Ухвала суду № 31217050, 14.05.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1901/1845/2012Головуючий у 1-й інстанції Шміло В.І. Провадження № 22-ц/789/560/13 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія - 9

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н.М.

при секретарі - Матусів Ю.Б.

з участю сторін - представників апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бережанського районного суду від 05 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачка являється його колишньою дружиною і незаконно утримує в себе, по місцю свого проживання, в квартирі АДРЕСА_1 його особисті речі та речі батьків, перераховані в позовній заяві а також його особисті документи: договір купівлі-продажу та технічний паспорт на будинковолодіння по АДРЕСА_1, які в добровільному порядку повернути не бажає.

Рішенням Бережанського районного суду від 05 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, дана невірна оцінка зібраним доказам.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не доведено той факт, що ОСОБА_4 незаконно утримує в себе, по місцю проживання, в АДРЕСА_1 вищезгадані особисті речі та документи позивача.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 387 ЦК України - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи із змісту зазначеної статті, обставини, що мають значення для справи і які відповідно до ст. 60 ч.1 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об"єкт володіння, добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність.

Судом встановлено, що з 16.08.2002 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі по 07.04.2011 року. Спільно проживали у квартирі АДРЕСА_1. Дане будинковолодіння складається із двох квартир: №1 та №2. Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4, зі слів позивача, він купив квартиру №2 вказаного будинковолодіння, оформивши договір купівлі-продажу та технічний паспорт на себе.

Після розірвання шлюбу сторони почали проживати окремо: ОСОБА_4 залишилася у своїй квартирі № 1, а ОСОБА_1 переїхав проживати в будинковолодіння своїх батьків, що знаходиться в с.Середнє, Підгаєцького р-ну, Тернопільської обл.

ОСОБА_1 стверджує, що під час спільного проживання із відповідачкою ним було перевезено із господарства батьків до ОСОБА_4 до місцю їхнього проживання в АДРЕСА_1 речей на суму 9476 грн. та документи, а саме: музичний центр "Томпсон", який йому придбала мама; відеокамеру "Самсунг", яку він придбав за кошти матері та цифровий фотоапарат "Кенон", придбаний родичами батька в Польщі, а також зі слів позивача, у відповідачки залишилася морозильна камера, яка він взяв у батьків у тимчасове користування і крім цього вказав, що у незаконному володінні відповідачки знаходяться придбані його батьком речі, а саме: компресор для накачування коліс з комплектом шлангів та кабелів; набір головок до автомобіля; корба - вороток; три шпателі; клей до дзеркала автомобіля; дзеркало до автомобіля; шліфувальна машинка; пульвелізатор для обробки автомобіля; лобзик електричний; водяний рівень; круги до болгарки - 5 штук; переноска довжиною 30 м.; фризи "Тренд"; мойка до автомобіля; фарба автомобільна; набір шлангів діаметром 15,20,50 мм, які він узяв у батька, під час спільного проживання з ОСОБА_4, для тимчасового користування.

Крім того, відповідачка утримує в себе належні йому документи: технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 та договір купівлі-продажу складений на його ім"я. Всі ці речі та документи ОСОБА_4 незаконно утримує та не бажає добровільно повернути.

27.03.2012 року Бережанським РВВС УМВСУ в Тернопільській області, за результатами розгляду яких, було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4, за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст.357 КК України, а також відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1, за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст.185 КК України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання щодо відмовленні у задоволенні позову, оскільки апелянтом не представлено, а судом не здобуто доказів щодо знаходження вище перерахованих речей у володінні та користуванні відповідачкою і не бажанням їх повернення. Крім того, свідок ОСОБА_5 - знайомий апелянта підтвердив, що частину речей бачив у господарстві батьків ОСОБА_1 в с. Середнє, Підгаєцького р-ну, а не у ОСОБА_4

Голослівними є посилання апелянта щодо порушення його права на захист - не допитано свідка ОСОБА_6, оскільки сам же апелянт та його представник не заперечували, що даний свідок був присутній у господарстві ОСОБА_4, коли той забирав речі, які не відображені в позовній заяві. Що ж стосується тих речей про які іде спір , то йому нічого не відомо.

Безпідставним є твердження апелянта на порушення судом норми матеріального права - ст.387 ЦК України, оскільки саме на цю норму закону посилався позивач при зверненні до суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду відповідає вимогам чинних норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315,324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Бережанського районного суду від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк