Постанова № 31217810, 16.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.05.2013 р. справа №5009/2031/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Федорової Ю.І.за участю представниківвід позивача:Ковальська Я.М., представник за дов. від 03.01.13р. № 62/27від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Основаніє» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід21.02.2013 рокуу справі№ 5009/2031/12 (суддя Гончаренко С.А.)за позовомКонцерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району м. Запоріжжядо відповідача Міського комунального підприємства «Основаніє» м.Запоріжжяпростягнення 137036,28грн. ВСТАНОВИВ:

31.05.2012 року до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м.Запоріжжя з позовом до Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9» м. Запоріжжя про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з червня 2011р. по квітень 2012р. у розмірі 132276,99грн. (т.1 а.с.3-5).

18.06.2012р. позивач, Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району м. Запоріжжя надав заяву №1565-ю від 18.06.2012р., в якій збільшив позовні вимоги на 4759,29грн. з урахуванням травня 2012р. та червня 2012р. та просив суд стягнути з відповідача на його користь 137036,28грн. (т.1 а.с. 62).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2012р. Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9» м. Запоріжжя замінено на правонаступника Міське комунальне підприємство «Основаніє» м.Запоріжжя на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (т.1 а.с.148-149).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2013р. позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Міського комунального підприємства «Основаніє» м.Запоріжжя на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району м.Запоріжжя вартість безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 137036,28 грн. та судовий збір у розмірі 2740,72 грн. (а.с.110-111).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем щодо оплати отриманих послуг за використання теплової енергії у період з червня 2011р. по червень 2012р. та обґрунтованість стягнення з посиланням на ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Міське комунальне підприємство «Основаніє» м. Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на те, що договірні відносини за спірний період між позивачем та відповідачем не існували, а відтак у відповідача не має обов»язку сплачувати вартість теплової енергії.

Також скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не встановив, як визначався обсяг спожитої теплової енергії та яким чином відповідач безпідставно набув теплову енергію. Апелянт вважає, що матеріалами справи не доведено факту підключення спірних квартир до опалення, режиму і обсягів споживання теплової енергії, акти приймання-передачі теплової енергії КП «ВРЕЖО №9» МКП «Основаніє» не підписувало, оскільки теплову енергію не споживало, у зв»язку з чим до МКП «Основаніє» не переходило зобов»язань по оплаті начебто безпідставно спожитої КП «ВРЕЖО №9» теплової енергії.

Крім того, апелянт зазначає, що суд безпідставно послався на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2012р. по справі №2/5009/8179/11 та факти, встановлені цим рішенням, прийняв як такі, що мають преюдиційне значення при розгляді даної справи №5009/2031/12.

В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2013р. та відмовити у задоволенні позовних вимог по даній справі (т.2 а.с.74-76).

04.04.2013р. позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу від 01.04.2013р. № 1737/27, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2013р. без змін, який судом розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи (т.2 а.с.85-90).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013р. розгляд справи відкладався з метою з'ясування фактичних обстави, для всебічного, повного та об»єктивного розгляду справи (т.2 а.с. 99).

Представник апелянта у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та підтримав відзив на апеляційну скаргу від 01.04.2013р. №1137/27, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Запорізької міської ради «Про створення Комунальних підприємств теплових мереж» від 11.01.2002р. №17 створено Концерн «Міські теплові мережі».

Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою (ідентифікаційний код 32121458), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (т.1 а.с.40-44).

Згідно п.2.1 Статуту Концерну «Міські теплові мережі» основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Відповідно до п.6.1 Положення про філію Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району філія є структурним підрозділом Концерну і не є юридичною особою (т.1 а.с. 42-43).

Відповідач, Міське комунальне підприємство «Основаніє» м. Запоріжжя є юридичною особою (ідентифікаційний код 20485152).

Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії посилався на ті обставини, що він здійснював постачання теплової енергії відповідачу в 58 житлових квартир, які знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.Рельєфна,8, балансоутримувачем яких є КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9».

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №657 від 27.12.2010р. «Про оформлення права комунальної власності на 58 квартир у житловому будинку №8 по вул.Рельєфній м.Запоріжжя» оформлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на 58 квартир у житловому будинку №8 по вул.Рельєфній (перелік додається) (т.1 а.с. 11-12).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №35/1 від 27.01.2011р. «Про проведення інвентаризації та передачу основних засобів і матеріальних ресурсів господарське відання комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9» затверджено склад комісії по проведенню інвентаризації основних засобів комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №7». Комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №7» передати, а Комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9» прийняти в господарське відання приміщення, житлові будинки, транспортні засоби, обладнання, устаткування, матеріальні ресурси та інші основні засоби, які знаходились в господарському віданні КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №7» (т.1 а.с 13).

Актом приймання-передачі від 31.05.2011р. Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №7» передало, а Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9» прийняло в господарське відання житловий фонд, основні засоби, транспортні засоби та матеріальні ресурси (т.1. а.с.14).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №293/2 від 23.06.2011р. «Про передачу основних засобів і матеріальних ресурсів в господарське відання комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9, вирішено КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №7» передати, а КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9» прийняти в господарське відання майно комунальної власності згідно з додатками 1-6 (т.1 а.с.15).

Додатком 1 до рішення виконавчого комітету міської ради від 23.06.2011р. №293/2 зазначений Перелік житлового фонду комунальної власності, який підлягає передачі в господарське відання КП «ВРЕЖО №9, серед яких житловий фонд по вул.Рельєфній,8 загальною площею 4479,89кв.м. (т.1 а.с.15-17).

На підставі п. 3 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.01.2011р. № 35/1 "Про проведення інвентаризації та передачу основних засобів і матеріальних ресурсів в господарське відання комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9", був складений акт приймання передачі від 31.05.2011р. про те, що КП "ВРЕЖО № 7" передало, а КП "ВРЕЖО № 9" прийняло в господарське відання 58 квартир у житловому будинку № 8 по вул. Рельєфній м. Запоріжжя згідно додатку 1 до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.06.2011р. № 293/2.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізької міської ради № 5 від 27.04.2012 р. припинено діяльність комунальних підприємств "ВРЕЖО № 1-4, 6, 9-11, 13" та встановлено, що повним правонаступником комунальних підприємств "ВРЕЖО № 1-4, 6, 9-11, 13" є Міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ" (т.1 а.с.99).

В цьому ж рішенні передбачено, що термін припинення комунальних підприємств до шести місяців з дня прийняття цього рішення (п.10).

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи наявне рішення Запорізької міської ради №6 від 25.07.2012р. «Про затвердження передавальних актів та визначення розміру статутного капіталу міського комунального підприємства «Основаніє» (т.1 а.с 100).

В цьому ж рішенні встановлено, що з моменту прийняття даного рішення МКП «Основаніє» стає повним правонаступником, підприємств, що припиняються, та як правонаступник - є виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд і при будинкових територій (п.2).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2012р. по справі №5009/2031/12 замінено Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9» м. Запоріжжя на Міське комунальне підприємство «Основаніє» м.Запоріжжя на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

З тексту позовної заяви та за твердженням позивача вбачається, що ним було відпущено на адресу відповідача теплової енергії за період з червня 2011 року по квітень 2012 року на загальну суму 132276,99грн.63коп., що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії та рахунками, надісланими на адресу КП «ВРЕЖО №9», а саме: за червень 2011р.- 4199,38грн.; за липень 2011р. - 4199,38грн., за серпень 2011р. - 4199,38грн.; за вересень 2011р. - 4199,38грн., за жовтень 2011р. - 6899,78грн.; за листопад 2011р.- 16352,44грн., за грудень 2011р. - 17787,64грн.; за січень 2012р. - 13372,43грн., за лютий 2012р. - 30507,30грн.; за березень 2012р. - 18420,91грн., за квітень 2012р. - 8138,96грн., які підписані в односторонньому порядку позивачем (т.1 а.с.24-34).

Встановлено, що на підставі актів приймання передачі теплової енергії позивачем були виставлені КП «ВРЕЖО №9» рахунки на оплату за поставлену теплову енергію за спірний період на загальну суму 132276грн.99коп. (т.1 а.с.18-23).

Докази направлення актів та рахунків КП «ВРЕЖО №9» знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.37-39).

Як зазначає позивач, він двічі надсилав на адресу КП «ВРЕЖО №9» 2 примірника підписаного і відповідним чином оформленого договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №102280 від 01.07.2011р. на 58 квартир в окремо розташованих житлових будівлях (секція 1 і секція 2), проте договір укладено не було (т.1 а.с.35-36).

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем КП «ВРЕЖО №9» утворилась заборгованість за період з червня 2011 року по квітень 2012 року, у розмірі 132276,99грн.

Позивач направив на адресу відповідача лист від 16.05.2012р. № 1356-ю з посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якому просив на протязі семи днів сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 132276,99грн., який був залишений відповідачем без задоволення (т.1 а.с.37).

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою до відповідача про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з червня 2011р. по червень 2012р., з урахуванням заяви про збільшення №1565-ю від 18.06.2012р. у розмірі 137036,28грн, з посиланням на ст. ст.1212, 1213 ЦК України.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення вартості безпідставно набутого майна у вигляді використаної теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875).

Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язковим для суб»єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1 Закону України № 2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Законом України № 2633-1У також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п.4 ст.19 Закону).

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Стаття 19 Закону України № 1875 передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 п. 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил).

Враховуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що встановлена Законом.

З матеріалів справи вбачається, предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь відповідача вартості безпідставно набутого майна - теплової енергії.

Питання щодо укладення обов»язкового у силу Закону договору між позивачем та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9» не було врегульовано відповідно до приписів, передбачених ст.ст.179, 181, 184 Господарського кодексу України і в спірний період договірні правовідносини між сторонами відсутні.

Розрахунок боргу, наданий позивачем, не підтверджує обсяг та вартість фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період, оскільки містить тільки посилання на дату акту та рахунку (т.1 а.с. 10).

Крім того, в Актах приймання-передачі, які не підписані КП «ВРЕЖО №9» міститься примітка про те, що у разі неповернення оформленого Акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим, а відтак неможна вважати зазначені акти належними доказами у підтвердження заявлених позовних вимог (т.1 а.с. 24-34, 65-68).

Наявні в матеріалах справи Акти про місячні відпуски теплової енергії від філії Концерну на 9-поверховий житловий будинок по вул.Рельєфній,8 не можуть вважатися належними доказами у даній справі, оскільки вони підписані з боку інших споживачів ТОВ «Тридекс» та ОСББ «Олександрійський посад» (т.1 а.с.124-134, 138-140).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як вбачається, позовні вимоги про оплату безпідставно набутої теплової енергії обґрунтовані з посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Слід зазначити, що ст.ст.1212, 1213 відносяться до глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Підрозділу 2 «Недоговірні зобов»язання».

За приписом ч.ч.1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов»язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов»язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов»яз-ків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Підставою виникнення зобов»язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь-яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

Враховуючи вищенаведене та фактичні обставини справи, а також те, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою в силу Закону, позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття відповідачем за рахунок позивача майна без належних правових підстав, колегія суддів вважає висновок суду про правомірність позовних вимог необґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що судом передчасно вирішено питання про заміну відповідача його правонаступником з наступного.

Згідно п. 1.4 Статуту Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання № 9 власником підприємства є Запорізька міська рада.

Пунктом 9.1 того ж Статуту встановлено, що ліквідація та реорганізація підприємства (злиття, приєднання, виділення, поділ, перетворення) провадяться за рішенням Власника підприємства, або рішенням суду (господарського суду). У разі реорганізації підприємства його права і обов»язки переходять до його правонаступників.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту його виключення з Державного реєстру підприємств, установ, організацій ( п.9.6 Статуту).

Як вже зазначалось вище, рішенням Запорізької міської ради № 5 від 27.04.2012 р. припинено діяльність комунальних підприємств "ВРЕЖО № 1-4, 6, 9-11, 13" та встановлено, що повним правонаступником комунальних підприємств "ВРЕЖО № 1-4, 6, 9-11, 13" є Міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ". В цьому ж рішенні передбачено, що термін припинення комунальних підприємств до шести місяців з дня прийняття цього рішення (п.10).

Згідно ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації -за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбаченим цим Кодексом, - за рішенням суду.

Статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень п. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Порядок внесення до Єдиного державного реєстру зазначеного запису про прийняте рішення встановлений.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно якої юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

При цьому, згідно п.2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

У матеріалах справи відсутні відомості з Єдиного державного реєстру про те, що юридична особа, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об»єднання №9» м. Запоріжжя виключено з Єдиного державного реєстру, останнє продовжує існувати як юридична особа в тій самій організаційно-правовій формі, що і раніше.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, с достовірністю встановленими господарським судом, тобто з»ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 зазначеної Постанови передбачено, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.42 ГПК щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.

Суд першої інстанції не враховуючи зазначені положення, в мотивувальній частині судового рішення взагалі на навів правового обґрунтування доводам відповідача.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що факти встановлені у рішенні господарського суду Запорізької області по справі № 2/5009/8179/11, не потребують доведення при розгляді даної справи, оскільки в даній справі, крім позивача, були інші сторони, а згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії у сумі 137036грн.28коп. за період з червня 2011 року по червень 2012р. з МКП «Основаніє» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду таким, що прийнято з неповним з»ясуванням обставини справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Основаніє» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2013 року у справі №5009/2031/12 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2013р. у справі №5009/2031/12 - скасувати.

У задоволенні позову Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м.Запоріжжя до Міського комунального підприємства «Основаніє» м.Запоріжжя про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з червня 2011р. по червень 2012р. у розмірі 137036,28грн. - відмовити.

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м. Запоріжжя на користь Міського комунального підприємства «Основаніє» м.Запоріжжя витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 1370грн.36коп.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Запоріз. обл.