Рішення № 31229722, 14.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2013р. Справа № 5006/41/42пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Карацюба В.Л. - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - особисто

за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості за договором № 41/2 від 20.01.2009р. в розмірі 14 390,46 гривень та розірвання договору №41/2 від 20.01.09р.,-

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь, про стягнення заборгованості за договором № 41/2 від 20.01.2009р. в розмірі 14 390,46 гривень та розірвання договору № 41/2 від 20.01.2009р., укладеного між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором № 41/2 від 20.01.2009р., внаслідок чого виникла заборгованість, що є істотним порушенням умов договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2012р. по справі №5006/41/42пд/2012 позовні вимоги виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами, яка виникла на підставі договору №41/2 від 20.01.09р. у розмірі 14390,46грн. та розірвання договору №41/2 від 20.01.09р. задоволено повністю; вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, яка виникла на підставі договору №41/2 від 20.01.09р. у розмірі 14390,46грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2682,5 гривень; вирішено розірвати договір №41/2 від 20.01.09р., укладений між Маріупольською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Маріуполь Донецької області залишено без задоволення; рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2012р. у справі № 5006/41/42пд/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 20.02.2013р. касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 задоволено частково; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.12 у справі №5006/41/42пд/2012 і рішення Господарського суду Донецької області від 09.10.12 скасовано; справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Автоматизованою системою „Документообіг суду" для розгляду справи №5006/41/42пд/2012 призначено суддю Чернову О.В.

04 квітня 2013р. Позивач надав клопотання про залучення до участі у справі на стороні Позивача - Головне Управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

У заяві про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Позивачем в обґрунтування залучення Головного Управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради не наведено підстав для його залучення та не визначено яким чином рішення господарського суду може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї з сторін, а судом таких обставин не встановлено, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відмовлено.

04 квітня 2013р. Позивач надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що твердження відповідача відносно того, що конструкції він не розміщував не відповідають дійсності, а також що відповідач не здійснив оплату в порушення ч.3 п.4.13 Положення всупереч умов Договору та не звернувся за видачею дозволу, з огляду на що просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Тієї ж дати Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в якому просив суд звернути увагу на той факт, що Позивач надав дозвіл на розміщення рекламної конструкції на місце вказане в п.1.1 Договору іншій юридичній особі, а також на наявність іншої практики з вирішення алогічного спору, вказав що дозволи на розміщення реклами Позивачем йому не видавалися, лайтбокси ним не встановлювалися та оплата на виконання п.2 та 3 рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20.01.09р. №41/2 та п.3.1.1 договору ним не здійснювалась, що свідчить про відсутність права використовувати місця для розміщення спеціальних конструкцій, а також вказав на застосування у розрахунку плати коефіцієнту 1,5 заміст належного 0,75, що порушує п.1.2 Положення "Про порядок розміщення спеціальних конструкції зовнішньої реклами в м. Маріуполі".

При новому розгляді справи позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 20.01.09р. за №41/2 прийнято рішення про надання дозволу на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2

Пунктом 2 зазначеного рішення відповідача зобов'язано укласти договір з виконкомом міської ради та внести протягом п'яти днів після укладення договору зазначену суму до міського бюджету, в іншому разі рішення визнати таким, що втратило чинність.

На виконання зазначеного рішення 20.01.2009р. позивачем та відповідачем укладено договір №41/2 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого адміністрація (позивач) надає, а розповсюджувач (відповідач) приймає в тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами: розміщення лайтбоксів розміром 1,2 х 1,8 м. - 5 шт. за адресами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6.

Відповідно до п. п.2.1. Договору термін дії Договору становить 5 років з 20.01.2009 до 20.01.2014

Розділом 4 Договору передбачено, що за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, розповсюджувач зовнішньої реклами протягом всього строку дії договору згідно п.2.1., щоквартально до 20 числа першого місяця поточного кварталу сплачує на рахунок міського бюджету Маріуполя 1027,89грн., загальна сума за весь період становить 20557,8грн. Розрахунок плати наведений у додатках № 1,2 до договору від 20.01.2009 року.

22.12.2009 року на адресу відповідача позивач направив претензію № 2245 з вимогою про погашення заборгованості за договором № 41/2 від 20.01.2009 року у сумі 4 111грн.56коп.

У відповіді на претензію від 19.01.2010р. Відповідач просив врахувати тяжкий економічний стан та відсутність попиту на використання рекламних конструкцій, посилався на те, що не встановлював лайтбокси та вказав, що оскільки не здійснив оплату втратив право на використання місць для розміщення спеціальних конструкцій.

Позивач 28.02.2012 року надіслав на адресу відповідача претензію від 24.02.12р. № 261 з вимогою погасити заборгованість із внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в сумі 13 362грн. 57коп.

Посилаючись на те, що Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за користування місцем для розміщення рекламоносіїв у встановлений строк не виконав, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з Відповідача заборгованість за договором № 41/2 від 20.01.2009р. в розмірі 14 390,46 гривень та розірвати договір №41/2 від 20.01.09р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Скасовуючи постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.12 у справі №5006/41/42пд/2012 і рішення господарського суду Донецької області від 09.10.12, судом касаційної інстанції зазначено, що господарськими судами не було надано оцінки доводам відповідача про те, що лайтбокси ним не встановлювалися, що за умовами спірного договору встановлення спеціальної конструкції здійснюється розповсюджувачем зовнішньої реклами лише на підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами, відсутня вина відповідача у невиконанні зобов'язань (частина 4 статті 612 Цивільного кодексу України), оскільки це сталося через недотримання самим позивачем вимог закону та договору - у зв'язку з ненаданням дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Також зазначено про те, що судами, при ухваленні рішень, не було з'ясовано чи видавалися позивачем відповідачеві відповідні дозволи, як то передбачено законом.

Відповідно ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається із змісту позовних вимог, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання прострочених грошових зобов'язань а також розірванні спірного Договору.

Правовідносини, що склались між сторонами регулюються положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про рекламу", Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р., а також умовами укладеного між ним договору.

Посилання Позивача на неукладеність Договору № 41/2 від 20.01.2009 року, через підписання останнім, за його твердженням, проекту договору, в якому був відсутній підпис заступника міського голови, не знайшли свого підтвердження, оскільки наявна в матеріалах справи копія договору № 41/2 від 20.01.2009 року містить підписи представників обох сторін.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір №41/2 від 20.01.09р. подібний до договору найму, адже визначає тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу" порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Статтею 16 зазначеного Закону також встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.03, встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами міських рад відповідно до цих Правил.

Положенням про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затвердженим рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 151 від 14.04.2004р., встановлено, що підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу є виданий у встановленому порядку Дозвіл.

Відповідно до п.4.1 Положення № 151 від 14.04.2004р. для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком №1, до якої додаються фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6*9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

За змістом п.4.13 Положення Виконком міської ради на черговому засіданні приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні. У разі прийняття рішення про надання дозволу керівник робочого органу протягом п'яти робочих днів підписує обидва примірники дозволу та скріплює їх печаткою робочого органу, та готує проект договору на тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності.

Протягом п'яти робочих днів із дня отримання проекту договору, замовних підписує його, та вносить до міського бюджету встановлену договором плату у повному обсязі, або, при наданні розстрочки платежу, перший платіж.

Перший примірник дозволу видається заявникові (при наявності документу фінансового управління міської ради, що підтверджує зарахування у бюджет плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, що знаходяться у комунальній власності, яка передбачена договором, а другий - залишається робочому органу для обліку та контролю. Видача дозволу реєструється в журналі реєстрації.

Належних доказів видачі Відповідачу у встановленому порядку Дозволу (реєстрації факту видачі Дозволу в журналі реєстрації) Позивачем не надано.

Суд не погоджується з доводами Позивача про те, що факт виготовлення уповноваженим органом Дозволу є тотожнім його видачі заявнику у встановленому законом порядку, оскільки підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу є виданий у встановленому порядку Дозвіл.

Отже, недоведеність Позивачем факту отримання ФОП ОСОБА_2 Дозволу на розміщення рекламних конструкцій зумовлює висновок суду про відсутність підстав для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу у Відповідача.

Крім того, пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради 20.01.09р. за №41/2 відповідача зобов'язано укласти договір з виконкомом міської ради та внести протягом п'яти днів після укладення договору зазначену суму до міського бюджету, в іншому разі рішення має бути визнано таким, що втратило чинність.

Пунктом 3.1.1 Договору встановлений обов'язок Орендаря внести протягом 10 робочих днів, із дня підписання договору, до міського бюджету встановлену договором плату в повному обсязі, або при наданні розстрочки платежу, перший платіж.

Разом з тим, розмір такої плати не визначений ні в розпорядженні, ні в договорі.

За приписами п. 4.1 договору за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, Розповсюджувач протягом всього строку дії договору згідно п. 2.1., щоквартально до 20 числа першого місяця поточного кварталу сплачує на рахунок міського бюджету м. Маріуполя - 1199,21грн.

Суд не може погодитись з доводами позивача, що в п. 3.1.1. договору сторони мали на увазі плату за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, визначену в п. 4.1. розділу "Розрахунки", оскільки згідно зазначеного пункту відповідач зобов'язаний "щоквартально до 20 числа місяця поточного кварталу" сплачувати 1199,21грн., тобто сторони домовились про період оплати - квартал, та відповідну суму за цей період, яка відповідає Розрахункам, що є Додатками № № 1, 2 до договору (а.с. 11-12).

Як встановлено судом, зазначена плата Відповідачем не здійснювалась, що також свідчить про відсутність права Відповідача використовувати місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Що стосується посилань Позивача на фактичне розміщення Відповідачем рекламної конструкції, суд зазначає наступне.

Інспекцією міської ради з благоустрою м. Маріуполя здійснено перевірку щодо фактичного розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, згідно інформації наданою Фінансовим управлінням міської ради, якою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 спеціальних конструкцій зовнішньої реклами - лайтбоксів у м. Маріуполі не розміщував (а.с.33).

Посилання Позивача на фотокартки, розміщені на других сторінках дозволів, з яких вбачається наявність рекламних конструкцій в місцях їх розташування, як на доказ розміщення конструкції зовнішньої реклами Відповідачем судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.1 Положення до заяви для одержання дозволу заявник додає фотокартку або комп'ютерний макет місця, на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

Таким чином, наявний в дозволі фотознімок є ескізом, в той же час, фотознімок місця після розташування на ньому спеціальної конструкції в дозволі відсутній.

Вищевикладене свідчить про недоведеність Позивачем факту фактичного розміщення Відповідачем рекламних конструкцій.

Таким чином, встановлені судом обставини справи, а саме: неотримання Відповідачем Дозволу, не розміщення ним рекламних конструкцій внаслідок відсутності для цього правових підстав зумовлює висновок про відсутність зобов'язання Відповідача з оплати визначених п.4.1 Договору сум за користування місцями розташування спеціальних конструкцій.

Крім того, Позивачем не доведено виконання ним договірних зобов'язань з передачі відповідачу в тимчасове користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Згідно п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003р. № 2067 місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

В п. 1.1. договору визначено лише адреси: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6. Конкретне місце встановлення лайтбоксів вказано виключно у схемі Дозволу, який, як встановлено судом, Відповідачу не видавався.

Тому суд вважає, що Позивач не виконав свої зобов'язання за договором та не передав відповідачу місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, що вказує про безпідставність вимог про стягнення боргу за договором №41/2 від 20.01.2009р.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з Відповідача заборгованості з оплати за тимчасове користування місцями розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами за Договором № 41/2 від 20.01.2009р. в розмірі 14 390,46грн. є безпідставною, такою що не ґрунтується на умовах договору та не відповідає загальним засадам законодавства.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору №41/2 від 20.01.09р. у зв'язку із істотним порушенням договору Відповідачем, суд зазначає наступне:

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, Позивачем істотного порушення умов Договору Відповідачем не доведено, оскільки судом встановлено відсутність обов'язку Відповідача з оплати визначених п.4.1 Договору сум за користування місцями розташування спеціальних конструкцій.

Крім того, у невиконанні грошових зобов'язань відсутня вина відповідача, оскільки дозволи на розміщення зовнішньої реклами Відповідачу не надано, плата, про яку йдеться в п.2 рішення виконкому Маріупольської міської ради договором не визначена, договірні зобов'язання з передачі відповідачу в тимчасове користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами Позивачем не виконані.

Зазначене вище свідчить про відсутність підстав для розірвання Договору у судовому порядку.

Проте, п. 2.2. договору передбачено, що він може бути достроково припинений за згодою сторін або за ініціативою однієї із сторін. У разі достроково припинення договору за ініціативою однієї із сторін, вона повинна повідомити про це іншу сторону не пізніше, ніж за 1 місяць.

Таким чином, Позивач не позбавлений права здійснити це в порядку, визначеному у п. 2.2. договору.

Наведене вище зумовлює висновки суду, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, понесені Відповідачем судові витрати стягуються най його користь з Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 15, 22, 32-34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь про стягнення заборгованості за договором № 41/2 від 20.01.2009р. в розмірі 14 390,46 гривень та розірвання договору №41/2 від 20.01.09р.

Стягнути з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (87500, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Леніна, 70, код ЄДРПОУ 34686694) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь (87500, АДРЕСА_1 код ІНН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 804,75 грн. та за подачу касаційної скарги в розмірі 804,75грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 14.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.05.2013р.