Ухвала суду № 31229179, 22.04.2013, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 22.04.2013

ЄУ № 420/303/13-ц

Провадження №2/420/146/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Потапенко Р.Р.

при секретарі Войтенко О.А.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, третя особа - орган опіки та піклування Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новопсковського районного суду із позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між ними 20.02.2006 року Пісківською сільською радою Новопсковського району Луганської області, актовий запис № 3, визначити місце проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з ним, їх батьком, та стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі, по 350 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вони з відповідачем не зійшлись характерами та поглядами на життя, із-за чого в сім'ї виникали сварки щодо спільного життя, утримання та виховання дітей. 21.12.2012 року відповідач ОСОБА_2 покинула їх трьох неповнолітніх дітей на його матір, та фактично стала проживати зі своїм співмешканцем ОСОБА_11 в с. Булавинівка Новопсковського району Луганської області. 25.01.2013 року ОСОБА_2 надала голові Пісківської сільської ради Карчевській Т.Д. заяву про відмову від дітей. З 21.12.2012 року до 18.03.2013 року відповідач жодного разу не відвідувала дітей, не телефонувала, фінансової допомоги дітям не надавала. Діти проживають з ним, він займається їх вихованням, та утримує дітей. Відповідач й надалі відмовляється виховувати та утримувати дітей. Тому подальше подружнє життя суперечить його інтересам. Спір про майно подружжя відсутній. Відповідач працює, отримує дохід, тому має можливість надавати допомогу на утримання дітей.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій частково змінив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в сумі 300 грн. на кожну дитину щомісяця до повноліття дітей, на інших позовних вимогах наполягає, просить задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, зі зміненими позовними вимогами згодна в повному обсязі, після розірвання шлюбу просить залишити за нею прізвище «ОСОБА_2».

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області також в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що умови проживання в будинку позивача дозволяють проживати там дітям, тому не заперечує проти проживання дітей з позивачем.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення по справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, виданим 20.02.2006 року Пісківською сільською радою Новопсковського району Луганської області, актовий запис № 3.

Від спільного шлюбу є неповнолітні діти - донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим 20.02.2006 року Пісківською сільською радою Новопсковського району Луганської області, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5, виданим 26.01.2010 року Пісківською сільською радою Новопсковського району Луганської області, син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим 18.10.2011 року Пісківською сільською радою Новопсковського району Луганської області.

Відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу бажає залишити за нею прізвище, отримане після реєстрації шлюбу - «ОСОБА_2».

Статтею 105 СК України визначено, що однією з підстав для припинення шлюбу є його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 СК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню у чинність ст.112 Сімейного Кодексу України, відповідно до якої шлюб розривається, якщо подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них.

У чинність ч. 2 ст. 115 Сімейного Кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

У чинність п. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного Кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно свідоцтв про народження дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, зазначених вище, батьками дітей є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно довідки № 341 від 13.03.2013 року, виданої виконавчим комітетом Пісківської сільської ради, діти ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зареєстровані та фактично проживають разом з позивачем за адресою: вул. Набережна, 28, с. Піски, Новопсковського району Луганської області, відповідач теж зареєстрована за зазначеною адресою, але не проживає з грудня 2012 року.

Згідно довідки Пісківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 63 від 19.03.2013 р. ОСОБА_3 навчається в 2 класі Пісківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Новопсковськогої районної ради Луганської області.

Згідно довідки № 141 від 19.03.2013 року, виданої виконавчим комітетом Пісківської сільської ради, відповідач ОСОБА_2 мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1

За місцем проживання позивач характеризується позитивно, що підтверджується побутовою характеристикою.

Відповідно до побутової характеристики відповідач ОСОБА_2 залишила своїх неповнолітніх дітей, пішла із сім'ї, з дітьми не спілкується, не займається їх вихованням, матеріальної допомоги не надає, добровільно написала відмову від дітей, проживає в іншій сім'ї.

Як вбачається з відмови, написаної ОСОБА_2 на ім'я голови органів опіки та піклування Пісківської сільської ради, підпис якої завірений секретарем Пісківської сільської ради, ОСОБА_2 відмовилась від своїх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з причини відсутності житлового помешкання для проживання, виховання дітей повністю поклала та батька - позивача по справі.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України (далі - СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.

Згідно зі ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, що може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком ніж з матір'ю.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Отже, суд оцінивши всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання дітей, враховуючи висновок органів опіки і піклування, враховуючи всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дітей, їх духовний та фізичний розвиток, вважає необхідним визначити місце проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком, з огляду на те, що це буде відповідати насамперед інтересам дітей, батько сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, виявляє більшу увагу до дітей, піклується про них, діти фактично проживають з батьком, а також, приймає до уваги відмову відповідача від дітей та участі у їх вихованні.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька (матері) або у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З урахуванням вимог позивача, який просить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі, позицію відповідача, яка визнала змінені позовні вимоги, суд, керуючись ст. ст. 182, 183 СК України, вважає, що заявлені вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони законні, обґрунтовані, доказово підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

При визначенні розміру аліментів суд врахував, що відповідач фізично здорова, інших осіб на утриманні не має, офіційно працює, отримує заробітну плату, тому в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів на користь неповнолітніх дітей у межах сплати платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 223, 367 ЦПК України, ст. ст. 7,105, 112, 115, 141,150,157,160,161,180-183,191 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 20.02.2006 року Пісківською сільською радою Новопсковського району Луганської області, актовий запис № 3.

Після розірвання шлюбу залишити за ОСОБА_2 прізвище, отримане після реєстрації шлюбу - «ОСОБА_2».

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з їх батьком - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 300 (триста) грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 20.03.2013 року до повноліття дітей.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, судовий збір у розмірі 229,40 грн. на р/р № 31218206700223, МФО 804013, Код 37942461, одержувач: УДКСУ у Новопсковському районі, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у межах сплати платежу за один місяць.

Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: