Рішення № 31216149, 15.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/28/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

15.05.13 Справа № 908/1289/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВітаЦентр", (69035, м.Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізькій сталепрокатний завод", (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, буд. 20-г)

про стягнення 5 155,00 грн. основного боргу за договором про надання медичних послуг № 717 від 13.12.2011 р., 277,37 грн. пені, 107,82 грн. 3% річних та 16,62 грн. інфляфійних витрат

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача - Уманська С.П., довіреність б/н від 13.05.2013р.;

Від відповідача -не з'явився.

15.04.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВітаЦентр", м.Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізькій сталепрокатний завод", м.Запоріжжя про стягнення 5 155,00 грн. основного боргу за договором про надання медичних послуг № 717 від 13.12.2011 р., 277,37 грн. пені, 107,82 грн. 3% річних та 16,62 грн. інфляфійних витрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2013р. порушено провадження у справі № 908/1289/13, справі присвоєно номер провадження 4/28/13, судове засідання призначено на 15.05.2013 р.

В судовому засіданні 15.05.2013р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 15.05.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 526, 625 ЦК України і полягають в тому, що 13.12.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання медичних послуг № 717. Згідно вказаному договору позивач зобов'язався надавати медичні послуги фізичним особам відповідача у сфері проведення окремих видів медичних оглядів, а відповідач зобов'язався оплатити їх вартість згідно умов договору. Відповідно до п. 3.1 договору, вартість медичних послуг вказується в Додатку до договору та складає 100,00 грн. за профогляд зі шкідливими умовами праці та 85,00 грн. за профогляд без шкідливих умов праці. Відповідно до п. 3.2. договору оплата за надані медичні послуги здійснюється шляхом передплати у розмірі 70 % вартості медичних послуг з проведення періодичних медоглядів, передбачених даним договором. Відповідач перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача в строк до п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку Лікувальним закладом. Відповідно до п. 3.3. договору відповідач протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку і акту виконаних робіт (наданих медичних послуг) перераховує на розрахунковий рахунок Лікувального закладу залишкові 30 % вартості медичних послуг з проведення медоглядів, передбачених даним договором. На виконання зобов'язань за Договором позивач надав відповідачу вказані послуги на загальну суму 5 155,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг за відповідні місяці, які знаходяться в матеріалах справи. Зазначені послуги відповідачем не сплачені. 16.01.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №01-31 про сплату заборгованості за надані послуги за договором № 717 від 13.12.2011р. Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення. Позивач просить позов задовільнити та стягнути з відповідача 5 155,00 грн. основного боргу за договором про надання медичних послуг № 717 від 13.12.2011 р., 277,37 грн. пені, 107,82 грн. 3% річних та 16,62 грн. інфляфійних витрат.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі від 15.04.2013р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/1289/13 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.04.2013р. про порушення провадження у справі № 908/1289/13, яка 18.04.2012 р. була отримана уповноваженою особою ПАТ "Запорізькій сталепрокатний завод", про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900111775349).

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВітаЦентр" (позивачем у справі-лікувальний заклад) та Публічним акціонерним товариством "Запорізькій сталепрокатний завод" (відповідачем у справі-замовником), було укладено договір про надання медичних послуг № 717 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, позивач зобов'язався надавати медичні послуги фізичним особам відповідача у сфері проведення окремих видів медичних оглядів, а відповідач зобов'язався оплатити їх вартість згідно умов договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість медичних послуг вказується в Додатку до договору та складає 100,00 грн. за профогляд зі шкідливими умовами праці та 85,00 грн. за профогляд без шкідливих умов праці.

Згідно до п. 3.2. договору оплата за надані медичні послуги здійснюється шляхом передплати у розмірі 70 % вартості медичних послуг з проведення періодичних медоглядів, передбачених даним договором. Відповідач перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача в строк до п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку Лікувальним закладом.

У відповідності до до п. 3.3. договору відповідач протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку і акту виконаних робіт (наданих медичних послуг) перераховує на розрахунковий рахунок Лікувального закладу залишкові 30 % вартості медичних послуг з проведення медоглядів, передбачених даним договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором - надав вказані послуги на загальну суму 5 155,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг №4647 від 31.10.2012р. на суму 1 485,00 грн; №5045 від 30.11.2012р. на суму 3 170 ,00 грн. та № №5429 від 28.12.2012 р. на суму 500,00 грн.

У зв'язку із цим, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг на суму 5 155,00 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

16.01.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №01-31 про сплату заборгованості за надані послуги за договором № 717 від 13.12.2011р. Вказана претензія була направлена за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв'язку 21.01.2013 р.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

На день розгляду спору відповідач, свої зобов'язання за Договором не виконав належним чином та розрахунок за надані послуги в передбачений Договором термін не здійснив.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач плату за надані послуги не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 5 155,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Наведені вище обставини свідчать, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу є обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 199 ГК України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту норм ст. 551 ЦК України чинне законодавство надає сторонам договорів право встановлювати неустойку в договорі та обмежує розмір неустойки.

Так, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежує розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюється договором, подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Приписами ч. 2 ст. 343 ГК України прямо передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187 та від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 4.5 Договору, який передбачає, що в разі затримки оплати за надані медичні послуги відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

За порушення відповідачем строків оплати за надані послуги за Договором про надання медичних послуг № 717 від 13.12.2011 р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 277, 37 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором про надання медичних послуг № 717 від 13.12.2011 р. позивачем виконаний вірно, отже вимога про стягнення з відповідача 277, 37 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 107,82 грн. 3 % річних.

Розрахунок 3 % річних судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 107,82 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, становить 16,62 грн.

Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 62-97Р від 03.04.1997 р. Зокрема, позивачем не враховано, що для визначенні індексу інфляції за спірний період необхідно помісячні індекси, що складають спірний період, помножити між собою.

Таким чином, стягненню підлягають інфляфійні витрати в розмірі 15,46 грн. за період з листопада 2012р. по січень 2013р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 44, 49, 78, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВітаЦентр", м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запорізькій сталепрокатний завод", м.Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізькій сталепрокатний завод", (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, буд. 20-г, код ЄДРПОУ 00191247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВітаЦентр", (69035, м.Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3, код ЄДРПОУ 35183119) 5 155 (п'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 37 коп. пені, 107 (сто сім) грн. 82 коп. 3% річних, 15 (п'ятнадцять) грн. 46 коп. інфляфійних витрат та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 14 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "16" травня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.