Рішення № 31211871, 01.04.2013, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" квітня 2013 р. Справа № 202/3978/12

Провадження № 2/126/91/13

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Жаруна А.П.

при секретарі Дончик О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про розірвання кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "Надра" звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості , стверджуючи, що 19 липня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" та відповідачем було укладено договір № 1-/07/2007/980/ПТП-605, згідно з умовами якого позивач надав відповідачеві кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 4648 грн. із розрахунку 3% на місяць строком з 19.07.2007 року по 19.01.2011 року . Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості .

Відповідно до умов даного договору відповідач зобов"язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно , до 15 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не меншу , ніж зазначена в п. 2.3.1 кредитного договору ( 219,07 грн.) .

Відповідач не належним чином виконувала взяті на себе зобов"язанні в результаті чого станом на 06.01.2012 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 8 239,34 грн., тому позивач звернувся до суду з даним позовом та спросить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 8 239,34 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_2 надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримав , просить слухати справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, стверджує, що відповідно до п.2.3.2 Договору позики позивальник вносить чергові мінімальні платежі по кредиту ( в сумі 219,07 грн. п. 2.3.1) , щомісячно до 15 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку за рахунок погашення заборгованості до 17 числа поточного місяця. У випадку коли позичальник до 15 числа поточного місяця не вніс суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 17 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк починаючи з 18 числа поточного місяця нараховує штрафні санкції передбачені цим договором. Відповідно до п. 4.2 договору зазначено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту визначеного п. 2.3.2 цього договору більш ніж на два дні позичальник сплачує банку фіксований штраф у розмірі 30 грн. У п.4.3 договору зазначено , що у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.6, 3.3.8,3.3.9 цього договору позичальник зобов"язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від розміру кредиту за випадок. Крім того нараховувалася пеня у розмірі подвійної ставки НБУ, таким чином позивач навмисно проводив зарахування терміном пізніше з метою нарахування штрафних санкцій та пені. Також стверджує, що на даний час починаючи з 02.06.2010 року не працює, з 16.09.2010 року не отримує допомогу по безробіттю , сама виховує малолітнього сина . Будь -яких інших джерел доходу не має, що обумовлено економічною кризою та іншими незалежними від сторін зовнішньо-економічними факторами , на які ні вона ні відповідач не розраховували і не могли передбачити їх настання . На даний час не має можливості сплачувати суми передбачені договором , що у разі нерозірвання договору, призведе до подальших порушень договору, оскільки у такому випадку у відповідача буде можливість продовжувати нарахування штрафних санкцій, тому вона звернулася до суду з зустрічним позовом про розірвання кредитного договору та просить розірвати кредитний договір № 19/07/2007/980/ ПТП-605 від 19.07.2007 року та додаткову угоду № 1 від 30.03.2010 року , укладених між нею та ВАТ КБ "Надра" з дати винесення рішення по справі.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву , вважає , що вимоги відповідачки є безпідставники , оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання , зменшення прибутків позивача не є обставинами , які можна віднести до форс -мажорних , а світова фінансова криза є явищем , яке не відноситься до обставин непереборної сили , що позбавляє позивача виконувати умови укладеного договору.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості підлягає до задоволення частково, а в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" про розірвання кредитного договору слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 19.07.2007 року між банком і відповідачкою-позивачкою по справі був укладений кредитний договір № 19/07/2007/980/ПТП-605, згідно якого позивач - відповідач надав відповідачу -позивачу ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 4 648 грн. із розрахунку 3.00% на місяць строком з 19.07.2007 року по 19.01.2011 року.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору у разі прострочення позивальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашення Кредиту , визначеного у п.п. 2.3.2 цього Договору прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк , визначений у п. 3.3. 5 договору , позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Однак відповідач - позивач ОСОБА_1 взяті на себе зобов"язання належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 06.01.2012 року виникла заборгованість за кредитному договору в сумі 8 239,34 грн. в тому числі :

4 189,03 - непогашений кредит;

2 710,32- несплачені відсотки;

979,99- несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов"язання ;

360,00- несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу.

Норми ст.ст. 509, 623 - 625 зазначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки і він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Однак відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз"ясненням Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладених в пункті 27 постанови №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні справ, що виникають з кредитних правовідносин" істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, враховуючи матеріальне становище боржника , що не суперечить вимогам ст. 551 ЦК України, до 200 грн.

Відповідачка -позивачка ОСОБА_1 у своїй зустрічній позовній заяві просить розірвати кредитний договір № 19/07/2007/980/ПТП-605 від 19.07.2007 року та додаткову угоду № 1 від 30.03.2010 року укладених між нею та ВАТ КБ "Надра", оскільки істотно змінилися обставини і на даний час вона втратила роботу, сама виховує малолітнього сина і практично позбавлена на засоби існування . Будь-яких інших джерел доходу не має , що обумовлено економічною кризою та іншими не залежними від сторін зовнішньо-економічними факторами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Судом було встановлено, що 19.07.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра" було укладено кредитний договір № 19/07/2007/980/ПТП-605 та 30.01.2010 року додаткову угоду №1 до вищевказаного договору .

Відповідач -позивач просить розірвати зазначений договір та додаткову угоду, посилаючись на ст..652 ЦК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин

Відповідачкою -позивачкою не надано суду доказів про наявність одночасно чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які б могли бути підставою для розірвання кредитного договору у разі істотної зміни обставин, якими сторона керувалася при укладенні договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання кредитного договору та додаткової угоди не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки договір укладений відповідачем -позивачем на підставі вільного волевиявлення, підстав для розірвання кредитного договору не встановлено, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509,526, 623-625,551, 629,651,652 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215,223 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра " (к/р 32002180102, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором № 19/07/2007/980/ПТП-605 від 19.07.2007 року в сумі 7459,35 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" судові витрати в розмірі 214,60 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного тоовариства "Комерційний банк" Надра" про розірвання кредитного договору -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: