Постанова № 31218043, 16.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.05.2013 р. справа №5006/33/61/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Ложка Н.Л.від позивача:Максецька О.С. - за дов. № 320-13 «Д» від 22.01.13 р.від відповідача:Варданян В.В. - за дов. № 7 від 07.11.12 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "Елеком", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід15.10.2012 рокуу справі№ 5006/33/61/2012 (суддя Сич Ю.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької областідо відповідачаПриватного підприємства "Елеком", м. Донецькпростягнення основного боргу в сумі 41846 грн. 16 коп., 3 % річних у розмірі 343 грн. 94 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Елеком", м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 41846 грн. 16 коп., 3 % річних у розмірі 343 грн. 94 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.12 р. позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка до Приватного підприємства "Елеком", м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 41846 грн. 16 коп., 3 % річних у розмірі 343 грн. 94 коп. було задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Елеком", м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка грошові кошти в сумі 41846 грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 315 грн. 56 коп. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Приватне підприємство "Елеком", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 15.10.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, якими просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/33/61/2012 на наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.11 року між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" Донецькі ЕМ (замовник) та Приватним підприємством "Елеком" (підрядник) було укладено договір № 2043, за умовами якого підрядник зобов'язався своїми силами та засобами, у встановлений строк виконати земляні роботи по виносу КЛ 0,4кВ в районі ТП 55, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Згідно п. 2.1. договору, договірна ціна робіт визначається згідно ДБН Д.1-1-2000 на основі твердого кошторису додаток №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною і складає 169743,60 грн., крім того ПДВ - 33948,72 грн., усього з ПДВ - 203692,32 грн. в тому числі: вартість будівельно-монтажних робіт - 101111,94 грн., крім того ПДВ - 20222,39 грн., усього з ПДВ - 121334,33 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата виконується шляхом 50% передоплати до початку виконання робіт.

Позивач, на виконання умов договору, перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 41846 грн. 16 коп. в якості авансу. Факт сплати підтверджено платіжним дорученням № 1881 від 17.03.11 року.

Згідно п. 3.1. договору, підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 5 календарних днів з дати укладання договору і завершити виконання робіт не пізніше 120 календарних днів з дати укладання договору з матеріалів підрядника.

У відповідності до п. 5.1.6. договору, до 28 числа звітного місяця передавати замовнику для підписання акт виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт і витрат (форма №КБ-3). Тобто кінцевий строк закінчення робіт за договором та надання акту виконаних робіт становить 11.07.11 р.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання договору обома сторонами і діє до 31.12.11 р.

За твердженням позивача, підрядником земляні роботи виконані не були, акти виконаних робіт в порушення п. 5.1.6 договору позивачу не передано, у зв»язку з чим позивач 07.02.2012р. направив на адресу відповідача претензію з вимогою в строк до 29.02.12р. виконати роботи, що передбачені за трьома договорами, до числа яких входить і договор, що визначений позивачем в якості підстави позову за даною справою, і передати для підписання акти виконаних робіт з повідомленням відповідача про те, що новий строк не є заміною старого строку і позивач за лишив за собою право застосувати міри відповідальності до відповідача. 05.04.12р. позивач направив на адресу відповідача претензію від 29.03.12р. № 03юр-2097/12 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 41846 грн. 16 коп., перераховані за договором, в якості збитків за нормами ст. 612 Цивільного кодексу України, в зв»язку з тим, що позивач втратив інтерес до виконання відповідачем його зобов»язань і відмовляється від прийняття виконання за договором.

Позивач, вважаючи, що оскільки відповідач набув грошові кошти в сумі 41846 грн. 16 коп. на підставі договору № 2043 від 14.03.11 року, а строк дії договору закінчився, то у відповідача нібито відпала підстава набуття грошових коштів і останній зобов»язаний повернути кошти, отримані в якості передплати за роботи, які не було виконано в межах дії договору, звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Приватного підприємства "Елеком", м. Донецьк суми основного боргу в сумі 41846 грн. 16 коп., 3 % річних у розмірі 343 грн. 94 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.11 року між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" Донецькі ЕМ (замовник) та Приватним підприємством "Елеком" (підрядник) було укладено договір № 2043, за умовами якого підрядник зобов'язався своїми силами та засобами, у встановлений строк виконати земляні роботи по виносу КЛ 0,4кВ в районі ТП 55, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

За своєю правовою природою договір № 2043 від 14.03.11 року, що визначено позивачем в якості підстави позову, є договором підряду. Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 41846 грн. 16 коп. в якості авансу. Факт сплати підтверджено платіжним дорученням № 1881 від 17.03.11 р. з призначенням платежу: «Аванс на земляні роботи з прокладення кабельної лінії згідно договору № 2043 від 14.03.11 року».

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 42190 грн. 10 коп. з яких: основний борг в сумі 41846 грн. 16 коп. та 3 % річних у розмірі 343 грн. 94 коп., обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зокрема, нормами ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625, 837, ч. 3 ст. 849, ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють як правовідносини зі стягнення суми основного боргу, як невиконаного грошового зобов»язання за договором, так і відшкодування збитків, пов»язаних з невиконанням або з неналежним виконанням договірних зобов»язань, так і правовідносини з безпідставно набутого майна у випадку відсутності підстави, яка відпала, що є взаємовиключним і не може бути одночасно розглянуто судом у позовному провадженні. Крім того, в прохальній частині позову позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу та 3% річних, посилаючись одночасно на норми матеріального права України, які регулюють всі вищезазначені питання. Тобто, позивачем самостійно, в добровільному порядку, визначено в якості предмету позову саме суму основного боргу. Будь-яких змін підстави та предмету позову до моменту розгляду справи по суті згідно приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем до суду першої інстанції надано не було. Суд першої інстанції помилково самостійно змінив предмет позову і розглянув питання про стягнення саме безпідставно отриманих грошових коштів без клопотання позивача, при цьому посилаючись і на норми ст. 612 Цивільного кодексу України, що регулюють питання відшкодування збитків в зв»язку з невиконанням договірних зобов»язань, що також є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли підрядні правовідносини з виконання робіт за договором, умовами якого передбачено, що відповідач своїми силами та засобами, у встановлений строк зобов»язався виконати земляні роботи з електропостачання житлового будинку в районі ТП 55, а позивач - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх, тобто саме у позивача існує перед відповідачем грошове зобов»язання, а не навпаки, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем взагалі відсутній обов»язок оплати суми основного боргу, тому позовні вимоги позивача про стягнення суми боргу не підлягають задоволенню. Нарахування як позивачем, так і судом першої інстанції в даному випадку 3% річних на підставі норм ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 343 грн. 94 коп. в зв»язку з нібито існуючим у відповідача грошовим зобов»язанням, є помилковим, оскільки річні за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання, тоді як в даному випадку у відповідача відсутнє саме грошове зобов»язання перед позивачем.

Судом першої інстанції помилково розглянуто та задоволено позовні вимоги про стягнення нібито безпідставно набутих грошових коштів відповідачем, виходячи з наступного.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Ці норми можуть застосовуватись тільки, якщо на підставі положень інших спеціальних норм матеріального права України потерпіла особа не в змозі захистити свої порушені права будь-яким іншим чином (предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права).

В той же час, згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Спеціальною нормою матеріального права, зокрема, у відповідності з ч. 3 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

В даному випадку посилання позивача на формальне закінчення строку дії договору 31.12.11 року спростовуються подальшими діями сторін, а саме: 07.02.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою в строк до 29.02.12р. виконати роботи, що передбачені за трьома договорами, до числа яких входить і договор, що визначений позивачем в якості підстави позову за даною справою, і передати для підписання акти виконаних робіт до 29.02.12 року, тобто своїми конклюдентними діями підтвердив продовження існування між сторонами саме договірних правовідносин при незмінності раніше обумовленого сторонами строку виконання відповідачем його договірного зобов»язання з виконання робіт. Після чого, у відповідності до вимог ст.ст.612, 849 Цивільного кодексу України, претензією від 29.03.12р. № 03юр-2097/12, позивач вимагав від відповідача повернути грошові кошти у розмірі 41846 грн. 16 коп., перераховані за договором, в якості збитків за нормами ст.612 Цивільного кодексу України, в зв»язку з тим, що позивач втратив інтерес до виконання відповідачем його договірних зобов»язань і відмовляється від прийняття виконання за договором. В свою чергу, відповідач надав суду апеляційної інстанції документи, що нібито свідчать про належне виконання ним підрядних робіт (договірна ціна, локальний кошторис, загальна відомість ресурсів, ордер на розкриття міських територій, довіреності, протокол вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування, Свідоцтво про атестацію, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт), які не прийняті судовою колегією в якості належних доказів по справі в частині доведеності факту належного виконання відповідачем його договірних зобов»язань тільки з причини того, що відповідач не надав суду доказів направлення акту виконаних робіт з необхідними документами на адресу позивача, але розглянуті в якості доказу продовження існування між сторонами саме договірних правовідносин, зокрема, листом №12/01-1 від 12.01.12р. відповідач просив позивача провести розпломбування вузла обліку в будівлях, в яких провадяться роботи, передбачені договором, що визначений в якості підстави позову, тобто, вже після визначеного строку дії договору, сторони продовжували листування щодо наявності між ними саме договірних правовідносин, від яких тільки в березні 2012 року відмовився позивач, після чого набув право звертатися до суду з позовними вимогами про відшкодування збитків, пов»язаних з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов»язань, як міри відповідальності, передбаченої нормами зобов»язального права України, якими встановлено, що у випадку закінчення строку дії договору або його розірвання з ініціативи однієї із сторін, сторони не звільняються від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України).

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача саме за визначеним позивачем предметом позову (сума основного боргу) без клопотання про зміну предмету позову в порядку норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, при недоведеності факту безпідставного збереження грошових коштів, оскільки спірні грошові кошти були перераховані в межах договірних правовідносин, тобто такі кошти набуто за наявності правової підстави, а не безпідставно (постанови Верховного Суду України від 22.01.13 року по справі № 5006/18/13/2012, від 29.11.10 р. по справі № 19/18, від 13.12.10 р. по справі № 26/2, від 16.05.11 р. по справі № 10/7, від 30.05.11 р. по справі № 14/209(02-4/4-14), від 30.05.11р. по справі № 24/135(24/0245), які згідно приписів ст. 11128 є обов»язковими для всіх судів України).

До того ж, для можливості застосування судом норм ст. 1212 Цивільного кодексу України потрібна наявність кодикційних правовідносин між сторонами, що виникають при сукупності вищезазначених умов (зокрема, факт безпідставності перерахування коштів (отримання майна) в момент їх отримання відповідачем), і тільки у випадках, коли на підставі інших спеціальних норм права захистити свої порушені права позивач не має можливості.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи та судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2012 р. у справі № 5006/33/61/2012 підлягає скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню, а у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 41846 грн. 16 коп., 3 % річних у розмірі 343 грн. 94 коп. слід відмовити в повному обсязі в зв»язку з безпідставністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Елеком", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2012 року у справі № 5006/33/61/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2012 року у справі № 5006/33/61/2012 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області до Приватного підприємства "Елеком", м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 41846 грн. 16 коп., 3 % річних у розмірі 343 грн. 94 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", 84601, Донецька область, м. Горлівка, проспект Леніна, буд.11, ЗКПО 00131268 на користь Приватного підприємства "Елеком", 83111, м. Донецьк, вул. Салтикова-Щедріна, буд. 26, кв. 30, ЗКПО 32724491 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 860 грн. 25 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.