КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" травня 2013 р. Справа№ 910/1983/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі Малайдах А.І.
за участю від позивача - Мельник М.С.
представників сторін: від відповідача - Сидоров П.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН"
на рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року.
у справі № 910/1983/13 (суддя: Джарти В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
"Проектно-технологічний інститут "Райз-Максимко"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН"
про стягнення 563242,86 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" (місцезнаходження: 03035, місто Київ, вулиця Кудряшова, будинок 20; ідентифікаційний код 33776336) на користь Приватного акціонерного товариства "Райз - Максимко" (місцезнаходження: 37240, Полтавська область, Лохвицький район, місто Червонозаводське, вулиця Матросова, будинок 10; ідентифікаційний код 30382533) суму основної заборгованості у розмірі 502133,85 (п'ятсот дві тисячі сто тридцять три) грн. 85 коп., 3 % річних у розмірі 10868,66 (десять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 66 коп., штраф у розмірі 50213,39 (п'ятдесят тисяч двісті тринадцять) грн. 39 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 11264,32 (одинадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 32 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/1983/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 11.04.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Райз - Максимко", як постачальником (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн", як покупцем (надалі - відповідач) укладено договір поставки № 142109 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник передає, а покупець приймає й оплачує соняшник, що відповідає по якості ДСТУ 7011:2009 та не перевищує по якості показники, визначені у п. 2.5. даного договору, надалі - товар, у кількості 1205,800 т +/- 5,00 % за вибором покупця за ціною 4150,00 грн. за одиницю товару на загальну суму 5004070,00 грн. +/- 5,00 %, у т.ч. ПДВ - 834011,67 грн. +/- 5,00 %. Ціна товару визначена сторонами договору є звичайною.
Згідно п. 2.1. договору товар за даним договором поставляється покупцю партіями на умовах EXW франко-елеватор ТОВ "Токмак-Агро" (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року) за адресою: 71706, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Щави, 84.
Поставка всієї партії товару за даним договором здійснюється в термін до 27.04.2012 р. включно. Дострокова поставка дозволяється (п. 2.2. договору).
В пункті 2.3. договору сторони передбачили перелік документів, які надає постачальник покупцю разом з товаром, серед яких: оригінал накладної на товар, оригінал податкової накладної та копія квитанції про прийняття податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних. Постачальник зобов'язується зареєструвати податкову накладну у Єдиному державному реєстрі податкових накладних у термін, що не перевищує двадцяти календарних днів від дати її виписки, але не пізніше останнього дня календарного місяця. Складські документи (складська квитанція), що свідчать про переписання товару з постачальника на покупця, оригінал трьохстороннього акту приймання - передачі, де сторона-1 - відповідач, сторона-2 - ТОВ "Токмак - Агро", сторона-3 - позивач. Оригінал чи копія документу, що підтверджує якість товару (аналізна карта).
Крім того, в пункті 8.7. договору сторони передбачили перелік документів, які надає постачальник покупцю при укладені даного договору, а саме: копія довідки з ЄДРПОУ; наказ про вступ в обов'язки керівника постачальника та протокол його призначення; довідку з органів податкової служби про відсутність податкової заборгованості по податкам, зборам та платежам зі строком видачі не пізніше 30 днів; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а у випадку, якщо державна реєстрація постачальника відбулась після 07.05.2011 р. - копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; копію свідоцтва про реєстрацію с/г підприємства, як суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість; витяг із статуту підприємства, де вказані керівник та засновники, а також обмеження керівника на підписання документів. У випадку наявності обмежень керівника на підписання документів, що стосуються даного договору, надати копію довіреності або іншого документу, що дозволяє підписання необхідних документів.
Відповідно до п. 2.4. договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту передачі товару покупцю на умовах п. 2.1. даного договору, та належного оформлення складських документів, що свідчать про переписання товару з постачальника на покупця, та внесення їх в реєстр складських документів на зерно.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Оплата за товар здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у п. 2.3. та 8.7. даного договору. Перебіг терміну оплати починається з наступного банківського дня від дати поставки відповідної партії товару (п. 3.2. договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4987133,85 грн., в тому числі ПДВ 831188,98 грн., відповідно до видаткової накладної № ТАV0504-0025 від 27.04.2012 р.
Отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2118 від 01.04.2012 р., належним чином засвідчена, копія якої наявна в матеріалах справи.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт від 27.04.2012 р., відповідно до якого, сторони підтвердили факт передачі права власності на 1201719,00 кг соняшника від позивача у власність відповідача.
Також, в матеріалах справи, наявна складська квитанція на зерно № 1110 від 27.04.2012 р., відповідно до якої, було прийнято від відповідача на зберігання 1201719,00 кг соняшника.
30.04.2012 р. позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № ТАV1405-0002 на загальну суму 4987133,85 грн.
При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неповного комплекту документів вказаних у п. 2.3. договору.
Відповідач за товар розрахувався частково на загальну суму 4485000,00 грн., що не заперечувалось сторонами у судових засіданнях.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно умов договору товар складає 502133,85 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зобов'язання з поставки товару передбаченого договором виконано повністю, в свою чергу відповідачем оплату отриманого товару проведено не в повному об'ємі.
При цьому, відповідач вказує, що строк оплати товару не настав, так як, пунктом 3.2. договору визначено, що оплата проводиться після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у п. 2.3. та 8.7. договору. Також, відповідач, вказує, що позивачем не надано довідку про відсутність податкової заборгованості по податкам і зборам, хоча виходячи з умов договору надання вказаної довідки є обов'язковою умовою для оплати товару, тому, термін оплати товару, у відповідності з умовами договору, не настав в зв'язку з ненаданням позивачем документів визначених в п. 8.7. договору. Крім того, покупець має право у відповідності з п. 5.10. притримати оплату за товар.
Відповідачем прийнято товар від позивача без зауважень, що не заперечується сторонами. Крім того, відповідно до витягу з Журналу вихідної документації, наданого позивачем, 28.04.2012 р. позивачем направлено відповідачу пакет документів для оплати (порядковий номер запису в Журналі вихідної кореспонденції 135). Також, відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару, що спростовує твердження відповідача про не настання строку оплати товару.
Згідно п. 14 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" від 25.04.1966 р. № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідного акту про відсутність документів не надано.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідачем вимоги про надання документів передбачених у п. 2.3. та 8.7. договору позивачу не направлялись. Що не заперечувалось представниками відповідача у судових засіданнях.
Крім того, відповідачем не надано доказів встановлення позивачу строку для надання документів, що стосуються товару, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, тому суд дійшов висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору.
Представник відповідача, також, вказує на те, що ненадання позивачем податкової накладної відповідачу порушує права відповідача на отримання податкового кредиту.
Питання надання або не надання податкового кредиту не є предметом розгляду даної справи.
Крім того, відповідно до абзацу першого та другого п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Тобто, продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В матеріалах справи наявний опис вкладення у цінний лист від 28.04.2012 р., відповідно до якого, позивачем було направлено відповідачу документи вказані у п. 2.3. договору, в тому числі податкову накладну № 54/2 від 30.04.2012 р., що спростовує твердження відповідача про ненадання позивачем документів передбачених умовами договору, а саме п. 2.3. договору.
Також, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія податкової накладної від 30.04.2012 р. № 54/2, яка підтверджує поставку товару відповідно до договору поставки від 11.04.2012 р. № 142109 на загальну суму 4987133,85 грн., в тому числі ПДВ 831188,98 грн.
Щодо посилання відповідача на те, що згідно п. 5.10. договору, відповідно до якого, при ненаданні документів вказаних у п. 8.7. та 8.1.2. покупець має право притримати оплату за товар в розмірі 20 % до моменту надання зазначених документів., колегія суддів зазначає наступне.
В п. 8.7. договору визначено, що постачальник передає документи, а саме установчі документи, при укладенні договору, а згідно п. 8.1.2. договору постачальник передає копію податкової накладної.
Ненадання позивачем відповідачу податкової накладної спростовується, вказаними вище, витягом з Журналу вихідної кореспонденції та описом вкладення у цінний лист від 28.04.2012 р.
Відповідач від отриманого товару згідно договору не відмовлявся, крім того, останнім, було здійснено часткову оплату отриманого товару.
Отже, посилання відповідача на не настання строку оплати товару не приймаються судом та спростовуються матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Крім того, відповідно до п. 1) Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Станом на час вирішення справи судом першої інстанції, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар на загальну суму 502133,85 грн. Відповідачем зазначеного факту не спростовано.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем не оплачена, станом на момент вирішення справи судом, заборгованість становить 502133,85 грн., доказів зворотного сторонами не надано.
За таких обставин, матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв'язку з чим вимоги стягнення суми основної заборгованості у розмірі 502133,85 грн. через невиконання відповідачем умов договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 50213,39 грн. - штрафу та 10895,62 грн. - 3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем суд першої інстанції обґрунтовано визнав його не вірним, так як позивачем при розрахунку не враховано, що 2012 рік був високосним, в зв'язку з чим кількість днів у році становить 366, а не 365.
За розрахунком суду першої інстанції, перевіреного колегією суддів, проведеним з урахуванням кількості днів у 2012 році та 2013 році, за період вказаний позивачем (з 07.05.2012 р. по 25.01.2013 р. включно), перевіреного колегією суддів, розмір 3 % річних складає 10868,66 грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню на суму 10868,66 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50 213,39 грн., суд відмічає наступне:
Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.3. договору у випадку порушення терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару. Сторони домовились, що штрафні санкції, визначені даним пунктом договору можуть бути застосовані до покупця за умови повної поставки партії товару, яка підлягає оплаті, надання покупцеві оригіналу даного договору підписаного постачальником та скріпленого його печаткою, надання постачальником всіх документів, зазначених в п. 2.3. та п. 8.7. даного договору.
А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є законними та обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, колегія суддів вважає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50213,39 грн. підлягають задоволенню.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 502133,85 грн. - основної заборгованості, 10868,66 грн. - 3 % річних та 50213,39 грн. - штрафу.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року у справі № 910/1983/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 910/1983/13 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
Повний текст постанови складено 16.05.2013 року.
Судове рішення № 31221254, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 14.05.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/1983/13. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: