Постанова № 31229671, 16.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року 16:35 № 826/4108/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. № 0034001710.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. № 0034001710.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва ДПС на підставі хибних та безпідставних висновків акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. № 0034001710, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 163,46 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі. На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що податковим органом порушено граничні строки проведення камеральної перевірки, крім того, позивача не було попереджено про наявність в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних розбіжностей, в результаті чого останній не зміг уточнити податкові зобов'язання з метою запобігання накладення штрафу, а відтак зазначена перевірка проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 25.04.2013 р. через Канцелярію Окружного адміністративного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю вчасно з'явитися в судове засідання у даній справі, оскільки в цей час буде слухатись справа в Київському апеляційному адміністративному суді.

Враховуючи викладене, суд не знаходить поважними причини неявки представника відповідача, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, відтак має можливість забезпечити явку іншого представника.

Натомість представником відповідача надано суду заперечення проти позовних вимог. Так, представник відповідача заперечив проти позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність та таких, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач включив до складу податкового кредиту податкову накладну, яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником ТОВ «Топаз гарант». Враховуючи наведене, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за травень 2012 року, а саме декларації з податку на додану вартість № 9035358263 від 20.06.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та відповідно завищення суми податкового кредиту, заявленого у податковій декларації за травень 2012 року.

На підставі проведеної перевірки складено акт від 20.09.2012 р. № 06858/1710/НОМЕР_3 та винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 163,46 гривень, в тому числі основний платіж - 11 330,77 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 2 832,69 гривень.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 02.12.2008 р. номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2 071 000 0000 010626.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз Гарант» (надалі - Постачальник) та позивачем (надалі - Покупець) укладено договір поставки № 2205-01 від 22.05.2012 р.

Відповідно до предмету договору, Постачальник зобов'язується передати в належній кількості та якості у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити його відповідно до умов договору.

Відповідно до розділу 8 договору Постачальник є платником податку на прибуток на загальних підставах, свідоцтво платника ПДВ № 200043045, Покупець є платником податку з доходів фізичних осіб на загальних підставах, свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_4.

На виконання умов договору та підтвердження поставки та оплати товару, ТОВ «Топаз гарант» виписано ФОП ОСОБА_1 видаткову накладну від 31.05.2012 р № 4 на суму 67 984,65 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 31.05.2012 р. № 4 на суму 67 984,65 грн.; видано податкову накладну від 31.05.2012 р. № 4 на суму 67 984,65 грн.

Однак, як вбачається за акту перевірки, висновок податкового органу здійснений на підставі того, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкова накладна, яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 11 330, 77 грн. його постачальником ТОВ «Топаз гарант».

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Відповідно до пп. 49.18.1. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року була проведена 20.09.2012 р., тобто з порушенням строків, визначених п. 200.10 ст.200 Податкового кодексу України, а відтак є неправомірною.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, в порушення п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податковий орган не повідомив ані позивача, ані його контрагента ТОВ «Топаз гарант» про виявлену розбіжність, а відтак позивачу не було надано можливості у строк визначений законом надати уточнення податкових зобов'язань та запобіганню накладення штрафу, що є прямим порушенням його прав.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. № 0034001710 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. № 0034001710 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС - задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неправомірними.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС від 04.10.2012 р. № 0034001710.

Судові витрати в розмірі 176 (сто сімдесят шість) гривень 05 копійок присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Подільському районі міста Києва ДПС (04655, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 26088848).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук