до п.5.2. договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

З урахуванням вказаної умови договору прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 596грн.22коп. пені, нарахованої за період з 21.09.2012р. по 15.01.2013р.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому згідно із ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, здійснивши перевірку правильності обчислення пені судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України у розмірі 15,5%. Однак, постановою Національного банку України №102 від 21.03.2013р. «Про врегулювання грошово-кредитного ринку» установлено з 23 березня 2012 року облікову ставку в розмірі 7,5% річних. Таким чином, протягом всього визначеного позивачем періоду прострочення розмір подвійної облікової ставки становив 15%.

Отже, фактичний розмір пені за період з 21.09.2012р. по 15.01.2013р. із застосуванням 15% подвійної облікової ставки НБУ становить 576грн.99коп.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем обов'язку з повернення в 2012 році частини фінансової підтримки (допомоги), наданої на підставі договору №8 від 05.08.2008р., підтверджується матеріалами справи, з урахуванням облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, суд приходить до висновку, що вимога прокурора та позивача підлягає частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 576грн.99коп. пені, нарахованої за період з 21.09.2012р. по 15.01.2013р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 115грн.39коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 21.09.2012р. по 15.01.2013р. та 48грн.05коп. інфляційних нарахувань, обчислених за жовтень 2012 року - січень 2013 року.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем трьох процентів річних судом встановлено, що розрахунок арифметично здійснений вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

В ході перевірки правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу, судом встановлено, що при розрахунку застосовано повідомлений Державним комітетом статистики України індекс інфляції за відповідний період, розрахунок здійснений з урахуванням фактичних обставин справи та арифметично вірно.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто на користь позивача 12000грн. боргу, 576грн.99коп. пені, 115грн.39коп. трьох процентів річних та 48грн.05коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведену норму господарського процесу, а також враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому судовий збір покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 610, 611, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства «Дорошенко В.П.», вул. Урицького, 47 В, м. Мена, Чернігівської області (ідентифікаційний код 21400755, р/р 26009377743002 в Менському відділенні «Приватбанк», МФО 353586) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Олени Теліги, 8, кімн. 58-а, 59, м. Київ (ідентифікаційний код 21402205) 12000грн. боргу, 576грн.99коп. пені, 115грн.39коп. трьох процентів річних та 48грн.05коп. інфляційних нарахувань.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фермерського господарства «Дорошенко В.П.», вул. Урицького, 47 В, м. Мена, Чернігівської області (ідентифікаційний код 21400755, р/р 26009377743002 в Менському відділенні «Приватбанк», МФО 353586) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: «судовий збір, код 03500068 (код ГСЧО) пункт 2») 1720грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 17 травня 2013 року.

Суддя Т.Г.Оленич