Рішення № 31210371, 25.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-775/3683/13 Головуючий 1 інстанції Лутай А.М.

Категорія Доповідач Кішкіна І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Мишко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 05 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і визначення порядку користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, виділення частки спільного майна в натурі та визнання права власності на ці частки,

в с т а н о в и в :

В грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і визначення порядку користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що він є власником 1\4 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, відповідачам також кожному належить по 1\4 частині зазначеної квартири, всі три кімнати площею 10,6 кв.м, 11,7 кв.м, 16,7 кв.м є ізольованими. На теперішній час в квартирі проживає відповідачка ОСОБА_2, з якою у позивача шлюб розірвано. Іншого житла в нього немає, але в спірній квартирі він немає можливості проживати, оскільки відповідачі перешкоджають йому в його праві. Просить встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши йому в користування кімнату площею 10,6 кв.м, відповідачам залишити в користування кімнати площею 11,7 кв.м та 16,7 кв.м, службові приміщення залишити в загальному користуванні, зобов'язати відповідачів не перешкоджати йому в користуванні вказаним житлом.

В січні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, виділення частки спільного майна в натурі та визнання права власності на ці частки, посилаючись на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_3 належить в рівних долях по 1\4 частці вищезазначена квартира, під час приватизації якої частки були вказані, але не були виділені в натурі. Загальна площа квартири складає 65,90 кв.м, житлова - 39 кв.м. ОСОБА_1 мешкає окремо, з листопада 2011 року не сплачує комунальні послуги. Просять припинити право спільної часткової власності на спільне майно, виділити ОСОБА_2 ОСОБА_3 по 1\4 частці вказаної квартири відповідно кімнати площею 11,7 кв.м та 16,7 кв.м.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 05 березня 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і визначення порядку користування житловим приміщенням відмовлено

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про припинення права власності спільної часткової власності на спільне майно, виділення частки спільного майна в натурі та визнання права власності на ці частки також відмовлено.

З ОСОБА_2, ОСОБА_3 стягнуто судовий збір на користь держави.

З вказаним рішення не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, з тих підстав, що суд не врахував, що він не може прийти до згоди із іншими співвласниками квартири щодо порядку користування спірною квартирою, він просив надати йому у користування кімнату, яка на 0,85 кв.м перевищує його ідеальну частку, отже в квартирі крім нього та ОСОБА_2. ніхто не проживає, діти разом із своїми сім'ями мешкають окремо, суд невірно застосував вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року, неправомірно застосував ст. 358 ЦК України, прийняв до уваги пояснення відповідачів як докази по справі, суд не прийняв до уваги факт вчинення з боку відповідачів перешкод у користуванні його власностю, що суперечить вимогам ст.ст. 383, 391 ЦК України.

З вказаним рішенням також не погодились відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та оскаржили його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що судом не враховано, що в жовтні 2011 року ОСОБА_1 зібрав свої речі та виїхав із спірної квартири мешкати за іншою адресою, вони намагались сплатити йому 6000 дол. США в якості сплати вартості його 1\4 частки квартири, але він вимагає 9000 дол. США, відповідач весь час погрожує їм перетворити їх життя на пекло, в результаті чого дочка була змушена переїхати до спірної квартири, у відповідності до ст.ст. 364, 368, 370 ЦК України вони як співвласники мають право на виділення їх часток в натурі, і їх частки є рівними.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, апеляційну скаргу відповідачів просив відхилити.

Представник позивача ОСОБА_5 який діє на підставі договору, в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги позивача та просив її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви, згідно яких просять справу розглянути за їх відсутності.

Представник відповідачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3. - ОСОБА_6, яка діє на підставі договору, підтримала доводи апеляційної скарги відповідачів та просила її задовольнити, апеляційну скаргу позивача відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідачів підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 серпня 1980 року. Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 02 грудня 2011 року шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу вони мають двох дітей - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру отримана ОСОБА_1 на сім'ю з чотирьох чоловік: його, дружини та двох дітей.

На підставі свідоцтва про право власності від 25 грудня 1997 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. ОСОБА_4 та ОСОБА_3. кожному належить на праві власності по 1\4 частині квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65,9 кв.м та житловою площею 39,0 кв.м. Зазначена квартира складається з трьох ізольованих житлових кімнат: кімнати №3 площею 16,7 кв.м, кімнати №4 площею 10,6 кв.м, кімнати №8 площею 11,7 кв.м, а також підсобних приміщень: коридору площею 10,5 кв.м, кухні - 9,2 кв.м, ванної кімнати - 2,9 кв.м, туалету - 1,3 кв.м, лоджії - 1,4 кв.м, балкону - 1,0 кв.м.

З довідки №456 від 10 грудня 2012 року, виданої ТОВ «Харцизька житлово-будівельна компанія», вбачається що в спірній квартирі зареєстровані сторони ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3. та онука ОСОБА_7, 2009 року народження.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що він в спірній квартирі не проживає, відповідачами не чиняться перешкоди у користуванні квартирою, ОСОБА_1 в судовому засіданні не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідачі перешкоджають йому користуватися квартирою та проживати в ній. Крім того, житлова площа спірної квартири складає 39,0 кв.м, частка жилої площі, що припадає на кожного співвласника, відповідно до їх частки у праві спільної часткової власності, становить 9,75 кв.м. В спірній квартирі відсутня кімната такої площі. При такому положенні надання у користування ОСОБА_1. житлової кімнати №4 площею 10,6 кв.м., тобто площею більшою ніж приходиться на його частку, суд вирішив неможливим, оскільки буде порушено право власності співвласників цієї квартири. Крім того, відсутня згода інших співвласників квартири на виділ ОСОБА_1. житлової кімнати такої площі.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2., ОСОБА_3. суд першої інстанції виходив з того, що вони в судовому засіданні не надали жодного доказу на підтвердження тих обставин, якими вони обґрунтовують свої позовні вимоги, а саме, що кімнати, які вони просять виділити їм, за розмірами відповідають їх часткам у праві спільної часткової власності, що такий виділ є можливим і, що він не завдасть шкоди іншим співвласникам.

Апеляційний суд не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і визначення порядку користування житловим приміщенням з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04 жовтня 1991 року, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

Згідно із п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року (в редакції постанови від 24 січня 2006 року №45), мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу;

встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, житловому приміщені у гуртожитку, та осіб, які проживають у квартирі, житловому приміщені у гуртожитку більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, що є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) останньої підлягає поділу в натурі, якщо сторонам можливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонам на праві спільної сумісної власності належить квартира за вищевказаною адресою, яка знаходиться у багатоквартирному будинку та складається з трьох ізольованих кімнат.

При встановленні порядку користування спірною квартирою не буде порушено права сторін.

Тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволені позовних вимог про визначення порядку користування квартирою.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і визначення порядку користування житловим приміщенням підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про визначення порядку користування квартирою підлягають задоволенню з визначенням порядку користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 кімнату розміром 10,6 кв.м, ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_3 кімнати розміром 11,7 кв.м та 16,7 кв.м, кухню й службові приміщення залишити в загальному користуванні сторін, при цьому необхідно зобов'язати відповідачів не чинити перешкод позивачеві у користування вказаним житловим приміщенням, оскільки житлова площа квартири складає 39 кв.м, частка, що припадає на кожного власника відповідно до їх частки у праві спільної часткової власності становить 9,75 кв.м, і виділена йому у користування ізольована кімната площею 10,6 кв.м є незначним перевищенням і не порушує прав інших співвласників.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, виділення частки спільного майна в натурі та визнання права власності на ці частки, прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог та відмовив в задовленні позову.

Так, відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

У відповідності до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які як інші співвласники, є власниками 1\4 частини спірної квартири, виділення їм в натурі по 1\4 частці квартири та визнання права власності за ними відповідно на кімнати площею 11,7 кв.м та 16,7 кв.м, є неможливим, оскільки за розмірами вказані кімнати не відповідають їх часткам у праві спільної часткової власності, такий виділ порушує право власності інших співвласників.

Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги відповідачів не обґрунтованими.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідачів підлягає відхиленню, а рішення судув цій частині залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316 ЦПК України, апеляційний суд,

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 05 березня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і визначення порядку користування житловим приміщенням скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і визначення порядку користування житловим приміщенням задовольнити.

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 кімнату розміром 10,6 кв.м, ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_3 кімнати розміром 11,7 кв.м та 16,7 кв.м, кухню й службові приміщення залишити в загальному користуванні сторін.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

В решті частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді