Рішення № 31210548, 07.05.2013, Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 110/884/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2013 р. Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим у складі головуючого судді Халдєєвій О.В.

при секретарі Бєляєвій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Красноперекопськ справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України про внесення змін до раніше виданого наказу про звільнення, стягнення одноразової допомоги в зв'язку з достроковим припиненням трудового контракту, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, третя особа - директор Інституту водних проблем і меліорації національної академії аграрних наук України ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, 05.02.2013 року звернувся до суду із позовом до Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, про зобов'язання видати накази про звільнення та прийняття на роботу, про внесення змін до раніше виданого наказу про звільнення, стягнення одноразової допомоги в зв'язку з достроковим припиненням трудового контракту, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, третя особа - директор Інституту водних проблем і меліорації національної академії аграрних наук України ОСОБА_4. Звертаючись до суду, позивач послався на наступні обставини.

08.01.2008 року на підставі Контракту, укладеного з відповідачем на строк з 08.01.2008 року по 31.12.2012 року, про що виданий наказ № 19 від 26.01.2008 року, позивача було прийнято на роботу на Брилівську дослідну станцію Інституту гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук на посаду директора дослідної станції. Українською академією аграрних наук надано згоду на призначення ОСОБА_1 на посаді директора. Пунктом 17 розділу «Зміни, припинення та розірвання контракту» передбачено, що цей контракт припиняється:

а) після закінчення строку дії контракту;

б) за згодою сторін;

в) з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.ст. 40,41 КЗпПУ) та цим контрактом;

г) з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.ст. 38,39 КЗпПУ) та цим контрактом;

д) з інших підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 19 Контракту у разі дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин, встановлюються додаткові гарантії та компенсації, а саме: виплачується одноразова допомога в розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків.

В подальшому, у зв'язку із перейменуванням Української академії аграрних наук в Національну академію аграрних наук та перейменування Інституту гідротехніки і меліорації в Інститут водних проблем та меліорації було перейменовано і дослідну станцію, яка отримала назву - Брилівська дослідна станція Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук.

Без внесення будь-яких змін до контракту позивач продовжував працювати директором цієї дослідної станції й після її перейменування.

Згідно п. 10.1 Статуту Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН ліквідація і реорганізація Станції здійснюється рішенням Президії Академії за погодженням з Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Наказом Національної академії аграрних наук № 75 від 15.03.2012 року (без погодження із Кабінетом Міністрів України) було прийнято рішення про:

- здійснення реорганізації Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук шляхом приєднання її до Державного підприємства «Дослідне господарство «Брилівське» Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук;

- припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук;

- створення комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук, головою якої було призначено позивача, як директора.

На виконання наказу № 75 від 15.03.2012 року Національної академії аграрних наук України, « Про реорганізацію Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН» 16.03.2012 року ним по Брилівській дослідній станції Інституту водних проблем і меліорації НААН було видано наказ № 19-к «Про скорочення чисельності штату», відповідно до якого всіх працівників зазначеного підприємства за 2 місяці було письмово попереджено про майбутнє звільнення з 18.05.2012 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпПУ. Зазначеним наказом про майбутнє звільнення 28.05.2012 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпПУ були попереджені й члени комісії з реорганізації, у тому числі - позивач ОСОБА_1, яким офіційне попередження про майбутнє звільнення було вручене 27.03.2012 року. Після цього звільнення працівників станції 18.05.2012 року відбулося у порядку, передбаченому діючим трудовим законодавством, з зазначених підстав.

Відповідно до наказу Національної академії аграрних наук № 75 від 15.03.2012 року на комісію з реорганізації були покладені наступні обов'язки:

- під час здійснення процедури з реорганізації забезпечити складання відповідних правовстановлюючих документів відповідно до чинного законодавства;

- скласти у встановленому порядку передавальний баланс, акт приймання-передачі, інвентаризаційні описи майна, коштів і розрахунків та інші матеріали та подати на погодження до Президії НААН;

- здійснити публікацію оголошення про припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН у відповідному друкованому засобі масової інформації;

- ОСОБА_1, як директору Станції, передати пакет документів про припинення Станції державному реєстратору у 3-денний термін з дня винесення цього наказу.

Інших обов'язків на комісію з реорганізації та на позивача, як на голову комісії, зазначеним наказом не покладалось.

Відповідно до п. 10.3 Статуту Брилівської дослідної станції з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню Станцією. Ліквідаційна комісія діє відповідно до законодавства та постанови Президії Академії, зокрема, поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичних осіб за місцезнаходженням станції повідомлення про її ліквідацію та про порядок і строк заяви кредиторами претензій, проводить роботу, пов'язану зі стягненням дебіторської заборгованості Станції, виявляє та розглядає претензії кредиторів, попередньо повідомивши останніх про ліквідацію Станції, складає ліквідаційний баланс і подає його до Президії.

Інші обов'язки для комісії з реорганізації не передбачені і Статутом Станції.

За час роботи комісії з реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання у порядку, передбаченому ст.ст. 34-37 ЗУ від 15.05.2003 р. № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивачем, як головою комісії з реорганізації, були надані державному реєстратору наступні документи:

- заповнено реєстраційну картку на проведення держреєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання;

- оригінали установчих документів;

- посвідчену копію передаточного акту, який затверджений органом, що приймав рішення про припинення юридичної особи;

- довідку архівної установи про прийняття документів, які у відповідності з діючим законодавством підлягають довготривалому зберіганню;

- довідку відповідного органу ДПС про відсутність заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів);

- довідку відповідно органу ПФУ про відсутність заборгованості.

При цьому передаточний акт було складено лише 01.08.2012 року, оскільки до складу комісії з реорганізації були включені працівники Інституту: Тарасенко Н.С. - головний бухгалтер Інституту водних проблем і меліорації НААН та Васильченко І.Б. - головний інженер Інституту водних проблем і меліорації НААН, які тільки у той час змогли прийняти участь у комісії по передачі майна, а ніяк не раніше. Того ж дня зазначений акт було направлено до Президії Національної академії аграрних наук для затвердження. На цьому етапі, як вважає позивач, всі функції комісії з реорганізації, та його функції як голови, покладені на нього наказами та Статутом, були вичерпані, нових функцій щодо реорганізаційної процедури на позивача ніяким наказами не покладалося. Відповідач мав звільнити позивача з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпПУ, бо трудові правовідносини між ними фактично були вичерпані. Однак, відповідач та третя особа ОСОБА_4 безпідставно вимагали саме від позивача витяг з ЄДР про припинення юридичної особи, хоча ця частина реорганізаційної процедури відповідно до вищенаведених Наказу та Постанови відносилася до їх функцій, а не до функцій позивача.

19.09.2012 року передаточний акт від 01.08.2012 року було затверджено органом, що приймав рішення про припинення юридичної особи, про що було винесено відповідну постанову, що свідчило про вирішення всіх можливих претензій кредиторів та членів трудового колективу, та про передачу іншій науковій установі всього майна, землі, майнових прав та інше, що залишилися після задоволення претензії.

Фінансування юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН було припинено з 01.07.2012 року, не дивлячись на те, що відповідно д п. 7 наказу від 15.03.2012 року № 75 Національної академії аграрних наук України «Про реорганізацію Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН» було передбачено: «Припинити фінансування з держаного бюджету Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН з дня виведення її з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, як юридичної особи».

Позивач зауважує, що саме на директора Інституту водних проблем і меліорації ОСОБА_4 було покладено виконання решти обов'язків по припиненню юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН, а саме:

- відповідно до п. 7 наказу від 15.03.2012 року № 75 Національної академії аграрних наук України «Про реорганізацію Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН» на ОСОБА_4 покладено обов'язки по проведенню державної реєстрації припинення юридичної особи - Станції - та надання Президії НААН документів , що підтверджують її виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; передачу майна; дотримання соціально-економічних та інших гарантій працівників реорганізованої Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН відповідно до чинного трудового законодавства.

- після затвердження акту від 01.08.2012 року приймання-передачі майна, землі, майнових прав та зобов'язань Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН постановою Президії НААН від 19.09.2012 року № 13 директору Інституту водних проблем і меліорації ОСОБА_4 постановлено забезпечити завершення процедури припинення Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН постановою Президії НААН і виключення її з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

В свою чергу, офіційно не покладаючи ні на позивача, ні на комісію з реорганізації вищенаведених обов'язків, директор Інституту водних проблем і меліорації ОСОБА_4 припинення з позивачем трудових відносин пов'язував з моментом виключення Станції з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, відверто демонструючи своє небажання у разі дострокового припинення контракту з незалежних від позивача причин, виплачувати йому одноразову допомогу в розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків, як це передбачено п. 19 трудового Контракту. Таким чином, трудовий колектив Станції було анульовано з 18.05.2012 року шляхом вивільнення працівників з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпПУ, що позбавило установу можливості виконувати свої Статутні цілі та задачі, а позивача позбавило можливості виконувати роботу, передбачену Контрактом; фінансування Станції припинено з 01.07.2012 року; акт приймання-передачі майна, землі, майнових прав та зобов'язань Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН було складено 01.08.2012 року та затверджено постановою Президії НААН від 19.09.2012 року № 13.

28.12.2012 року Держреєстратор вніс до ЄДР запис про припинення юридичної особи - Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН, розташованої за адресою: 75142, Херсонська обл., Цюрупинський район, с. Привітне, вул. Миру, 1.

При цьому лише 17.12.2012 року позивач отримав від відповідача копію наказу від 02.07.2012 року № 73-К/а про зміни до штатного розпису, відповідно до якого позивача ще з 01.07.2012 року ввели в штат Інституту не лише без відома позивача та без його згоди, а й всупереч умовам Контракту, по суті в односторонньому порядку, фактично внісши в нього зміни, при чому на свою користь, з метою невиконання п. 19 Контракту. Копія наказу від 02.07.2012 року № 73-К/а була направлена мені відповідачем з міста Києва поштою лише 14.12.2012 року, що підтверджується відповідним штемпелем на поштовому конверті.

Наказом відповідача від 02.07.2012 року № 73-К/а «Про зміни до штатного розпису», фактично було здійснено переведення позивача на роботу в іншу установу та в іншу місцевість без будь-яких на те правових підстав. Про зміну істотних умов праці в порядку ч. 3 ст. 32 КЗпПУ позивача ніхто не попереджав.

Лише із розрахункових листів, виданих на вимогу позивача бухгалтерією відповідача 03.01.2013 року, йому стало відомо, що він числиться директором у підрозділі «Лабораторія технології зрошення» Інституту водних проблем і меліорації. Заяви про переведення на роботу у м. Київ до Інституту та ще до вказаної лабораторії позивач не писав, його трудової книжки, яка зберігалася у відділ кадрів Станції у с. Привітне Цюрупинського району Херсонської області, ніхто не вимагав і запису про таке переведення до іншої установи в іншу місцевість до трудової книжки позивача відділом кадрів відповідача не вносилося. Ні трудовим контрактом від 08.01.2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем, ні Статутом Станції таке місце роботи для директора не передбачено. Проте наказом по Інституту водних проблем і меліорації НААН від 28.12.2012 р. № 159-К позивача було звільнено 31.12.2012 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту п. 2 ст. 36 КЗпПУ, ніби тим контактом передбачалась робота протягом 6 місяців у «Лабораторії технології зрошення» Інституту водних проблем і меліорації та ще три дні (29-31 грудня 2012 року) позивач був директором юридичної особи - Брилівської дослідної станції, яку вже було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій і установ України. З цим наказом від 28.12.2012 року № 159-К про звільнення позивача з 31.12.2012 року його було ознайомлено у відділі кадрів Інституту 02.01.2013 року та вручено його копію.

Відповідно до довідок, виданих відповідачем 2 та 3 січня 2013 року виходить, що позивач дійсно працював у Інституті водних проблем і меліорації, але там написано, що він працював не з 01.07.2012 року (як про це було видано наказ від 02.07.2012 року № 73-К/а «Про внесення змін до штатного розпису»), а з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року. Позивач вважає, що таке сталося тому, що у липні 2012 року він перебував у черговій відпустці та оплату відпускних отримав за своїм місцем роботи у Брилівській дослідній Станції ІВПіМ НААН ще у червні 2012 року, тобто до припинення фінансування станції відповідачем.

Кім того, фактичне припинення трудових відносин позивача з Брилівською дослідною Станцією ІВПіМ НААН з односторонньої ініціативи відповідача (без будь-якого звільнення позивача та без розірвання або припинення з будь-яких підстав Контракту від 08.01.2008 року) підтверджується даними Картки персоніфікованого обліку утримання з заробітку позивача єдиного соціального внеску, що обліковується в органах Пенсійного фонду України. Позивач вказує, що вже зіткнувся з цією проблемою як в Управлінні Пенсійного фонду України, так і в територіальному центрі зайнятості, оскільки за даними персоніфікованого обліку позивач з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року перебував у трудових відносинах з Інститутом водних проблем і меліорації НААН і єдиний соціальний внесок надходив із м. Києва, а за даними трудової книжки такі трудові відносини не мали місця. За даними Картки персоніфікованого обліку єдиний соціальний внесок із заробітної плати позивача утримувався Брилівською дослідною станцією ІВПіМ НААН з січня 2008 року по 01.07.2012 року та надходив із с. Привітне Цюрупинського району Херсонської області. Відповідно ж до Контракту від 08.01.2008 року позивач мав там працювати до 31.12.2012 року. Те, що позивач працював до 31.12.2012 року вважає і відповідач, оскільки звільнив позивача з 31.12.2012 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту, п. 2 ст. 36 КЗпПУ.

Позивач вважає, що відповідачем грубо та зухвало порушені трудові права позивача, гарантовані йому Конституцією України, діючим трудовим законодавством та трудовим Контрактом від 08.01.2008 року.

Так, без відома позивача та без його згоди з 01.07.2012 року фактично відповідачем були припинені трудові відносини позивача з Брилівською дослідною станцією ІВПіМ НААН без належного юридичного оформлення відповідно до норм чинного трудового законодавства та без внесення змін до діючого трудового Контракту від 08.01.2008 року, без його розірвання або припинення. Зазначене було виявлене позивачем лише у грудні 2012 року-січні 2013 року, коли 17.12.2012 року він отримав наказ про зарахування до штату інституту та коли 2 та 3 січня 2013 року отримав у відділі кадрів відповідача довідки про те, що він дійсно перебував з відповідачем у трудових відносинах з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року. Позивач зазначає, що виявлене грубе порушення трудового законодавства вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя та відшукування ефективного та законного шляху відходу із створеної відповідачем ситуації. Адже невідповідність зафіксованих у трудовій книжці та трудовому Контракті трудових відносин з однією юридичною особою в одному регіоні України, з одного боку, надходженням утриманого єдиного соціального внеску від іншої юридичної особи з іншого регіону України, з другого боку, створило для позивача чималі труднощі при постановці на облік у Армянському міському центрі зайнятості, та при переоформленні пенсії по інвалідності (2 робоча група за загальним захворюванням) в Армянському міському управлінні Пенсійного фонду України. Позивач вважає, що в майбутньому ця ситуація негативно відобразиться на його пенсійному забезпеченні при виході на пенсію за віком у вигляді не зарахування до трудового стажу сумнівного періоду (з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року). Просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 20000 грн.

Також позивач вважає, що він повинен був бути звільнений відповідачем з Брилівської дослідної станції ІВПіМ НААН з 30.06.2012 року, звільнений він мав бути з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпПУ в зв'язку з реорганізацією установи шляхом приєднання та скороченням чисельності штату та йому відповідач при звільненні мав сплатити одноразову допомогу в розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків, як це передбачено п. 19 трудового Контракту, у розмірі 71663,40 грн. (5971,95 грн. * 12). Не провівши звільнення відповідно до закону та з реально існуючих підстав, не провівши з позивачем повний розрахунок при такому звільненні, як цього вимагає ст. 116 КЗпПУ, відповідач має нести передбачену ст. 117 КЗпПУ відповідальність, виплативши йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день проведення фактичного повного розрахунку. Станом на 02.02.2013 року компенсація, передбачена ст. 117 КЗпПУ становить

41803 грн. 65 коп. Трудові відносини з відповідачем (Інститутом) з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року мають бути оформлені окремо шляхом видання відповідного наказу про прийняття позивача на роботу з 01.07.2012 року та про звільнення з роботи з 31.12.2012 року.

Позивач просить зобов'язати Інститут водних проблем і меліорації НААН видати наказ про його звільнення з Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН 30.06.2012 року в зв'язку з реорганізацією установи шляхом приєднання та скороченням чисельності штату на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпПУ; зобов'язати Інститут водних проблем і меліорації НААН видати наказ про його прийняття на роботу до вказаного Інституту з 01.07.2012 року у якості голови комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН на строк до завершення ліквідаційної процедури зазначеної юридичної особи; внести зміни до наказу по Інститут водних проблем і меліорації НААН від 28.12.2012 року № 159-К щодо назви посади позивача та підстав звільнення, виклавши його з таким формулюванням - «ОСОБА_1, голову комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН, звільнити 31.12.2012 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору (завершення ліквідаційної процедури юридичної особи)»; стягнути на користь позивача одноразову допомогу в розмірі 12 середньомісячних заробітків в сумі 71663,40 грн., як це передбачено п. 19 трудового контракту від 08.01.2008 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з Брилівської дослідної станції ІВПіМ НААН, що станом на день звернення до суду складає 41803,65 грн., моральну шкоду в розмірі 20000 грн., спричинену внаслідок порушення трудових прав позивача.

20.03.2013 року по клопотанню позивача, судом було залучено у якості співвідповідача ДП «Дослідне господарство» Брилівське», Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААНУ (а.с.200-201, т 1)

16.04.2013 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просить суд зобов,язати Інститут водних проблем і меліорації НААН видати наказ про звільнення позивача з Брилівської дослідної станції Інститут водних проблем і меліорації НААН з наступним формулюванням « Директора Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України ОСОБА_1 звільнити 29.07.2012 року на підставі п 1 ст. 40 КЗпП України, в зв,язку з реорганізацією установи шляхом приєднання та скороченням чисельності штату. Підстава-наказ від 15.03.2012 року № 75 НААН України «Про реорганізацію Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН»;наказ від 02.07.2012 року № 73-К\а Національної академії аграрних наук України «Про внесення змін до штатного розпису»; внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки позивача.

Зобов,язати Інститут водних проблем і меліорації НААН видати наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу до Інституту водних проблем та меліорації НААН з 01.08.2012 року у якості голови комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України на строк до завершення реорганізаційної процедури зазначеної юридичної особи; внести відповідний запис до трудової книжки позивача.

Внести зміни до наказу по Інституту водних проблем і меліорації НААН України від 28.12.2012 року № 159-к щодо назви посади позивача и дати його звільнення, виклавши його з таким формулюванням «ОСОБА_1, голову комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України,звільнити 03.01.2013 року, у зв,язку з закінченням строку трудового договору (завершення реорганізаційної процедури юридичної особи), внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки позивача.

Стягнути на користь позивача з Інституту водних проблем і меліорації НААН,розташованого за адресою вул. Васильківська,буд 37 м Київ,03022 кошти у розмірі 113361,10 гривень,в том числі

- одноразову допомогу в розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків у загальній сумі 50700,48 грн,як це передбачено п 19 трудового Контракту від 08.01.2008 року у разі дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з Брилівської дослідної станції ІВПіМНААН що станом на день подання уточнень до позову складає 32101,21 грн (за 261 календарний день за період з 30.07.2012 до 16.04.2013 року;

- середній заробіток за час затримки розрахунку позивача при звільненні з Інституту водних проблем і меліорації НААН України (затримка складає 13 календарних днів-з 03.01 по 17.01 2013 року)що складає 2559,41 грн.;

- моральну шкоду у розмірі 20000 гривень, спричинену відповідачем у результаті грубого порушення трудових прав позивача;

- витрати у розмірі 8000 гривень,понесені позивачем на оплату правової допомоги,яка надається адвокати;

Стягнути з Інституту водних проблем і меліорації НААН понесені судові витрати,оскільки позивач при зверненні до суду за вирішенням трудового спору за законом звільнений від сплати судових витрат.

23.04.2013 року позивач знов уточнив позовні вимоги та змінив підстави позову, вказавши що, враховуючи вимоги постанови КМУ № 203 від 19.03.1993 року « Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства що є у державній власності» викладає свої позовні вимоги в наступній редакції « Внести зміни до наказу по Інституту водних проблем і меліорації НААУ від 28.12.2012 року № 159-кщо до дати та підстав звільнення та щодо проведення повного розрахунку, виклавши його в наступній редакції «ОСОБА_1, директора Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ, звільнити 28.12.2012 року у зв,зяку з реорганізацією установи, п 1 ст. 40 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 42 календарних дні невикористаної щорічної відпуски і за 7 днів невикористаної додаткової відпуски за відпрацьований період з 08.01.2012 по 28.12.2012 року. Виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 19 Контракту у зв,язку з достроковим припиненням контракту з незалежних від працівника причин одноразову допомогу у розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків. Підстава - Повідомлення від 28.12.2012 року про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ.

Стягнути з Інституту водних проблем і меліорації на користь позивача одноразову допомогу у розмірі 12 середньомісячних заробітків у сумі 50700,48 грн ;середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 32101,21 грн; моральну шкоду у розмірі 20000 гривень спричинену відповідачем у наслідок грубого порушення трудових прав позивача;витрати у розмірі 8000 гривень,понесені позивачем на оплату правової допомоги, що надається адвокатами та судові витрати у дохід держави.

Просив залишити без розгляду позовні вимоги до співвідповідача -ДП»Дослідне господарство «Брилівське» Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ. Уточнені позовні вимоги позивач мотивував тим що він 08.01.2008 року уклав Контракт з Інститутом водних проблем і меліорації з 08.01.2008 по 31.12.2012 року,про що по Інституту було видано наказ № 19 від 26.01.2008 року про прийняття його директором на Брилівську дослідну станцію Інституту водних проблем і меліорації НААУ. Пунктом 17 Контакту зокрема зазначені підстави для розірвання Контракту, та пункт «в» вказано що Контракт припиняється з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії Контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.ст. 40,41) та Контрактом. Пунктом 19 Контракту передбачено що у разі дострокового припинення Контракту з незалежних від працівника причин,встановлюються додаткові гарантії та компенсації, а саме виплачується одноразова допомога у розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків.

Відповідно до п 10.1 Статуту Брилівської дослідної станції реорганізація Станції здійснюється рішенням Президії Академії аграрних наук з погодженням до Кабінету Міністрів України, у порядку встановленому чинним законодавством. Наказом Національної Академії АНУ 3 75 від 15.03.2012 року, без погодження з Кабінетом Міністрів України була здійснена реорганізація Брилівської дослідної станції шляхом приєднання її до ДП «Дослідне господарство «Брилівське» Брилівської дослідної станції ІВПіМ НААУ.

За час роботи комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції та у порядку передбаченому ст.ст. 34-37 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».позивачем як головою комісії з реорганізації було проведено всю необхідну роботу, 30.06.2012 року були закриті всі казначейські рахунки та припинено фінансування Брилівської дослідної станції, 01.08.2012 року все майно було передано правонаступнику та складено передаточний акт, 19.09.2012 року передаточний акт було затверджено органом, що приймав рішення про припинення юридичної особи,після чого державному реєстратору були передані всі необхідні документи для припинення юридичної особи. До речі, закриття банківських рахунків через яке відбувалося фінансування Станції відбулося не через халатність позивача, а через те що однією з умов самого ж Інституту, який не мав наміру продовжувати фінансування Станції у другому півріччі 2012 року, закриття рахунків було однією з умов припинення юридичної особи взагалі, тому що без їх закриття Інститут не призначив би передачу майна Станції, а державний реєстратор не міг провести процедуру припинення юридичної особи.

28.12.2012 року після проведення всіх необхідних перевірок державний реєстратор вніс до ЕДР запис про припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ та це повідомлення було направлено поштою до Інституту. Але наказом по Інституту позивача було звільнено 31.12.2012 року за ст. 36 п 2 КЗпП України у зв,язку із закінченням строку дії Контракту, та ще цілих три дні 29.30,31 грудня 2012 року позивач був директором вже неіснуючого підприємства. З цім наказом позивач був ознайомлений 02.01.2013 року у Інституті.17.12.2012 року позивач отримав копію наказу від 02.07.2012 року № 73-К\а про зміни до штатного розпису,відповідно до якого позивача ще з 01.07.2012 року ввели у штат Інституту, без згод ,без заяви, всупереч Контракту у односторонньому порядку,з метою невиконання вимог п 19 Контракту та направили поштою лише 14.12.2012 року.

З наданих позивачу відомостей з УПФУв м Армянськ та Армянським міським центром зайнятості вказано що з 01.08.2012 по 31.12.2012 року за даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу позивач перебував у трудових відносинах з Інститутом водних проблем і меліорації НААУ і єдиний внесок находив з Києва.

Згідно за даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу відділу персоніфікованого обліку УПФУ в м Армянську з Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ (00497271) як страхувальника позивача, йому нараховувалась та сплачувалась заробітня плата з січня по липень 2012 року; з Інституту водних проблем і меліорації НААУ (01018947), як виявилось теж страхувальника позивача позивачу нараховувалась та сплачувалась заробітня плата з серпня 2012 по січень 2013 року(у січні позивачу було нараховано за 2 дні роботи 908,35 грн. та після утримання обов, язкових платежів 17.01.2013 року зараховано на зарплатну картку 725 гривень.

З Дослідного господарства «Брилівське»Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ (35294080) як страхувальника позивача йому нараховувалась та сплачувалась заробітня плата з липня 2008 по липень 2010 року, не дивлячись на те що позивач приймався на роботу по Контракту на посаду директора Брилівської дослідної станції та директора ДП «Дослідне господарство» Бриліське» Брилівської дослідної станції.

Після перевірки КРУ у відповідному акті було зазначено що позивач незаконно займає посаду директора ДП «Дослідне господарство «Брилівське» Брилівської дослідної станції НААУ та позивач повинен повернути отримані кошти, після чого позивач повернув отримані ним кошти та продовжував виконувати обов,язки директора ДП безкоштовно до подання ним заяви про звільнення.

У запереченнях на позовні вимоги Інститут водних проблем і меліорації посилається на те що НААН України, як головний розпорядник бюджетних коштів, керуючись низкою нормативних актів, своїм листом від 27.02.2012 року № 13-3\48 »Про затвердження штатних розкладів» рекомендувала тимчасово переводити в штат відповідної юридичної особи посадових осіб, які виконують обов,язки комісії з реорганізації і саме тому позивача наказом № 73-к від 02.07.2012 року було тимчасово переведено до штату Інституту. В даному випадку Інститут вільно трактує вищезазначений лист , у шостому абзаці листа від 27.02.2012 року № 13-3\48 «Про затвердження штатних розписів» вказано що керівникам наукових установ, які є правонаступниками майнових та немайнових прав, основних засобів і матеріальних цінностей, землі, майна та зобов,язань наукових установ, що ліквідуються або реорганізуються шляхом приєднання існуючої наукової установи, як її структурний підрозділ слід тимчасово перевести у свій штат одиниці посадових осіб, які виконують обов,язки ліквідаційної комісії установи і на даний час є працівниками установи,що реорганізується до завершення ліквідаційної процедури юридичної особи. Насправді Інститут не є правонаступником юридичної особи діяльність якої припинялась так як її правонаступником було ДП «Дослідне господарство «Брилівське» Брилівської дослідної станцїї Інституту водних проблем і меліорації, яке у свою чергу не є науковою установою. Крім того, як стало відомо позивачу, у березні 2013 року ДП «Дослідне господарство «Брилівське» пройшло перереєстрацію в іншу юридичну особу, точна назва якої позивачу не відома. Всуперечь вимогам вказаного листа НААН України, як головного розпорядника бюджетних коштів позивача Інститутом було необґрунтовано включено у штат не правонаступника, без створення ліквідаційного фонду та без належного оформлення трудових відносин позивача, відтак саме Інститут має відповідати за цим позовом, як юридична особа винна у порушенні трудових прав позивача.

Позивач вважає що без його відома та згоди з 01.07.2012 року відповідач припинив трудові відносини з Брилівською дослідною станцією без належного юридичного оформлення відповідно до норм чинного законодавства та внесення змін до Контракту а зазначене стало відомо позивачу в грудні 2012 року, коли він отримав 17.12.2012 року наказ про введення його до штату Інституту та у січні 2013 року, коли він отримав у бухгалтерії довідки про те що перебував з відповідачем у трудових відносинах з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року.

Виявлене грубе порушення трудового законодавства наразі вимагає від позивача додаткових зусиль для організації життя та відшукування ефективного та законного шляху виходу з створеної відповідачем ситуації, адже невідповідність зафіксованих у трудової книжці та трудовому Контракті трудових відносин з юридичною особою в одному регіоні страни, з одного боку та надходження утриманого єдиного соціального внеску від іншої юридичної особи з іншого регіону України створило для позивача чималі труднощі при постановці на облік у Армянському міському центрі зайнятості, при переоформленні пенсії по інвалідності 2 групи в Армянському міському УПФУ. Зазначена ситуація вимагає подальшого визнання записів у трудової книжці недійсними та внесення до трудової книжки нових записів, та у майбутньому, може створити ситуацію коли не буде зарахований до стажу спірний період з 01.07.2012 по 31.12.2012 року, при досягненні пенсійного віку.

Позивач вважає що повинен був бути звільнений відповідачем з Брилівської дослідної станції з 28.12.2012 року з підстав, передбачених ст. 40 ч 1 КЗпП України у зв,язку з реорганізацією установи шляхом приєднання та йому відповідачем при звільненні повинен був сплатити одноразову допомогу у розмірі 12 середньомісячних заробітків. Відповідач не провівши звільнення позивача з Брилівської дослідної станції відповідно вимог закону та з реально існуючих підстав, не провівши повний розрахунок при звільненні як того вимагає ст. 116 КЗпП України, .відповідач має нести відповідальність,виплативши позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного повного розрахунку.

07.05.2013 року позивач знов уточнив свої вимоги, та просить суд внести зміни до наказу по Інституту водних проблем і меліорації НААНУ від 28.12.2012 року № 159-к щодо дати, підстав звільнення та проведення повного розрахунку, виклавши його з таким формулюванням - ОСОБА_1, директора Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України звільнити 28.12.2012 року у зв,язку з реорганізацією установи, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 42 календарних дні невикористаної щорічної відпуски і за 7 днів невикористаної додаткової щорічної відпуски за відпрацьований період з 08.01.2012 року по 28.12.2012 року. Виплатити ОСОБА_1 відповідно до п 19 Контракту у зв,язку з достроковим припиненням Контракту з незалежних від працівника причин одноразову допомогу у розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків. Підстава-Повідомлення від 28.12.2012 року про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААНУ. Стягнути з Інституту водних проблем і меліорації НААНУ на користь позивача суму одноразової допомоги у розмірі 12 середньомісячних заробітків -60277,56 грн;середній заробіток за час затримки розрахунку 20762,27 грн; моральну шкоду у розмірі 20000 гривень; витрати у розмірі 8000 гривень за оплату правової допомоги;судові витрати.

Відповідач надав заперечення, відповідно до яких вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.(а.с.118-130,т 1)

Відповідно до контракту від 08.01.2008 року між Інститутом водних проблем і меліорації та позивачем, його було призначено директором Брилівської дослідної станції та директором ДП «Дослідне господарство «Брилівське» Брилівської дослідної станції». Відповідно до ст. 21 КЗпПУ трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Пунктом 1 Контракту зазначено, що на підставі цього контракту виникають трудові відносини між працівником та роботодавцем. Тобто з моменту укладення контракту ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Інститутом, яким було доручено працівнику виконувати визначену роботу. В свою чергу, Контрактом було визначено права та обов'язки Інституту, у тому числі по виплаті заробітної плати та забезпеченні необхідних умов праці.

На підставі Постанови Президії НААН від 18.05.2011 року (протокол № 10) «Про оптимізацію мережі» та наказу від 19.07.2011 року № 180 «Про інститут гідротехніки і меліорації НААН» Президентом Академії було видано наказ від 15.03.2012 року № 75 «Про реорганізацію Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН», яким зобов'язано відповідних осіб здійснити реорганізацію Брилівської дослідної станції шляхом її приєднання до ДП «ДГ «Брилівське», провести реєстраційні дії щодо припинення станції, а також створено Комісію з реорганізації Брилівської дослідної станції та ін. Цим наказом в межах та на умовах (у т. ч. щодо оплати праці) діючого контракту від 08.01.2008 ркоу та відповідно до п. 10.2 Статуту Брилівської дослідної станції головою комісії з реорганізації було призначено директора Брилівської дослідної станції ОСОБА_1, якого зобов'язано виконати всі передбачені законодавством заходи щодо реорганізації та припинення станції.

В свою чергу, на ОСОБА_4, як на директора Інституту водних проблем і меліорації, було покладено обов'язок щодо забезпечення виконання комісією всіх заходів, передбачених наказом та законодавством, тобто покладений контроль за діями комісії з реорганізації, а не виконання пов'язаних з реорганізацією реєстраційних дій. ОСОБА_4 вважає, що не міг і не мав права вчиняти реєстраційні дії щодо реорганізації та припинення станції, оскільки це б суперечило законодавству. Відповідно до ст. 105 ЦК України голова комісії, її члени представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Таким чином, саме на комісію на чолі з позивачем прямо покладений обов'язок щодо проведення необхідних дій до припинення юридичної особи включно.

Відповідно до ст. 36 КЗпПУ у разі реорганізації (в даному випадку - приєднання) юридичної установи дія трудового договору працівника продовжується. Оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Інститутом згідно Контракту, то й прийняття рішення про його звільнення в зв'язку зі скороченням штатів чи реорганізацією установи повинен був приймати Інститут. Однак, Інститутом було прийнято рішення про призначення його головою комісії з реорганізації згідно п. 10.2 Статуту станції і на умовах та в межах Контракту. Позивач не заперечував про призначення його головою комісії та приступив до виконання обов'язків, чим надав свою згоду на продовження трудових відносин з Інститутом в межах Контракту,як голова комісії з реорганізації.

Крім того, жодною нормою законодавства не передбачено звільнення директора у разі призначення ліквідаційної комісії. Виходячи зі змісту п. 10.2 Статуту Брилівської дослідної станції передбачено право призначати директора станції головою комісії з реорганізації. В свою чергу законодавство про працю передбачає вивільнення працівників в зв'язку з реорганізацією підприємства у випадку неможливості їх працевлаштування. Однак ОСОБА_1 продовжив виконувати покладені на нього обов'язки як голови комісії з реорганізації в межах Контракту, що не заперечувалось ні Інститутом, на Національною академією аграрних наук України. Таким чином, підстав для розірвання Контракту з позивачем не було, трудові відносини з Інститутом виникли і тривали в межах та на умовах Контракту, Інститут не ініціював (не планував) припинення контракту з позивачем в зв'язку з реорганізацією чи скороченням штату, а тому і не попереджував його про майбутнє вивільнення.

Листом НААН від 27.02.2012 року № 13-3/48 «Про затвердження штатних розписів» рекомендовано тимчасово переводити в штат відповідної юридичної особи одиниці посадових осіб, які виконують обов'язки комісії з реорганізації (ліквідації). Оскільки згідно Контракту ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Інститутом та у зв'язку з припиненням фінансування Брилівської дослідної станції (бюджет затверджено до 01.07.2012 року), та неподанням позивачем на затвердження змін до кошторису, з метою забезпечення інтересів працівників та недопущення виникнення заборгованості із заробітної плати, а також, керуючись вищевказаним листом Академії, наказом Інституту від 02.07.2012 року № 73-К/а ОСОБА_1 було тимчасово введено у штатний розпис Інституту до завершення процедури припинення юридичної особи, про що було повідомлено комісію з реорганізації. Однак, оскільки при виданні наказу була допущена помилка та з метою недопущення порушень законодавства, наказом Інституту від 23.11.2012 року № 143-К були несені зміни в наказ від 02.07.2012 року № 73-К/а, зокрема в частині оплати праці ОСОБА_1, про що його також було повідомлено. Відповідно був проведений перерахунок заробітної плати з 01.07.2012 року. Про тимчасове введення до штатного розкладу Інституту позивач знав, оскільки з 01.07.2012 року він отримував зарплату саме від Інституту, позивач, як директор, підписував фінансово-бухгалтерські документи. Враховуючи вище викладене, відповідач вважає посилання позивача на те, що він тільки 17.12.2012 року дізнався про своє тимчасове введення в штат Інституту, безпідставним.

Підтвердження того, що позивач знав про своє тимчасове введення до штатного розпису Інституту підтверджується направленням позивачем по факсу до Інституту листка непрацездатності з метою здійснення йому відповідних виплат. Припинення фінансування Брилівської дослідної станції виникло у зв'язку з халатним відношенням позивача до своїх обов'язків. Так, у порушення п. 6.6 Статуту позивач не подав до органу управління зміни до кошторису станції за 2012 рік, в результаті чого і було припинення фінансування. В зв'язку з цим виникли труднощі при розрахунку вивільняємих працівників установи, а також не було передбачено коштів для виплати позивачу спірної суми у розмірі 12 середніх заробітних плат.

Відповідно до ст. 105 ЦК України на комісію з реорганізації покладений обов'язок щодо внесення відповідних змін до державного реєстру. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до ЄДР запису про її припинення. Відповідно позивач, як голова комісії, повинен був організувати та здійснити всі дії в межах наданих йому повноважень. Станом на 28.12.2012 року реорганізацію підприємства завершено не було, в Інституті не було інформації про внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру. Зважаючи на закінчення 31.12.2012 року Контракту з ОСОБА_1, та ненаданням інформації про припинення Брилівської дослідної станції, керівництвом Інституту було прийнято рішення про звільнення позивача за п. 2 ст. 36 КЗпПУ - у зв'язку із закінченням строку дії контракту та здійснено повний розрахунок на умовах контракту на 31.12.2012 року. Поряд з цим, позивач 02.01.2013 року прибув до Інституту та надав заяву від 02.01.2013 року про здійснення припинення Брилівської дослідної станції, до якої додав повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 28.12.2012 року, чим в повному обсязі виконав покладені на нього обов'язки. Позивач не знищив печатку станції, відмовився її передати, про що складений акт. Твердження позивача про те, що він 29-31.12.2012 року був директором неіснуючої юридичної особи, є хибним, оскільки з часу призначення його головою комісії з реорганізації, він виконував обов'язки, покладені на голову комісії. А відтак його трудові відносини згідно контракту з Інститутом тривали і після внесення запису про припинення станції. Саме з цією метою позивач надав заяву від 02.01.2013 року до Інституту, чим підтвердив свій обов'язок про звітування перед Інститутом про припинення Брилівської дослідної станції та наявність трудових відносин з Інститутом після внесення запису про припинення станції.

Позивач пов'язував свої трудові відносини з Інститутом в межах та на умовах Контракту від 08.01.2008 року, подавав заяви як директор і клопотав про надання визначених Контрактом відпусток і компенсацій. Як вбачається з заяви позивача від 02.01.2013 року, він, як директор станції, наказом від 28.12.2012 року № 27-К в односторонньому порядку та з порушенням законодавства звільнив сам себе з займаної посади до закінчення Контракту, оскільки Інститут такого рішення не приймав і продовжував виплачувати йому заробітну плату, а також здійснив розрахунок з позивачам по 31.12.2012 року включно. Тобто в даному випадку є одностороннє розірвання контракту.

Щодо відшкодування моральної шкоди позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин на спричинення моральної шкоди, не обґрунтовано її розмір.

03.01.2013 року на вимогу позивача йому була видана довідка про те, що він дійсно працював в Інституті водних проблем і меліорації на посаді директора Брилівської дослідної станції, довідку видано з метою уникнення непорозумінь в Пенсійному фонді України та Армянському міському центрі зайнятості. Але позивач умисно не подав цю довідку до центру, у зв'язку з чим Армянський міський центр зайнятості звертався до Інституту для підтвердження трудових відносин позивача та Інституту. Позивач використав цей факт, як спричинення моральної шкоди.

За заявою позивача йому була надана відпустка з 02.07.2012 року на 28 к.д. Наказом Інституту від 02.07.2012 року позивача було тимчасово введено у штатний розпис інституту, а не з 01.07.2012 року, як він зазначає. На момент тимчасового введення в штат позивач був відсутній на роботі у зв'язку з його відпусткою. Він звернувся про розрахунок тільки 02.01.2013 року, тому і виплата середньої заробітної плати за час затримки розрахунку повинна обраховуватись з часу звернення. Позивача було розраховано в повному обсязі, крім спірної суми в 12 середніх заробітних плат, які не підлягають виплаті у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Позивачем неправильно вираховано середню заробітну плату та одноразову допомогу. Розмір одноразової допомоги при врахуванні обставин позовної заяви становить приблизно 12 * 1297 =15564 грн.

Третя особа - директор Інституту водних проблем і меліорації НААНУ ОСОБА_4 заперечує проти позову повністю,просить роз-глянути справу без нього, та пояснив у письмових запереченнях, що між Інститутом та ОСОБА_1 було укладено строковий Контракт від 08.01.2008 року, відповідно до якого позивача було призначено на посаду директора Брилівської дослідної станції и директором ДП «Брилівське» Брилівської дослідної станції. У зв, язку з реорганізацією Брилівської дослідної станції наказом № 75 від 15.03.2012 року було утворено комісію по реорганізації,головою якої було призначено директора Брилівської станціїОСОБА_1.Повноваження комісії та її членів визначено ст. 105 ЦК України, а саме що з моменту її призначення до комісії переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи,а голова комісії,її члени представляють юридичну особу , яка припиняється у відносинах з третіми особами. Жодною нормою законодавства не передбачено звільнення директора у разі призначення ліквідаційної комісії, а навпаки статтею 36 КЗпП України передбачено що у разі реорганізації юридичної установи дія трудового договору продовжується. Позивач про своє призначення головою комісії знав та не заперечував проти цього. Підстав для розірвання трудового Контракту не було та відносини між сторонами тривали у межах Контракту.

Комісія з реорганізації Брилівської дослідної станції на чолі з ОСОБА_1 повинна була здійснити низку заходів щодо припинення Станції, в тому числі голова комісії повинен був подати до держреєстратора необхідні документи та отримати документ, що підтверджує припинення Станції, повідомити вищестоящу організацію про виключення Станції з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Однак, Інститут не було повідомлено про припинення юридичної особи- Брилівської дослідної станції - 28.12.2012 року, позивач не повідомив Інститут про виконання обов, язків щодо припинення Станції а відтак, підстав вважати про припинення повноважень комісії та для звільнення голови та членів комісії не було. Твердження позивача що Контракт повне був бути достроково припинений 28.12.2012 року безпідставні, так як позивача було призначено головою комісії в межах та на умовах контракту, однак, як вбачається з вищевикладеного, станом на 28.12.2012 року позивачем не були виконані всі обов, язки як голови комісії покладені на нього законодавством та розпорядчими актами Національної академії аграрних наук України,у зв,язку з чим позивача було звільнено за п 2 ст. 36 КЗпП України -у зв,язку з закінченням строку дії Контракту. Жодною нормою не встановлено що комісія з реорганізації діє до внесення запису до єдиного реєстру про припинення Брилівської дослідної станції, та тільки з моменту видання відповідного наказу комісія припиняє виконання свої обов,язків .І таким чином, ОСОБА_1 виконував обов,язки голови комісії і після внесення запису до ЄДРПОУ,так як на нього було покладено обов,язок повідомити про припинення Станції та надати підтверджуючи документи та тому твердження позивача що він був директором неіснуючої юридичної особи протягом 29-31 грудня 2012 року є безпідставними.

Таким чином, контракт з ОСОБА_1 залишався чинним до його закінчення, підстав для його розірвання не було, позивачем в межах Контракту виконувались покладені на нього обов,язки за які йому виплачувалась заробітня плата, надавались відпуски,оплачувались лікарняні.

Наказом Інституту водних проблем і меліорації від 02.07.2012 року № 73-К\а,зі змінами внесеними наказом від 23.11.2012 року № 143-К, ОСОБА_1 було тимчасово введено у штатний розпис Інституту до завершення процедури припинення юридичної особи, про що було повідомлено комісію з реорганізації, позивача не переводили на інше нове робоче місце в Інститут, а тільки в межах та на умовах діючого Контракту тимчасово введено у штат для оплати праці,про що ОСОБА_1 не заперечував. Введення позивача до штату Інституту жодним чином не спричинило зміну умов праці, оскільки позивач виконував роботу за місцем знаходження Станції та в обов,язки позивача не входило ніяких інших зобов,язань ,окрім обов,язків голови комісії. Позивач знав про своє введення до штату Інституту, то в цієї частині повинен бути застосований строк позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.

Стосовно відшкодування моральної шкоди, третя особа вважає що позивач належним чином її не обґрунтував, не надав жодного доказу на підтвердження обставин спричинення йому моральної шкоди. Крім того, змінивши позовні вимоги та не оскарживши накази про введення до штату Інституту, позивач фактично визнав відсутність винних дій Інституту щодо видання таких наказів, тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Крім того, третя особа заявила клопотання про застосування строку позовної давності у порядку ст. 233 КЗпП України, посилаючись на те що позивач знав і повинен був знати про своє введення до штату Інституту наказом від02.07.2012 року, зі змінами, внесеними наказом від 23.11.2012 року № 143-К., але поряд з цим, заява про змінення позовних вимог була складена та подана 23.04.2013 року, в який оскаржується наказ від 28.12.2012 року, позивач вказує про те що з даним наказом його ознайомили 02.01.2013 року, тобто з чого часу починається перебіг строків позовної давності вказаного наказу (зміни дати та формулювання причин звільнення).Заяву про поновлення строку звернення до суду позивач не подавав. Так як 12 середньомісячних заробітків не є заробітною платою у розумінні ЗУ «Про оплату праці», то до вимог про стягнення допомоги слід також застосувати строк позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпПУ та у позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з наступного

Стосовно позиції представника відповідача та третьої особи про застосування строку позовної давності, суд вважає що не має підстав для застосування строку позовної давності, тому що як пояснювали сторони у судовому засіданні позивач дізнався про винесення наказу про звільнення за закінченням строку дії Контракту 02.01.2013 року, тобто з цієї дати почався відлік строку позовної давності. Позивач звернувся до суду 05.02.2013 року, в тому числі із вимогами стосовно внесення змін причин формулювання звільнення у наказ про звільнення від 28.12.2012 року, і позивач не заявляв вимог про поновлення на роботі, тому, відповідно ст. 233 КЗпП України, строк позовної давності складає три місяці, починаючи з 02.01.2013 року, таким чином, позивач не пропустив строк позовної давності .Позиція представника відповідача та третьої особи про те що раз позивач уточнив 23.04.2013 року позовні вимоги про звільнення його з 28.12.2012 року за ст. 40 п 1 КЗпП України, тому строк позовної давності три місяці сплив, не основана на законі, так як позивач 05.02.2013 року звернувся до суду за захистом своїх прав, в тому числі і про внесення змін до наказу про його звільнення від 28.12.2012 року, та згідно ст.31 ЦПК України має право протягом всього часу розгляду справи уточнювати позовні вимоги, та до початку розгляду справи по суті може також змінити предмет або підставу позову.

Суд визнає не состоятельними доводи представника відповідача про те що суд не має право вносити зміни в дату звільнення позивача, тому що стаття 232 ч. 1 п. 3 КЗпП України передбачає що тільки судом розглядаються трудові спори по заявам керівника підприємства (організації,установи) з питань зміни дати і формулювання причини звільнення.

В ході судового розгляду трудового спору, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 08.01.2008 року уклав з Інститутом гідротехніки і меліорації м Київ трудовой Контракт, згідно якого ОСОБА_1 приймається на роботу на Брилівську дослідну станцію ІГіМ УААН та ДП «ДГ Брилівське» БДСІГіМ УААН на посаду директора дослідної станції та директора ДГ. Строк дії Контракту з 08.01.2008 року до 31.12.2012 року.

Згідно п 17 Контракту, контракт припиняється після закінчення строку дії Контракту; за згодою сторін; з ініціативи Роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках передбачених законодавством (ст.ст. 40,41 КЗпП України та цим контрактом; з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством(ст.ст.38,39 КЗпП України) та цим контрактом; з інших підстав,передбачених законодавством. При розірванні контракту з підстав,не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 ст. 36 КЗпП України.

Пункт 19 Контракту передбачав що у разі дострокового припинення Контракту з незалежних від працівників причин, встановлюється додаткові гарантії та компенсації, а саме - виплачується одноразова допомога у розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків. (а.с.11-15 т 1)

На виконання Контракту Інститутом Гідротехники і меліорації 26.01.2008 року був винесений наказ № 19, яким ОСОБА_1 призначено на посаду директора Брилівської дослідної станції Інституту гідротехніки і меліорації УААН за контрактом з 08.01.2008 до 08.01.2013 року. Цим наказом було покладено на ОСОБА_1 виконання обов,язків директора Державного підприємства »Дослідне господарство «Брилівське».(а.с.10 т1)

Згідно наказу Національної академії аграрних наук України від 07.09.2010 року № 69 Інститут гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук перейменований на Інститут гідротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук України. Наказом Національної академії аграрних наук України від 22 липня 2011 року № 180 Інститут агротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук України перейменований в Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (а.с.187 т 1).

Наказом Інституту водних проблем і меліорації НААН України від 12.03.2012 року № 35, ОСОБА_1, виконуючого обов,язки директора державного підприємства Дослідне господарство Брилівське» звільнено від виконання обов,язків директора за власним бажанням 12.03.2012 року, ст.38 КЗпП України.

Черевичного Ю.О призначено виконуючим обов,язки директора ДП»Дослідне господарство «Бриліське» 12.03.2012 року. (а.с 25 т 5).

Наказом Інституту водних проблем і меліорації НААН України № 159-к від 28.12.2012 року, ОСОБА_1, директора Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України звільнено 31 грудня 2012 року у зв,язку з закінченням строку дії Контракту, п 2 ст. 36 КЗпП України. Наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 42 календарних дня щорічної відпуски за відпрацьований період з 08.01.2012 року по 31.12.2012 року і за 7 календарних днів додаткової щорічної відпуски (а.с.30 т 1).

Згідно п.п. 3.1.3.2 Статуту Брилівська дослідна станцію є державною бюджетною науковою установою, вона є юридичною особою, вона має відокремлене майно, самостійний баланс,реєстраційні рахунки у відділенні Держказначейства,може від свого імені набувати права та обов,язки,бути позивачем та відповідачем у судах. Як вбачається з п 6.3 Статутту Академія та Інститут здійснюють свої права щодо управління станцією через її директора

Директор Станції призначається на посаду директором Інституту після погодження з Академією. (а.с.85-92 т 1)

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном що є у загальнодержавній власності» від 15.12.1992 року найм на роботу керівника підприємства яке знаходиться у державній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту.

Згідно п 8 «Положення про порядок укладення контракту з керівником що є у державній власності»,затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 203 від 19.03.1993 року зі зімнами, при прийманні на роботу контракт є підставою для видання наказу про прийняття на роботу керівника установи з дня, встановленого угодою сторін у контракті.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд встановив що між ОСОБА_1 та Брилівською дослідною станцією Інституту водних проблем і меліорації НААУ склалися трудові правовідносини, та вони регулювалися Контрактом, укладеним з відповідачем 08.01.2008 року.

Стаття 105 ч 3,4 ЦК України передбачає що учасники юридичної особи, орган що прийняв рішення про припинення юридичної особи призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації) та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації) з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, члени комісії представляють її у відносинах з третьіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи що припиняється.

Згідно Наказу Національної академії аграрних наук України № 75 від 15.03.2012 року «Про реорганізацію Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН», наказано- Здійснити реорганізацію Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України шляхом приєднання її до Державного підприємства «Дослідне господарство «Брилівське» Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України. Припинити юридичну особу Брилівську дослідну станцію Інституту водних проблем і меліорації НААН України, розташовану за адресою 75142 Херсонська обл., Цюрупинський р-н, с Привітне, вул. Миру,1.

Створити комісію з реорганізації Брилівськоїх дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації у складі-голова комісії - ОСОБА_1 -директор Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України;члени комісії Канюка М.С,Тарасенко Н.С,Васильченко І.Б,Черевичний Ю.О.

Комісії з реорганізації скласти передавальний баланс, акт приймання-передачі, інвентарний опис майна, коштів і розрахунків та інші матеріали та подати на погодження до Президії НААН.. Здійснити публікацію оголошення про припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України, встановити що Державне підприємство «Дослідне господарство «Брилівське» Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України є юридичною особою державної форми власності, здійснює свою діяльність на засадах повного господарського розрахунку , діє на підставі свого статуту і є правонаступником землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов,язань Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України.

Пунктом 7 Наказу було наказано припинити фінансування з державного бюджету Брилівську дослідну станцію Інституту водних проблем і меліорації НААН України з дня виведення її з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, як юридичну особу.

Пунктом 8 цього Наказу Директору Інституту водних проблем і меліорації ОСОБА_4 необхідно забезпечити здійснення роботи комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України і прийняття заходів з припинення діяльності Брилівської дослідної станції як юридичної особи у встановленому законодавством порядку; забезпечити проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції та надання Президії НААН документів, що підтверджують її виключення з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; забезпечити передачу з балансу Брилівської дослідної станції на баланс ДП «Дослідне господарство «Брилівське «Брилівської дослідної станції основних засобів і матеріальних цінностей, землі, майна, немайнових прав та зобов,язань. Внесення необхідних змін до статуту Інституту та підприємства, кошторису та штатного розпису на 2012 рік в обсягах фінансування 2012 року та загальної чисельності працюючих.

Директору Брилівської дослідної станції ОСОБА_1 передати пакет документів про припинення Брилівської дослідної станції державному реєстратору в триденний термін з дня винесення цього наказу (а.с.19-22 т 1).

На виконання вищезазначеного наказу член комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції Канюка М.С за дорученням голови комісії, директора Брилівської дослідної станції ОСОБА_1 16.03.2012 року та на виконання ст. 105 ч 1 ЦК України письмово повідомила державного реєстратора Цюрупинського р-ну Херсонської обл. про рішення щодо припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України шляхом реорганізації.

На виконання вищезазначеного наказу, комісією з реорганізації 01.08.2012 року був складений акт приймання-передачі майна, землі, майнових прав та зобов,язань Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України на баланс ДП «Дослідне господарство»Брилівське» Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України, який був підписаний ОСОБА_1 як директором Брилівської дослідної станції. До цього акту був також складений Перелік майна Брилівської дослідної станції станом на 01.08.2012 року (а.с.25-26 т 1)

Вищевказаний акт був затверджений Постановою Президії Національної академії аграрних наук України 19.09.2012 року, протоколом №13.Цією ж Постановою було закріплене за Державним підприємством «Дослідне господарство» Брилівське Інституту водних проблемі меліорації НААН на праві оперативного управління майно та земля Бриліської дослідної Станції. Та директору Інституту водних проблем і меліорації ОСОБА_4 постановлено забезпечити завершення процедури припинення Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН ті виключення її з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. (а.с.24 т 1)

Але, 14.09.2012 року, до затвердження передавального акту, державний реєстратор у Цюрупинському районі Херсонської обл. повідомив що є заперечення у здійсненні державної реєстрації припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції, тому що не були надані у повному об,ємі документи для проведення реєстрації припинення юридичної особи, а саме не наданий ліквідаційний баланс,передавальний акт.(а.с.223 т 1)

На підставі ст. 104 ЦК України юридична особа є такою що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Та, лише 28.12.20012 року, директора Брилівської дослідної станції ОСОБА_1 було повідомлено про те що 28.12.2012 року внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України № 14971120018000315.(а.с.234 т 1)

Таким чином, 28.12.2012 року перестала існувати як окрема юридична особа -Брилівська дослідна станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ.

Зважаючи на все вищевикладене, позивач повинен був бути звільнений з посади директора Брилівської дослідної станції не пізніше 28.12.2012 року, а як вбачається з наказу Інституту водних проблем і меліорації НААН України від 28.12.2012 року, він був звільнений 31.12.2012 року, тобто вже після припинення юридичної особи директором якої він був, а це є неприпустимим, так як не може бути директор підприємства звільнений з вже неіснуючого підприємства.

Підставою для звільнення позивача повинна бути реорганізація підприємства, директором якого працював відповідно до Контракту ОСОБА_1, а не закінчення строку дії Контракту (ст. 36 п 2 КЗпП України), тому що є несостоятельними пояснення представника відповідача що після 28.12.2012 року позивач продовжував працювати «головою комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції», та повинен був відзвітувати про припинення Брилівської станції, тому що «голова комісії з реорганізації» не є посадою, на якої працював ОСОБА_1 згідно Контракту від 08.01.2008 року. Крім того, саме на третю особу - директора Інституту ОСОБА_4 згідно наказу № 75 від 15.03.2012 року та Постанови Президії НААНУ від 19.09.2012 року, було покладено забезпечення здійснення роботи комісії з реорганізації Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України і прийняття заходів з припинення діяльності Брилівської дослідної станції як юридичної особи у встановленому законодавством порядку; забезпечення проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції та надання Президії НААН документів, що підтверджують її виключення з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; забезпечення передачі з балансу Брилівської дослідної станції на баланс ДП «Дослідне господарство «Брилівське «Брилівської дослідної станції основних засобів і матеріальних цінностей, землі, майна, немайнових прав та зобов,язань.; постановлено забезпечити завершення процедури припинення Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН ті виключення її з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.А на голову комісії з реорганізації -директора Брилівської дослідної станції ОСОБА_1 покладено обов ,язок передати пакет документів про припинення Брилівської дослідної станції державному реєстратору в триденний термін з дня винесення наказу (а.с.19-22,24 т 1).

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає що підлягають задоволенню позовні вимоги про внесення змін до наказу № 159-к від 28.12.2012 року Інституту водних проблем і меліорації НААН України стосовно дати та формулювання причини звільнення, та викладення наказу у наступній редакції- « ОСОБА_1, директора Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ, звільнити 28.12.2012 року, у зв,язку з реорганізацією установи, п 1 ст. 40 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 42 календарних дні невикористаної щорічної відпуски і за 7 днів невикористаної додаткової відпуски за відпрацьований період з 08.01.2012 по 28.12.2012 року. Виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 19 Контракту у зв,язку з достроковим припиненням Контракту від незалежних від працівника причин одноразову допомогу у розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків. Підстава -Повідомлення від 28.12.2012 року про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ.

Зважаючи на те що припинення Контакту від 08.01.2008 року відбулося фактично за незалежних від робітника (ОСОБА_1.) причини, а саме у зв,язку з реорганізацією підприємства шляхом його злиття з ДП «Дослідне господарство «Брилівське» Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України, то на виконання гарантій та компенсацій, вказаних у п 19 Контракту з ОСОБА_1, позивач повинен отримати 12 середньомісячних зарплат. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення 12 середньомісячних зарплат підлягають задоволенню.

Сума компенсації (12 середньомісячних заробітків) повинна розраховуватися на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року зі змінами та доповненнями, а саме пункту 2 Постанови.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1, вона складає 4225,04 гривень.(а..239 т 1) Але цю суму суд не може взяти в розрахунок суми компенсації ОСОБА_1, тому що вона обчислена у порушення п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року.,згідно якого середня заробітна плата розраховується з суми заробітку за два повних місяці роботи працівника, які передують виплаті,в розрахунок суми середньої зарплати не беруться місяці в яких робітник був на лікарняному, у відпусці,тобто працював неповний місяць.)

Як вбачається з довідок про заробітню плату , наданих Інститутом водних проблем і меліорації НААУ (а.с.93, 147, 220-221 т 1), заяв та наказів про надання відпусток (а.с.77-83 т 1) ,лікарняних (99,100 т 1) та табелів обчислення робочого часу (а.с.242-253т 1), ОСОБА_1 перед звільненням працював два повних місяці тільки в січні та лютому 2012 року та отримав заробітню плату 3612 гривень за кожен місяць, тому зважаючи на вищевикладене, саме сума 3612 гривень буде сумою середньої заробітної плати ОСОБА_1, та саме її потрібно врахувати при обчисленні суми компенсації.

Таким чином, сума компенсації буде ( 3612 гривень х 12 місяців == 43344 гривні (без відрахування сум податків та обов,язкових платежів),тобто з цієї суми, при її виплаті буде необхідно утримати всі необхідні податки та обов,язкові платежи. Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми компенсації підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з Постанови Президії НААУ від 19.09.2012 року цією постановою було закріплене за Державним підприємством «Дослідне господарство» Брилівське »Інституту водних проблем і меліорації на праві оперативного управління майно та земля Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН та директору Інституту водних проблем і меліорації ОСОБА_4 треба забезпечити завершення процедури припинення Брилівської дослідної станції і виключення її з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій(а.с.24 т 1)

Наказом № 73-К\а від 02.07.2012 року «Про зміни до штатного розпису»,на виконання наказу № 75 від 15.03.2012 року «Про реорганізацію Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем та меліорації НААНУ та листа Національної аграрної академії наук від 27.02.2012 року № 13-3\48 «Про затвердження штатних розписів на 2012 рік», було тимчасово з -01.07.2012 року введено у штатний розпис Інституту одиниці посадових осіб, які виконують обов,язки ліквідаційної комісії Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ що реорганізуються шляхом приєднання до ДП «Дослідне господарство» Брилівське» Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ до завершення ліквідаційної процедури- ОСОБА_1, директора Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ,з оплатою праці згідно штатного розпису Інституту.

Наказом № 143-к від 23.11.2012 року було внесено зміни до наказу від 02.07.2012 року № 73-к, та його другий абзац було викладено у такий редакції » тимчасово з -01.07.2012 року ввести у штатний розпис Інституту одиниці посадових осіб,які виконують обов,язки ліквідаційної комісії Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ що реорганізуються шляхом приєднання до ДП «Дослідне господарство» Брилівське» Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ до завершення ліквідаційної процедури ОСОБА_1, директора Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААУ,з оплатою праці згідно штатного розпису Інституту і надбавкою за складність,напруженість роботи-50% від посадового окладу на місяць згідно умов діючого контракту (а.с.71 т 1)

Як вбачається з довідки № 5\03.2 від 03.01.2013 року за підписом директора Інституту ОСОБА_4- ОСОБА_1 дійсно працював в Інституті водних проблем і меліорації на посаді директора Брилівської дослідної станції з 01.08.2012 по 31.12.2012 року.(а.с.32,34-35,93,187 т 1)

Як вбачається з довідки Пенсійного фонду про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1, страхувальником позивача у період з серпня по грудень 2012 року був Інститут водних проблем і меліорації НААУ (а.с.189 т 1). Крім того,данні обставини підтвердив також у судовому засіданні і представник відповідача, вказавши що посада ОСОБА_1 (директор Брилівської дослідної станції) була введена до штату Інституту саме для забезпечення трудових прав позивача , до закінчення процедури реорганізації, і для забезпечення оплати праці позивача.

Тобто, зважаючи на вищевикладене, фактично, з 01.08.2012 року грошові кошти позивачу, в тому числі і остаточний розрахунок при звільненні його з посади директора Брилівської дослідної станції, сплачував Інститут водних проблем і меліорації НААУ та таким чином, суд вважає що слід стягнути саме з Інституту водних проблем і меліорації НААНУ суму одноразової допомоги у розмірі 43344,00 гривні.(без врахування податків та обов,язкових платежів)

Стаття 116 КЗпП України передбачає що при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від організації проводиться в день звільнення. Стаття 117 ч 2 КЗпП України передбачає що при наявності спору про розміри належних звільненому робітнику сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цієї статті відшкодування (середній заробіток за час затримки розрахунку) в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виніс рішення по суті спору.

Враховуючи що Інститут водних проблем і меліорації НААНУ в день звільнення 28.12.2012 року позивача ОСОБА_1, остаточно з ним не розрахувався, тому що не оплатив суму компенсації 12 середньомісячних заробітків, то відповідач повинен сплатити суму середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку з 29.12.2012 року по дату постановлення судом рішення.

Враховуючи те що встановлена судом сума середньої заробітної плати складає 3612 гривень, то сума середнього заробітку за час затримки розрахунку буде складати (3612грн поділити на 41 робочий день за січень-лютий 2012 року = 88,10 гривень -середньоденна заробітня плата,та цю середньоденну зарплату слід помножити на кількість днів ( період з 29.12 2012 року по 07.05.2013 року = 85 робочих днів ), то буде сума 7488,50 гривень (без урахування сум податків та обов,язкових платежів), яку слід стягнути з відповідача. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на те що судом встановлено порушення трудових прав ОСОБА_1, а саме відповідач не повністю розрахувався з ним в день звільнення, позивач у судовому засіданні пояснив про те що він є інвалідом 2 групи, страждає на сахарний діабет та розраховував на те що при звільненні йому буде виплачена компенсація 12 середньомісячних заробітків, яку він розраховував витратити на лікування, то суд приходить до висновку що позивачу була спричинена моральна шкода.

Що стосується стягнення моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, то суд враховує при визначенні її суми що відповідач -Інститут водних проблем та меліорації НААУ - порушив законні права працівника ОСОБА_1, це порушення призвело до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв,язків та вимагали від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації життя, крім того, з урахуванням моральних страждань позивача, враховуючи принципи розумності та справедливості,суд вважає що у відшкодування моральної шкоди слід стягнути з відповідача 2000 гривень. Таким чином, вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

На підставі ст. 84 ЦПК України - граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стосовно позовних вимог про стягнення 8000 гривень у відшкодування оплати правової допомоги, то суд враховує положення ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ, та те що ст. 1 цього Закону передбачає що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні. Сума місячної мінімальної зарплати в Україні складає 1147 гривень з 01.04.2013 року, тому сума 40% від мінімальної зарплати складає 458,80 гривень за годину участі адвоката у суді.

Згідно журналів судових засідань від 20.03.2013 року, 16.04.2013,23.04.2013 року; 07.05.0213 року-дві години 30 хвилин приймав участь у справі один з представників позивача, та одну годину приймали участь обоє представників позивача. Таким чином, зважаючи на вищевикладене за дві години 30 хвилин потрібно компенсувати 1197,00 гривень, а за годину участі обох представників слід компенсувати 917,60 гривень,і загальна сума , яку слід стягнути з відповідача у рахунок компенсації витрат на правову допомогу 2114,60 гривень. Зважаючи на викладене вимоги про стягнення суми у відшкодування оплати правової допомоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи що позивач звільнений від сплати судових витрат при поданні позову, то суд вважає що слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 549,47 гривень.

Керуючись ст.ст.11,15,30,60,79,88,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.21,36, 116,117,232,233,237-1 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 19.03.1993 року, зі змінами; ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року зі змінами, суд

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Внести зміни до наказу по Інституту водних проблем і меліорації НААН України № 159-К від 28.12.2012 року щодо дати, підстав звільнення та щодо проведення повного розрахунку,виклавши його з таким формулюванням " ОСОБА_1, директора Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України звільнити 28 грудня 2012 року у зв,язку з реорганізацією установи п 1 ст. 40 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 42 календарних дні невикористаної щорічної відпуски і за 7 календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпуски за відпрацьований період з 08.01.2012 року по 28.12.2012 року. Виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 19 Контракту у зв,язку з достроковим припиненням контракту з незалежних від працівника причин одноразову допомогу у розмірі дванадцяти середньомісячних заробітків. Підстава Повідомлення від28.12.2012 року про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Брилівської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України.

Стягнути з Інституту водних проблем і меліорації НААН України, розсташованого 03022 м Київ, вул. Васильківська, 37, код ЕДРПОУ 1018947 на користь ОСОБА_1, ідентіфікаційний код НОМЕР_1 одноразову допомогу (дванадцять середньомісячних зарплат)у сумі 43344 гривні, без урахування податків та обов,язкових платежів; суму середнього заробітку за час затримки розрахунку 7488,50 гривень, без урахування податків та обов,язкових платежів; суму моральної шкоди у розмірі 2000 гривень; суму 2114,60 гривень за надання юридичної допомоги.

Стягнути з Інституту водних проблем і меліорації НААН України, розсташованого 03022 м Київ, вул. Васильківська,37, код ЕДРПОУ 1018947 на користь держави судовий збір у сумі 549,47 гривень.

В решті частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі апеляції в 10 денний строк з дня проголошення рішення через Красноперекопський міськрайонний суд.

Суддя