Постанова № 31216016, 16.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа №805/5709/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-40

Донецькій окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хохленкова О. В.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

за участю представника позивача: Кірсанової Т.І.

за участю представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області сум витрат виплату пенсій у розмірі 725,40 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі по тексту - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області (далі по тексту - відповідач) про зобов'язання відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності ОСОБА_2 - який отримав трудове каліцтво у 1983 р. на підприємстві «Пролетарская МПМК, Целинского ССК», ОСОБА_3, який отримав трудове каліцтво у 2011 р. у філіалі ВАТ «Сибкомплектмонтаж», за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. на загальну суму 725,40 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив в позовної заяві, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, виплачуються з коштів Пенсійного Фонду України з подальшим відшкодуванням Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. ОСОБА_2 отримав трудове каліцтво 27.12.1983 року підприємстві «Пролетарская МПМК, Целинского ССК» м. Пролетарськ, Ростовська область. ОСОБА_3 отримав трудове каліцтво у 2011 р. у філіалі ВАТ «Сибкомплектмонтаж» м. Новий Уренгой. Пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в розмірі 725,470 грн. фактично виплачено управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, але відповідач вищевказану суму не відшкодував управлінню ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області. До теперішнього часу вказана сума не включається до Акту щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, яким виплачено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві, що є порушенням законодавства, суми сплачених пенсій по теперішній час не відшкодовуються.

Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму витрат на виплату пенсій по трудовому каліцтву (основний розмір пенсій та сума по доставці) ОСОБА_2 в сумі 450,00 грн. та ОСОБА_3 в сумі 275,40 грн. за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. на загальну суму 725,40 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Про причини неприбуття суд не повідомив. Заперечень а також аяви про розгляд справи в його відсутність суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали та з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до положень статей 8, 10, 81 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюються органами Пенсійного фронду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

З набранням чинності Законом України від 23.09.1999 №1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №1105), обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

На виконання Закону №1105 правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 04.03.2003 № 376/7697, якою затверджений «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (надалі - Порядок).

Пункт 5 Порядку зазначає, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих. За її результатами складається акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, він подається відповідно Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, у спірних правовідносинах належним способом захисту права позивача є звернення до суду із позовною заявою про стягнення понесених витрат, оскільки норми Порядку передбачають процедуру підписання акту звірки між сторонами у випадку відсутності спору між ними.

Відповідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, а саме: суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві; щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій. Наведений перелік відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я являється вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. позивачем до відповідача направлялися акти щомісячної звірки та таблиці розбіжностей витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, у тому числі і ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В судовому засіданні булу досліджений акт про нещасний випадок на виробництві ОСОБА_2 , якому позивачем виплачуються пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в РФ тобто в країні СНД.

Було встановлено що ОСОБА_2 є громадянином України ІНФОРМАЦІЯ_1.

27.12.1983 р. ОСОБА_2 отримана виробнича травма на підприємстві «Пролетарська МПМК, Целинского ССК» м. Пролетарськ, Ростовська область. РФ, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 30.12.1983 р. № 2.

Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 призначена в 1984 році.

13.03.2011 р. ОСОБА_3 отримав виробничу травму на підприємстві ВАТ «Сибкомплектмонтаж» м. Новий Уренгой, РФ, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 23.03.2011 р. № 1.

Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 призначена в 2011 році. З Акту № 1 про нещасний випадок на виробництві вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався на території Російської Федерації.

Відповідач відмовився прийняти до заліку суму витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві (основний розмір та витрати на виплату та доставку) .

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХIV визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Сфера дії цього Закону поширюється на категорію осіб, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якої виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а"статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 призначеної в 1984 році підлягають задоволенню.

Що стосується позовної позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсій по трудовому каліцтву, призначеної ОСОБА_3 в 2011 році у розмірі 275,40 грн. та виплаченої ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року, то вона задоволенню не підлягає, оскільки каліцтво ним отримане в 2011 році на території іноземної держави.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у випадку відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 призначеної в 1984 році, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області про зобов'язання відшкодування витрат на виплату пенсій по трудовому каліцтву ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року на суму 450,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги щодо відшкодування витрат на виплату пенсій по трудовому каліцтву ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. на загальну суму 275,40 грн., то ця вимога задоволенню не підлягає.

Судовий збір, відповідно до ст..94 КАС України з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області про зобов'язання відшкодування витрат на виплату пенсій по трудовому каліцтву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. на загальну суму 725,40 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області (87529, м. Маріуполь, бр. Комсомольський, 74) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (87500 м.Маріуполь, пр.Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 23336748) витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. на загальну суму у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 16 травня 2013 року в присутності представника позивача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

В повному обсязі постанова складена 17 травня 2013 року.

Суддя Хохленков О.В.