Рішення № 31220894, 15.05.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Доповідач - Матвєйшина О.Б.

Справа № 1214/6960/2012

Провадження № 22ц/782/1499/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого: Матвєйшиної О.Б..

суддів: Малієнко Н.В., Єрмакова Ю.В.,

при секретарі: Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, -

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2012 року позивач ПАТ «Комерційний Банк «Надра» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2, в якому послався, що 20 серпня 2007 року з відповідачкою ВАТ «Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є позивач, було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, на підставі якого відповідачці було видано кредитну картку VISA та відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України за тарифним пакетом «справжня кредитна картка 45 днів кредиту без відсотків», встановив ліміт кредитування у розмірі 4200 гр. та забезпечено видачу кредиту шляхом списання з карткового рахунку сум за рахунок кредитних коштів у межах встановленого ліміту кредитування, виконано всі розпорядження відповідачки щодо перерахування, видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операції за рахунками обраного продукту. Відповідачка згідно умов договору зобов'язалася здійснювати оплату послуг позивача згідно тарифів у строки, передбачені умовами договору, здійснювати погашення обов'язкових мінімальних платежів та відсотки за користування кредитом у встановленому розмірі та строки. Відповідачкою свої обов'язки за договором не виконувалися належним чином, внаслідок чого станом на 29 грудня 2011 року створилася заборгованість за картковим рахунком у загальній сумі 9288,25 гр., у тому числі непогашений кредит - 4352,95гр., несплачені відсотки - 4096,18 гр., та штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу - 839,12 гр. Добровільно відповідачка вказану суму не відшкодувала. Тому позивач просить стягнути з відповідачки на його користь вказану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 1 березня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено.

Суд стягнув з відповідачки на корись позивача заборгованість у сумі 9288,25 гр. та судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачки проти позову заперечувала, послалася, що суд не взяв до уваги строк дії картки два роки та погашення нею суми кредиту, також не вирішив питання щодо строку позовної давності, на що вона посилалася у суді першої інстанції, просить рішення скасувати та відмовити позивачеві у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані докази, та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що судом у повному обсязі вказані вимоги закону не дотримано.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що відповідачкою отримано кредитні кошти у позивача, своєчасно кредит та відсотки за користування кредитом не сплачено, тому є підстави для стягнення виниклої заборгованості у розмірі, зазначеному позивачем, підстав для застосування строків позовної давності не вбачається, оскільки такі строки не спливли.

Такі висновки у повній мірі не відповідають вимогам закону.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627, 628, 629 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 20 серпня 2007 року з відповідачкою ВАТ «Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є позивач, було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, на підставі якого відповідачці було видано кредитну картку VISA строком на два роки та відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України за тарифним пакетом «справжня кредитна картка 45 днів кредиту без відсотків», встановив ліміт кредитування у розмірі 4200 гр. та забезпечено видачу кредиту шляхом списання з карткового рахунку сум за рахунок кредитних коштів у межах встановленого ліміту кредитування, виконано всі розпорядження відповідачки щодо перерахування, видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операції за рахунками обраного продукту. Відповідачка згідно умов договору зобов'язалася здійснювати оплату послуг позивача згідно тарифів у строки, передбачені умовами договору, здійснювати погашення обов'язкових мінімальних платежів та відсотки за користування кредитом у встановленому розмірі та строки. Відповідачкою умови договору про повернення кредиту виконувалися до 30 вересня 2008 року, внаслідок чого за нею створилася заборгованість станом на 29 грудня 2011 року у розмірі 9288,25 гр., у тому числі непогашений кредит - 4352,95гр., несплачені відсотки - 4096,18 гр., та штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу - 839,12 гр.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду доказами.

Доводи відповідачки про те, що кредит нею погашено, судом правильно не прийнято до уваги, оскільки доказів про повне погашення кредиту нею не надано, а з наданих платіжних документів ці обставини не випливають.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку щодо наявності заборгованості відповідачки за вказаним кредитним договором.

Разом з тим, судова колегія вважає, що суд помилково дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст.. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересі. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 266 ЦК України за спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Приписами ст.. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання суду про те, що строки позовної давності не спливли, оскільки згідно з п. 17.1 договір вступає в дію з моменту отримання банком письмового підтвердження клієнта про погодження умов договору і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань, строк дії картки та кредитної лінії один або два роки з автоматичним перевипуском та встановленням на новий термін кредитного ліміту, є помилковим, оскільки у п. 17.1 зазначено тільки про те, що договір вступає в дію з моменту отримання банком письмового підтвердження клієнта про погодження умов договору і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань.

Судова колегія вважає, що сама по собі умова про дію договору до повного виконання сторонами всіх зобов'язань, не є строком договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк його припинення в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню загальні норми щодо строку договору.

Отже наявність вказівки у договорі про те, що він діє до повного виконання сторонами зобов'язань, що випливають з договору, за наявності одночасної вказівки про строк дії договору, не свідчить про те, що строк дії договору продовжується після настання терміну, зазначеного у договорі.

Вимоги про виконання зобов'язань за договором незалежно від наявності зауваження про дію до повного виконання зобов'язань, мають бути заявлені у межах строку позовної давності після закінчення строку дії договору, зазначеному у самому договорі.

Тобто вказане зауваження не скасовує строків позовної давності, які стосуються і кредитних правовідносин.

Як вбачається з договору та анкети клієнта на оформлення кредитної картки відповідачці, яка є невід'ємною частиною договору, строк дії картки 2 роки, тобто зазначений договір сторонами укладено на 2 роки, термін його закінчується 20 серпня 2009 року.

Отже, оскільки, строк дії вказаного договору встановлено два роки з відкриття картки, підстав вважати, що строк дії договору не скінчився, немає.

Таким чином, у разі припинення відповідачкою внесення обов'язкових платежів за договором та сплати відсотків 30 вересня 2008 року у позивача виникло право протягом трьох років після закінчення строку дії договору до 20 серпня 2012 року звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка створилася.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з таким позовом звернувся до суду 25 вересня 2012 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідачка при розгляді справи у суді першої інстанції заявляла вимоги щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Отже, у суду не було підстав для відмови у задоволенні такого прохання відповідачки.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, висновки суду щодо строків позовної давності не відповідають обставинам справи та вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Керуючись ст.. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий :

Судді: