Рішення № 31210377, 25.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-775/3344/13 Головуючий 1 інстанції Заставенко М.О.

Категорія 24 Доповідач Кішкіна І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Мишко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2012 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію, посилаючись на те, що позивач є виробником теплової енергії, яка надається через приєднану комунальну мережу до зовнішнього обрізу будинку за адресою АДРЕСА_1, відповідачі є споживачами теплової енергії і мають особовий рахунок №23/50350, однак своєчасно не сплачують комунальні послуги, у зв'язку з чим за період з 01 травня 2001 року по 01 квітня 2005 року утворилася заборгованістсть в сумі 1350,83 грн., яку просить стягнути з відповідачів та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 грн.

Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 лютого 2013 року позов КП «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію задоволено.

Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за відпущену теплову енергію у сумі 1350,83 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 грн.

З вказаним рішенням не погодились відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та оскаржили його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просять рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що суд не врахував, що у їх квартирі демонтовані радіатори і вони фактично не отримують послуги позивача з централізованого опалення, крім того, суд не застосував строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви, згідно яких просять суд розглянути справу за їх відсутності.

Представник позивача КП «Макіївтепломережа» ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що з витягу з особового рахунку НОМЕР_1 товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія-Альянс Град», на балансі якого перебуває житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_1 з 28 грудня 1994 року був наймачем квартири № 6, в якій з 04 квітня 1999 року зареєстровані ОСОБА_2 та з 18 липня 2001 року ОСОБА_3 (а.с.6). Пільг з оплати комунальних послуг відповідно до законодавства відповідачі не мають, тому повинні нести відповідальність по сплаті за комунальні послуги.

У свідоцтві про право власності на житло від 20 січня 2010 року № 45510, виданого управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, вказано, що квартира АДРЕСА_1 в Червоногвардійському районі м. Макіївки приватизована та належить на праві приватної власності по одній третій частині ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. Право власності відповідачів на зазначене нерухоме майно зареєстровано 12 березня 2010 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка» (реєстраційний номер 25554408) (а.с.32-33).

З договору № 23/503350 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 22 жовтня 2004 року, укладеного між КП «Макіївтепломережа» та ОСОБА_5 вбачається, що КП «Макіївтепломережа» надало їй розстрочку у погашенні заборгованості за послуги з теплопостачання, що утворилась станом на 01 липня 2003 року на суму 724 гривні 44 копійки з 01 жовня 2004 року по 01 вересня 2009 року з виплатою поточного щомісячного платежу (а.с.15). Однак як вбачається з представленого позивачем розрахунку по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість відповідачів з оплати централізованого теплопостачання за період з 01 серпня 2001 року по 01квітня 2005 року становить 1350 гривень 83 копійки. З 01 квітня 2005 року нарахування по оплаті за комунальні послуги по централізованому опаленню не нараховуються (а.с.7-12).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд вирішив спір відповідно до положень Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Але з вказаним висновком суду неможливо погодитися з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України наймач та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, в тому числі за теплову енергію. Плата за комунальні послуги, в тому числі за отриману теплову енергію здійснюється боржником згідно встановлених за законодавством тарифами.

Частиною першою статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За приписами статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Так в апеляційній скарзі апелянти зазначають, що суд першої інстанції безпідставно не врахував той факт, що вони послуги з теплопостачання у період зазначений в рішенні суду не отримували взагалі, а відключилися від системи централізованого опалення ще у 2004 році.

На підтвердження цього факту відповідачі надали заяву до Управління комунального господарства про надання дозволу на домен таж радіаторів у зв'язку з переходом на індивідуальне опалення (а.с.35) та проект демонтажу опалювальних приладів в квартирі АДРЕСА_1 виконаний комунальним підприємством містобудівництва, архітектури та проектування м.Макіївки на замовлення ОСОБА_5 (а.с.28-31).

Згідно із актом 25/08 КП «Жилсервіс № 5» у квартирі АДРЕСА_1 зроблено демонтаж радіаторів, оскільки старі у зв'язку з тривалим використанням прийшли в непридатність. Радіатори демонтовані у квітні 2005 року (а.с.34).

З акту КП «Макіївтепломережа» від 10 березня 2006 року про відсутність опалювальних приладів вбачається, що при перевірці контролером ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 встановлено відсутність централізованого теплопостачання. Квартира опалюється пічним опалюванням (а.с.36).

Проте суд першої інстанції правильно не взяв до уваги ці документи, оскільки вони лише підтверджують самовільний демонтаж та відсутність опалювальних приладів на момент складання актів.

Відповідно до п. п. 18, 19 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники квартир, наймачі та орендарі зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла.

Переобладнання і перепланування жилих і підсобних приміщень, балконів і лоджій власниками квартир, наймачами і орендарями може провадитися лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку. Наймачі та орендарі квартир можуть виконувати вказані роботи тільки з дозволу власника будинку (квартири).

Крім того, відповідно до Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497, споживач - наймач (власник) квартири (приватного будинку), якому надаються послуги з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання та водовідведення у житловому фонді та підсобних приміщеннях. Споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнувати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень (п.34).

Відповідно до пунктів 25, 26 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Таким чином, надані відповідачами документи не доказують факт відключення квартири від централізованого опалення з дотриманням відповідних проектних рішень або порядку затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, а тому не є підставою для припинення нарахування оплати за послуги з теплопостачання.

Відповідно до ст. 75 ЦК України норми матеріального права (в редакції 1963 року), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, та яка передбачає обов'язковість застосування позовної давності, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Відповідно до ст. 71 цього ж Кодексу загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно із ст. 80 ЦК України (в редакції 1963 року) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлено клопотання щодо поновлення пропущеного строку, інших доказів щодо поважності причини пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено та не заявлено.

Апеляційний суд вважає, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову в листопаді 2012 року є підставою для відмови в позові комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію період з 01 травня 2001 року по 31 грудня 2003 року в сумі 327,02 грн.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 2-4 статті 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи апелянтів щодо застосування до заборгованості судом строку позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки як вбачається з матеріалів справи, журналу судового засідання відповідачами не було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Таким чином, стягуючи заборгованість в солідарному порядку, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідачі є співвласниками квартири у рівних долях і, відповідно, положень ст. 360 ЦК України, згідно з вимогами якої співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у платі податків, зборів (обов'зкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, а тому з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01 січня 2004 року по 01 квітня 2005 року по 341,27 грн. з кожного, а також відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені витрати по сплаті судового збору по 71,53 грн. з кожного.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача за період з 01 сіня 2004 року по 01 квітня 2005 року.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316 ЦПК України, апеляційний суд,

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 лютого 2013 року скасувати.

Позов комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01 січня 2004 року по 01 квітня 2005 року по 341 (триста сорок одній) гривні 27 копійок з кожного, понесені витрати по сплаті судового збору по 71 (сімдесят одній) гривні 53 копійки з кожного, всього по 412 (чотириста дванадцять) гривень 80 копійок з кожного.

В задоволенні позову комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію за період з 01 серпня 2001 року по 31 грудня 2003 року в сумі 327 (триста двадцять сім) грн. 02 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді