Рішення № 31213217, 13.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2013 Справа № 901/1206/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія», м. Цюрупинськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика», м. Сімферополь

про стягнення 105691,81 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Янклевич Я.Є., довіреність №б/н від 08.05.2013р., адвокат,

від відповідача - Ковальчук В.В., довіреність №13-05/13 від 13.05.2013р., представник.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика» коштів у сумі 105691,81 грн, в тому числі суми основного боргу у розмірі 101284,70 грн, пені у розмірі 3672,59 грн та 3% річних у розмірі 734,52 грн, а також судових витрат у розмірі 2113,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ТА000008-12 від 31.10.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленої гофрокартонної продукції, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 101284,70 грн, пеню у розмірі 3672,59 грн та 3% річних у розмірі 734,52 грн.

У судовому засіданні 13.05.2013р. представником позивача було надано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості, підписану генеральним директором підприємства позивача, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика» суму основного боргу у розмірі 55284,70 грн, пеню у розмірі 3672,59 грн та 3% річних у розмірі 734,52 грн, а також судові витрати у розмірі 2113,84 грн.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки позивач скористався своїм правом на зменшення розміру позовних вимог з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки таке процесуальне право є невід'ємним правом позивача, не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, письмового відзиву на позов суду не надав, однак усно під звукозапис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів позовні вимоги визнав, що підтверджує відповідний протокол судового засідання від 13.05.2013р.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Сімферопольська макаронна фабрика» (Покупець) укладений договір поставки №ТА000008-12 (а. с. 10-14), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця гофрокартонну продукцію (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Найменування, кількість, термін та місце поставки товару погоджуються сторонами до початку поставки та вказуються у заявках-замовленнях, що є невід'ємними частинами цього договору, рахунках-фактурах та видаткових накладних, складених на підставі заявок-замовлень Покупця (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціни, термін їх дії та асортимент на товар вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору поставки, а також у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних Постачальника. В ціну товару входить вартість упаковки та маркування. В ціну товару не входить вартість виготовлення фотополімерної форми для нанесення друку та вартість виготовлення штанц-форм, оплата за які проводиться Покупцем додатково згідно рахунку Постачальника.

Згідно п. 3.2 договору Покупець зобов'язаний здійснити передоплату у розмірі 30% від вартості замовленої партії товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та післяоплату за поставлений товар у розмірі 70% вартості даної партії протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 договору товар поставляється на умовах, обумовлених в Специфікаціях до даного договору та/або в заявках-замовленнях Покупця. Строк виготовлення товару вказується у заявці-замовленні від Покупця та має силу за умови своєчасного підписання листа узгодження.

Пунктом 4.5 договору обумовлено, що Постачальник повинен передати Покупцю наступні документи на кожну окрему партію товару: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення якості товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013р. (п. 7.1 договору).

31.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Сімферопольська макаронна фабрика» (Покупець) укладено додаткову угоду №1 (а. с. 15) до договору поставки №ТА000008-12 від 31.10.2012р., в якій сторони домовились внести зміни до договору поставки та викласти п. 3.2 договору у наступній редакції: «Покупець зобов'язаний здійснити післяоплату у розмірі 100% від погодженої вартості даної партії товару протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника». Інші умови договору поставки №ТА000008-12 від 31.10.2012р. залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

Позивачем у виконання зобов'язання за вказаним договором та додатковою угодою відповідно до специфікацій №1 від 31.10.2012р., №2 від 19.12.2012р. (а. с. 16, 28) до договору поставки №ТА000008-12 від 31.10.2012р. та замовлень Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика» №1466 від 08.11.2012р., №1647 від 19.12.2012р. (а. с. 17, 18) у період з 26.11.2012р. по 26.12.2012р. було поставлено, а відповідачем прийнято гофропродукцію на загальну суму 130284,70 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №11 від 26.11.2012р. на суму 63547,92 грн, №77 від 26.12.2012р. на суму 66736,78 грн (а. с. 19, 21) та довіреностями №951 від 21.11.2012р., №975 від 26.12.2012р. (а. с. 20-23).

У рахунок оплати поставленого товару відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 75000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а. с. 46-57).

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» та Публічним акціонерним товариством «Сімферопольська макаронна фабрика» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір поставки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 55284,70 грн.

Відповідач на день розгляду справи у суді не представив доказів повного погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, усно позовні вимоги визнав, а тому позовні вимоги в частині стягнення 55284,70 грн заборгованості за договором поставки №ТА000008-12 від 31.10.2012р. підлягають задоволенню.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором поставки №ТА000008-12 від 31.10.2012р. (з 17.12.2012р. по 03.04.2013р. та з 16.01.2013р. по 03.04.2013р.) позивачем відповідно до умов договору нарахована пеня, яка складає 3672,59 грн.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 3672,59 грн враховуючи її розмір та період нарахування.

Частиною 3 статті 549 ЦК України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення термінів оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання щодо оплати поставленого товару, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за період з 17.12.2012р. по 03.04.2013р. та з 16.01.2013р. по 03.04.2013р. у розмірі 3672,59 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 734,52 грн, нарахованих за період 17.12.2012р. по 03.04.2013р. та з 16.01.2013р. по 03.04.2013р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором поставки та додатковою угодою до нього щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 734,52 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 13.05.2013р.

Повне рішення складено 16.05.2013р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика» (95014, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мармурова, 3/6, код ЄДРПОУ 00382349; р/р 26000705710702 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (75101, Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 103; код ЄДРПОУ 38045226, р/р2600811766 в Херсонській дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352093) суму основної заборгованості у розмірі 55284,70 грн, пеню у розмірі 3672,59 грн та 3% річних у розмірі 734,52 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика» (95014, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мармурова, 3/6, код ЄДРПОУ 00382349; р/р 26000705710702 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (75101, Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 103; код ЄДРПОУ 38045226, р/р2600811766 в Херсонській дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352093) судовий збір у розмірі 2113,84 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна