Рішення № 31225676, 13.05.2013, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

13.05.2013 Справа№2/1210/10116/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 травня 2013 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді Лукінової М.В., при секретарі Горпинченко М.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодон, розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 23.06.2011 року на автодорозі м. Краснодон - с. Пархоменко трапилася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та «ДЕО-Ланос» НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_1 Постановою Краснодонського міськрайонного суду від 01.08.2011 року ОСОБА_3 був визнаний винним у створенні вказаної ДТП. На той час цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована у ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», яке в порядку ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинне відшкодувати позивачу шкоду, завдану його автомобілю внаслідок ДТП. 16.09.2011 року позивач подав до Луганської дирекції ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» документи, які підтверджують страховий випадок, та які необхідні для отримання страхового відшкодування. Повний пакет документів був направлений Луганською дирекцією до головного офісу відповідача у м. Київ. За страховим актом № 09-11/2347 сума шкоди, завдана автомобілю позивача, складає 29 813,84 грн., за винятком франшизи у розмірі 1000 грн., яку позивачу сплатив ОСОБА_3 Однак, зазначена сума страхового відшкодування відповідачем до теперішнього часу не сплачена. У з в'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 29 813,84 грн., пеню за весь час прострочення у розмірі 5002,60 грн., суму витрат на надання юридичних послуг по складанню позову у розмірі 1000 грн., судові витрати на надання правової допомоги в розмірі 2000 грн. та суму судового збору у розмірі 358,16 грн.

Позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою від 25.01.2013 року в порядку ст. 132 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) було направлене судове доручення про допит відповідача до Печерського районного суду м. Києва. На даний час до суду повернулися матеріали вказаного доручення (а.с. 33-51), з яких вбачається, що на адресу ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» були неодноразово направлені судові повістки про виклик у судові засідання, однак, вони поверталися з відміткою у поштовому повідомленні про неможливість вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання. За таких обставин, в порядку пп. 1 п. 2 та п. 3 ч. 5 ст. 74 ЦПК України відповідач вважається належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст. 169, 224 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи докази та

постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, ураховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду даної справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі матеріалів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.

13 травня 2013 року відповідно до ст. 225 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у підтвердження чого у справі є відповідні докази, причин неявки суду не повідомив.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.06.2011 року о 11 год. 20 хв. на автодорозі м. Краснодон - с. Пархоменко ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ДЕО-Ланос» державний номер НОМЕР_1, перевищив безпечну швидкість руху та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, чим порушив п. п. 2, 3 б, 12.1, 13.1 Правил Дорожнього руху. Дані обставини вбачаються з постанови Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 01.09.2011 року, якою ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк один рік (а.с. 10).

В порядку ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд не оговорює питання вини відповідача, яка встановлена вказаною постановою, що набрала законної сили, і вирішує питання щодо розміру відшкодування.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, на час вказаної ДТП була застрахована ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», що підтверджується полісом № ВВ 8303869 (а.с. 11, 56, 57).

16.09.2011 року Луганською обласною дирекцією ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» були прийняті документи від ОСОБА_1 по вказаному страхову випадку, що підтверджується розпискою її директора (а.с. 12).

З листа Луганської обласної дирекції ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» від 06.02.2012 року, адресованого позивачу, вбачається, що повний пакет документів був направлений до головного офісу ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» у м. Київ до відділу врегулювання збитків, де був оформлений страховий акт № 09-11/2347 щодо виплати страхового відшкодування, яке склало 29 813,84 грн. за мінусом франшизи у розмірі 1000 грн. (а.с. 13). Також, з цього листа йдеться, що Луганська обласна дирекція ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» є безбалансовим підрозділом, отже виплатами страхових відшкодувань займається головний офіс ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Згідно з наявними у матеріалах справи квитанціями позивач сплатив 2000 грн. за правову допомогу та 358,16 грн. судового збору (а.с. 1, 14).

Дослідивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що правовідносини, які виникли між даними сторонами, врегульовані наступними нормами діючого законодавства України.

Так, правилами частин 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вже зазначалося вище, на час вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі - Закон № 1961-IV).

Так, відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За положеннями ч. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючи коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб (п. 7.1 ст. 7 Закону № 1961-IV).

Відповідно до п. 36.6. ст. Закону № 1961-IV 36 страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, ОСОБА_3, як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, повинен був відшкодувати позивачеві майнову шкоду лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), тобто, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а також, компенсувати суму франшизи, передбачену договором страхування. За поясненнями позивача, ОСОБА_3 сплатив йому франшизу у розмірі 1000 грн., тому претензій до нього він не має.

За таких обставин, страховик, яким у даному випадку є відповідач ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», повинен був відшкодувати позивачу ОСОБА_1 оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його майну у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, яка за страховим актом № 09-11/2347, сформованим відділом врегулювання збитків головного офісу ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» у м. Київ, склала 29 813,84 грн. Однак, доказів, які б свідчили про виконання відповідачем цього обов'язку в порядку ст. ст. 57-60 ЦПК України суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана сума страхового відшкодування в порядку ч. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IVповинна бути відшкодована відповідачем на користь позивача.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити дану вимогу позивача та стягнути з ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 29 813,84 грн.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача пені за весь час прострочення у розмірі 5002,60 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За розрахунком позивача, пеня за весь час прострочення виплати страхового відшкодування складає 5002,60 грн. виходячи з наступного:

За період з 16.10.2011 року (один місяць з дня подання позивачем документів до Луганської обласної дирекції ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія») по 22.03.2012 року (попередня дата постанови НБУ № 102 від 21.03.2012 року, якою було змінено облікову ставку): 29 813,84 грн. (сума страхового відшкодування) / 365 (днів у році) х 15,5 % (подвійна ставка НБУ за постановою № 377 від 09.08.2010 року) х 159 (днів прострочення) = 2013,05 грн.

За період з 23.03.2012 року (дата постанови НБУ № 102 від 21.03.2012 року) по 31.08.2012 року (дата подання позову) / 29 813,84 грн. (сума страхового відшкодування) : 365 (днів у році) х 15 % (подвійна ставка НБУ за постановою № 102 від 21.03.2012 року) х 244 (днів прострочення) = 2989,55 грн.

Однак, суд критично оцінює даний розрахунок виходячи з наступного.

Посилання позивача на ст. 37 Закону № 1961-IV при розрахунку кількості днів прострочення починаючи з 16.10.2011 року, тобто один місяць потому з дня подання позивачем документів про ДТП, є помилковим, оскільки і на момент ДТП, і на час розгляду даної справи Закон № 1961-IV діє в редакції із змінами і доповненнями згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» N 3045-VI від 17.02.2011 року, за яким порядок подання заяви про страховий випадок, прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та його виплати визначені наступним чином.

За правилами ч. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пп. 1, 2, 4, 5 п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття

відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 16.09.2011 року позивач звернувся до Луганської обласної дирекції ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» з документами по страховому випадку від 23.06.2011 року.

Доказів щодо повідомлення позивачем про ДТП страховика, тобто відповідача по даній справі - ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», в порядку ст. ст. 57-60 ЦПК України та виходячи з положень ст. ст. 95, 96 ЦК України суду не надано. Таким чином, суд позбавлений можливості з'ясувати додержання позивачем встановленого ч. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV 30-денного строку для подання до страховика заяви про страховий випадок, а відповідно, і визначити кількість днів прострочення відповідачем страхового відшкодування або наявності встановлених пп. 5 п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV підстав для збільшення строку прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплати.

За таких обставин, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за весь час прострочення у розмірі 5002,60 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» сум витрат на надання юридичних послуг по складанню позову у розмірі 1000 грн. та на надання правової допомоги в розмірі 2000 грн., оскільки судові витрати - це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі та інші учасники процесу у зв'язку із зверненням до суду та розглядом справи в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України поняття судові витрати включає в себе два види витрат: судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Витрати, пов'язані з розглядом справи, можуть виникати лише після відкриття провадження у справі, тобто, під час розгляду справи. Склад та розмір цих витрат залежить від фактичних дій, які вчиняють учасники процесу, особи, які беруть участь у справі, та суд.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача (ч. 3 ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка була допущена до участі у розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, що, у даному випадку, не мало місця, оскільки адвокат ОСОБА_5 надавав позивачу правову допомогу на підставі угоди (а.с. 15), клопотань про залучення його до участі у розгляді справи від позивача не надходило, що унеможливлює відшкодування таких витрат у зазначений спосіб.

Перелік судових витрат є виключним. Інші фактичні витрати учасників процесу, не передбачені ст. 79 ЦПК України, до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, не належать. До того ж, сума витрат на надання юридичних послуг по складанню позову у розмірі 1000 грн. всупереч вимогам ст. ст. 57-60 ЦПК України не підтверджена жодним належним та допустимим доказом.

Разом з тим, судовий збір включається до складу судових витрат відповідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від його сплати встановлюється Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI.

Так, відповідно до Закону за п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір справляється у сумі 1 % ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подається до суду відповідна позовна заява.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені

судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, підтверджений відповідною квитанцією, у розмірі 298,14 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5-11, 27, 30, 56-61, 79, 88, 209, 212-215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1, 2 ст. 22, ст. 95, ч. 1 ст. 96, ч. 1, 2 ст. 1166, ст. 1194 Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV, Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Димитрова, 5-б код ЄДРПОУ 30729278, реєстраційний номер в ЄДР 10000690000) на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 29 813,84 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тринадцять гривень 84 коп.) грн. та судовий збір у розмірі 298,14 (двісті дев'яносто вісім гривень 14 коп.) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, через Краснодонський міськрайонний суд.

Головуючий: М.В. Лукінова