Постанова № 31216228, 13.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа№ 910/1526/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Штокалов Є.А. - представник за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р.

у справі №910/1526/13 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд»

до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮАйПі Лтд»

про визнання недійсним кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Корпорація Укржилбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮАй Пі Лтд» про визнання недійсними Генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007р., Договору від 05.11.2007р. про внесення змін до Генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007р., Договору від 21.03.2008р. про внесення змін до Генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007р., Договору від 24.04.2008р. про внесення змін до Генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007р., Договору від 27.06.2008р. про внесення змін до Генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007р., укладені між Приватним акціонерним товариством «Корпорація Укржилбуд», Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАйПі Лтд»; визнання недійсними Додаткової угоди №1-1 від 09.10.2007р. до Генерального договору від 09.10.2007р., угоди №1-1/1 від 27.06.2008р. про внесення змін до Додаткової угоди №1-1 до Генерального договору від 09.10.2007р., Договору від 23.04.2010р. про внесення змін до Додаткової угоди №1-1 до Генерального договору від 09.10.2007р., Додаткової угоди №1-2 до Генерального договору від 05.11.2007р., Угоди №1-2/1 від 27.06.2008р. про внесення змін до Додаткової угоди №1-2 до Генерального договору від 27.06.2008р., Договору по внесення змін до Додаткової угоди №1-2 від 23.04.2010р., Додаткової угоди №1-3 до Генерального договору від 17.01.2008р., Угоди №1-3/1 від 27.06.2008р. по внесення змін до Додаткової угоди №1-3 до Генерального договору від 27.06.2008р., Договору про внесення змін до Додаткової угоди №1-3 від 23.04.2010р., укладені між Приватним акціонерним товариством «Корпорація Укржилбуд» та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. по справі №910/1526/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Корпорація Укржилбуд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. у справі №910/1526/13 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Так апелянт зазначає, що господарський суд, постановляючи оскаржуване рішення без участі представника позивача, не дотримався вимог постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» та порушив його права, передбачені ст. 22 ГПК України, а саме: брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарську суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, що призвело, на думку скаржника, до неповного з'ясування всіх обставин по справі та порушення основних принципів господарського судочинства - рівності перед законом і судом, змагальності.

Відповідач по справі на скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Третя особа не надала письмових пояснень щодо апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Калатай Н.Ф. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд» та призначено розгляд справи на 13.05.2013р.

В судовому засіданні 13.05.2013р. представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 13.05.2013р. не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від представника позивача та третьої особи до суду не надходило.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справи в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами справи та без участі представників позивача та третьої особи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. явка представників сторін у судове засідання, призначене на 13.05.2013р., обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05 жовтня 2007р. між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», як кредитором, Приватним акціонерним товариством «Корпорація Укржилбуд», як позичальником 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАйПі Лтд», як позичальником 2, був укладений Генеральний договір №18/107-К про здійснення кредитування, за умовами якого кредитор зобов'язався надавати позичальникам грошові кошти у гривнях та/або доларах США в межах загального ліміту, що дорівнює 464 600 000,00 грн. або 92 000 000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України за станом на дату укладення цього Договору, на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, а позичальники зобов'язались повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі 13 процентів річних у гривні та 11,5 процентів річних у доларах США, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у Додатку 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1 Генерального договору про здійснення кредитування загальний ліміт кредитування підлягає зменшенню щорічно рівними частинами, починаючи з січня 2010 року та розподіляється між позичальниками відповідно до умов цього Договору. До кінця 2007 року надання кредиту здійснюється виключно в національній валюті України - гривні.

Також цими сторонами були укладені: Договір про внесення змін та доповнень від 05.11.2007р. до Генерального договору про здійснення кредитування, Договір про внесення змін та доповнень від 21.03.2008р. до Генерального договору про здійснення кредитування, Договір про внесення змін та доповнень від 24.04.2008р. до Генерального договору про здійснення кредитування, Договір про внесення змін та доповнень від 27.06.2008р. до Генерального договору про здійснення кредитування.

Крім цього, між позивачем та відповідачем укладені наступні угоди до Генерального договору про здійснення кредитування: Додаткова угода №1-1 від 09.10.2007р., Угода №1-1/1 про внесення змін від 27.06.2008р. до Додаткової угоди №1-1- від 09.10.2007р., Договір про внесення змін від 23.04.2010р.до Додаткової угоди №1-1 від 09.10.2007р., Додаткова угода №1-2 від 05.11.2007р., Угода №1-2/1 про внесення змін від 27.06.2008р. до Додаткової угоди №1-2 від 05.11.2007р., Договір про внесення змін від 23.04.2010р. до Додаткової угоди №1-2 від 05.11.2007р., Додаткова угода №1-3 від 17.01.2007р., Угода №1-3/1 про внесення змін від 27.06.2008р. до Додаткової угоди №1-3 від 17.01.2008р., Договір про внесення змін від 23.04.2010р. до Додаткової угоди №1-3 від 17.01.2008р.

Заявляючи позов про визнання недійсними названих вище Генерального договору про здійснення кредитування та угод до нього, позивач вказує на те, що вони вчинені з порушенням вимог ст.ст. 203, 207, 1055 Цивільного кодексу України, так як підписи від його імені голів правління Гришанкова Романа Михайловича та Гладушина Юрія Семеновича не є підписами цих фізичних осіб, що є свідченням, на думку позивача, відсутності його волевиявлення щодо укладення кредитного договору та додаткових угод до нього та недодержання сторонами вимог чинного законодавства щодо вчинення означених договорів у письмовій формі.

Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача та відмовив у позові.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що господарським судом неповно з'ясовані всі обставини справи, так як його було позбавлено можливості взяти участь у судовому засіданні, а також надати пояснення, доводи і міркування, з огляду на те, що справа розглянута за його відсутності.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений к письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено (письмову), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Також наявність печатки підприємства на спірному договорі є свідченням схвалення останнім укладеного з відповідачем правочину.

У відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На спірних угодах, крім підписів, наявний відтиск печатки позивача, який підтверджує факт вчинення правочинів позивача та факт їх схвалення. При цьому слід відмітити, що доказів втрати позивачем печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки матеріали справи не містять.

Також доказами наступного схвалення оспорюваних правочинів позивачем слугують наявні в матеріалах справи акти про цільове використання кредитних коштів, лист позивача №02/04.46/49 від 13.04.2012р., в якому йдеться мова про часткове виконання оспорюваних правочинів сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорювані правочини були прийняті до виконання обома сторонами, та з огляду на це відсутність підстав для задоволення позову.

Однак, господарським судом не було надано оцінки заяві відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, згідно якої він просив суд відмовити в задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору№18/107-К від 05.10.2007р. у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Так, у відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі наведених норм закону та враховуючи те, що Генеральний договір №18/107-К про здійснення кредитування був укладений сторонами 05.10.2007р., загальний строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним цього правочину сплив 06.10.2010р., а тому відмова в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним цього Генерального договору має бути мотивована спливом строку позовної давності щодо цієї вимоги про застосування якої заявлено відповідачем.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку що вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Відносно посилання позивача на порушення господарським судом його прав, передбачених ст. 22 ГПК України, а саме: брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарську суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, що призвело, на думку скаржника, до неповного з'ясування всіх обставин по справі та порушення основних принципів господарського судочинства - рівності перед законом і судом, змагальності, апеляційний суд зазначає наступне.

28 січня 2013р. Господарським судом міста Києва було порушено провадження по справі №910/1526/13 за позовом ПАТ «Корпорація Укржилбуд» та призначено розгляд справи на 25.02.2013р.

Дану ухвалу позивач отримав нарочно 04.02.2013р., по що свідчить відмітка про отримання цієї ухвали представником позивача Андрійцем Г.О.

Отже, позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду даної справи. Як вбачається, клопотань про відкладення розгляду спору від позивача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення представників сторін, інших учасників судового процесу.

Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір.

За таких обставин, не вбачається порушення господарським судом прав позивача, передбачених ст. 22 ГПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Корпорація «Укржилбуд» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. у справі №910/1526/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23Б, код ЄДРПОУ 22931511) в дохід Державного бюджету України 7 455,50 (сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять грн. 50 коп.) судового збору.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу №910/1526/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Зеленін В.О.

Калатай Н.Ф.