Рішення № 31223825, 24.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2013 р. Справа № 911/541/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Вишневе

до Фізичної особи-підприємця Чумічкіна Володимира Івановича, м. Вишневе

про стягнення 2 455,26 грн.

за участю представників сторін:

позивач - Потильчак Ю.Ю. - предст., дов. від 22.02.2013 р.;

відповідач - Чумічкін В.І. - фізична особа-підприємець;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Комунальне підприємство "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Чумічкіна Володимира Івановича (відповідач) про стягнення 2 455,26 грн. заборгованості, яка складається з 2 117,14 грн. боргу за Договором про надання послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів № 124 від 01.04.2008р., 140,44 грн. пені, 22,97 грн. інфляційних втрат, 174,71 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2013р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 04.03.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 04.03.2013р. та від 25.03.2013р. розгляд справи відкладався.

09.04.2013р. відповідачем до суду було подано відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. в поданому відзиві останній наголошує на те, що заборгованість, яка виникла станом на березень 2010 року в сумі 1029,82 грн. ним була погашена в повному обсязі, про що свідчить квитанція від 14.04.2010р., щодо подальшого надання послуг, то, як зазначив відповідач, їх виконання відповідач не вимагав, а тому заборгованість відсутня.

Ухвалою суду від 15.04.2013р. в порядку статті 69 ГПК України, строк вирішення спору у даній справі було продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 15.04.2013р. оголошена перерва.

17.04.2013р. позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, з яких вбачається, що за період існування договірних зобов'язань ним було надано відповідачеві послуг на суму 4 098, 85 грн., з яких сплачено відповідачем 1 981,71 грн. Що стосується поданої в якості оплати послуг квитанції на суму 1029,82 грн., відповідач зазначив, що вказана сума на рахунок підприємства не надходила, а тому не була зарахована, у зв'язку з чим позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

17.04.2013р. було оголошено перерву до 24.04.2013р., про що сторони повідомлені особисто під розписку в бланку оголошення перерви.

23.04.2013р. відповідачем було подано до суду клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки заборгованість станом на січень 2010 року в сумі 867,22 грн., на його думку, сплила, так як позов було подано до суду15.02.2013р. З врахуванням зазначеної обставини, відповідач просив суд позовні вимоги задовольнити частково з врахуванням строків позовної давності, а судовий збір покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Клопотання прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 24.04.2013р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд,

встановив:

Фізична особа-підприємець - Чумічкін Володимир Іванович (споживач) звернувся до Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (виконавець, підприємство) з заявою про укладання договору на вивезення сміття, на підставі чого 01.04.2008р. між сторонами було укладено Договір№124 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів (Договір), згідно умов якого підприємство надає послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, які накопичені у відповідача в процесі господарської діяльності в об'ємі 1,9 м. куб. на місяць, за адресою: м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 17

Розділом II Договору, сторони погодили розрахунок обсягу і вартості послуг, який визначається згідно калькуляції, а саме: вартість послуг становить 25,26 грн. за 1 куб.м. без ПДВ. ПДВ-5,05 грн. Всього вартість з ПДВ становить 30,31 грн. Загальна сума в місяць з ПДВ - 57,59 грн.

З 01.09.2009р. було введено в дію Рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради №63/2 від 31.07.2009р. в якому норма утримання твердих побутових відходів була збільшена та становила: 42,79 грн. за 1 куб. м. твердих побутових відходів в місяць з урахуванням ПДВ.

З 01.05.2011р. було введено в дію Рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради №13/2 від 23.03.2011р. в якому норма утримання твердих побутових відходів залишилися без змін та становила: 42,79 грн. за 1 куб. м. твердих побутових відходів в місяць з урахуванням ПДВ.

З 01.04.2012р. було введено в дію Рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради №20/1 від 07.03.2012р. в якому норма утримання твердих побутових відходів була збільшена та становила: 281,46 грн. за 1 тн. твердих побутових відходів в місяць з урахуванням ПДВ.

Згідно п.п. 2.3, 2.5, 3.2 Договору, оплата проводиться за тарифами, які склалися на день розрахунку на поточний рахунок виконавця, яку споживач має сплачувати своєчасно у в встановлений договором термін (п.2.1).

Згідно п.6.1. Договору термін його дії встановлений з 01.04.2008р. до 31.12.2008р.. Вказаний договір набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на той же строк і на тих же підставах. якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від Договору або його перегляд.

01.10.2012р. комісією Підприємства в складі начальника спецвідділу по контролю за благоустроєм та незаконним будівництвом Трохименко П.Т. та інспектора по благоустрою - Кузьменко С. Ю., було виявлено, що торгівельна точка за адресою: м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 17, яка належить відповідачу демонтована, про що було складено акт від 01.10.2012р.

На підставі зазначеного акту, як зазначив позивач, дію Договору було припинено з 01.10.2012р.

З поданих до суду матеріалів та розрахунку, наданого позивачем вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати коштів за надані виконавцем послуги, зокрема, за період з 01.04.2008р. по 30.09.2012р. за послуги з вивозу твердих побутових відходів (ТПВ) відповідачу було нараховано 4 098,85 грн., з яких останнім сплачено 1981,71 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості на момент подачі позову склала 2 117,14 грн.

У відзиві на позов, відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки заборгованість за послуги, які були йому надані станом на квітень 2010 року погашена в повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 14.04.2010р.

Однак, як вбачається з банківських виписок Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, кошти за 2010р. на розрахунковий рахунок до Підприємства не надходили, у зв'язку з чим дані кошти не були зараховані як оплата за надані послуги згідно Договору (банківські виписки в матеріалах справи).

Як пояснив позивач, згідно квитанції №П847649 від 14.04.2010р. на суму 1029,82 грн., відповідач розраховувався з підприємством через Київську філію ПАТ«ЗЕМБАНК», код 319081, у зв'язку з тим, що в той період ПАТ «ЗЕМБАНК» було визнано банкрутом та ліквідовано, кошти по даній квитанції на розрахунковий рахунок підприємства переведено не було, а отже зарахувати суму в розмірі 1029,82 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача за надані послуги, підприємство не має можливості.

Суд погоджується з позицією позивача та зазначає, що оскільки кошти на рахунок підприємства не надходили, заборгованість в розмірі 1029,82 грн. бути погашеною шляхом зарахування даних коштів, не є можливим, а тому позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 2 117,14 грн., яка розрахована наступним чином:

У відповідності до Рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради, за період з січня 2010 року по березень 2012 року, вартість послуг за 1 куб.м. разом з ПДВ вартості за збирання та вивезення побутових відходів склала 81,30 грн. Розрахунок заборгованості відповідача складає сумарну вартість попередньо існуючої заборгованості та заборгованості за поточний місяць.

Як вбачається з розрахунку, станом на 01.01.2010р. за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 785,92 грн. До зазначеної суми позивачем кожного місяця донараховувалось 81,30 грн. Таким чином, за січень 2010р. утворилась заборгованість 867,22 грн., лютий 2010р. - 948,52 грн., березень 2010р. - 1029,82 грн., квітень 2010р. - 1111,12 грн., травень 2010р.-1192,42 грн., червень 2010р. -1273,72 грн., липень 2010р. - 1355,02грн., серпень 2010р. - 1436,32 грн., вересень 2010р. - 1517,62 грн., жовтень 2010р. -1598,92 грн., листопад 2010р. - 1680,22 грн., грудень 2010 р. -1761,52, січень 2011р.-1842,82 грн., лютий 2011р. - 1924,42 грн., березень 2011 р. - 1485,42 грн., квітень 2011р. - 1566,72 грн., травень 2011р. - 1648,02 грн., червень 2011р. - 1648,02грн., липень 2011 р. - 1566,72 грн., серпень 2011р. - 1648,02 грн., вересень 2011 р.-1729,32 грн., жовтень 2011 р. - 1111,12 грн., листопад 2011р. - 1192,42 грн., грудень 2011р.- 1273,72 грн., січень 2012р. -1355,02 грн., лютий 2012р. -1436,32 грн., березень 2012р. - 1517,62 грн.

У відповідності до Рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради, за період з квітня 2012 року по вересень 2012 року, вартість послуг за 1 куб.м. разом з ПДВ вартості за збирання та вивезення побутових відходів склала 99,92 грн.

Таким чином, станом на квітень 2012р. утворилась заборгованість в розмірі 1617,54 грн., травень 2012 р. -1717,46 грн., Червень 2012 - 1817,38, липень 2012 -1917,30 грн., грн., серпень 2012р. - 2017,22 грн., вересень 2117,17 грн.

З урахуванням викладеного, а також часткових проплат, які були здійснені відповідачем в березні 2011р. на суму 520,00 грн., в червні 2011р. на суму 81,30 грн., липні 2011р. на суму 162,60 грн., в жовтні 2011р. на суму 699,50 грн. та які були враховані позивачем при здійсненні розрахунку, сума боргу на момент подачі позову склала 2 117,17 грн.

Здійснюючи часткові проплати, а також зазначену у клопотанні вимогу відповідача про часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що ФОП Чумічкін В.І. визнає факт наданих та отриманих ним послуг, за які він в повному обсязі не розрахувався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Судом було досліджено матеріали справи, подані позивачем виписки та встановлено факт наявності заборгованості в розмірі 2 117,14 грн.

Як зазначалось вище, відповідачем було подано клопотання про застосування строків позовної давності стосовно заборгованості в розмірі 867,22 грн., яка утворилась станом на січень 2010р.

Суд, розглянувши подану заяву, вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 256 ЦК України визначено поняття "позовної давності" як строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Стаття 257 ЦК України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з поданого позивачем позову, Комунальним підприємством "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області заявлено позов про стягнення заборгованості зі сплати послуг за період з січня 2010р. по вересень 2012р.. При цьому, заборгованість станом на січень 2010р. існувала в розмірі 785,92 грн.

З матеріалів позовної заяви, зокрема, відбитку штемпеля канцелярії суду (вх. номер 499), вбачається, що остання подана до суду 15.02.2013р., в той час коли заборгованість виникла та станом на 01.01.2010р. становила 785,92 грн. (акт звірки позивача від 31.12.2009р.)

Тобто, з урахуванням вищевикладеного, а також, враховуючи те, що судом встановлено факт існування договірних зобов'язань з надання позивачем відповідачу в послуг, за які відповідач мав розраховуватись з 2008 року, суд зазначає, що перебіг строку позовної давності почався саме з моменту, коли позивач довідався про порушення свого права та мав підстави на звернення до суду, а саме з 01.01.2010 року.

Позивач проти даного факту заперечує та зазначає, що здійснюючи проплату в розмірі 1029,82 грн. на підставі квитанції від 14.04.2010р., відбулось переривання строку позовної давності.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями позивача, оскільки з аналізу даної квитанції, зокрема, призначення платежу вбачається: «вивіз побутових відходів згідно акту від 26.03.2010р.», тобто за березень 2010р., за місяць, який позовною давністю не охоплюється.

За таких обставин, оскільки позов подано позивачем до суду 15.02.2013р., строк позовної давності стосовно стягнення заборгованості за період з 01.01.2010р. (залишок боргу в розмірі 785,92 грн.) та заборгованості за поточний січень 2010р. місяць в розмірі 81, 30 грн., яка відповідно до п. 2.1 договору мала бути погашена до 10 числа (загалом 867,22 грн.), позивачем було пропущено, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні заявлених до стягнення послуг, нарахованих за період з січня 2009р. по грудень 2009р. та січень 2010р. в сумі 867, 22 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 117,14 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 1 249, 92 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи 3% річних складають - 174,71 грн. (за період з 01.01.2010р. по 01.10.2012р.), інфляційні втрати - 22,97 грн. (за період з 01.01.2010р. по 01.10.2012р.).

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних, зважаючи на застосований в січні 2010р. строк позовної давності, встановив, що заявлені до стягнення 174,71 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 107,87 грн.

Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що 2010,2011,2012р.р. інфляційні нарахування мали від'ємне значення (дефляція), що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція -зростання).

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Враховуючи застосований в січні 2010р. строк позовної давності, а також умови договору щодо здійснення оплати не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем, та процес дефляції, заявлені до стягнення 22,97 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 9,51 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 140,44 грн.

Згідно н. 5.1.1. Договору відповідач, крім заборгованості, сплачує на користь Підприємства пеню з розрахунку 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності до розрахунку, який міститься в матеріалах справи, нарахування суми неустойки здійснено за останні 6 місяців (розрахунок в матеріалах справи), що є порушенням норм ст. 232 ГК України.

З урахуванням розрахунку позивача стосовно заборгованості, яка виникла за період 01.01.2009р. по 31.12.2009р. (в сумі 785,92 грн.) та заборгованості за період з 2010р. по вересень 2012р., встановлено, що оскільки позовна давність була заявлена відповідачем лише на суму основного боргу в розмірі 867,22 грн., суд розглядає вимогу про стягнення пені в розмірі 140, 44 грн., однак зазначає, що стаття 232 Господарського кодексу України передбачає право на стягнення неустойки з урахуванням шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов'язання за січень 2009р. закінчився в липні 2009р., за лютий 2009р. в серпні 2009р., березень 2009р. в вересні 2009р., квітень 2009р. в жовтні 2009р., травень 2009р. в листопаді 2009р., червень 2009р. в грудні 2009р., липень 2009р. в січні 2010р., серпень 2009р. в лютому 2010р., вересень 2009р. в березні 2010р., жовтень 2009р. в квітні 2010р., листопад 2009р. в травні 2010р., грудень 2009р. в червні 2010р., січень 2010р. в липні 2010р.

В свою чергу, у відповідності до ст. 266 ЦК України, строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, право на стягнення неустойки (штрафу, пені) припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення.

Згідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Виходячи із згаданої вище норми, з урахуванням норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов'язання, але не більше ніж за один рік.

Таким чином, оскільки судом застосовано строк позовної давності стосовно вимоги про стягнення боргу за період з 01.01.2009р. по січень 2010р., суд також не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення пені, розрахунок якої мав бути здійснений за згаданий період, у зв'язку з чим пеня в розмірі 140,44 грн. задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1249,92 грн. боргу, 107,87 грн. 3% річних, 9,51 грн. інфляційних втрат. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чумічкіна Володимира Івановича (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 6, код 2011813713) на користь Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, 2, код 34778905) - 1249 (одну тисячу двісті сорок дев'ять) грн. 92 коп. боргу, 107 (сто сім) грн. 87 коп. 3% річних, 9 (дев'ять) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 958 (дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 12 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 14.05.2013р.

Суддя О.В. Щоткін