Постанова № 31229695, 16.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року 10:15 № 2а-4592/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Підприємства Релігійної громади «Український культурно – духовний центр»

до

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 24.11.2010р. №000002450710/0,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство Релігійної Громади «Український культурно-духовний центр»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2010р. № 000002450710/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте правомірно та з урахуванням всіх обставин, встановлених під час перевірки.

В судовому засіданні 18.04.2013р. суд по справі перейшов в письмове провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ухвалою суду від 24.04.2013р. в порядку письмового провадження від Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби витребувані додаткові докази.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено перевірку позивача за результатами якої 08.11.2010р. складено акт №7585/07-10/36628938 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року (далі по тексту –Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: пп. 7.7.11 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, пп. 5.12.2, 5.12.4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166 у редакції наказу від 15 червня 2005 р. №213 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за №702/10982, в результаті чого позивачу відмовлено в бюджетному відшкодуванні за вересень 2010 року в повному обсязі у розмірі 146 667 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000002450710/0 від 24.11.2010р., яким за порушення пп. 7.7.11 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 146667,00грн.

Позивач оскаржив вищевказане податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010р. №000002450710/0, а скаргу без задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом, протягом періоду з жовтня 2009 року по вересень 2010 року (останніх 12 місяців) позивач мав обсяги оподатковуваних операцій – 0,00грн. Податковим органом 29.10.2010р. анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Підприємства Релігійної Громади «Український культурно-духовний центр», про що прийнято акт №572.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за вересень 2010 року визначено суму бюджетного відшкодування у розмірі 146 667грн.

Відповідно до пп. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

- особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податковою кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

- мала обсяги оподатковуваних операцій та останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

- особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленою цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Отже, висновок відповідача, що сума заявленого бюджетного відшкодування за вересень 2010 року у розмірі 146 667грн. є більша, ніж визначено за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки відповідає дійсним обставинам справи.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №000002450710/0 від 24.11.2010р., а тому адміністративний позов Підприємства Релігійної Громади «Український культурно-духовний центр» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Підприємства Релігійної Громади «Український культурно-духовний центр» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 16.05.2013р.

Суддя В.В. Амельохін