Постанова № 31227996, 13.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року № 813/961/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача - Семенюти Д.В.

відповідача - Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком плюс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаком плюс" (далі - ТзОВ "Мегаком плюс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року №0000182300, №0000192300, №0000202300 та №0000212300.

Позовні вимоги мотивує тим, що податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ в Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС є протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки витрати на придбання товару не були і не могли бути враховані позивачем у ІІІ кварталі 2011 року, як це зазначає податковий орган у акті перевірки. А відтак, включення витрат на придбання товару підприємством у IV кварталі 2011 року було правомірним, що підтверджується первинними документами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, вказаних в акті перевірки та запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні правовідносини.

ДПІ в Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Мегаком плюс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2012 року №1639/228/22-1009/31658156 та винесено податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року №0000192300/931, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 403757 грн., №0000182300/933, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 186129 грн., в т.ч. за основним платежем - 176866 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9263 грн., №0000212300/935, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10883 грн.,№ 0000202300/929, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 92668 грн., в т.ч. за основним платежем - 74134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18534 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Мегаком плюс" п.1.23 ст.1, п.п.4.1.1 ст.4, п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.3, п.138.4, п.п.138.10.4, п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138, п.141.1 ст.141, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 176866,00 грн., в. т.ч. за 2011 рік в сумі 139813 грн., в т.ч. за IV квартал 2011 року в сумі 139813 грн., за 9 місяців 2012 року в сумі 37 053,00 грн. та зменшено відємне значення податку на прибуток за 9 місяців 2012 року в сумі 403 753,00 грн.; п.п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено залишок віл ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (ряд.24 податкової декларації) за вересень 2012 року в сумі 10883 грн. та заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 66630,00 грн. та серпень 2012 року в сумі 7504,00 грн.

В порядку адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями вищестоящих податкових органів позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення у суді.

Проведенною перевіркою встановлено, що ТзОВ «Мегаком плюс» у ІV кв. 2011 року віднесено до складу рядка 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» вартість отриманих у III кв. 2011 року від ТОВ «Церсаніт Трейд Україна» на загальну суму 190476,45 грн. в т.ч. ПДВ 31746,07 грн., доходи по яких виникли у III кв. 2011 року товарів згідно накладних:

№ СТ0911 1240 від 29.09.2011 року на загальну суму 79562,62 грн. в т.ч. ПДВ 13260,44 грн.

№ СТ0911 1241 від 29.09.2011 року на загальну суму 20886,34 грн. в т.ч. ПДВ 3481,06 грн.

№ СТ0911 1255 від 29.09.2011 року на загальну суму 82151,42 грн. в т.ч. ПДВ 13691,89 грн.

№ СТ0911 1620 від 30.09.2011 року на загальну суму 7876,07 грн. в т.ч. ПДВ 1312,68 грн.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.138.3 ст. 138 Податкового кодексу - в цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу- Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ-витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2, ст.З цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІУ встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ст.8 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно- транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Пунктом 11.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, при цьому товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п. 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно- транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996.

Перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року у загальній сумі 24 329 985 грн. та встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції з придбання товарів, робіт, послуг для проведення господарської діяльності із реалізації будівельних матеріалів.

Судом встановлено, що ТОВ «Мегаком плюс» віднесено в ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 4 кв. 2011 року 369662 грн. згідно накладних ПП "Керам- Сіті" № 575 від 05.10.11 р. - 8244,79 грн. в т.ч. ПДВ - 1374,13 грн., № 599 від 05.10.11 р. - 85469,80 грн. в т.ч. ПДВ - 14244,97 грн.; ТзОВ "Церсаніт Трейд Україна" № ст1211 25 від 02.12.11 р. - 84006,26 грн. в т.ч. ПДВ - 14001,07 грн.,№ст1211 90 від 05.12.11 р. - 75502,81 грн. в т. ч. ПДВ - 12583,81 грн.;№ст1211 114 від 06.12.11 р. - 71082,30 грн. в т.ч. ПДВ - 11847,05 грн., № СТІ211 602 від 16.12.11 р. - 90511,91 грн. в т.ч. ПДВ - 15085,32 грн.; ТзОВ "Стандарт Дистрибуція" № 812 від 26.12.11 р. - 28006,98 грн. в т.ч. ПДВ - 4667,83 грн.

Згідно кредитного договору № КU 001 708 від 28.05.2010 року ПП «Мегаком плюс» отримано грошові кошти від ПАТ «Фольксбанк» в сумі 1146784,0 доларів США строком на 5 років на придбання двох земельних ділянок, що знаходяться за адресою м. Ужгород, вул. Болгарська-Паризької Комуни позиція 1,2,3 у ТОВ «Марком Захід» ( договір купівлі-продажу від 28.05.2010 року № 761-Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 246213 від 25.10.2010 року та договір купівлі-продажу від 28.05.2010 року № 762-Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 088324 від 25.10.2010 року).

Відповідно до пп.138.10.5 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені статтею 141 ПКУ.

Згідно з п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), включаються до складу витрат у податковому періоді їх нарахування, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платником податку.

Проведеною перевіркою за період з 01.10. 2011 року по 30.09.2012 року встановлено, що на придбаних в ТОВ «Марком Захід» згідно договорів від 28.05.2010 року № 761 та від 28.05.2010 року № 762 земельних ділянках загальною площею 59813 кв. м. ПП «Мегаком плюс» не проводить господарську діяльність та не отримує відповідно доходи, тому позивачем неправомірно включено відсотки за кредит згідно договору № КU 001 708 від 28.05.2010 року до рядка 06.3.1. «проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених п.141.2 ст.141 Податкового кодексу» податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року.

Суд бере до уваги будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) , які мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 17.05.2013 року.