Ухвала суду № 31211022, 14.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року м. Київ К/9991/52013/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р.

у справі № 2а/0570/3885/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглересурс»

до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглересурс» (далі - позивач, ТОВ «Вуглересурс») звернулось до суду з позовом до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Торезька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.11.2011 р. № 0000352310 форми В 1, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Торезі Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Торезька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Вуглересурс», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Торезі провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вуглересурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Квік Дан» та ТОВ «Діомат ЛТД» за період з 01.02.2011 по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт № 893/231/31843321 від 11.11.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.4 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ 409 137,00 грн., у тому числі за деклараціями за квітень 2011 року на суму 83 939,00 грн., за травень 2011 року на суму 132 197,00 грн., по декларації за червень 2011 року на суму 115 553,00 грн.; по декларації за липень 2011 року на суму 77 448,00 грн.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, Алчевською ОДПІ проведено перевірки щодо підтвердження фінансово-господарських відносин ТОВ «Вуглересурс» з ТОВ «Компанія «Квік Дан» та ТОВ «Діамат ЛТД», за результатами якої зроблено висновок про відсутність вищевказаних підприємств за юридичною адресою, а в ТОВ «Діамат ЛТД» працює лише 1 особа, тому ТОВ «Вуглересурс» не мав можливості отримати ТМЦ від ТОВ «Компанія «Квік Дан» та ТОВ «Діамат ЛТД».

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.11.2011 р. № 0000352310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 409 137,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 58 087,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Вуглересурс» та ТОВ «Діамат ЛТД» відбувались на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2011 року № 03/03-11, згідно якого ТОВ «Діамат ЛТД» (Продавець) зобов'язується поставити, а ТОВ «Вуглересурс» (Покупець) прийняти та оплатити поставлені товарно-матеріальні цінності, номенклатура та вартість яких визначена у специфікаціях до цього договору. Якість товару повинна відповідати ГОСТам або ТУ. Транспортування та транспортні витрати здійснюються за рахунок покупця. Строк дії договору з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Також встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Вуглересурс» та ТОВ «Компанія «Квік Дан» відбувались на підставі договору № 28/02-11 від 28.02.2011 року, згідно якого ТОВ «Компанія «Квік Дан» (Продавець) зобов'язується поставити, а ТОВ «Вуглересурс» (Покупець) прийняти та оплатити поставлені товарно-матеріальні цінності, номенклатура та вартість яких визначена у специфікаціях до цього договору. Якість товару повинна відповідати ГОСТам або ТУ. Транспортування та транспортні витрати здійснюються за рахунок покупця. Строк дії договору з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі-ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому слід зазначити, що позивачем належно складені податкові накладні, специфікації, рахунки-фактури, накладні, подорожні листи, платіжні доручення, які підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «Квік Дан» та ТОВ «Діомат ЛТД» за період з 01.02.2011 по 31.07.2011 року.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Квік Дан» та ТОВ «Діомат ЛТД».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов