Ухвала суду № 31221634, 15.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року справа №2а/0570/17678/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Корадо А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Соколової Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по адміністративній справі №2а/0570/17678/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001471742, № 0001481742 від 10 грудня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2012 року № 0001471742, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23200,65 гривень, та № 0001481742, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 206870, 79 грн., з яких за основним платежем 191747,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15122,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що взаємовідносини з ТОВ «Юнітрейд компані» , ТОВ « Форма-Тех» та ФОП Чеплановим підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку, носять реальний характер, тому висновок податкового органу про нікчемність правочинів є необґрунтованим та безпідставним, як наслідок, податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС № 0001471742, № 0001481742 від 10 грудня 2012 року.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Жовтнева МДПІ м Маріуполя Донецької області ДПС звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції в супереч ч. 2 ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необґрунтовано прийняті в якості доказів первинні документи, як такі що відповідають чинному законодавству. У контрагентів позивача відсутні необхідні основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення тощо, що вказує на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_4 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 09.01.2008 року, включений до ЄДР за № 227400000000183116.

З 10.01.2008 року позивач перебуває на обліку в Жовтневій МДПІ за № 12331.

На підставі наказу Жовтневої МДПІ від 01.11.2012р. № 2245, Жовтневою МДПІ в період з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Юнітрейд компані» за період з 01.01.2011 року по 31.09.2012 року, результати якої в свою чергу відображено у відповідному акті №2199/17-2/НОМЕР_3 від 23.11.2012 року.

За висновками акту відповідачем 10 грудня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001471742, № 0001481742, якими за порушення позивачем розділу ІV ст. 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»; п. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» ; п. 1.3 «з» ст. 1, п. 3.1 ст.3, пп. 9.12.1 п. 9.12 ст.9, п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23200,65 грн., з яких за основним платежем 23200,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0 грн.; збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 206870, 79 грн., з яких за основним платежем 191747,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15122,89 грн.

В акті перевірки від 23.11.2012 №2199/17-2/НОМЕР_3 зазначено, що при перевірці використано матеріали зустрічних звірок, а саме акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 21.03.2011 року № 906/23-100/30533647 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юнітрейд компані» з питань правомірності формування податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року, січень 2011 року», акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 12.04.2011 р. № 2032/23-100/30533647 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юнітрейд компані» з питань правомірності формування податкового кредиту за лютий 2011 року» та на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 19.08.2011 р. № 2465/23-100/30533647 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юнітрейд компані» з питань правомірності формування податкового кредиту за березень, квітень, травень 2011 року». Актами перевірки встановлено, що відповідно до податкової звітності у ТОВ «Юнітрейд компані» відсутні власні необхідні трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності, а саме в частині зберігання, відвантаження та перевезення товарів, управлінського та технічного персоналу, основних фондів та грошових коштів, виробничих активів, складських приміщень. Актом ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 23.06.2011 № 2069/23-100/36433876 про результати позапланової невідної перевірки ТОВ «Форма-Тех», крім вищезазначеного, встановлено, що згідно форми 1 ДФ за перший квартал 2011 року № 9003144574 від 12.05.2011 року на підприємстві ТОВ «Форма Тех» працювала 1 особа. Це свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів у підприємства ТОВ «Форма Тех» необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині придбання, відвантаження та перевезення товарів. Відповідно до акту Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС від 20.08.2012 р. № 34/17-2/НОМЕР_4 «Про неможливість проведення перевірки контрагента СГД - фізичну особу ОСОБА_5 з питань підтвердження отриманих від платника податків згідно переліку в таблиці відомостей за період з 01.10.2009 р. по 31.01.2012 р.» у СГД - фізичної особи ОСОБА_5 відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

01 жовтня 2010 року між ТОВ «Юнітрейд компані» («Перевізник») та ФОП ОСОБА_4 («Експедитор») укладено договір №2 на транспортне обслуговування, за умовами якого «Перевізник» здійснює перевезення вантажів, наданих «Експедитором», а «Експедитор» бере на себе зобов'язання оплачувати послуги «Перевізника» в порядку і на умовах, викладених в даному Договорі.

Фактичне виконання умов зазначеного договору (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами: актами виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками про сплату послуг (Т. 1, а.с. 209-250, Т.2, а.с. 1-89, 91-140, 141-170).

10 жовтня 2010 року між ТОВ «Форма Тех» («Продавець») та ФОП ОСОБА_4 («Покупець») укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого «Продавець» зобов'язується передати у власність «Покупця» товар у асортименті та кількості, встановленої Договором, а «Покупець» зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього ціну, встановлену Договором.

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується видатковою накладною № РН - 0000011 від 05.01.2011 та податковою накладною № 11 від 05.11.2011, банківськими виписками (т.2 а.с. 89-90, 163)

Також, на виконання договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_4 було придбано у ФОП ОСОБА_5 акумулятори, що підтверджується отриманою податковою накладною № 51 від 10.12.2011 та на загальну суму 10200,00 , в тому числі ПДВ 1700 грн. (Т. 2, а.с. 108).

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору на постачання товарно-матеріальних цінностей, а також транспортних послуг що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв до 01.01.2011 на час виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами ЗУ "Про податок на додану вартість" ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку -продавця товару.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не містять у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді першої та апеляційної інстанції, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, які не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару виникло у позивача на підставі отриманих податкових накладних які надані контрагентами на підставі договорів, укладених між ТОВ «Юнітрейд компані» («Перевізник») та ФОП ОСОБА_4 («Експедитор»), ТОВ «Форма-Тех» («Продавець») та ФОП ОСОБА_4 («Покупець»), та між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 виконання яких підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку. Суми податкового кредиту, зазначені у податкових накладних, виданими за наслідками купівлі та продажу товару, позивач відніс до складу податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року та за січень - травень 2011 року, про що зазначив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідний період, поданих до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області ДПС.

Зазначене спростовує висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Юнітрейд компані», ТОВ «Форма-Тех» та ФОП ОСОБА_5, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, про відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства.

На підставі викладеного судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по адміністративній справі №2а/0570/17678/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по адміністративній справі №2а/0570/17678/2012- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 17 травня 2013 року.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді: В.А. Шальєва

М.В. Бишов