Ухвала суду № 31208944, 13.05.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 1215/411/2012

Провадження № 22ц/782/1490/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, травня місяця, 13-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого судді - Яреська А.В., суддів: Борисова Є.А., Маляренко І.Б., при секретарі: Скоробогатовій Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 19 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

встановила:

У лютому 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 в якому посилався, що за договором позики від 5 березня 2008 року відповідачка отримала від нього 10000 доларів США, що складає 79897,00 грн. які зобов'язалась повернути до 5 березня 2009 року, про що надала розписку. В зазначений строк відповідачка борг не повернула. Просив суд стягнути суму борга, три проценти річних за 36 місяців та судові витрати. Заочним рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 19 квітня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики у сумі 87088,00 грн. та судові витрати у сумі 1298,97 грн., а всього 88386,97 грн.

Із заочним рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 19 квітня 2012 року не погодилась відповідачка та надала апеляційну скаргу, у якій посилалась на не правильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин що мають значення для справи - просила суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ч. 1 ч. 3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що визнав доведеними вимоги позивача як позикодавця та визнав що відповідачка не повернула позивачу отримані нею від нього грошові кошти у встановлений строк, визнав що відповідачка прострочила виконання грошового зобов'язання та повинна сплатити суму боргу із урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов із належним дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи аппеляційної скарги висновків суду не спростовують- посилання у апеляції на те, що позивач попередньо повинен був у судовому порядку у окремому провадженні доводити факт укладеності договору позики і лише після цього вимагати стягнення суми є надуманими та не грунтуються на законі, адже відповідно до правил ст. ст. 1046 - 1050 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики визнається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір позики, за яким відповідачка отримала у позивача у борг грошові кошти, змістом розписки підтверджується факт передання коштів та умов надання позики -розписка була датована 05 березня 2008 року - строк повернення був вказаний у розписці 05 березня 2009 року (а.с. 4), тобто вимоги ч. 2 статті 1047 ЦК було дотримано.

Доводи у апеляції про нібито повернення коштів, про що може свідчити відсутність у справі оригіналу розписки теж є надуманими - адже, як вбачається з матеріалів справи ще при поданні позову позивачем було зазначено у позові про наявність у нього оригіналу розписки (а.с. 3) - наявна у матеріалах справи копія розписки та її зміст відповідають оригіналу, ця обставина була перевірена судом апеляційної інстанції при апеляційному розгляді справи, оригінал розписки було долучено до матеріалів справи. Доказів на підтвердження факту повернення грошових коштів апелянтом суду ні першої інстанції ні апеляційному суду надано не було, між тим, ст. ст. 10, 11 ЦПК України є передбаченим, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновків про те, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та застосовано норми матеріального права, не було допущено таких порушень норм процесуального права, що давали б підстави для скасування чи зміни рішення. Ст. 308 ЦПК України визначено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги є відсутніми.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 314, 315 ЦПК колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 19 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий______ Судді ______